Система державного регулювання ЗЕД в Україні

Згідно закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території.

Державне регулювання ЗЕД базується на загальних принципах регулювання економіки.

На формування зовнішньоекономічної політики різних країн впливають явища, які відбуваються у світовій економіці: загострення конкурентної боротьби на світовому ринку, дестабілізація валютних курсів, зростання нерівноваги платіжних балансів, величезна зовнішня заборгованість країн, що розвиваються, і все це доповнюється внутрішніми проблемами.

Державне регулювання ЗЕД – це сукупність заходів та інструментів, використовуючи які держава впливає на ЗЕД відповідно до внутрішнього чи зовнішнього курсу.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:

· захист економічних інтересів України і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

· створення однакових можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з метою розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій;

· розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

· Україною як державою через державні органи в межах їх компетенції;

· недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торгівельними палатами і ін.), які діють на основі установчих документів;

· самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі відповідних угод, які були укладені між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

· законів України;

· передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

· економічних методів оперативного регулювання (валютних, фінансово-кредитних операцій та ін.) в рамках законів України;

· рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються згідно установчих документів в рамках законів України;

· договорів, які заключаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

В Україні створена інституціональна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю. До неї входять Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Державна митна служба, Національний банк, Антимонопольний комітет України та інші. Кожна з складових цієї структури виконує відповідні їй функції.

До органів місцевого управління ЗЕД в Українівідносяться:

- місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі й розпорядчі органи;

- територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

За ступенем втручання держави в регулювання зовнішньої торгівлі можна виділити:

ü протекціоністську політику;

ü політику вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі характеризується мінімальним державним втручанням у зовнішню торгівлю, тобто коли торгівля розвивається на основі дії вільних ринкових сил, попиту і пропозиції.

Протекціоністська політика – це захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики.

При використанні тих чи інших елементів торгівельної політики необхідно враховувати їх сукупну дію на загальний характер торгівельної політики країни і на можливі відповідні міри, які можуть здійснюватися зі сторони її торгових партнерів. Тому в залежності від цілей державного регулювання існують різні інструменти торгівельної політики.

Методи здійснення зовнішньоекономічної політики можна розділити на:

§ економічні;

§ адміністративні.

До економічних інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які діють через ринковий механізм відносяться:

§ в межах імпорту: митні тарифи, податки і збори з товарів, які ввозяться, імпортні депозити;

§ в межах експорту: податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків.

До адміністративних інструментів, які безпосередньо впливають на економічні відносини відносяться: ембарго (повна заборона зовнішньо-економічних операцій), ліцензування, квотування, добровільне обмеження експорту, бюрократичне ускладнення митних процедур.

Класичним інструментомдержавного регулювання ЗЕД є митне регулювання, яке за своїм характером поділяють на:

¨ тарифне (з використанням митного тарифу);

¨ нетарифне.