Елементи крокувальних рухів

В крокувальних рухах кожна нога почергово буває опорною і переносною. В опорний період входять амортизація і відштовхування, в переносний – розгін і гальмування (мал.86).

В і д ш т о в х у в а н н я як основа крокувальних рухів нерозривно пов‘язана з підготовкою до нього, з амортизацією. Разом вони складають періоди опори, коли нога має контакт з опорою і знаходиться під дією ваги і сили інерції тіла.

А м о р т и з а ц і я заключається в гальмуванні рухів тіла по направленню до опори. Вона починається з поставлення ноги на опору. Проходять уступні рухи, м‘язи розтягуються , здійснюючи негативну роботу, і зменшують швидкість руху тіла вниз. До кінця амортизації вертикальна складова швидкості ЗЦМ тіла падає до нуля, опускання прикорочується. Горизонтальна ж складова швидкості за цей час зменшується , але тіло не зупиняється, а продовжує, хоча й уповільнено, рухатись вперед. Амортизація закінчується в момент зупинки руху ЗЦМ тіла вниз.

Практично закінченням амортизації прийнять умовно вважати момент найбільшого згинання опорної ноги в колінному суглобі. Умовність викликана тим, що амортизація досягається не тільки рухами в колінному суглобі, мають місце рухи ланок вниз і в других суглобах. Амортизаційне розгинання (тильне) в гомілковостопному звичайно закінчується дещо пізніше амортизації в колінному суглобі, одначе нерідко буває навпаки: стопа починає відштовхування раніше розгинання ноги в колінному суглобі.

Початком відштовхування умовно вважають момент розгинання опорної ноги в колінному суглобі. До цього руху приєднується підошовне згинання стопи в гомілковостопному суглобі. В цей час все ще продовжується уступне розгинання в плюсне фалангових суглобах ступні, які перед відривом від опори змінюється переборюючим підошовним згинанням.

В момент початку опори може початися і активне розгинання стегна опорної ноги в кульшовому суглобі. Цей рух створює так званий активний перекат – свого роду підтягування тіла вперед до ступні, яка має опору ще спереду нього. Значить, даний рух також сприяє відштовхуванню. Величина цієї тяги відносно мала, але все ж зменшує гальмівну дії опори (менша втрата горизонтальної швидкості тіла). Все ж, судячи по динамограмам, дія стопи з опорою прикорочується трохи раніше, чим регіструється втрата контакту з опорою. При амортизації горизонтальна швидкість звичайно зменшується, а при відштовхуванні - збільшується, якщо втрата швидкості тіла і її відновлення в кожному кроці однакові, то середня швидкість пересівання від кроку до кроку залишається постійною. Перевага втрати чи відновлення швидкості приводить відповідно до уповільнення або пришвидшення пересування.

Після опорного періоду наступає період переносу. Нога рухається вперед спочатку прискорено, а потім уповільнено – розгін і гальмування. Крім того, після відриву від опори нога піднімається ззаду, відстаючи від тазу; після ж гальмування виносу вперед вона опускається вниз і назад (відносно тазу) на опору. У з‘вязку з цим крім розгону і гальмування розглядують ще підйом і опускання ноги.

Підйом ноги назад починається з моменту її відриву від опори і закінчується моментом початку її руху вперед (відносно тазу). Границею між підйомом ноги назад і її розгоном вперед можна вважати найбільший кут нахилу стегна назад відносно вертикалі. Підняття ноги ззаду проходить внаслідок різниці швидкостей: у таза, якому нога, що штовхає, направила рух вперед, вона більша, а у нижніх ланок ноги, що штовхає, які відштовхуючи решту частин тіла, мають малу швидкість відносно опори, менша. Проходить перерозподіл швидкостей, при якому нога спочатку відстає від тазу і піднімається за ним вверх.

Розгін ноги починається зі згинання стегна в кульшовому суглобі і закінчується в момент найбільшої швидкості ЦМ ноги, що переноситься. Проходить розгін махового руху з усіма його особливостями, про говорилось вище.

Гальмування ноги починається в момент найбільшої швидкості її ЦМ і закінчується в крайньому положенні стегна спереду і вверху. Це гальмування махового руху, про що теж говорилось.

Опускання ноги на опору починається з моменту крайнього положення стегна спереду і вверху і закінчується в момент постановки ноги на опору.