Інструментальні методи дослідження. Ультразвукове дослідження

Ультразвукове дослідження. УЗД дозволяє оцінити розміри, форму, контури нирок, стан паренхіми і чашково-мискової системи, сечоводів, сечового міхура, передміхурової залози. За допомогою ультразвуковий допплерографії визначають порушення кровотоку в ниркових артеріях.

Рентгенологічне дослідження. При рентгеноскопії нирки не видні. На рентгенограмах (оглядові знімки) у худих людей можна знайти тіні нирок, а також набагато краще помітні тіні конкрементів в сечовивідній системі. В деяких випадках виконують рентгенологічне дослідження на тлі пневморена або пневмоперітонеума, тобто введення кисню в ретроперітональний простір або приниркову ділянку. На світлому тлі введеного газу контури нирки помітні значно краще.

При екскреторній урографії хворому внутрішньовенно вводять речовину, що містить йод (триам), потім роблять серію рентгенограм. Це дослідження дозволяє виявити не тільки структурні зміни, але і функціональні – інтенсивність виділення контрастної речовини. Варто пам'ятати про те, що при нирковій недостатності екскреторна урографія неефективна, тому попередньо хворому призначають пробу Зимницького і визначають білок та його фракції в сироватці крові. Якщо питома вага сечі низька і кількість альбумінів сироватки крові зменшена, дослідження виконувати недоцільно.

При ретроградній пієлографії рентгеноконтрасна речовина вводиться через сечовідний катетер або цистоскоп. Це дослідження виконується дуже рідко, тому що є менш інформативним, чим внутрішньовенна урографія і більш небезпечним.

Існує метод визначення кровотоку в ниркових артеріях – нефроангіографія. В цьому випадку контрастну речовину вводять за допомогою катетера через стегнову артерію в аорту на рівні відгалуження ниркових артерій. За допомогою цього дослідження можна діагностувати стеноз ниркових артерій, оклюзію їх атеросклеротичною бляшкою.

До інструментальних методів дослідження відноситься також комп'ютерна томографія, що застосовується в основному при підозрі на пухлинне ураження. Крім того використовується магніторезонансна томографія нирок і магніторезонансна ангіографія ниркових артерій для оцінки структурних уражень нирок і ниркового кровотоку

Радіоізотопне дослідження. Радіоізотопна ренографія використовується для вивчення функції нирок. Хворому внутрішньовенно вводять діодраст або гіпуран, мічений ¹³¹J, потім за допомогою радіографичної установки реєструють у вигляді кривих швидкість очищення крові від міченого препарату, що відбиває сумарну секреторну функцію нирок.

Сканування нирок дозволяє одержати зображення тіней нирок. По інтенсивності тіні судять про функцію нирок. Наявність дефектів накопичення свідчить про об'ємні ураження – пухлини, кісти, туберкульозі.

Для проведення сканування хворому вводять радіоізотопний препарат і за допомогою сканера визначають накопичення цього препарату в нирках. Зображення нирок при скануванні зветься сканограмою.

Біопсія нирок. Найбільш достовірним методом діагностики дифузних захворювань нирок є черезшкірна біопсія. З боку попереку в ділянці проекції нирок роблять прокол спеціальною довгою голкою з мандреном. Потім за допомогою аспіраційного шприца беруть для дослідження шматочок ниркової тканини. Біоптат вивчають під мікроскопом і роблять висновок про морфологічні зміни.

Цистоскопія – огляд сечового міхура за допомогою цистоскопа – апарата, що складається з металевої трубки і окуляра. Цистоскопія дозволяє вивчити слизову оболонку сечового міхура.

Це дослідження може сполучатися з введенням хворому внутрішньовенно індигокарміну. Така процедура зветься хромоцистоскопія. Після внутрішньовенного введення препарату через 3-5 хвилин з обох сечоводів практично одночасно повинна з'явитися забарвлена в синій колір сеча. При порушенні функції нирки, сеча з відповідного сечоводу запізнюється або не з'являється зовсім.

Розділ 6