Нормування параметрів мікроклімату.

Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, вирішити яку можна такими заходами та засобами:

Удосконалення технологічних процесів та устаткування. Впровадження нових технологій та обладнання, які не пов`язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення.

Накриклад, заміна гарячого способу обробки металу – холодним, нагрів полум`ям – індуктивним, горнових печей – тунельними.

Раціональне розміщення технологічного устаткування. Основні джерела теплоти бажано розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх стін будівлі й в один ряд на такий відстані одне від одного, щоб теплові потоки від них не перекрещувались на робочих місцях. Для охолодження гарячих виробів необхідно передбачити окремі приміщенння. Найкращим рішенням є розміщення тепловипромінюючого обладнання в ізольованих приміщеннях або на відкритих ділянках.

Автоматичне та дистанційне управління технологічними процесами. Цй захід дозволяє в багатьох випадках вивести людину із виробничих зон, де діють несприятливі фактори (наприклад, автоматизоване завантаження печей у металургії, управління розливом сталі).

Раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря.Вони є найбільш розповсюдженими способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Так зване повітряне та водоповітряне душування широко використовується у боротьбі з перегріванням робітників у гарячих цехах.

Забезпечити нормальні теплові умови в холодний період року в надто габаритних та полегшених промислових будівлях дуже важко і економічно недоцільно. Найбільш раціональним варіантом в цьому випадку є застосування променистого нагрівання постійних робочих місць та окремих діяльниць. Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштуванням повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях і воротах.

Раціоналізація режимів праці та відпочинку досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку у приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами. Якщо організувати окреме приміщення важко, то в гарячих цехах створюють зони відпочинку – охолоджувальні альтанки, де засобами вентиляції забезпечують нормальні температурні умови.

Для робітників, що працюють на відкритому повітрі взимку, обладнують приміщення для зігрівання, в яких температуру підтримують дещо вищою за комфортну.

Застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. В якості теплоізоляційних матеріалів широко використовують: азбест, азбоцемент, мінральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт.

На виробництві застосовують також захисні екрани для відгородження джерел теплового випромінювання від робочих місць. За принципом захисту щодо дії тепла екрани бувають відбиваючі, поглинаючі, відвідні та комбіновані. Добрий захист від теплового випромінювання здійснюють водяні завіси, що широко використовуються в металургії.

Використання засобів індивідуального захисту. Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та вологопроникним (бавовняним, з льону, грубобавовняного сукна), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних умовах застосовуються спеціальні костюми з підвищеною теплосвітовіддачею. Для захисту голови від випромінювання застосовують дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи; для захисту очей – окуляри – темні або з прозорим шаром металу, маски з відкидним екраном. Захист від дії зниженої температури досягається використанням теплого спецодягу, а під час опадів – плащів та гумових чобіт.

Контроль та оцінка метеоумов складається з вимірювання температури, вологості, швидкості руху повітря і інтенсивності теплового випромінювання. Температуру повітря звичайно ртутними термометрами.

Відносна вологість вимірюється психрометрами: стаціонарні (психрометр Августа) або аспіраційні. Вони складаються з двох однакових ртутних термометрів – сухого та вологого. Резервуар термометра загорнут у гігроскопічну тканину, кінець якої занурений до резервуару з дистильованою водою. Внаслідок випарування вологи він показує більш низьку температуру, ніж сухий. За різницею показників обох термометрів, користуючись спеціальними таблицями, визначаються відносну вологість повітря.

Для визначення швидкості руху повітря використовуються крильчасті або чашечні анемометри. Чотири напівкулі, укріплені на вертикальній осі обертаються під дією повітря і кінематично пов'язані з механізмом стрілок циферблату, градуйованого в м/с.

Інстенсивність теплового випромінювання вимірюється актимометрами. Дія їх основана на поглинанні лучистої енергії і перетворюванні ії на тепло. В якості приймача в приборі використована термоелектрична батарея (ряд термопар).

Рис.6.2. Прилади для визначення параметрів мікроклімату: а – термограф:

(1 - барабан; 2 – стрілка; 3 – біметалева пластина;) б – психрометр Августа; в – чарунковий анемометр.