Лист нормативних витрат на одиницю виробу

А. Перелік матеріалів

Б. Перетворюючі операції

В. Накладні витрати за ставкою 10 грн. за робочий час, всього – 17,50 грн.

Г. Загальні нормативні витрати на одиницю продукції – 88,50 грн.

Сума нормативних витрат на одиницю продукції – це нормативна собівартість, яка використовується для оцінки продукції при її оприбуткуванні з виробництва, оцінки запасів, визначення собівартості реалізованої продукції, порівняння фактичної собівартості з нормативною, вирішення питань ціноутворення тощо.

Протягом року можливі зміни норм витрат у випадках зміни умов виробництва (заміна обладнання, матеріалів, впровадження нової технології виробництва тощо).

4.3. Облік відхилень від нормативів у системі “стандарт-кост”

Основна мета системи нормативного обліку полягає в тому, щоб полегшити контроль за витратами шляхом порівняння фактичних витрат з нормативними. У зарубіжних підприємствах нормативи часто використовують лише для оперативного контролю витрат і відхилення від нормативів не відображають на окремих рахунках. Але така практика вважається менш ефективною. Доцільнішим є систематичний облік відхилень на рахунках з наступним списанням їх на собівартість реалізованої продукції та відображенням в управлінській звітності.

Для обліку матеріальних витрат та відхилень від нормативу застосовують методи сигнального документування, партіонного розкрою та інвентарний. Для обліку витрат на оплату праці використовують методи обліку виробітку за кінцевою операцією, інвентарний, розрахунковий та за кожною виробничою операцією.

Можливі різні варіанти обліку за нормативними витратами.

Один із можливих варіантів полягає в тому, що відхилення від норм відображаються на спеціальних рахунках під час їх виникнення (або одночасно з витратами). При цьому придбані матеріали оцінюють за нормативною ціною, а відхилення від нормативної вартості відносять на окремий рахунок “Відхилення основних матеріалів за ціною”. На рахунок “Незавершене виробництво” списують нормативну кількість матеріалів в оцінці за нормативною ціною, а відхилення відносять на спеціальний рахунок “Відхилення основних матеріалів за кількістю”. У такому ж порядку відображають відхилення витрат на оплату праці та накладних витрат. При цьому на рахунках відхилень перевитрати записують по дебету, а економію – по кредиту рахунка.

Таким чином, на дебеті рахунка “Незавершене виробництво” відображають лише нормативні витрати, а на кредиті – нормативну собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт). Відхилення від нормативів у системі “стандарт-кост” повинні бути розподілені у кінці звітного періоду та списані на рахунки “Незавершене виробництво”, “Готова продукція” та “Собівартість реалізації” пропорційно до залишків на цих рахунках на кінець періоду. Така методика більше відповідає принципу узгодження витрат і доходів, який передбачає, щоб витрати на продукцію відображалися у звіті про фінансові результати в тому періоді, у якому цю продукцію було реалізовано, а не тоді, коли вона була виготовлена. Особливо це легко зробити при позамовному методі обліку витрат і обчислення собівартості, коли залишків готової продукції на складі практично не буває, а усі відхилення можуть бути ідентифіковані з конкретними замовленнями.

У той же час, адміністрація підприємства часто зацікавлена в одержані даних про відхилення оперативно з метою прийняття управлінських рішень. Тому в управлінському обліку ( для внутрішнього використання) усі відхилення розцінюють як витрати звітного періоду і щомісяця списують на рахунок “Собівартість реалізації” або безпосередньо на рахунок “Фінансові результати”.

Методику відображення відхилень на рахунках за цим методом розглянемо на такому прикладі.

Приклад. Господарські операції по відображенню відхилення витрат від нормативів у момент їх виникнення:

1. Одержані матеріали від постачальника: кількість – 10000 кг, нормативна вартість – 50000 грн., фактична вартість придбання – 52000 грн.

Основні матеріали 50000

Відхилення основних матеріалів за ціною 2000

Розрахунки з постачальниками 52000

2. Списані матеріали, витрачені на виробництво: за нормою – 4800 кг, фактично – 4820 кг. Матеріали оцінені за нормативною вартістю (5 грн. за 1 кг)

Незавершене виробництво 24000

Відхилення основних матеріалів за кількістю 100

Основні матеріали 24100

3. Нарахована оплата праці основним робітникам: за нормою – 2000 годин по 4 грн. за годину, фактично нараховано за 1900 годин по 4, 20 грн. за годину

Незавершене виробництво 8000

Відхилення оплати праці за тарифами 380

Розрахунки з оплати праці 7980

Відхилення оплати праці за нормами 400

4. Відображаються фактично понесені виробничі накладні витрати

Виробничі накладні витрати 3000

Різні рахунки активів та зобов’язань 3000

5. Розподіляються і списуються виробничі накладні витрати (нормативна ставка 1,60 грн. на одну людино-годину прямих витрат праці)

Незавершене виробництво 3200

Виробничі накладні витрати 3000

Відхилення накладних витрат за базою розподілу 160

Відхилення накладних витрат за ставкою розподілу 40

6. Оприбуткована вироблена продукція за нормативною собівартістю 33000 грн.

Готова продукція 33000

Незавершене виробництво 33000

7. Списується нормативна собівартість реалізованої продукції – 30000 грн.

Собівартість реалізації 30000

Готова продукція 30000

8. Списуються на рахунок “Собівартість реалізації” відхилення від нормативів

а) матеріалів за ціною – 2000 грн.

Собівартість реалізації 2000

Відхилення основних матеріалів за ціною 2000

б) матеріалів за кількістю – 100 грн.

Собівартість реалізації 100

Відхилення основних матеріалів за кількістю 100

в) оплати праці за тарифами – 380 грн.

Собівартість реалізації 380

Відхилення оплати праці за тарифами 380

г) оплати праці за нормами – 400 грн.

відхилення оплати праці за нормами 400

Собівартість реалізації 400

д) накладних витрат за базою розподілу – 160 грн.

Відхилення накладних витрат за базою розподілу 160

Собівартість реалізації 160

е) накладних витрат за ставкою розподілу – 40 грн.

Відхилення накладних витрат за ставкою розподілу 40

Собівартість реалізації 40

9. Фактична собівартість реалізованої продукції списується на рахунок фінансових результатів – 31880 грн.

Фінансові результати 31880

Собівартість реалізації 31880

Після відображення наведених операцій на рахунку “Собівартість реалізації” визначається фактична собівартість реалізованої продукції (рис. 4.3), яка і списується на рахунок “Фінансові результати”. Ці ж показники будуть перенесені у “Звіт про фінансові результати” (для внутрішнього використання).

Другий метод відображення відхилень від нормативів на бухгалтерських рахунках полягає у тому, що на дебет рахунка “Незавершене виробництво” відносять фактичну вартість використаних матеріалів, оплати праці та виробничих накладних витрат, а по кредиту цього рахунка відображають нормативну собівартість виготовленої продукції. У цьому випадку для визначення відхилень від нормативів не використовують їх документування, а здійснюють аналітичні розрахунки. Для цього спочатку визначають нормативну собівартість залишку незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. З цією метою проводиться інвентаризація незавершеного виробництва та його нормативна оцінка. Різниця між фактичною сумою залишку на рахунку “Незавершене виробництво” та його нормативною оцінкою показує загальну суму відхилень від нормативів, причини яких і виявляють в оперативному порядку або аналітичними методами. Сума відхилень розподіляється між незавершеним виробництвом, готовою та реалізованою продукцією і списується на відповідні рахунки.

Практика нормативного обліку витрат, що склалася в Радянському Союзі, передбачала можливість трьох варіантів обліку:

1) облік витрат за нормами та окремо облік відхилень від норм;

2) паралельний облік фактичних і нормативних витрат;

3) змішаний облік.

Фактична собівартість виготовленої продукції визначається за такою методикою як алгебраїчна сума нормативної собівартості, відхилення за рахунок зміни норм та відхилення фактичних витрат від нормативних.

Така методика обліку зумовлювала збільшення обсягу облікових робіт та зниження оперативності і аналітичності облікової інформації, що призводило до формалізму у застосуванні цього методу обліку. В той же час, система “стандарт-кост” орієнтована на зменшення обсягу облікових робіт порівняно з системою обліку фактичних витрат, тому що при її застосуванні відпадає необхідність індивідуального аналітичного обліку витрат матеріалів і праці на кожен вид продукції. Самі ж нормативи встановлюються періодично і часто використовуються без зміни протягом тривалого часу, якщо не відбувається змін у технології виробництва. Рівень же накладних витрат у всіх випадках переглядається щорічно (незалежно від того, застосовується система “стандарт-кост” чи ні) і не впливає суттєво на відхилення обсягу облікових робіт. Це і зумовило значне поширення та тривале використання системи “стандарт-кост” у практиці зарубіжних підприємств.

Рисунок 4.3. Взаємозв’язок рахунків при відображенні господарських операцій в системі “стандарт-кост”