Вплив шуму на організм людини

Ступінь дії шуму на людину визначається його інтенсивністю, тривалістю та частотою звучання. Найнеприємніші шуми у яких частота >400 Гц.

Від дії шумів люди можуть отримувати фізичні та психічні травми. Внаслідок неперервного впливу на слух людей інтенсивного шуму може виникнути професійна глухота або різка втрата. Шум руйнує нервову систему; наслідкові явища впливу шуму на людину володіють властивістю кумуляції: накопичуючись в організмі, він все більше та сильніше пригнічує нервову систему. Шум – причина передчасного стомлення, послаблення уваги та пам’яті, крім того шуми приводять до погіршення зору, аритмії серця, зміни швидкості дихання. Ступінь шкідливості шуму залежить від того, на скільки він відрізняється від звичного шуму. В нічий час шум 30 – 40 дБ є серйозним турбуючим фактором, а зі збільшенням його до 80 дБ й вище він може приводити до фізіологічної дії на людину. Дію шуму не можна оцінювати лише за станом слуху, в першу чергу спостерігаються порушення нервової системи та внутрішніх органів. Слуховий аналізатор через центральну нервову систему пов’язаний з різними органами життєдіяльності людини, тому шум впливаєна весь організм. При шумі 90-100 дБ притупляється зір, з’являються головні болі та паморочиться голова, змінюється ритм дихання та сердечної діяльності, підвищується внутрічерепний та кров’яний тиски, порушується процес травлення їжі, відбуваються зміни у внутрішніх органах.

Патологічні зміни в організмі, що виникли в результаті дії шуму, класифікуються як шумова хвороба.

Звукові коливання можуть сприйматися не лише вухом, але й безпосередньо через кістки черепа, рівень шуму при цьому на 20 – 30 дБ менший за рівень, що сприймається вухом. При дії шуму високих рівнів більших за 145 дБ, можливий розрив барабанної перетинки.

Аудіометрією – називається випробування слуху, яке дозволяє встановити відхилення слуху людини від норми. Цю процедуру проводять з метою визначення придатності людини, до певного фаху й для оцінки результатів шумової дії. Стан слуху визначається за допомогою аудіометра. Цей метод полягає у наступному: людина, знаходячись у тихому , звукоізольованому приміщенні, через навушники слухає чисті тони шуму з різною інтенсивністю, за показами приладів відзначається мінімальна інтенсивність, при якій тон, що подається, ледве розрізняється вухом. Результати таких досліджень переносять на графіки, які називають аудіограмою, яка кількісно визначає втрату чутливості слуху даної людини по відношенню до нормальної чутливості.

Нормування шуму

При нормуванні шуму використовуються два методи:

1. Нормування за граничним спектром шуму;

2. Нормування рівня звуку в дБА (виміряного за шкалою А).

Перший метод є основним для постійних шумів. Тут нормуються рівні в дБ середньоквадратичних звукових тисків у восьми основних смугах частот з середньо геометричними частотами: 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

Сукупність восьми нормативних рівнів звукового тиску називається граничним спектром. Таким чином, шум на робочих місцях на протязі дії більше 4 год не повинен перевищувати допустимих рівнів, значення яких приводяться в СН у таблицях чи графічно.

ГС-60

ГС-45

Для наочності деякі граничні спектри показані на рис. 5.6, а. З якого видно, що зі збільшенням частоти (більш неприємні шуми) допустимі рівні шуму зменшуються. Кожен із спектрів має свій індекс ГС, наприклад ГС–80, де цифра 80 – нормативний рівень звукового тиску в октавній смузі з середньо-геометричною частотою 1000 Гц.

Другий метод нормування загального рівня шуму, виміряного за шкалою А шумометра та названого рівнем звуку вдБА, застосовується для орієнтовної оцінки постійного та непостійного шуму, оскільки у другому випадку нам не відомий спектр шуму. (В шумометрах використовуються дві частотні характеристики чутливості А та С. Характеристика А має завал на низьких частотах та імітує криву чутливості вуха людини. Характеристика С практично лінійна у вимірюваному діапазоні частот див. рис. 5.6,б).

 

Рис. 5.6. Нормування шуму: а – за граничним спектром; б – в дБА; ГС-45 – конструкторські бюро, кімнати програмістів, лабораторії, аудиторії; ГС-60 – приміщення та ділянки точного складання, машинописні бюро; ГС-80 – робочі місця в механічних виробничих приміщеннях

Під нормованим параметром непостійного шуму розуміється еквівалентний (за енергією) рівень звуку широкосмугового, постійного та не імпульсного шуму, який сприймається людиною як даний непостійний шум.

Нормований рівень шуму в дБА пов’язаний з граничним спектром залежністю

. (5.19)

В залежності від характеру шуму та тривалості його дії у нормативні рівні шуму вводяться поправки, наведені у таблицях. Одержаний рівень шуму називається допустимим. За характером шуми поділяються на:

1. Тональний шум – це шум, який має дискретний спектр, тобто ділянки спектру.

Наприклад, шум дискової пили. Для людини тональний шум як правило неприємний.

2. Імпульсний шум.

3. Широкосмуговий.

Рівні шуму, які створюються підприємствами на території житла, не повинні перевищувати допустимих значень наведених в СН 245-71. А нормування шуму в жилих та суспільних будовах проводиться згідно СН 872-70.