ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА УМОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО РОЗТАШУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Відповідно з наведеною в п.1.6 класифікацією раціональне розташу-вання (розосередження) і локалізація джерел забруднення відноситься до організаційно-технічних методів захисту навколишнього природного середовища.

З організаційної точки зору розташування підприємств, споруд та інших об’єктів, які впливають на стан атмосферного повітря, а також вимоги до його охорони при розвитку міст та інших населених пунктів регламентуються Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року, Законом України „Про охорону атмосферного повітря” від 16 квітня 1992 року (див. додаток М), Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів (ДСП 173-96) (див. додаток В) та Державними санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та бактеріологічними речовинами) (ДСП-201-97) (див. додаток Б).

Відповідно до діючих будівельних норм та правил територія населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання поділяється на:

- сельбищну територію – для розміщення житлового фонду, гро-мадських будівель та споруд, установ соціального, культурного та побутового призначення, внутрішньосельбищної вулично-дорожньої та транспортної мереж, зелених насаджень та місць громадського кори-стування, окремих комунальних та промислових об’єктів, будівництво яких допускається поблизу житлової забудови;

- виробничу територію – для розміщення промислових підприємств і пов’язаних з ними об’єктів, комплексів наукових установ з дослідними виробництвами, комунально-складських об’єктів (баз, складів, гаражів, автопарків, трамвайних, тролейбусних депо тощо), підприємств для виробництва та перероблення сільськогосподарських продуктів, створення санітарно-захисних зон промислових підприємств, об’єктів зовнішнього транспорту, шляхів позаміського та приміського сполучення;

- ландшафтно-рекреаційну територію, що охоплює приміські ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та курортні зони, землі сільськогосподарського використання та інші, які разом з парками, садами, скверами, бульварами сельбищної території формують систему озеленення та оздоровлювальних зон.

У межах зазначених територій виділяються зони різного функціонального призначення – житлової забудови, громадських центрів, промислові, наукові, науково-виробничі, комунально-складські, зовнішнього транспорту, масового відпочинку, курортні (при наявності лікувальних ресурсів).