Лізингове кредитування підприємств

Відповідно до закону України "Про лізинг" лізинг - це підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових ресурсів і полягає у наданні лізингодавцем у виняткове користування на певний строк лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця або здобувається ним у власність за дорученням і погодженістю з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, на умовах сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

В економічному розумінні лізинг – це кредит, що надається у товарній формі лізингодавцем лізингоотримувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора – лізингодавець, позичальника – лізингоотримувач.

З економічної точки зору лізинг має певну схожість з банківським кредитом, що надається на придбання основних фондів. Кредитні і лізингові відносини між позичальником (лізингодавцем) і кредитором (лізингоотримувачем) ґрунтуються на умовах терміновості, платності, зворотності і матеріального забезпечення (застави).

Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, що належать до основних фондів відповідно до законодавства, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами, і не заборонена до вільного обігу на ринку і щодо яких немає обмежень на передачу в лізинг (оренду) - машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікації і т.п.

Не можуть бути об'єктами лізингу:

- об'єкти оренди державної власності, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств;

- земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Класичний лізинг характеризується тристоронніми взаємовідносинами між лізингодавцем, лізингоотримувачем і постачальником.

Лізингодавець – суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська (небанківська) фінансова установа, що передає в користування об'єкт лізингу відповідно до договору.

Лізингоотримувач – суб'єкт підприємницької діяльності, що одержує в користування об'єкт лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна – суб'єкт підприємницької діяльності, що виробляє машини, устаткування і т.п. і (чи) надає власне майно як об'єкт лізингу.

Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть участь посередники, тобто особи, що представляють економічні інтереси як лізингодавців, так і лізингоотримувачів. До таких належать:

- страхові компанії;

- брокерсько-дилерські фірми;

- сервісні центри з обслуговування машин і устаткування;

- інші посередники.

Взаємодія між учасниками лізингового бізнесу показана на рис. 3.6.

Лізинг може набути таких видів і форм:

1) фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об`єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення терміну договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоотримувачу відповідно до договору, переходить у власність лізингоотримувача чи викупається ним за залишковою вартістю;

Рисунок 3.6 – Взаємодія між учасниками лізингового бізнесу

1 Ініціація одержання замовлення на лізинг.

2 Заявка на лізинг.

3 Розгляд заявки.

4 Заявка на проведення маркетингового дослідження основних постачальників устаткування.

5 Вибір найвигіднішого постачальника.

6 Пакет документів за вимогою лізингодавця.

7 Оцінка фінансового стану клієнта і ефективності лізингового проекту.

8 Замовлення-наряд на устаткування.

9 Вибір банку-кредитора.

10 Вибір страхової компанії.

11 Домовленість щодо продажу майна за залишковою вартістю.

2) оперативний лізинг - це договір лізингу, за яким суб'єкт одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший за той, за який амортизується 90 % вартості даного об'єкта, визначеної в день укладання договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу;

3) зворотний лізинг - це договір лізингу, що передбачає придбання лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг;

4) пайовий лізинг - це здійснення лізингу його суб'єктами на підставі висновку багатостороннього договору і залучення одного чи декількох кредиторів, що беруть участь у здійсненні лізингу за допомогою інвестування своїх коштів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості придбаного для лізингу майна;

5) міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Передане за договором фінансового лізингу майно зараховується на баланс лізингоотримувача з позначкою про одержання цього майна за допомогою фінансового лізингу. Передане за договором оперативного лізингу майно залишається на балансі лізингодавця з позначенням про передачу цього майна в лізинг і зараховується на позабалансовий рахунок лізингоотримувача з позначенням про одержання цього майна в лізинг.

Об'єкт лізингу протягом усього терміну дії договору є власністю лізингодавця. При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.

При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Лізингові платежі включають:

– суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

– суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

– платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

– відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

– інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Для кожного з учасників підприємницької діяльності лізинг має визначені переваги:

- лізинг дає можливість на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60-70% їх вартості;

- підприємству простіше одержати майно в лізинг, ніж узяти позику на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право власності на нього належить лізингодавцю;

- лізинг дає підприємству більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством, як правило, після одержання виторгу від реалізації продукції, виробленої на узятому в лізинг устаткуванні;

- зменшується ризик морального зношення устаткування, тому що підприємство одержує його не у власність, а в оренду; також розширюється можливість оперативного відновлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування;

- лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання і його можливість одержати банківський кредит;

- лізингові платежі включаються до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток підприємства-лізингоотримувача;

- зменшується ризик виробництва нової продукції, оскільки при недостатньому попиті на неї підприємство може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;

- досягається ефект фінансового стимулювання, оскільки щорічні фінансові вигоди перевищують розмір відсотків за банківськім кредитом.

Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:

- вартість лізингу для лізингоотримувача, як правило, вище вартості звичайної банківської позики;

- укладання лізингової угоди вимагає більш тривалого часу і більш складної організації, ніж складання угоди на звичайну банківську позику;

- лізингодавець бере на себе ризик можливого морального зношення основних фондів і неповне чи несвоєчасне одержання лізингових платежів.

Лізинговий кредит сприяє активізації інвестування приватного капіталу в сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Висновки

Основним джерелом позикових фінансових ресурсів підприємства є кошти, що воно одержує за рахунок кредитів. Найбільш поширеним є банківські кредити, що дозволяють підприємствам покривати потребу в оборотних фондах і робити відновлення основних засобів. Банківське кредитування підприємств має різноманітні форми, серед яких найчастіше застосовуються термінові кредити і кредитні лінії. Перспективними формами банківського кредитування є акцептний і авальний кредити, кредит під облік векселів, а також надання факторингових послуг.

Серед небанківської форми кредитування можна виділити перспективність використання різних форм лізингу і оренди, що дають підприємствам ряд переваг.

Кредитний процес, що припускає взаємодію підприємства з комерційним банком, можна розбити на кілька стадій, основною з яких є оцінка кредитоспроможності позичальника.

При вивченні даної теми у студентів можуть виникнути труднощі з розумінням сутності акцептного, авального кредитів, факторингу і процесу обліку векселів через подібність схем їх реалізації. Також можна відзначити, що часто студенти плутають різні форми і види лізингу, його відмінність від оренди.