Дослідження периферичних судин

З метою діагностики захворювання судин необхідно провести розпит, загальний огляд хворого та огляд, пальпацію, аускультацію судин. Поряд з цим використовуються додаткові інструментальні методи дослідження.

План дослідження:

– розпит хворого;

– загальний огляд хворого;

– огляд судин;

– пальпація судин;

– аускультація судин.

Розпит

Особи, які страждають на захворювання судин, можуть пред'являти різноманітні скарги, що свідчать як про ураження самих судин, так і обумовлені недостатнім кровопостачанням дистально розташованих судинних відділів, органів і тканин (мозок, серце, нирки, кишечник, шкіра, скелетні м'язи) (табл. 3.44).

Найбільш важливим суб'єктивним симптомом ішемії кінцівки є біль. При розпиті хворого необхідно аналізувати особливості болю в кінцівках – час появи, характер, інтенсивність, тривалість, залежність від положення кінцівки, навантаження.

Тимчасова кульгавість – нападоподібний біль у м'язах ніг при ходьбі, що зникає в спокої, є ранньою і найважливішою суб'єктивною ознакою ішемії кінцівки. При легкому ступені ішемії напади болю з'являються при помірній ходьбі на відстані понад 500 метрів і тривають короткий час (1-2 с). При більш важких ступенях тимчасової кульгавості гострий напад настає через 10-50 метрів і триває понад 1 хвилину. Тимчасова кульгавість спостерігається у хворих з облітерируючим атеросклерозом, при ендоартеріїті нижніх кінцівок, стенозі біфуркації аорти.

Таблиця 3.44

Скарги хворих при патології судин

Постійний біль в кінцівках не тільки під час фізичного навантаження, але і у спокої, характерний для облітерируючого тромбангіїту. Тривкий, інтенсивний і розлитий біль, локалізований по ходу судин, нерідко пульсуючого і пекучого характеру. Інтенсивність болю підсилюється в напрямку до дистально розташованих ділянок судин.

Гострий сильний біль у ніжній кінцівці, що супроводжується похолоданням, онімінням, відчуттям парастезії, характерний для гострої судинної катастрофи – емболії, тромбозі артерії кінцівки.

Гострий раптовий біль в обох ніжніх кінцівцівках, нижній половині живота, хрестці і швидке похолодання ніг характерні для гострої емболії біфуркації аорти.

Поступово наростаючій більл в кінцівці, постійного характеру, відсутність відчуття пульсації типовий для закупорки вен.

Постійні болі в ніжній кінцівці не тільки під час фізичного навантаження, але і в спокої, обумовлені ішемічним невритом. Біль локалізується по ходу нервових стовбурів, їхніх кінцевих гілок і в м'язах. Ці болі можуть передувати клінічним симптомам облітеруючого ендоартеріїту.

Постійні, найсильніші болі в кінцівці, переважно в пальцях стопи, п'яті, викликають запально-трофічні процеси в ураженій кінцівці як наслідок атеросклерозу, облітеруючого ендоартеріїту, діабетичної мікроангіопатії. Значною інтенсивністю і тривалістю відрізняються болі при гангрені. Біль підсилюється в нічний час. Хворий займає вимушене положення – сидить з опущеною вниз ногою, масажує стопу, пальці, нижню третину гомілки.

Постійні болі та трофічні порушеня, інфіковані виразки в ніжній кінцівці спостерігаються у хворих із тромбофлебітом при постфлебітичному синдромі.

Загальний огляд

Загальний огляд дозволяє виявити характерні для діагностики судинних захворювань порушення (табл. 3.45).

Таблиця 3.45

Симптоми захворювання судин,

що виявляються при загальному огляді

Продовження таблиці 3.45

Огляд судин

Огляд судин проводиться в такій послідовності: визначення видимої пульсації аорти (ІІ міжребер'я праворуч, яремна ямка, епігастральна ділянка), оцінка стану периферичних артерій (скроневих, сонних, підключичних, плечових, променевих, міжреберних), підшкірних вен (яремних, вен нижніх і верхніх кінцівок, вен на передній поверхні грудної клітки).

Артеріальний пульс – періодичне, синхронне з діяльністю серця, коливання стінок артерій, яке визначається при огляді, пальпаторно і при реєстрації сфігмограми.

Венний пульс – наповнення і спадіння венозної стінки за один серцевий цикл, обумовлений динамікою відтоку крові в праве передсердя з магістральних вен у різні фази систоли і діастоли.

При огляді судин можна виявити такі патологічні зміни (табл. 3.46).

Таблиця 3.46

Патологічні зміни, що виявляються при огляді судин

Пальпація судин

Пальпація судин здійснюється в такій послідовності:

– оцінка стінки судин;

– дослідження пульсу на променевій артерії;

– дослідження інших периферичних артерій: а) порівняння величини пульсу на однойменних артеріях б) порівняння величини пульсу на верхніх і нижніх кінцівках;

– дослідження вен (яремних, вен нижніх кінцівок).

Дослідження стінки судин дозволяє виявити щільну, ригідну, нерівну поверхню при атеросклерозі артерій. При вузликовому періартеріїті судинна стінка стає щільно-еластичною з нерівною поверхнею, пальпуються вузлуваті потовщення.

Дослідження периферичних артерій проводиться в таких місцях пальпації (табл. 3.47).

Таблиця 3.47

Пальпація периферичних судин

Дослідження артеріального пульсу пальпаторно здійснюють на променевій артерії між шилоподібним відростком променевої кістки і сухожиллям внутрішнього променевого м'яза за визначеною методикою (табл. 3.48).

Венний пульс найчастіше досліджують на яремних венах при огляді, пальпації і графічній реєстрації .

Огляд яремних вен. У здорових осіб в положенні лежачи на спині, зі злегка піднятою головою, яремні вени наповнені в межах нижньої третини всієї шийної ділянки вени. При натисненні пальцем на судину над ключицею вся вена відразу ж наповняється. У вертикальному положенні тіла вени на шиї спадаються на всьому їхньому протязі. Розширення і наповнення яремних вен у вертикальному положенні хворого виникає при недостатності правого шлуночка або всього серця, недостатності тристулкового клапана, гострому ексудативному і хронічному констриктивному перикардиті.

Синдром стиснення верхньої порожнистої вени – двостороння набряклість обличчя, шиї, рук, переповнені і розширені яремні вени, ціаноз обличчя, рук, розширена венозна мережа в ділянках задньої і передньої грудної стінки не нижче V ребра. Синдром обумовлений стисненням магістрального венозного стовбура аневризмою аорти, пухлинами середостіння, загрудинним зобом.

При огляді, пальпації яремних вен паралельно з аналізом сфігмограми можна робити висновок про діяльність правих відділів серця. При одночасному записі флебограми і сфігмограми максимальному підйому кривої сфігмограми в нормі на флебограмі відповідає негативне відхилення, тому що при систолі шлуночків і вигнанні крові в артеріальну систему починається діастола передсердь і відтік у них крові з вен (рис. 3.31). Тому в здорової людини венний пульс є негативним. Патологічні форми венного пульсу обумовлені: порушенням серцевого ритму, недостатністю правого шлуночка серця і недостатністю тристулкового клапана.

Таблиця 3.48

Дослідження артеріального пульсу

Таблиця 3.49

Семіотика показників артеріального пульсу

ВСТАВКА00000

С 74-76

Інструментальним методом дослідження судин (ВСТАВКА!!!!)

Інструментальним методом дослідження артеріального пульсу є реєстрація сфігмограми.

Сфігмограма – реєстрація пульсового руху артерії (частіше променевої). На початок систоли шлуночків кров швидко викидається в аорту і створює в ній підвищений тиск (формується круте висхідне коліно сфігмограми – анакрота). Наприкінці систоли тиск поступово знижується (формується менш круте з додатковою хвилею низхідне коліно – катакрота). Приблизно в середині низхідного коліна сфігмограми з’являється біль високий зубець (дикротичної хвилі С). Його поява обумовлена дикротичною хвилею. Зубець С – вторинна пульсова хвиля обумовлена повторним підвищеним тиском в аорті наприкінці систоли, внаслідок закриття аортальних стулок і спадінням аорти.

Рис. 69 . Сфігромграма сонної артерії в нормі.

1 – анакрота

2 – катакрота

3 – дикротичний зубець С

Венний пульс– (наповнення і спадіння) вен, розташованих біля серця, обумовлено різнім наповненням кров’ю і коливанням тиску в правому передсерді і яремних венах, внаслідок діяльності серця.

При порушенні відтоку крові з вен в праве передсердя і підвищення в них тиску спостерігається набухання яремних вен, а коли відтік крові прискорюється з вен – навпаки, їх спадіння. В нормі венний пульс при огляді не визначається. Іноді у здорових осіб в положенні лежачи може спостерігатись фізіологічний венний пульс, котрий треба відрізняти від пульсації сонних артерій. На відміну від артеріальної пульсації для венного пульсу характерно:

– спадіння вен відбувається швидше і більш виражено ніж їх наповнення;

– спадіння яремних вен відповідає пульсовій хвилі на променевій артерії;

– при здавленні вени пульсація зберігається тільки нижче місця притискання.

Основним методом дослідження венного пульсу є флебографія – реєстрація пульсових рухів стінок яремних вен. В період систоли передсердь підвищення тиску в правому передсерді і уповільнення відтоку крові з порожнистих вен приводить до набухання яремних вен (на флебограмі формується хвиля а (рис. 70.1)). На початку систоли шлуночків закриття клапанів атріовентрикулярного отвору і провисання їх стулок в бік передсердя приводить до підвищення тиску в правому передсерді, порожнистих і яремних венах; одночасно на яремні вени передається підвищений тиск з сонних артерій (формується хвиля с (рис. 70.2). В середині систоли шлуночків відбувається швидке наповнення кров’ю правого передсердя, зменшення тиску в порожнистих венах і спадіння яремних вен (формується від’ємна хвиля х – систолічний колапс (рис. 70.3). Подальше наповнення передсердь кров’ю і підвищення тиску в них наприкінці систоли приводить до уповільнення відтоку крові з порожнистих вен і набуханню яремних вен (формується хвиля v (рис. 70.4. Нарешті, відкриття атріовентрикулярних клапанів на початку діастоли приводить до швидкого наповнення шлуночків кров’ю, зпустошенню передсердь, відтоку крові і падінню тиску в порожнистих і яремних венах (формується від’ємна хвиля у – діастолічний колапс (рис. 70.5)).

Рис. 70. Формування флебограми в нормі.

1 – систола передсердь (хвиля а); 2 – початок систоли шлуночків (хвиля с); 3 – систола шлуночків (хвиля х, систолічний колапс); 4 – кінець систоли шлуночків (хвиля v); 5 – діастола шлуночків (хвиля у, діастолічний колапс)

При одночасному записі флебограми і сфігмограми максимальному підйому кривої сфігмограми в нормі на флебограмі відповідає негативне відхилення, тому що при систолі шлуночків і вигнанні крові в артеріальну систему починається діастола передсердь і відтік у них крові з вен.( рис.71 Тому в здорової людини венний пульс є від’ємним.

Рис. 71Сфігмограма і флебограма в нормі та патології.

Позитивний венний пульс - це наповнення і пульсація яремних вен під час систоли, свідчить про недостатність тристулкового клапана. Така пульсація обумовлена ретроградним рухом крові через не повністю закритий правий атріовентрикулярний отвір в період систоли шлуночків. Для перевірки наявності позитивного венного пульсу необхідно притиснути яремну вену пальцем і переконатися в пульсації вени нижче місця притиснення. При недостатності тристулкового клапана іноді на поверхневих венах верхніх кінцівок, на поверхневих венах грудної клітки, живота і навіть обличчя, в результаті тривалого підвищення венозного тиску, спостерігається самостійна пульсація, синхронна із систолою шлуночків.

Аускультація судин

Місця вислуховування судин (рис. 72).

При аускультації артерій не слід викликати тиск фонендоскопом, тому що штучне звуження судин може привести до появи стенотичного шуму. Сонну артерію варто вислуховувати біля внутрішнього краю грудинно-ключично-соскового м'яза на рівні верхнього краю щитовидного хряща; підключичну артерію – в підключичній ямці; плечову артерію – в ліктьовому згині при витягнутій руці; стегнову артерію – в паху під пупартовою зв'язкою в положенні пацієнта лежачи на спині.

Рис. 72. Місця вислуховування судин (Покровський А.В., 1979):

1 – сонна артерія; 2 – хребетна артерія; 3 – підключична артерія і брахіоцефальный стовбур; 4 – аорта; 5 – аортальний клапан; 6 – черевна аорта і черевний стовбур; 7-8 – ниркові артерії; 9 – черевна аорта; 10 – клубова артерія; 11 – стегнова артерія.

На артеріях можна вислухати тони і шуми. На магістральних артеріях, котрі розташовані поблизу серця (підключичні, сонні, хребетні), вислухуються два тони. Перший тон виникає в результаті напруги артеріальної стінки під час проходження крові при систолі шлуночків, другий тон обумовлений закриттям півмісячних клапанів аорти в період діастоли. На віддалених від серця артеріях (плечова і стегнова), вислуховується один тон, а на артеріях меншого калібру в нормі тони не вислухуються.

Шум, що вислухується над судиною без натиснення фонендоскопом, вважається патологічним.

Таблиця 3.50

Діагностичне значення виявлених симптомів при аускультації судин

3.2.7. вимірювання Дослідження артеріального тиску

Артеріальний тиск (АТ) – це сила, з якою кров тисне на стінки артерій та на рідину, яка розташована нижче.убрать11Створення методів дослідження АТ має значну історичну давнину. Вперше пряме внутрішньоартеріальне вимірювання АТ було здійснено англійським дослідником С. Гейлом (Stephen Hales) в 1769 році за допомогою катетера, який був розташований в сонній артерії коня.

Один з перших способів неінвазивного визначення АТ у людини був запропонований в 1876 році дослідником Є. Мареєм (E. Marey). Але внаслідок складності в реалізації (водяний плетизмограф в варіанті авторів) та нерівнозначній трактовці результатів він довгий час не знаходив практичного застосування. В подальшому розвиток засобів вимірювання АТ здійснювався в напрямку пальпаторного методу з використанням запропонованої в 1896 році Ріва-Рочі (S. Riva-Rocci) оклюзивної манжетки та ртутного сфігмоманометра. За допомогою цього пристрою з’явилась можливість вимірювати систолічний артеріальний тиск під час пальпації пульсу на артерії, яка розташована нижче від манжетки.

Широке впровадження вимірювання АТ почалось завдяки запропонованому в 1905 році М.С. Коротковим аускультативного методу визначення як систолічного, так і діастолічного АТ на підставі вислуховування під час проходження пульсової хвилі по артерії при її стисненні манжетою звукових явищ та співставлення їх появлення та зникнення з показниками манометра (рис. 73).

Рис. 73. Звукові явища при вимірюванні артеріального тиску:

1 – тони (I фаза); 2 – тони та шуми (II фаза); 3 – гучні тони III фаза); 4 – перехід від гучних до тихих тонів (IV фаза); 5 – зникнення тонів (V фаза).

В теперішній час існують прямі та непрямі методи виміру АТ. Прямі методи застосовуються в кардіохірургії. В клінічній практиці загальноприйнятим є аускультативний метод за допомогою ртутного сфігмоманометра, який є найбільш точним. Поряд з цим були створені та отримали розповсюдження електронні моделі різних модифікацій для виміру АТ.

Автоматичний засіб для довготривалого визначення АТ був застосований D. Shaw в 60 роках.ХХ століття Метод, який отримав назву “Oxford”, здійснював реєстрацію АТ за допомогою мікрокатетера, встановленого в плечову артерію з записом кривої АТ на магнітній стрічці. Але в зв’язку з технічними складнощами, потенційним риском розвитку ускладнень, цей метод не знайшов застосування в клінічній практиці. Вперше метод неінвазивного напівавтоматичного виміру АТ був описаний в 1962 році D. Hinman і співавт. Методика складалась з накачування повітря в манжету самим пацієнтом, а реєстрація тонів Короткова здійснювалась за допомогою мікрофона, розташованого над плечовою артерію та приладу з магнітним носієм. В 1968 році R. Schneider і співав. була створена апаратура для автоматичного виміру АТ на підставі аускультативного методу реєстрації тонів. Разом з тим, існують технологічні системи, які реалізують осцилометричний метод реєстрації АТ. Принцип методу більшості апаратів різних модифікацій заснований на використанні класичної манжети, в яку через задані інтервали часу подається повітря мікрокомпресором, який носить хворий. Частота вимірювань, а таким чином, параметри (включення сигналу попередження про вимір для хворого, об’єм результатів дослідження) програмуються на спеціальному мікрокомп’ютері.

При дослідженні АТ необхідно дотримуватись таких вимог:

– за 30 хвилин до вимірювання АТ не палити, не приймати спиртних напоїв, міцного чаю, кави, не вживати ліки з кофеїном, адреностимуляторами;

– протягом 1 години до вимірювання АТ не займатися спортом;

– в разі прийому антигіпертензивних препаратів вимірювання АТ потрібно проводити після закінчення дії ліків, перед прийомом наступної дози;

– при первинному дослідженні вимірювання проводити на обох руках, в подальшому вимірювати АТ там, де вище тиск. При однаковому рівні АТ на обох руках, дослідження робити на правій руці;

– вимірювання проводити спершу на правій руці, але спочатку необхідно оглянути руку для виключення шрамів, рубців, стиснення одягом;

– звільніть руку від тісної одежі;

– рука дослідженого повинна бути під кутом 45º; манжета, плечова артерія в ліктьовій ямці повинні бути на рівні серця;

– при діаметрі плеча менше 42 см використовується стандартна манжета, при діаметрі більше 42 см – спеціальна;

– манжету потрібно розташувати на 2-3 см вище ліктьового згину;

– манжета повинна щільно обіймати плече, але не призводити до стиснення;

– гумова трубка, яка з’єднує манжету з апаратом і балоном, повинна знаходитись назовні по відношенню до досліджуваного;

– при нагнітанні повітря в манжету пальпувати пульс на променевій артерії і слідкувати за стовпчиком ртуті. Тиск підвищити на 20-30 мм рт.ст. після зникнення пульсу;

– швидкість зниження тиску в манжеті – 2 мм рт.ст./с. При аритміях необхідна повільна декомпресія, тому що можливий аускультативний інтервал – 5-10 мм рт.ст.;

– систолічний артеріальний тиск визначається при появі тонів Короткова (I фаза), діастолічний – при зникненні повністю тонів (V фаза). Слід пам’ятати, що частина німецьких та британських лікарів визначають діастолічний тиск по IV фазі тонів Короткова (перехід від гучних до тихих звуків) (рис. 3.33);

– визначати результат вимірювання по найближчій парній цифрі з точністю 2 мм рт.ст., що дорівнює одній поділці шкали;

– артеріальний тиск вимірювати двічі з інтервалом 2-3 хвилини;

– за рівень артеріального тиску у дослідженого вважати середню цифру з двох вимірів;

– в осіб похилого віку, хворих на цукровий діабет, в разі прийому антигіпертензивних препаратів вимірювати артеріальний тиск в горизонтальному, потім у вертикальному положенні, зразу після вставання, потім через 2 хвилини. Зниження систолічного артеріального тиску у вертикальному положенні більше ніж 20 мм рт.ст. розглядається як постуральна, ортостатична гіпотонія;

– при первинному вимірюванні необхідно досліджувати систолічний артеріальний тиск також в артеріях ніг, який в фізіологічних умовах вище на 10-20 мм рт.ст., ніж в артеріях рук.

Під час процедури проведення добового моніторування артеріального тиску за допомогою автоматичних пристроїв необхідно звернути увагу на такі положення:

– в процесі вимірювання рука пацієнта повинна бути розташована паралельно тулубу в розслабленому стані;

– якщо вимірювання призводять після фіз навантажненняп ід час руху, необхідно зупинитись, витягнути руку і почекати закінчення вимірювання;

– в день проведення дослідження не слід займатися інтенсивним фізичним навантаженням;

– необхідно заборонити хворому спостерігати та записувати результати, які з’являються на дисплеї пристрою, тому що це викликає реакцію тривоги;

– рекомендована частота вимірювання для денного часу – кожні 10-15 хвилин, для нічного періоду – кожні 30 хвилин.

Величина АТ в організмі визначається взаємодією ряду факторів, що класифікуються як гемодинамічні серцеві і судинні механізми – ударний об'єм крові, периферичний судинний опір, напруженість стінок аорти і магістральних артерій (ємність цих судин і в'язкість крові). Такий взаємозв'язок забезпечується нейрогуморальними пресорними і депресорними механізмами.

Показники, отримані при вимірюванні АТ, незалежно від часу доби і від зовнішніх факторів, без особливої підготовки хворого, характеризують АТ, що розглядається як випадковий АТ. Базальний або основний АТ варто визначати ранком, натщесерця, в стані основного обміну.

Різниця між систолічним і діастолічним артеріальним тиском називається пульсовим тиском. АТ виражають у міліметрах ртутного стовпчика. Пульсовий тиск в нормі дорівнює 40-50 мм рт.ст.

Класифікація артеріальної гіпертензії наведена в таблиці. 3.51.

Таблиця 3.51

Класифікація артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску

Використовується також класифікація АТ в залежності від ураження органів-мішеней. Відповідно до цієї класифікації виділяють три стадії гіпертензії, що характеризуються відсутністю, наявністю або тяжкістю ускладнень (табл. 3.52).

Таблиця 3.52

Класифікація артеріальної гіпертензії в залежності

від ураження органів-мішеней

Розрізняють власне гіпертонічну хворобу і симптоматичні гіпертензії, що є одним із симптомів при ряді захворювань.

Таблиця 3.53

Класифікація симптоматичних гіпертензій

Продовження таблиці 3.52=53

Виділяють також такі форми артеріальної гіпертензії:

– ізольована систолічна АГ – це термін, що використовується для характеристики хворих з високим систолічним АТ, який дорівнює або перевищує 140 мм рт.ст., та з діастолічним тиском, який менше 90 мм рт.ст. Виділяють первинну ізольовану систолічну АГ та вторинну або симптоматичну АГ. Вторинна ізольована систолічна АГ спостерігається при недостатністі клапанів аорти, повній атріовентрикулярній блокаді, артеріовенозній аневризмі, відкритому артеріальному протоку, коарктації аорти, тиреотоксикозі, хворобі Педжета, анемії, склерозі Монкеберга.

– резистентна (рефрактерна) АГ вважається у хворих при відсутності зниження діастолічного АТ нижче 100-110 мм рт.ст. на фоні адекватної двох- (трьох-) компонентної терапевтичної схеми протягом одного місяця. Розглядаються первинні механізми розвитку резистентної АГ: дисфункція ендотелію, дисбаланс пресорних та депресорних нейрогуморальних систем, порушення рецепторного потенціалу. Серед вторинних причин виділяють соціальні: стрес, зловживання кавою, чаєм, палінням та медичні причини: ожиріння, толерантність до препаратів, супутні захворювання, неадекватна антигіпертензивна терапія.

Злоякісна АГ або злоякісна фаза АГ – це синдром, який характеризується великим рівнем АТ (>220/120 мм рт.ст.) з крововиливами та ексудатами в сітківці, часто з набряком зорового нерва. Характерним (але не обов’язковим) є ураження нирок з розвитком уремії. Злоякісний перебіг найчастіше спостерігається при вторинних АГ (24 %), а при гіпертонічній хворобі це ускладнення зустрічається в 1-3 % випадків. Важливе значення має швидкість підвищення АТ, так при гіпертензії вагітних злоякісна АГ може виникнути при відносно невисокому рівні АТ.

КОНТРОЛЬНІ питання

1. Правила та техніка дослідження пульсу

2. Характеристика основних властивостей пульсу, діагностичне значення їх змін.

3. Що таке вений пульс, його діагностичне значення

4.Нормативи артеріального тиску здорової дорослої людини

5.Правила та техніка вимірювання артеріального тиску

6.Діагностичне значення зміни артеріального тиску. Критерії визначення артеріальної гіпертензії

Тест-контроль

1. Для хвороб серцево-судинної системи характерне вимушене положення в ліжку:

А. Сидячи, спираючись руками на край ліжка

В. Сидячи з опущеними долілиць ногами

С. Лежачи на лівому боці

D. Сидячи в ліжку, нахилившись вперед, руками притискаючи передню стінку живота

Е. Лежачи на спині

2. Для хвороб серцево-судинної системи характерний відтінок шкірних покривів:

А. Жовтяничний

В. Бронзовий

С. Восковидний

D. Ціанотичний

Е. Рожевий

3. Серцеві набряки спочатку локалізуються:

А. На обличчі

В. На нижніх кінцівках

С. На руках

D. На повіках

Е. На губах

4. Біль за грудиною, що знімається нітрогліцерином, характерна для:

А. Артеріальної гіпертензії

В. Набутих вад серця

С. Міокардиту

D .Стенокардії

Е. Перикардиту

6. Пульсація сонних артерій найбільш характерна для:

А. Мітральної недостатності

В. Перикардиту

С. Мітрального стенозу

D. Аортальної недостатності

Е. Артеріальної гіпертензії

7. Блідість шкіряних покривів є ознакою:

А. Недостатності тристулкового клапана

В. Мітрального стенозу

С. Аортальної недостатності

D Аортального стенозу

Е. Мітральної недостатності

Хворий 52 років ранком під час ходьби на роботу періодично відзначає виникнення короткочасного почуття стиснення за грудиною. Під час нападу хворий сповільнює ходу або зупиняється. Вперше почуття стиснення виникло приблизно місяць назад. Про яку патологію можна думати на підставі скарг хворого?

А. Стенокардія

В. Інфаркт міокарда

С. Міокардит

D. Перикардит

Е. Мітральний стеноз

Хворий 48 років скаржиться на напад болю за грудиною, котрий нічим не припиняється, більше 30 хвилин, біль стискаючого і пекучого характеру, що супроводжується ірадіацією в ліве плече, руку, під ліву лопатку. Про яку патологію можна думати на підставі скарг хворого?

А.Стенокардія

В. Інфаркт міокарда

С. Міокардит

D. Напад серцевої астми

Е. Тромбоемболія легеневої артерії

Жінка 46 років, котра страждає тромбофлебітом, перебуваючи в хірургічному відділенні, на 7-ой день після операції з приводу гострого холециститу, при спробі сісти, раптово відчула ядуху. Про яку патологію можна думати на підставі скарг хворої?

А.Стенокардія вперше виявлена

В. Інфаркт міокарда

С. Міокардит

D. Напад серцевої астми

Е. Тромбоемболія легеневої артерії