Форми і методи конкурентної боротьби

Сутність конкуренції і її функцій змінюються у процесі еволюції економічної системи.

Вільна конкуренція панувала на нижчій стадії капіталізму. Для неї характерні: велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. У цих умовах процес ціноутворення відбувався внаслідок вільної (без будь-яких обмежень) і стихійної взаємодії попиту, пропозиції і цін, що означає саморегулювання економічної системи, ціновий характер конкурентної боротьби. Товаровиробники орієнтуються на задоволення потреб споживачів. Ідеальною моделлю в цій схемі є ситуація, коли споживач завжди правий і повністю виключається його дискримінація.

Вільна конкуренція виявляється у формі внутрішньогалузевої і міжгалузевої.

Внутрішньогалузева конкуренція — боротьба між товаровиробниками, які діють в одній галузі народного господарства і виготовляють однорідну чи взаємозамінну продукцію.

Основним методом боротьби при такій конкуренції є зниження витрат виробництва. Щоб воно не призвело до зменшення чи зникнення прибутку, підприємства повинні впроваджувати у виробництво останні досягнення науки й техніки, нові форми й системи заробітної плати, удосконалювати форми організації виробництва і праці і т.п.

Іншим важливим методом конкурентної боротьби в умовах внутрішньогалузевої конкуренції є поліпшення якості продукції. Це дає
можливість підвищити ціни в порівнянні з цінами конкурентів, якщо якість їхньої продукції нижче.

Міжгалузева конкуренція — конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства і випускають різнорідні види продукції.

Через різні умови виробництва в галузях підприємці одержують при однакових витратах капіталу неоднакову норму і масу прибутку. Тому товаровиробники, які одержують менший прибуток, намагаються перекинути свої капітали в галузі, де він вище.

У сучасних умовах міжгалузевий перелив переважної частини капіталу відбувається в границях багатогалузевих концернів і конгломератів. З виникненням монополій вільна конкуренція перетворюється в монополістичну, чи недосконалу.

Монополістична конкуренція ведеться між великими компаніями (усередині монополізованого сектора, між членами групових монополій) і дрібними / середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, одержання державних контрактів, кредитів, володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями і т.п.). Її найважливішими рисами є встановлення монопольно високих цін і присвоєння на цій основі монопольно високих прибутків (монопольного надприбутку, тобто вище середньогалузевої норми прибутку) .

Цінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат на виробництво, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості й асортименту.

Нецінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживачів шляхом впровадження у виробництво досягнень науково - технічного прогресу, що визначають нові споживчі властивості товару, поліпшення якості продукції, її асортименту.

Крім того, для завоювання великих ринків збуту компанії подовжують терміни гарантійного обслуговування, надають покупцям привабливий кредит та ін.

Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція,що ведеться переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промислове шпигунство, укладання таємних угод про єдину політику цін і навіть диверсії проти конкурентів).