Форми організації роботи щодо ознайомлення дітей з природою

Не менш важливим питанням, ніж вибір методів, є питання щодо форм організації навчання дошкільнят, в тому числі і в ході ознайомлення їх з природою. В методиці питання форм організації роботи щодо ознайомлення з природою досліджено досить детально, хоча слід відмітити, що порівняно з проблемою методів, воно розкрито дещо менше. Переважно цей аспект розглядається дотично інших питань, хоча психологи зазначають, що саме від правильно обраної вихователем форми навчально-виховної роботи залежить її ефективність. Л.С. Виготський писав, що якщо школяр навчається за про­грамою, запропонованою йому дорослим, то дошкільня приймає цю програму лише у тому разі, коли вона стає його власною програмою.

Як же досягнути того, щоб дитина прийняла нашу програму? Обов'язковою умовою цього в ви­користання таких форм навчання, котрі ґрунтувались би на привабливих для дитини видах діяльності, найбільше відповідали її віку.

Якщо мова йде про ознайомлення дітей з природою, їх екологічне вихо­вання та освіту, при виборі форми організації цієї роботи мають бути враховані також особливості природничого матеріалу, екологічного знання, в першу чергу його складного, багатогранного, міждисциплінарного характе­ру, взаємозв'язку з іншими напрямками навчально-виховної роботи.

Сучасна методика ознайомлення дітей з природою пропонує вихователю використовувати у роботі з дітьми різноманітні форми роботи. Ця різноманітність викликана необхідністю врахування вікових можливостей дітей та специфіки природничого матеріалу.

В ознайомленні з природою використову­ють цілий ряд форм, традиційних для дошкільної дидактики, тобто таких, котрі розроблені спеціально для навчання дошкільнят, пристосовані до умов життя дитини в дитячому садку, відображають вікову специфіку навчальної діяльності дітей нього віку. Разом з тим, останніми роками в практику до­шкільної освіти ввійшов ряд цікавих та різноманітних форм екологічної освіти, які можна вважати новаторськими. Більшість з них передбачає ви­користання таких методів, які забезпечують високий рівень пізнавальної активності дітей, розвиток інтересу до пізнання довкілля, тому використо­вувати їх можна, лише у єдності з іншими формами, де діти отримують перші уявлення про природу, оволодівають навичками самостійного пізнання приро­ди.

Класифікуючи форми організації роботи по ознайомленню дітей з при­родою, в першу чергу відштовхуються від кількості дітей, з якими одно­часно працює вихователь. При цьому будь-яку форму роботи можна віднести до однієї із трьох груп:

§ Фронтальніформи роботи /при цьому вихователь одночасно працює з усіма вихованцями групи/;

§ групові формироботи /до них залучається лише частина вихованців/;

§ індивідуальні форми роботи.

До першої групи належать такі форми роботи, як:

- колективні /фронтальні заняття/;

- екскурсії /особливий вид занять, що проходять безпосередньо у природі/;

- щоденні та цільові прогулянки на майданчику дошкільного закладу;

- свята у природі та пізнавальні розваги-змагання /КВК, "Поле чудес"/;

- екологічні акції /подорожі екологічними стежками, вікторини, акції, у яких дошкільнята беруть участь разом із старшими дітьми тощо/.

Серед групових форм роботи значне місце займають такі, котрі об’єднують дітей у відповідності до їх інтересів, спрямовані на поглиблене пізнання природи:

- екологічні студії та гуртки;

- екологічні міні-музеї та екологічні вистави;

- підгрупові заняття.

В третю групу входять:

- індивідуальні заняття;

- індивідуальні завдання дітям, пов’язані з догля­дом за живими істотами, природоохоронною діяльністю.

Кожна з названих форм роботи має свої педагогічні функції та місце у педагогічному процесі. Відповідно до цього їх можна класифікувати, виді­ливши такі групи:

§ постійні або систематичні формироботи /які проводяться щоденно і обо­в'язково повинні являти собою певну систему/:

- заняття;

- щоденні прогулянки.

§ періодичні /які проводяться теж у певній системі, однак повторюються не щодня, а з певного періодичністю - 1-2 рази на місяць чи квартал/:

- цільові прогулянки;

- екскурсії;

- гуртки та студії;

- свята в природі;

§ епізодичніформи роботи плануються та проводяться час від часу /2-3 рази на рік/: екологічні акції, індивідуальні завдання тощо.

Найбільшого значення у навчанні дошкільнят надають систематичним формам роботи, оскільки саме вонидозволяють повною мірою реалізувати загально дидактичні принципи /систематичності, послідовності тощо/.

Серед систематичних форм роботи основне місце у дошкільній дидактиці посідають заняття.

Заняття – це форма колективного навчання дітей,що організову­ється вихователем у відведений для нього режимом час за попередньо роз­робленим планом і має чітку структуру.

Значення занять у ознайомленніз природою, як і у дошкільній дидактиці взагалі, надзвичайно велике. Основною перевагою занять є можливість формувати у дошкільнят систематичні знання. Поряд з цим вони дозволяють підтримувати дитячу допитливість і формують на її основі пізнавальний інтерес, виховувати морально-вольові якості, важливідля пізнавальної діяльності /наполегливість, ретельність, старанність, відповідальність/, а також доброзичливе та поважне ставлення до тих, хто навчається поряд. Діяльність дітейна занятті проходить в оточенні однолітків. На думку О.П. Усової, це створює можливостідля актив­ного впливу дітей один на одного. Тому освітній та розвиваючий ефект ко­лективних занять є значно більшим, ніж тоді, коли дорослий працює з однією дитиною. Але це можливо лише тоді, коли дорослий ставить перед дитячим колективом такі навчальні завдання, котрі об'єднують зусилля дітей, ви­кликають спільні переживання і тим самим спонукають дітей до активності.

В методику дошкільного виховання заняття введені О.П. Усовою, якою розроблені структура та дидактичні вимоги до проведення занять з різних розділів програми. При цьому дослідниця спиралася на аналіз особливостей навчальної діяльності, яка починає формуватися у дошкільників. Заняття, як форма роботи, повинно сприяти поступовому формуванню навчальної діяльно­сті дітей. Обов'язковою формою навчання дітей заняття стали на початку 60-х років, що було зафіксовано у „Програмі дитячого садка” 1962 року. В наступні періоди удосконалювалась методика проведення занять по ознайомленню дітей з природою /дослідження П.Г. Саморукової, Н.Ф. Яришевої,Н.Ф. Виноградової, С.М. Ніколаєвої та ін./.

Важливою особливістю заняття як форми навчання дітей єсталість його загальної структури, у якій відображаються психо­логічні закономірності навчальної діяльності дошкільнят.

Загальна струк­тура заняття розроблена О.П. Усовою. Вона включає такі компоненти:

1. Вступна частина /початок заняття/. Її мета – організувати початок навчальної діяльності дітей, зосередити їх увагу, зацікавити майбутньою діяльністю на занятті, ввести їх у зміст того, що буде вивчатись, поєднати матеріал нового заняття з тим, що вивчалось напопередніх заняттях та в ході інших форм роботи.

2. Основна частина. В ній вирішуються основні навчально-виховні завдання. В залежності від обраних вихователем методів та прийомів робо­ти, поставлених на занятті конкретних завдань, основна частина має різнуструктуру. Найчастіше на заняттях по ознайомленню з природою у основній частині поєднуються фронтальна робота дітей з вихователем, самостійна індивідуальна, робота дітей /спрямована на закріплення знань, вправляння у їх застосуванні або самостійне розв'язання пізнавальної проблеми/, ро­бота у підгрупах.

3. Заключна частина /підсумок заняття/. Її мета – узагальнити знан­ня, отримані на занятті, зробити аналіз навчальної діяльності дітей, дати їй оцінку, а також організувати перехід від навчальної діяльності д побутової чи ігрової.

Свій підхід до заняття як форми організації навчання дітей та його структури має К. Крутій.

Вона підкреслює, що заняття — це фор­ма навчання дошкільнят, яка передбачає ро­боту педагога з усією групою, підгрупою або індивідуально у визначений режимом час, що полягає в організації та спрямуванні пізнаваль­ної діяльності вихованців з урахуванням індиві­дуальних, вікових можливостей та освітніх потреб кожного з них. Заняття (як і урок у школі) є дидактичною одиницею процесу навчання.