Розрахунок штучного освітлення. Експлуатація освітлювальних установок
Штучне освітлення буває: загальне, місцеве і комбіноване.
Завданням розрахунку є визначення потрібної потужності електроосвітлювальних установок для створення у виробничому приміщенні заданої освітленості, або при відомому числі ламп і їх потужності визначити очікувану освітленість на робочій поверхні.
Проектуючи освітлювальні установки, необхідно вирішити низку питань:
1. Вибрати тип джерела світла (де температура повітря менша, ніж +10°С і напруга менше 90% від номінального – лампи розжарювання, в ін. випадках – люмінесцентні лампи).
2. Вибрати систему освітлення – загальна, місцева, комбінована. Більш економічна система комбінованого освітлення, система загального освітлення гігієнічніша.
3. Вибрати тип світильників - з урахуванням забруднення повітряного середовища, вибухо- чи пожежобезпеки.
4. Провести розподіл світильників і визначити їх кількість.
5. Визначити нормування освітлення на робочому місці - від характеру виконуваної роботи, системи освітлення, джерел світла.
Розрахунок штучного освітлення ведуть трьома основними методами:
1. За коефіцієнтом використання світлового потоку;
2. Точковий метод;
3. Метод Ватт (питомої потужності)
4. Застосовується ще графічний метод професора А.А. Труханова.
Для розрахунку загального рівномірного освітлення при горизонтальній робочій поверхні основним є метод коефіцієнта використання світлового потоку. Світловий потік лампи FЛ при лампах розжарювання або світловий потік групи ламп світильника при люмінесцентних лампах розраховують за формулою:
; | (3.13) |
де - нормована мінімальна освітленість, лк;
- площа освітлюваного приміщення, м2;
- коефіцієнт мінімального освітлення, 1,1-1,5;
- коефіцієнт запасу, 1,4 - 1,8;
- число світильників в приміщенні;
- коефіцієнт використання світлового потоку ламп, %.
Значення коефіцієнта визначається за таблицями залежно від коефіцієнта віддзеркалення світлового потоку і показника приміщення , що визначається за формулою:
; | (3.14) |
де , - розмір приміщення, м;
- висота світильників над розрахунковою поверхнею, м.
Підрахувавши світловий потік F за таблицею підбирають найближчу лампу і визначають потужність всієї освітлювальної системи.
Точковий метод застосовується для розрахунку локалізованого місцевого освітлення, освітлення похилих площин і для перевірки розрахунку рівномірного загального освітлення, коли відбитим світловим потоком можна знехтувати (рис. 3.12.).
Рис. 3.12. Схема для розрахунку освітленості точковим методом.
У основу точкового методу покладено рівняння, що пов'язує освітленість і силу світла:
; | (3.15) |
де - сила світла в напрямі від джерела на задану точку поверхні;
- відстань від світильника до розрахункової точки;
- кут між нормаллю робочої поверхні і напрямом світлового потоку на джерело;
Вводимо коефіцієнт запасу і заміняємо на , і тоді:
; | (3.16) |
Дані про розподіл сили світла наводяться в довідниках.
Метод Ватт - найбільш простий і менш точний, застосовується при орієнтовних розрахунках. Він дозволяє визначити потужність кожної лампи для створення в приміщенні нормованої освітленості.
. | (3.17) |
де - потужність однієї лампи, Вт;
- питома потужність, Вт/м2;
- площа приміщення, м2;
- число ламп в освітлювальній установці. Значення питомої потужності вибирається з таблиці.
Експлуатація освітлювальних установок полягає:
1. У регулярному очищенні;
2. У своєчасній заміні ламп і контролі напруги в мережі;
3. Забезпечення чистоти повітря в приміщенні;
Достатність освітлення перевіряється не рідше 1 разу на рік.
Шибки чистять - при незначному виділенні пилу – 2 рази на рік, значне виділення пилу – 4 рази на рік, світильники - від 4 до 12 разів на рік залежно від запиленості приміщення.
4. НЕБЕЗПЕКА УШКОДЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ І
ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОТРАВМАТИЗМУ
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 2149;