РУХОВИЙ АПАРАТ БІОМЕХАНІЧНОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ

Складові частини.

1. Кістки: 1. Череп

2. Хребет – шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприковий відділи.

3. Верхня кінцівка = рука : кисть, передпліччя (ліктьова і променева кістка), плечова кістка.

4. нижня кінцівка = нога: ступня, кістки гомілки (велико- і малогомілкова кістки), стегнова кістка.

5. Плечовий пояс : ключиця, лопатка,

6. Тулуб = грудна клітина: ребра, грудинка.

7. Таз.

П. Суглоби, скріплені зв’язками.

Рука: 1. Плечовий,

2. Ліктьовий

3. Променево-кистьовий

4. Пальців кисті

Нога: 1. Кульшовий,

2.Колінний

3. Гомілково-стоповий

4. Суглоби ступні.

Суглоби – це рухомі, переривчасті сполучення кісток скелета, які характеризують наявність між кістками, що з‘єднуються, щілини і в зв‘язку з цим можливість переміщення (рухів) окремих кісткових важелів одного відносно другого.

Основними елементами суглобів вважають:

- суглобові поверхні (кінці) кісток, що з‘єднуються;

- суглобові сумки;

- суглобові порожнини.

При дослідженні суглобів відмічають в першу чергу:

- форму суглобових поверхонь;

- число осей обертання;

- число ступенів свободи, що визначають ступінню рухомості, основні рухи в тому чи іншому суглобі.

Якщо форми суглобових поверхонь кісток, що з‘єднуються в суглобі відповідають одна одній, то їх називають к о н г р у е н т н и м и. В інших випадках суглобові поверхні визначають як н е к о н г р у є н т н і.

По формі суглобових поверхонь розрізняють:

- кулеподібний (плечовий), різновидністю якого являється горіхоподібний суглоб (кульшовий):

- еліпсоїдний або яйцеподібний (променево-зап‘ясний);

- сідлоподібний (суглоб між трапецієподібною і 1-ю п‘ясною кісткою);

- циліндричний обертальний (дистальний і проксимальний променевої суглоби;

- блокоподібний шарнірний, різновидністю якого є гвинтовий (між плечовою кісткою і ліктьовою вирізкою);

- плоский – суглоби ступні.

По числу обертових осей суглоби розділяються на багатовісьові (головним чином – трьохосьові), двохосьові і одноосьові.

Суглобові поверхні можуть утворюватися однією або двома і більше суглобовими поверхнями кісток. Перші є простими, другі – складними суглобами (наприклад, простий – плечовий, складний – променево-зап‘ястний).

По степні рухомості – вільно рухові,

- мало рухові.

Ш. М‘язи = м‘язова система разом з кістками створюють біомеханічну систему людин, що здійснює рухову функцію організму в цілому і його окремих частин (ланок).

Дві основні групи м‘язів: поперечносмугасті і гладкі.

Нараховують в людському організмі біля 600 поперечносмугастих м‘язів (скелетних) , що складають від 35 до 40% ваги тіла дорослих людей (у жінок трохи менше), у стариків – до 30%, у атлетів – більше 50%.

М‘язи тулуба, голови, кінцівок.

М‘язи є довгі, короткі, широкі, кругові і ті, що запирають = запираючі, замикаючі.

По Лесгафту П.Ф. (1892) м‘язи можна розділити на дві групи: сильні (по сучасній термінології – статичні і спритні (динамічні).

Статичні (сильні) м‘язи прикріплюються далеко від точки опори і до великих площ; складаються в основному з коротких пучків м‘язових волокон, що ідуть косо. Дія їх уповільнена.

Динамічні (спритні) м‘язи, навпаки, характеризуються бистротою дій. Вони прикріплюються близько точки опори, місця прикріплення невеликі, скорочуються з великою напругою, тому швидко стомлюються. Пучки м‘язових волокон переважно довгі і проходять паралельно довжині м‘язів.

Класифікують м‘язи також по характеру дії :

- ті м‘язи, що зближують вентральні поверхні розділені одним чи кількома суглобами, називають з г и н а ч а м и, а самий рух – з г и - н а н н я м.

- м‘язи, що зближують дорзальні поверхні, називають р о з г и н а ч а -ми, а саму дію – р о з г и н а н н я м.

- Приближення до середньої площини тіла виконують п р и в і д н і (ті, що приводять) м‘язи, а рух , що вони здійснюють називають п р и в е -д е н н я м.

- Віддалення від середньої площини тіла проводять м‘язи, що відводять, а рух називають в і д в е д е н н я м

- Обертання кінцівки всередину здійснюють м‘язи п р о н а т о р и, а дія – п р о н а ц і я

- Обертання м‘язів назовні проводять с у п і н а т о р и, а дія – с у п і - н а ц і я.

Крім цього, є м‘язи, що обертають р о т а т о р и, а дія їх – р о т а ц і я .

М‘язи, що н а п р у ж у ю т , ті , що с т и с к у ю т ь, ті, що р о з ш и р я – ю т ь (дилатація), ті, що п і д н і м а ю т ь, ті, що о п у с к а ю т ь.

Існує взаємозв‘язок між м‘язами і суглобами. Так, в області циліндричних суглобів (блокоподібні) знаходяться флексури і екстензори,

- у тих суглобів, що обертаються – пронатори і супінатори;

- біля складних суглобів – флексури групуються з пронаторами, екстензори з супінаторами.

Варто пам‘ятати, що м‘язи звичайно не функціонують поодинці: в роботу кожного м‘яза втягуються і другі діючі співдружньо з ним м‘язи, тобто с і н е р г і с т и, а також м‘язи протилежної дії – а н т а г о н і с т и.

Разом з тим дійсного антагонізму в роботі м‘язів немає, так як під час скорочення м‘яза його антагоніст як би сприяє тому, щоби рухи здійснювались легко і плавно. Без участі антагоністів рух був би напруженим і поривчастим.

Як любий м‘яз при певних умовах може змінювати свою дію, так і синергісти для даного руху можуть стати антагоністами для другого руху. Наприклад, при згинанні і розгинанні кисті (в променево-зап‘ястковий суглобі) діють відповідно згинач і розгинач, які є м‘язами антагоністами; але при приведені кисті, яке здійснюють ліктьові згинач і розгинач кисті, ці м‘язи стають синергістами.

Невід‘ємним елементом рухів є нервова система, а саме: безумовно рефлекторна і умовно рефлекторна координація рухів.