Перечень основных затрат на ОТ на предприятии
| № группы затрат | Название и Обозначение группы затрат | Название составных затрат | Обозначение составных затрат |
| I | Возмещение пострадавшим в результате НС и ПЗ
| Временная нетрудоспособность; | В1 |
| Одноразовая помощь (включая членов семей и иждивенцев погибших; | В2 | ||
| Моральный ущерб; | В3 | ||
| Возмещение затрат лечебным заведениям; | В4 | ||
| Санаторно-курортное обслуживание; | В5 | ||
| Протезирование, приобретение транспортных средств, затраты на социальную помощь инвалидам; | В6 | ||
| Доплаты к предыдущему заработку в случае перевода на легкий труд; | В7 | ||
| Пенсии инвалидам и иждивенцам погибших | В8 | ||
| II | Льготы и компенсации работающим в тяжелых и вредных условиях труда
| дополнительные отпуска; | Л1 |
| сокращенный рабочий день; | Л2 | ||
| лечебно-профилактическое питание; | |||
| получение молока или др. равноценных продуктов; | Л3 | ||
| повышенные тарифные ставки; | Л4 | ||
| доплаты за условия и интенсивность труда; пенсии на льготных условиях | Л5 | ||
| III | Затраты на профилактику НС и ПЗ
| Затраты на МОТ за счет всех источников финансирования, регламентированные нормативными актами государства; | З1 |
| Затраты на МОТ по колдоговору; | З2 | ||
| Затраты на МОТ из фонда ОТ предприятия | З3 | ||
| IV | Затраты на ликвидацию аварий и НС
на производстве
| Стоимость испорченного оборудования, инструментов, разрушенных зданий, сооружений; | Г1 |
| Затраты на спасение пострадавших, расследование НС, транспорт, связь; | Г2 | ||
| Выплаты заработной платы и доплаты за время простоя; | Г3 | ||
| Стоимость ремонта частично испорченного оборудования, машин и механизмов, зданий и сооружений; | Г4 | ||
| Стоимость подготовки или переподготовки работников вместо пострадавших или погибших в результате НС | Г5 | ||
| V | Штрафы и др. возмещения
| Штрафы, выплачиваемые в результате регистрации НС и утаивание пострадавших от учета; | Ш1 |
| Штрафы на предприятия, учреждения, орга- | Ш2 | ||
| низации за несоблюдение нормативных требований по безопасности труда; | |||
| Штрафы на работников за нарушение актов законодательства и др. нормативных актов по ОТ; | Ш3 | ||
| Компенсации за время вынужденного простоя из-за необеспечение выполнения работ и из-за приостановку работ органами госнадзорохрана труда; | Ш4 | ||
| Штрафы, пеня, выплаты за несоблюдение договорных обязательств с другими предприятиями; | Ш5 | ||
| Компенсационные выплаты за причиненный ущерб населению, жилищному фонду, частному имуществу и ОПС. | Ш6 |
Тема: Методи аналізу травматизму
Велику роль у запобіганні травматизму має аналіз і, головне, своєчасне доведення його результатів до всіх структурних підрозділів та всіх працівників.
При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:
1. виявлення причин нещасних випадків;
2. виявлення характеру і повтору нещасних випадків;
3. визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;
4. виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;
5. виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі.
Мета аналізу травматизму – розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.
Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.
Характеристика методів аналізу травматизму
1. Статистичний метод,
базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників:
а) коефіцієнта частоти (Kч.т)
,
де N – кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і більше днів;
Ч – середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.
Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.
б) коефіцієнта тяжкості (Kт.т)
де Д – сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;
N – загальна кількість нещасних випадків.
Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.
в) коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в)
.
Приклад. На підприємстві з чисельністю персоналу 4 тис. осіб за рік виникло 50 нещасних випадків, унаслідок яких сума днів непрацездатності склала 650 робочих днів. Необхідно визначити коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму, а також загальний коефіцієнт травматизму.
Для більш глибокого аналізу травматизму використовуються також показники непрацездатності, матеріальних наслідків витрат на попередження нещасних випадків.
г) показник непрацездатності (Пн) визначається за формулою:
,
де Д – число людино-днів непрацездатності постраждалих;
д)показник матеріальних наслідків (Пм)
,
де М – матеріальні наслідки нещасних випадків за звітний період часу, грн;
є) показник витрат (Пв) на попередження нещасних випадків за звітний період
,
де З – витрати на попередження нещасних випадків за звітний період.
При статистичному методі аналізу загальної захворюваності на виробництві використовуються наступні відносні показники:
а) показник частоти випадків захворюваності(Іч.в) та днів непрацездатності (Іг.д) визначається на 100 працівників:
,
де Б – кількість випадків захворювань;
Д – число днів захворювань за звітний період;
Ч – середньооблікова чисельність працівників у звітному періоді.
б) показник тяжкості захворюваності (абопоказник середньої тривалості одного випадку захворювання (Пд.з)
,
де Д – кількість днів тимчасової непрацездатності;
Б – кількість випадків захворювань.
Різновидом статистичного методу є груповий і топографічний методи.
Груповий метод
При груповому методі дослідження нещасні випадки групуються:
1. за професією та видами робіт потерпілих;
2. за характером і локалізацією пошкоджень;
3. за низкою зовнішніх ознак: днями, тижнями, змінами, віком, стажем, статтю, кваліфікацією потерпілого тощо.
Таке групування дозволяє виявити найнесприятливіші моменти в організації робіт, стані умов праці або устаткування.
3. Топографічний метод
При топографічному методі дослідження всі нещасні випадки систематично позначають умовними позначками на плані розміщення устаткування в цеху, на ділянці стосовно того, де стався нещасний випадок. Скупчення цих знаків свідчить про підвищений рівень травматизму в тому чи іншому підрозділі або робочому місті, завдяки чому створюється наочне уявлення про потенційно небезпечні зони на виробництві.
4. Монографічний метод
При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, планування виробничого процесу, підготовки працівників, стану обліку та аналізу травматизму тощо), тобто проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних тій чи іншій виробничій ділянці, устаткуванню, технологічному процесу.
Одночасно застосовуються санітарні й технічні методи дослідження. Це не тільки дозволяє виявити причини нещасних випадків, а й, що особливо важливо, сприяє визначенню потенційної небезпеки і шкідливості, які можуть впливати на людей. Даний метод можна застосовувати і для розробки заходів з охорони праці для виробництва, яке лише запроектовано.
5. Економічний метод
Економічний метод полягає у визначенні економічних наслідків травматизму і спрямований на з’ясування економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів з охорони праці.
Матеріальні (Мтр) витрати визначаються за формулою:
де Птр – витрати виробництва внаслідок нещасних випадків;
Етр – економічні витрати;
Стр – соціальні витрати.
6. Ергономічний метод
Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина — машина (техніка) — виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової діяльності повинні відповідати певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Лише при комплексній відповідності зазначених властивостей людини особливостям конкретної трудової діяльності можлива ефективна та безпечна робота. Порушення цієї відповідності може призвести до нещасного випадку.
При такому аналізі травматизму враховується й той факт, що здоров’я і працездатність людини також залежать від біологічних ритмів функціонування його організму і геофізичних явищ. Під впливом гравітаційних сил, викликаних зміною взаємоположення небесних тіл, земним магнетизмом або іонізацією атмосфери, відбуваються певні зрушення в організмі людини, що позначається на стані її поведінки.
7. Метод сіткового моделювання і керування
Дослідження показують, що досить часто під час розслідування нещасних випадків припускаються грубих помилок, що не сприяє розробці дієвих заходів щодо боротьби з травматизмом.
З’ясувати причину нещасного випадку можна одним з методів системного аналізу — методом сіткового моделювання і керування.
Для визначення причини нещасного випадку як події, що вже відбулася, сіткова модель будується в зворотному порядку: від моменту травмування до подій, що йому передували.
Методично виявлення причин розпадається на дві стадії:
1. побудова сіткової моделі ситуації й
2. аналіз цієї моделі.
Аналіз моделі проводиться в двох напрямках: визначення причини існування чи виникнення небезпечної зони і встановлення причин, що викликали перебування людини в цій небезпечній зоні.
Один з авторів методу сіткового моделювання і керування В. А. Ачин установив чотири основні форми причинних зв’язків:
1. послідовна, коли перша причина викликає другу, друга – третю і т. д., до кінцевої причини, що призводить до травми;
2. паралельна, коли два або кілька паралельних зв’язків викликають одну загальну причину, що й призводить до травми;
3. кругова, якщо перша причина викликає другу, друга – третю і т. д. до кінцевої причини, що, у свою чергу, збільшує першу, перша – другу і т. д. доти, доки одна з них не призведе до нещасного випадку;
4. концентрична, коли один якийсь чинник є джерелом кількох причин, які, розвиваючись паралельно, викликають одну загальну причину, що призводить до травми.
Зазначені форми причинних зв’язків у різних комбінаціях можуть стати елементами складних сіткових моделей. Досвід показав доцільність застосування даного методу для виявлення дійсної причини або причин нещасного випадку.
Метод анкетування
При дослідженні травматизму може застосовуватися і метод анкетування (письмове опитування працівників). Він установлює переважно причини психофізіологічного характеру. Важливим моментом у методі анкетування є розробка опитувального листа. Аналіз опитувальних листів (листів спостереження) дає можливість визначити вплив психофізіологічних факторів на безпеку праці.
Тема: «Аналіз і оцінка стану охорони праці»
Аналіз стану охорони праці на підприємстві виконується з метою виявлення причин і факторів незадовільного стану безпеки виробництва, які найбільше впливають на результати діяльності підприємства й на визначення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці.
Оцінка рівня стану охорони праці в підрозділах здійснюється відділом охорони праці та спеціалізованими комісіями за результатами періодичного контролю за відповідний період на підставі статистики травматизму, аналізу усунення порушень, виявлених під час попереднього контролю, зазначених у приписах інженерів охорони праці, органів нагляду та ін.
Стан охорони праці необхідно оцінювати на основі показників, їх чисельної оцінки та при порівнянні із заданими чи базовими значеннями.
Система показників потрібна для того, щоб:
1. планувати і прогнозувати стан охорони праці на перспективу у вигляді цільових завдань;
2. об’єктивно оцінювати фактичний стан охорони праці й ефективність функціонування системи управління, а також ступінь вирішення цільових завдань (досягнення мети);
3. порівнювати в оцінюваному періоді діяльність підприємств у галузі охорони праці, які мають різний характер виробництва;
4. використовувати показники як вихідну інформацію для економічного регулювання;
5. вибирати пріоритетні напрями діяльності (оптимальні варіанти), які забезпечували б ефективне функціонування системи за обмежених ресурсів.
Практика свідчить, що для оцінки стану охорони праці можуть застосовуватися як оцінні, так і аналітичні показники.
ОЦІННІ ПОКАЗНИКИ
Серед найбільш поширених оцінних показників стану охорони праці слід виділити традиційні коефіцієнти частоти (Kч.т) та тяжкості травматизму (Kт.т).
Крім них, для оцінки стану можуть бути використані й такі оцінні показники:
1. чисельність потерпілих у результаті нещасних випадків із втратою працездатності більш ніж на один робочий день (абсолютне число за даними статистики);
2. загальна кількість днів втрати працездатності по всіх нещасних випадках з урахуванням перехідних;
3. коефіцієнт частоти смертельного травматизму (Kч.с);
4. відносні коефіцієнти частоти (Kч.т.в) та тяжкості (Kт.т.в), що обчислюються як відношення Kч.т та Kт.т до базових завдань Kч.т.б і Kт.т.б, тобто
.
Серед усіх оцінних показників відносні коефіцієнти частоти та тяжкості травматизму найбільше відповідають цільовій стратегії управління, оскільки базові значення показників можуть періодично коригуватися в міру наближення до них чи за їх перевищенням. Тоді робота підприємства (підрозділу) оцінюватиметься як задовільна.
АНАЛІТИЧНІ ПОКАЗНИКИ
Виділяють також аналітичні показники. До них можна віднести:
1. загальний показник травматизму;
2. чисельність потерпілих у результаті нещасних випадків із втратою працездатності менш ніж на один робочий день (за даними статистики);
3. загальні фактичні витрати на відшкодування шкоди потерпілим (за бухгалтерськими даними) або сума страхових внесків з урахуванням прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;
4. загальні фактичні витрати, вкладені в цільові заходи охорони праці (за бухгалтерськими даними).
Аналіз може провадитися і за іншими, більш специфічними параметрами та напрямами, характерними для конкретних виробництв, наприклад за кількістю нещасних випадків на облікову одиницю виробленої продукції у натуральному чи грошовому виразі, на 10 млн відпрацьованих годин тощо. Аналогічний підхід може бути й до статистики професійно зумовлених захворювань.
ЯКІСНА ОЦІНКА СТАНУ ОХОРОНИ ПРАЦІ
На основі кількісних та інших показників роботи підприємства в галузі безпеки праці може здійснюватися й якісна оцінка стану охорони праці. З цією метою мають бути встановлені чіткі, об’єктивні межі даного розподілу.
1. незадовільний стан (за наявності в підрозділі в оцінюваному періоді хоча б одного з перелічених факторів, одного й більше травматичних випадків чи/і аварійних ситуацій, порушень, що виявляються повторно по закінченні терміну усунення; порушень, пов’язаних з явною чи потенційною небезпекою для здоров’я і життя людей, значними негативними технічними чи екологічними наслідками (так званих критичних порушень), а також виявлених у момент проведення періодичного (квартального) контролю);
2. вкрай незадовільний стан (за наявності групових чи смертельних випадків).
1. задовільний стан (У разі відсутності в підрозділі зазначених факторів).
Оцінка стану охорони праці за результатами роботи за рік здійснюється щодо тих самих категорій, виходячи з переважаючої оцінки за результатами періодичного контролю.
Якщо охорона праці була оцінена більше ніж в одному кварталі незадовільною за результатами року, вона не може бути оцінена позитивною, тобто задовільною.
У разі, якщо хоча б в одному з кварталів робота підрозділу оцінювалась як украй незадовільна за результатами року, вона повинна бути визнана також незадовільною.
Оцінка охорони праці на підприємстві в цілому здійснюється на підставі відповідних оцінок у підрозділах. Незадовільно оцінюється рівень охорони праці, якщо її стан більш ніж у половини підрозділів було оцінено незадовільно, коли коефіцієнт частоти травматизму в обліковому календарному періоді перевищує його значення за аналогічний період порівнюваного (минулого) року.
Стан охорони праці оцінюється вкрай незадовільно в тому разі, якщо хоча б в одному з підрозділів і хоча б в одному з періодів він оцінювався як украй незадовільний. В усіх інших випадках, крім зазначених, рівень охорони праці оцінюється задовільно (позитивно).
Разом з тим практика показує, що для характеристики діяльності підрозділів у середині підприємства цілком достатньо якісної, а не кількісної оцінки стану охорони праці (наприклад, задовільний, незадовільний або украй незадовільний стан).
ШКАЛА РОЗМІРІВ ОДНОРАЗОВОЇ ДОПОМОГИ
Таблиця 1
| Категорія потерпілих від нещасних випадків (профзахворювань) на виробництві | Розмір одноразової допомоги | |
| на сім’ю | додатково на кожного утриманця | |
| 1. З тимчасовою непрацездатністю: | ||
| 1.1. до 10 календарних днів включно | 0,2 середньомісячного заробітку | |
| 1.2. від 10 календарних днів до 1 місяця включно | 0,5 середньомісячного заробітку | 20 % від суми у графі 2 |
| 1.3. від 1 місяця до 2 місяців включно | 1,5 середньомісячного заробітку | 20 % від суми у графі 2 |
| 1.4. від 2 місяців до 4 місяців | 3 середньомісячні заробітки | 20 % від суми у графі 2 |
| 2. Із стійкою втратою працездатності (без встановлення інвалідності) | Середньомісячний заробіток за кожний процент втрати професійної працездатності | 10 % від суми у графі 2 |
| 3. Із стійкою втратою працездатності та визначенням потерпілого інвалідом | 1,1 середньомісячного заробітку за кожний процент втрати професійної працездатності | 10 % від суми у графі 2 |
| 4. Із смертельним наслідком на сім’ю | П’ятирічний заробіток потерпілого | Річний заробіток (на кожного утриманця потерпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті) |
Наведені у табл. 1 розміри одноразової допомоги можуть використовуватися лише як приклад і не є обов’язковими. Адже лише трудовому колективу надано право, виходячи зі своїх економічних можливостей, установлювати конкретні розміри одноразової допомоги (не нижче передбачених Законом), визначати порядок її зменшення (в межах до 50 %, використовуючи аналіз причин виробничого травматизму за довгостроковий період, результати обстежень стану охорони праці й трудової дисципліни у виробничих підрозділах).
Якщо ушкодження здоров’я настало не тільки з вини адміністрації підприємства, а й унаслідок порушення потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, сума допомоги, зазначена у табл. 1, підлягає зменшенню у таких розмірах (табл. 2).
Таблиця 2
РОЗМІР ЗМЕНШЕННЯ ОДНОРАЗОВОЇ ДОПОМОГИ
| Порушення з боку потерпілого, які стали однією з причин нещасного випадку | Розмір зменшення одноразової допомоги |
| Виконання роботи у нетверезому стані, якщо цей стан визнано причиною нещасного випадку та якщо сп’яніння потерпілого не зумовлено застосовуваними у виробництві технічними спиртами, ароматичними, наркотичними й іншими речовинами | 50 % |
| Неодноразове свідоме порушення вимог нормативних актів про охорону праці, за яке раніше накладалося дисциплінарне стягнення, вилучався талон попереджень або документально засвідчувалося офіційне попередження | 50 % |
| Первинне свідоме порушення безпеки при обслуговуванні об’єктів і виконанні робіт підвищеної небезпеки | 40 % |
| Первинне свідоме порушення правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, виконання технологічних процесів і робіт, що не є об’єктами підвищеної небезпеки | 30 % |
| Невикористання наданих засобів індивідуального захисту, передбачених правилами безпеки, якщо це порушення було: | |
| первинним | 20 % |
| вторинним | 40 % |
Примітка. Порушення потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, з якими він не був обізнаний унаслідок несвоєчасного або неякісного проведення навчання та інструктажу, незабезпечення необхідними нормативними документами, не є підставою для зменшення розміру одноразової допомоги або відшкодування шкоди.
Тема: «Техніко-економічна оцінка
впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці»
Для економічної оцінки впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці необхідно проаналізувати низку показників по цеху, дільниці, робочому місцю до і після вжиття заходів, спрямованих проти їх негативного впливу.
Такими показниками є:
1. випуск продукції за зміну;
2. середня тривалість виконання основної виробничої операції;
3. питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу;
4. питома вага допоміжного часу в оперативному часі;
5. частка втрат робочого часу в змінному фонді робочого часу;
5. питома вага бракованої продукції в загальному випуску.
На основі перелічених показників можна розрахувати вплив виробничих шкідливостей на ефективність праці.
Так, коефіцієнт впливу зниження шуму на ефективність праціза показниками (випуск продукції, питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу), величини яких зростають після вжиття заходів, визначається за допомогою формули:
а за показниками (витрати часу на операцію, процент браку), числові значення яких повинні зменшитися при зниженні, наприклад, шуму, — за формулою:
де а1 – величина показника після вжиття заходів;
а0 – величини показника до вжиття заходів.
Загальний коефіцієнт впливу шуму на ефективність праці
де 
- відповідні показники.
Можливе зростання продуктивності праці за рахунок зниження шуму визначається за формулою:
Тема: «Визначення економічних наслідків виробничого травматизму
та професійних захворювань»
Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють не тільки моральні, соціальні, а й значні економічні збитки. Тому визначення економічних наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні як держави, так і виробництва.
Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.
Розмір відшкодування встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров’я.
Власник має повністю відшкодувати втрачений потерпілим заробіток у розмірі, що відповідає встановленому МСЕК відсотку втрати професійної працездатності потерпілого.
Розмір одноразової допомоги потерпілому визначається колективним договором (угодою, трудовим договором).
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця.
Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи:
1. загальнодержавні витрати і збори K;
2. втрати і збитки виробничих підприємств Св.
Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності визначаються за формулою:
де 
– розміри витрати і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров’я в кожному випадку втрати працездатності;
В – величина еквівалента заробітної плати, невиплаченої за час хвороби робітника в розрахунковому періоді.
Втрати, які несе суспільство, включають:
1. втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;
2. суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;
3. суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;
4. суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах);
5. суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.
У кожному випадку втрати працездатності сума еквівалента неодержаної робітником заробітної плати В розраховується за формулою:
,
де В¢ – сума заробітної плати за три місяці, які передували захворюванню;
n – кількість відпрацьованих днів за ці місяці;
Т – тривалість хвороби в робочих днях.
Економічні втрати виробничих підприємств та організацій при тимчасовій чи довготривалій непрацездатності працівників колективу Сп встановлюються за формулою:
,
де Р – втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності. Їх у кожному випадку непрацездатності визначають за формулою:
де а – коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції внаслідок різниці в кваліфікації потерпілого усередненого розряду і середньооблікового працівника та розраховується відношенням тарифного коефіцієнта розряду потерпілого Kф до тарифного коефіцієнта розряду середньооблікового працівника Kс;
Р0 – середньоденний виробіток продукції, що припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;
Ті – тривалість хвороби;
Сі – втрати і збитки, котрі несе безпосередньо організація при втраті працівником працездатності;
ПВ – допомога по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування.
Більш спрощена методика врахування матеріальних втрат унаслідок травматизму і захворювань дається А. Н. Гржегоржевським.
Загальні матеріальні втрати внаслідок травматизму і захворювання можна обчислити за формулою:
де Пт – матеріальні наслідки травматизму;
Тб – матеріальні наслідки захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами праці.
До основних елементів, які складають матеріальні наслідки травматизму (Пт), належать:
вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (П1);
вартість недоданої продукції в результаті травматизму (П2);
інші матеріальні витрати (П3), в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.
де Об – середня оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілого за день;
Пр.д – кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків.
Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П2) розраховується за формулою:
де Вд – середньоденний виробіток одного робітника, грн;
Пр.д – кількість робочих днів, втрачених у результаті травм.
Розмір інших втрат унаслідок травматизму (ПЗ) можна встановити за формулою:
ПЗ = С1 + С2 + Д + Зк + Пс,
де С1 – кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих;
С2 – кошти на лікування амбулаторних хворих;
Д – доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу;
Зк – витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм;
Пс – розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім’ям.
Таким чином,
Пт = П1 + П2 + ПЗ.
Матеріальні витрати в результаті захворювань визначаються за формулою:
Тб = (Об ´ Пр.д + Вд) · 0,25,
де Об – середня оплата листків непрацездатності за день;
Пр.д – число робочих днів, втрачених у результаті захворювання;
Вд – середньоденний виробіток одного працюючого;
0,25 – коефіцієнт, який враховує питому вагу трудозатрат, пов’язаних з несприятливими умовами праці в загальному числі втрат через захворювання.
Дата добавления: 2016-03-05; просмотров: 546;