Фінансові рішення домашніх господарств

Як і будь-яка організація, домашні господарства для забезпечення існування, а також підвищення рівня добробуту своїх членів, приймають численні рішення, що відносяться до різних сторін життєдіяльності.

Однак, є значні відмінності як у механізмі прийняття рішень, так і в їх цільовій спрямованості. Вони значною мірою виникають із того факту, що між членами домашніх господарств існують різноманітні зв'язки, які носять не стільки економічний, скільки соціальний характер. Звичайно, і в організаціях бізнесу існують соціальні відносини, але вони грають підлеглу до економічних відносин роль, оскільки основні їх цілі - економічні, будь то зростання прибутку, добробуту акціонерів або інше. Більше того, в організаціях бізнесу неформальний характер відносин, що виходить за рамки економічних, як правило, є негативним чинником, що знижує ефективність їх функціонування, і тому не заохочується. У домашніх господарствах субординація розглянутих двох типів відносин прямо протилежна. Тому й економічні, і фінансові рішення приймаються, виходячи не тільки з економічних цілей (зростання доходів домогосподарств; економія витрат та ін.), але й соціальних (виховання дітей; підвищення освітнього рівня; забезпечення умов для повноцінного відпочинку й т.д.). Економічні цілі також відіграють підлеглу роль перед соціальними й спрямовані на найбільш повну реалізацію останніх. Не випадково домашні господарства, особливо якщо це родина або інша група людей, пов'язана родинними відносинами, активно вивчаються в соціологічній науці.

Домашнє господарство повинно приймати два основних типи економічних рішень:

1) як формувати структуру своїх майбутніх активів з обліком наявних у нього, тобто чи треба здобувати нову нерухомість (наприклад, житло, земельні ділянки), спонукувані кошти (наприклад, автомобілі, обстановку у квартирі та ін.) або цінні папери й т.д.; одночасно визначається співвідношення між активами, що здобувають знову;

2) як формувати фонд робочого часу (визначення працюючих членів домашнього господарства, місця їх роботи та ін.).

Обидва типи рішень впливають на майбутні доходи домашнього господарства. Перший тип рішень можна назвати інвестиційним, а доходи, одержувані від нього, - інвестиційними. Разом з тим, будь-які інвестиції вимагають фінансових витрат у тій або іншій формі.

Фінансові рішення домашніх господарств приймаються, насамперед, відносно використання грошових фондів. З погляду матеріального складу, фінанси домашнього господарства – це сукупність створених ним цільових грошових фондів, іншими словами – це загальний обсяг фінансових ресурсів, що має домашнє господарство. У структуру фінансових ресурсів домашнього господарства входять:

- кошти, призначені для поточних витрат: видатки на придбання продуктів харчування, непродовольчих товарів, що використовуються протягом нетривалого періоду часу (взуття, одяг та ін.), плата за періодично споживані послуги й ін.;

- кошти, призначені для капітальних видатків: придбання непродовольчих товарів, використовуваних протягом досить тривалих проміжків часу (меблі, житло, транспортні засоби й т.ін.), оплата послуг, досить рідко споживаних учасниками домашнього господарства (навчання, медична операція, туристична путівка);

- грошові заощадження;

- кошти, вкладені в спонукуване й нерухоме майно.

Як правило, домашнє господарство починає свою господарську діяльність не на порожньому місці, тобто спочатку володіє деяким накопиченим раніше багатством, що, головним чином, переходить до нього в спадщину, а іноді в результаті дарування. Це багатство може бути представлене в різних формах, насамперед, у формі нерухомості, готівки, а також у деяких випадках – у формі цінних паперів. Крім первісних ресурсів, їх джерелами є:

а) розташований дохід домашнього господарства;

б) споживчий кредит;

в) соціальні трансферти;

г) інші ресурси (наприклад, це можуть бути виграші в лотерею, доходи від персональних позик іншим фізичним особам (необхідно мати на увазі, що позики, надані фізичними особами, обмежуються частково законодавством. Так, не можна давати валютний кредит, тобто кредит, сума боргу за яким й відсотки виражені в іноземній валюті й ін.).

Всі види економічних рішень домашнього господарства тісно взаємопов'язані між собою. Так, заощадження залежать від того, коли людина вирішує піти на пенсію. Вибір портфеля активів, у свою чергу, залежить від того, як домашнє господарство визначає пріоритети в поточному споживанні й заощадженні, а також від індивідуальних переваг. Одні домашні господарства можуть віддати перевагу споживанню більшої частини поточних доходів споживати, інші, навпаки, зберіганню. Як і в організації бізнесу, структура портфеля активів багато в чому залежить від схильності до ризику.

Економічні й фінансові рішення в домашньому господарстві залежать від багатьох факторів, серед яких основними є:

1) поточні й перспективні цілі;

2) відносини між членами домашнього господарства;

3) рівень доходів домашнього господарства;

4) переваги й схильність до ризику членів домашнього господарства;

5) зовнішнє середовище, в якому діє домашнє господарство.

Зовнішнє середовище справляє дуже великий вплив на рішення в домашньому господарстві. Найбільш важливими факторами зовнішнього середовища для них є:

- законодавче регулювання доходів і видатків, особливо в сфері зайнятості, оподатковування доходів, соціальної допомоги;

- відносини в колективі, у якому працюють члени домашнього господарства; участь останніх у суспільних і політичних організаціях;

- відносини між самими домашніми господарствами.

Коли мова заходить про домашні господарства як структурні елементи суспільного відтворення, то виникає певне коло питань, які стосуються як їх внутрішньої організації (ролі окремих членів, видів їхньої діяльності, управління ресурсами), так і відносин з навколишнім середовищем: суспільством у цілому, його інститутами (суспільними, політичними, економічними), а також з іншими домашніми господарствами.

Види діяльності домашнього господарства включають:

а) оплачувані роботи в суспільному й приватному секторі економіки;

б) неоплачувані роботи в межах самого домашнього господарства;

в) роботи, що виконуються членами інших домашніх господарств або для них (вони можуть як винагороджуватися, так і здійснюватися безоплатно).

Організації бізнесу, у яких працюють члени домашнього господарства, у рідких випадках беруть до уваги специфіку останніх, тобто не враховують потреби працівників у забезпеченні незайнятих членів родин. У принципі, вони й не зобов'язані це робити. У той же час тільки держава може й повинна через систему соціальної допомоги зм'якшувати нерівномірність у розподілі доходів між домашніми господарствами з різним складом членів і рівнем доходів.