Фільтри з постійними магнітами

В апаратах третьої групи, варіанти яких наведені на рис. 7.7, рис.7.8 і рис. 7.9, відсутнє або різко обмежене використання обмотувального проводу, споживання електроенергії, полегшується їх застосування у вибухонебезпечних умовах, коли необхідне спеціальне електричне оснащення. Періодичне переривання дії намагнічувального поля на насадку здійснюється поворотом, зміщенням намагнічувальної системи або періодичним розмагнічуванням постійних магнітів. Через необхідність створення намагнічувального поля підвищеної напруженості ширина пакетів магнітів звичайно перевищує діаметр корпусу і магнітний потік „фокусується” в насадку за допомогою феромагнітних переходів (рис. 7.7).

Рисунок 7. 7 – Одноканальний фільтр-осаджувач з зовнішньою намагнічувальною системою з постійних магнітів:

1 – корпус каналу; 2 – пакет постійних магнітів; 3 – насадка;

4 – елементи магнітопроводу

Рисунок 7.8 – Двоканальний фільтр-осаджувач з внутрішньою намагнічувальною системою з постійних магнітів:

1 – корпус каналів; 2 – пакети постійних магнітів, які мають

можливість повороту або відведення; 3 – насадка; 4 – елементи магнітопроводу

Для розрахунку основних параметрів апарата застосовують закон повного струму для магнітного кола, проте традиційний розрахунок намагнічувальних систем з постійними магнітами зводиться до визначення напруженості поля при вже відомій геометрії системи.

Після обґрунтованої мінімізації магнітних напруг в елементах без насадки (в межах 10...30% магнітної напруги в насадці), а також використання виразів для генерованого магнітами магнітного потоку, який сприймається насадкою, можна отримати такі залежності:

; (7.5)

,

де – коефіцієнт розсіювання магнітного потоку;

і – середні значення напруженості поля та індукції в магнітах, що відповідають максимальній питомій енергії, наприклад, для магнітів марки 22РА220 = 122 кА/м, = 0,18 Тл.