Нормування чистоти повітря робочої зони.
Згідно з рекомендаціями Спілки німецьких інженерів чисте повітря має такий склад:
Компонент | N | O | Ar | Co | Kr | Ne | Xe |
Вміст, % (об) | 78,10 | 20,93 | 0,93 | 0,03 – 0,04 | 0,0001 | 0,0005 | 0,00001 |
У чистому повітрі є шкідливі гази, такі, як оксид вуглецю, озон, водень, оксид та діоксид азоту, які не позначаються негативно на здоров’ї людей та фауни і флори Землі, через незначну їх концентрацію.
Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров`я лише в тому випадку, коли їхня кількість у повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранічно допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншою тривалості (але не більше 41 години на тиждень) за час трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров`я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.
За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):
- 1-й - речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м (свинець, труть, озон);
- 2-й – речовини високонебезпечні, ГДК 0,1…1,0 мг/м (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).
- 3-й – речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1…10,0 мг/м (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).
- 4-й – речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м (аміак, бензин, ацетон, гас).
Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:
О – гостронаправленої дії;
А – алергічної дії;
К – канцерогенної дії;
Ф – фіброгенної дії.
До шкідливих речовин односпрямованої дії відносяться речовини, які близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.
При одночасному вмісті у повітрі кількох шкідливих речовин, що не мають односпрямованої дії, ГДК залишається таким самим, як і при їх ізольованій дії.
Таблиця 7.2.
№ п/п | Назва речовини | ГДК, мг/м | Клас небезпеки | Агрегатний стан |
Азоту оксиди | П | |||
Амоніак | П | |||
Ангідрид сірчастий | П | |||
Ангідрид сірки | А | |||
Ацетон | П | |||
Бензин-розчинник | П | |||
Бензин паливний | П | |||
Гас | П | |||
Кислота сірчана | А | |||
Луги | 0,5 | А | ||
Озон | 0,1 | П | ||
Ртуть металічна | 0,01 | П | ||
Сулема | 0,1 | |||
Хлор | А |
Примітка: П – пари; А – аерозоль.
Для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень та робочих зон використовують такі методи:
- експрес-метод, який базується на явищі колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дозволяє швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні;
- лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколорометричного) в лабораторних умовах;
- метод неперервної автоматичної реєстрації вмісту у повітрі шкідливих хімічних речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (ФКГ-3М на хлор, «Сирена-2» на амоніак, «Фотон» на сірководень).
Дата добавления: 2016-03-05; просмотров: 577;