Лізингове кредитування підприємств
Відповідно до закону України "Про лізинг" лізинг - це підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових ресурсів і полягає у наданні лізингодавцем у виняткове користування на певний строк лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця або здобувається ним у власність за дорученням і погодженістю з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, на умовах сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.
В економічному розумінні лізинг – це кредит, що надається у товарній формі лізингодавцем лізингоотримувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора – лізингодавець, позичальника – лізингоотримувач.
З економічної точки зору лізинг має певну схожість з банківським кредитом, що надається на придбання основних фондів. Кредитні і лізингові відносини між позичальником (лізингодавцем) і кредитором (лізингоотримувачем) ґрунтуються на умовах терміновості, платності, зворотності і матеріального забезпечення (застави).
Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, що належать до основних фондів відповідно до законодавства, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами, і не заборонена до вільного обігу на ринку і щодо яких немає обмежень на передачу в лізинг (оренду) - машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікації і т.п.
Не можуть бути об'єктами лізингу:
- об'єкти оренди державної власності, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств;
- земельні ділянки та інші природні об'єкти.
Класичний лізинг характеризується тристоронніми взаємовідносинами між лізингодавцем, лізингоотримувачем і постачальником.
Лізингодавець – суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська (небанківська) фінансова установа, що передає в користування об'єкт лізингу відповідно до договору.
Лізингоотримувач – суб'єкт підприємницької діяльності, що одержує в користування об'єкт лізингу за договором.
Постачальник лізингового майна – суб'єкт підприємницької діяльності, що виробляє машини, устаткування і т.п. і (чи) надає власне майно як об'єкт лізингу.
Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть участь посередники, тобто особи, що представляють економічні інтереси як лізингодавців, так і лізингоотримувачів. До таких належать:
- страхові компанії;
- брокерсько-дилерські фірми;
- сервісні центри з обслуговування машин і устаткування;
- інші посередники.
Взаємодія між учасниками лізингового бізнесу показана на рис. 3.6.
Лізинг може набути таких видів і форм:
1) фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об`єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення терміну договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоотримувачу відповідно до договору, переходить у власність лізингоотримувача чи викупається ним за залишковою вартістю;
Рисунок 3.6 – Взаємодія між учасниками лізингового бізнесу
1 Ініціація одержання замовлення на лізинг.
2 Заявка на лізинг.
3 Розгляд заявки.
4 Заявка на проведення маркетингового дослідження основних постачальників устаткування.
5 Вибір найвигіднішого постачальника.
6 Пакет документів за вимогою лізингодавця.
7 Оцінка фінансового стану клієнта і ефективності лізингового проекту.
8 Замовлення-наряд на устаткування.
9 Вибір банку-кредитора.
10 Вибір страхової компанії.
11 Домовленість щодо продажу майна за залишковою вартістю.
2) оперативний лізинг - це договір лізингу, за яким суб'єкт одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший за той, за який амортизується 90 % вартості даного об'єкта, визначеної в день укладання договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу;
3) зворотний лізинг - це договір лізингу, що передбачає придбання лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг;
4) пайовий лізинг - це здійснення лізингу його суб'єктами на підставі висновку багатостороннього договору і залучення одного чи декількох кредиторів, що беруть участь у здійсненні лізингу за допомогою інвестування своїх коштів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості придбаного для лізингу майна;
5) міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.
Передане за договором фінансового лізингу майно зараховується на баланс лізингоотримувача з позначкою про одержання цього майна за допомогою фінансового лізингу. Передане за договором оперативного лізингу майно залишається на балансі лізингодавця з позначенням про передачу цього майна в лізинг і зараховується на позабалансовий рахунок лізингоотримувача з позначенням про одержання цього майна в лізинг.
Об'єкт лізингу протягом усього терміну дії договору є власністю лізингодавця. При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.
При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.
Лізингові платежі включають:
– суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
– суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
– платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
– відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
– інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Для кожного з учасників підприємницької діяльності лізинг має визначені переваги:
- лізинг дає можливість на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60-70% їх вартості;
- підприємству простіше одержати майно в лізинг, ніж узяти позику на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право власності на нього належить лізингодавцю;
- лізинг дає підприємству більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством, як правило, після одержання виторгу від реалізації продукції, виробленої на узятому в лізинг устаткуванні;
- зменшується ризик морального зношення устаткування, тому що підприємство одержує його не у власність, а в оренду; також розширюється можливість оперативного відновлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування;
- лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання і його можливість одержати банківський кредит;
- лізингові платежі включаються до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток підприємства-лізингоотримувача;
- зменшується ризик виробництва нової продукції, оскільки при недостатньому попиті на неї підприємство може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;
- досягається ефект фінансового стимулювання, оскільки щорічні фінансові вигоди перевищують розмір відсотків за банківськім кредитом.
Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:
- вартість лізингу для лізингоотримувача, як правило, вище вартості звичайної банківської позики;
- укладання лізингової угоди вимагає більш тривалого часу і більш складної організації, ніж складання угоди на звичайну банківську позику;
- лізингодавець бере на себе ризик можливого морального зношення основних фондів і неповне чи несвоєчасне одержання лізингових платежів.
Лізинговий кредит сприяє активізації інвестування приватного капіталу в сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.
Висновки
Основним джерелом позикових фінансових ресурсів підприємства є кошти, що воно одержує за рахунок кредитів. Найбільш поширеним є банківські кредити, що дозволяють підприємствам покривати потребу в оборотних фондах і робити відновлення основних засобів. Банківське кредитування підприємств має різноманітні форми, серед яких найчастіше застосовуються термінові кредити і кредитні лінії. Перспективними формами банківського кредитування є акцептний і авальний кредити, кредит під облік векселів, а також надання факторингових послуг.
Серед небанківської форми кредитування можна виділити перспективність використання різних форм лізингу і оренди, що дають підприємствам ряд переваг.
Кредитний процес, що припускає взаємодію підприємства з комерційним банком, можна розбити на кілька стадій, основною з яких є оцінка кредитоспроможності позичальника.
При вивченні даної теми у студентів можуть виникнути труднощі з розумінням сутності акцептного, авального кредитів, факторингу і процесу обліку векселів через подібність схем їх реалізації. Також можна відзначити, що часто студенти плутають різні форми і види лізингу, його відмінність від оренди.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 1428;