Лекція 6. Тема 4. Громадський контроль за станом охорони праці в організації

Мета лекції: розглянути специфіку організації охорони праці на підприємстві; визначити роль служби охорони праці на підприємстві; проаналізувати, в чому полягають контроль за станом охорони праці на підприємстві, які повноваження має комісія з питань охорони праці та яким чином відбувається атестація робочих місць.

План

1. Громадський контроль за станом охорони праці в організації.

2. Комісія з питань охорони праці підприємства.

3. Атестація робочих місць за умовами праці.

Література

1. Конституція України ст. 3,43,44,46,49,50.

2. Закони України «Про охорону праці», «Про затвердження Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014-2018 роки».

3. Постанова Кабінету міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

5. Єдина державна система показників обліку умов та безпеки праці. Наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 08.02.2013 № 28 скасовано наказ Держнаглядохоронпраці України «Про єдину державну систему показників обліку умов і безпеки праці» від 31.03.1994 № 27 (НПАОП 0.00-7.06-94). Цим наказом було затверджено Звіт про стан умов і безпеки праці за формою № 1-УБ

6. Не діє – ГОСТ 12.4.026-76 «Цвета сигнальные и знаки безопасности» . На территории Российской Федерации введено в действие ГОСТ Р 12.4.026-2001 "Цвета сигнальные, знаки безопасности и разметка сигнальная. Назначение и правила применения. Общие технические требования и характеристики. Методы испытаний"

7. Гогіташвілі Г.Г. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами. Підручник. – 2007.

6.1Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, і від того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві. Зміст функції контролю полягає у перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, від стандартів безпеки праці, правил і норм охорони праці, рішень директивних органів, а також у перевірці виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони праці.

Контроль буває технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також соціальний, якщо його об’єкт становить діяльність людини.

До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать:

― відомчий контроль вищими органами, який здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;

― оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-тех­нічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам;

― громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці;

― адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи і тримірної просторової системи. Триступінчаста система являє собою: перший ступінь — ділянка цеху, другий — цех, третій ступінь — підприємство. На першому етапі контроль здійснюють начальник ділянки, майстер, механік, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, які щоденно перевіряють готовність машин до роботи, а виконавців — до трудової діяльності, відповідність та дотримання умов праці й вимог безпеки на робочих місцях і ділянках під час виконання трудових і виробничих процесів. На другому етапі комісія на чолі з начальником цеху разом з представниками комісії з охорони праці, представником технічних служб цеху, інженером відділу охорони праці перевіряє стан охорони праці в цеху згідно із затвердженим графіком (два рази на місяць). На третьому етапі контролю комісія у складі керівника підприємства чи головного інженера, керівників технічних служб, інженера з охорони праці, комісії з охорони праці перевіряє стан охорони праці на підприємстві. Всі виявлені недоліки записуються в спеціальному журналі.

На відміну від одномірної триступінчастої системи контроль на основі тримірної просторової системи проводиться безперервно:

- на трьох рівнях: управлінському, організаційному, виконавчому;

- на трьох стадіях виробничих процесів: перед початком роботи, в процесі її виконання, після закінчення роботи;

- на трьох часових інтервалах: щодня (щозмінно), щомісячно, щоквартально.

- За своїм змістом контроль повинен передбачати організацію та здійснення нагляду за:

- станом і функціонуванням СУОП у цілому на підприємстві і в підрозділах;

- рухом та виконанням строків і вказівок організаційно-розпорядчої документації;

- організацією та виконанням робіт безпосередньо на ділянках і робочих місцях.

Зазначена система безперервного контролю дасть можливість одержувати як систематичну підсумкову інформацію про стан охорони праці на підприємстві в цілому для прийняття стратегічних рішень, так і оперативну — про характер порушень технологічної дисципліни, норм та правил безпеки безпосередньо в місцях виконання робіт з метою вжиття заходів, що унеможливлюють передумови травм і аварій.

Переваги поданої системи полягають у наступному:

― система безперервного контролю з трьох ієрархічних рівнів, на яких здійснюється наглядова діяльність, пов’язується з традиційною триступеневою системою;

― на відміну від попередньої триступеневої пропонована система є неформалізованою, простішою, а отже, більше наближеною до практики, більш життєвою;

― система відповідає всім принципам контролю і за неформаль­ного підходу може бути ефективним засобом профілактики
травматизму та механізмом управління охороною праці на підприємстві.

6.2 Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону праці» на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника й трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу і профспілкового комітету (комітетів). Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та від трудового колективу.

До складу комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки й гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань праці, охорони праці, представники профспілок.

Основними завданнями комісії є:

- захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

- підготовка на основі аналізу стану безпеки й умов праці на виробництві рекомендацій власникові і працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві;

- узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника і трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

- вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів на заходи з охорони праці підприємства.

Комісія має право:

- звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

- створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

- одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) необхідну інформацію;

- встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, визначеному трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією з розслідування нещас­них випадків;

- здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працівників засобами колективного й індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою і за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;

- ознайомлюватися з будь-яким матеріалом з питань охорони праці, аналізувати стан умов та безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

- бути доступною на всі ділянки виробництва й обговорювати з працюючими питання охорони праці;

- делегувати своїх представників для участі у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація, а також в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органів — профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цим органом).

Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розроб­ляються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.

З метою залучення широких кіл працівників до здійснення громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону праці на виробництві, створення дієвих систем управління охороною праці відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й видів їх діяльності створюється інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці. Функції та права уповноважених трудових колективів з питань охорони праці визначені Типовим положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

6.3. Атестація робочих місць за умовами працi проводиться на підприємствах i в організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, установки, прилади та апарати, сировина та матеріали є потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або повно важенним органом i працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення ,пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестацiя робочих мiсць передбачає:

- виявлення шкідливих та небезпечних факторів i причин формування несприятливих умов працi;

- санітарно-гігієнічне дослідження факторiв виробничого ередовища, важкості й напруженостi трудового процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторiв виробничого середовища i характеру працi на відповідність їх характеристик стандартам безпеки працi, будівельним та санітарним нормам i правилам;

- визначення ступеню шкідливості і небезпечності працi та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкiдливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

- визначення i реалізацію технічних i організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію умов та характеру працi.

Період переатестації визначається самим підприємством у колективному договорі ,але не повинен перебільшувати 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на власника підприємства.

Для організації та проведення атестацiї керівник пiдприємства видає наказ, в якому:

- зазнаються основа та завдання атестацiї;

- затверджуються склад, голова i секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження;

- визначаються терміни i графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах пiдприємства ;

- визначаються взаємодія із зацікавленими державними органами i громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою - СЕС);

- визначаються проектні чи науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов працi i участі в розробці заходів що до усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестацiйної комiсiї рекомендується включити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, працi i заробітної плати, охорони працi, членів громадських організацій та інших.

Атестаційна комісія:

- здійснює організаційне i методичне керівництво та контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;

- формує правову i нормативно-довiдкову базу i організує її вивчення;

- визначає i залучає необхідні організації для виконання спеціальних робіт;

- органiзує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлуатацією, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

- складає перелік робочих мiсць, що підлягають атестації;

- порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину i матеріали із передбаченими у проекті;
визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих i небезпечних факторів виробничого середовища та органiзує їх дослідження;
прогнозує та виявляє наявність шкiдливих i небезпечних факторiв на робочих місцях ;

- встановлює згідно з Єдиним тарифно-кваліфікаційним довiдком (ЄТКД) відповідність найменування професій i посад працівників, зайнятих на цих робочих мiсцях, характеру фактично виконуваних робiт ;

- складає Карту умов праці на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних робочих мiсць (додаток 1);

- проводить атестацію i складає перелiк робочих мiсць, виробництв, професiй та посад з несприятливими умовами працi;

- уточнює діючі i вносить пропозиції на встановлення нових пільг i компенсацій залежно від умов працi, визначає втрати на ці цілі;

- організує розробку заходів щодо покращання умов працi i оздоровлення працiвникiв.

У ході вивчення факторів виробничого середовища i трудового процесу необхідно визначити:

- характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають дослідженням (гр.2 Карти);

- нормативне значення (ГДК,ГДР) параметрів виробничого середовища i трудового процесу, використовуючи Державні міжгалузеві i галузеві нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) та міждержавні стандарти України (ДСТУ) - стандарти (системи стандартів безпеки працi), правила, норми, положення i статути, інструкції, керівництва або вказівки, вимоги, рекомендації, технічні умови безпеки, переліки та інші нормативнi акти (гр.4 Карти).

У разі обмеження можливості проведення таких досліджень або розрахунків факторiв виробничого середовища дозволяється, як виняток, застосування методу експрес-оцiнки стану умов працi за критеріями, якi приведені в додатку 2.

В основу гігієнічної класифікації працi покладені наявність та вираженiсть шкідливих факторів виробничого середовища, рівні важкості й напруженості трудового процесу.

Принцип диференціації умов та характеру праці передбачає визначення ступеню відхилення параметрів виробничого середовища i трудового процесу від діючих гігієнічних нормативів та вплив їх на здоров'я працівників. За цими показниками виділяються три класи умов та характеру працi:

I клас - оптимальні - умови та характер працi, за яких виключені несприятливий вплив на здоров’я працiвникiв небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність або відповідність рівням, прийнятим як безпечні для населення);

II клас - допустимі - умови та характер працi, за яких рівень небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв не перебільшує встановлених гігієнічними нормативами на робочих місцях, а можливі функціональні зрушення, викликані трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку на протязі робочого дня або домашнього вiдпочинку до початку робочої зміни i не справляють несприятливого впливу у найближчому та віддаленому періоді на стан здоров'я працiвникiв та їх нащадків;

III клас - шкідливі та небезпечні - умови та характер праці, за яких внаслідок порушення санітарних норм та правил можливий вплив небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища із рівнями, що перевищують гігієнічні норми та психофізіологічні фактори виробничої діяльності, що викликають функцiональнi змiни організму, які можуть призвести до стійкого зниження працездатності або порушення здоров'я працівників.
Виділяється три ступеня шкiдливих та небезпечних умов та характеру працi :

1 ступінь - умови та характер працi ,що викликають функцiональнi зрушення, якi при ранньому виявленні i після припинення впливу мають оборотний характер ;

2 ступiнь - умови та характер працi ,що викликають стійкі функціональні зрушення, що сприяють зросту показників захворюваності з тим часовою втратою працездатностi i, в окремих випадках, з'явленню прикмет або легких форм професійних захворювань;

3 ступiнь - умови та характер працi з підвищеною небезпекою розвитку професiйних захворювань та пiдвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатностi.

При наявності двох або більше шкiдливих та небезпечних виробничих факторiв трудової дiяльностi умови праці оцінюються за їх сукупним впливом.

Класифікація не включає робіт ,що виконуються в екстремальних умовах, за яких умови та характер працi створюють високий ризик виникнення тяжких форм гострих професiйних уражень, каліцтв, загрозу для життя .

Оцінка результатів лабораторних досліджень (інструментальних вимірів) проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення параметру з нормативним (по окремих факторах).
Ступінь шкідливості i небезпечності кожного фактора виробничого середовища i трудового процесу (гр. 6...8 Карти) тільки третього класу визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією працi N 4137-86 (додаток 3).

Визначається тривалість (відсоток від тривалості робочої зміни) діє виробничого фактора (гр. 9 Карти). Бали встановлені по ступеню шкiдливостi факторів i важкості робiт, коректуються за формулою:

Хф = хТ,

де х - ступінь (бал) шкiдливостi фактора чи тяжкості робіт по результатах вимiрiв та інших оцінок (гр. 6,7,8 Карти);

Т - частина змiни, на протязі якої дiє фактор, що розглядається (гр. 9 Карти).

Розмір доплати в залежності вiд фактичного стану умов праці встановлюється керівником підприємства (установи, організації) за погодженням з профспілками у відповідності з додатком 4.
При наявності в повітрі робочої зони двох i більше шкідливих речовин рiзнонаправленої дії кожну з них потрібно врахувати самостійним фактором, який підлягає кількісній оцінці.

При наявностi в повiтрi робочої зони двох i бiльше шкiдливих речовин рiзнонаправленої дiї відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається виходячи з величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина.

Концентрація шкiдливих речовин однонаправленої дiї визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

Оцінка умов працi при наявностi двох i бiльше шкiдливих i небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільшим високим класом i ступенем.

Оцiнка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу - відповідність технологічного процесу, будівель i споруд проектам обладнання, нормативно-технiчний документації, а також характеру та обсягу виконуваних робіт, оптимальності технологічних режимів;

- технологічної оснащеності робочого мiсця (наявності технологiчної оснастки та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів та їх технологiчного стану, забезпеченості робочого мiсця пiдйомно-транспортними засобами);

- відповідності технологiчного процесу або обладнання, оснастки, iнструменту i засобів контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці;

- впливу технологiчного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

При оцінці організаційного рiвня робочого рiвня аналізується:

- раціональність планування (вiдповiднiсть площі, яка зайнята робочим місцем, нормами технологiчного проектування та раціонального розміщення

обладнання та оснастки), а також вiдповiднiсть його стандартам безпеки, санітарним нормам i правилам;

- забезпеченість працівників спецодягом i спецвзуттям, засобами колективного i індивідуального захисту та їх відповідність стандартам безпеки працi i встановленим нормам;

- організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладiв.

Робоче місце з умов працi оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища i трудового процесу на працiвникiв, передбачених гігієнічною класифікацією працi (розділ I Карти), сукупних технічного i органiзацiйного рівня умов працi (роздiл II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я.

На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до трьох видів умов праці:

- з особливо шкідливими та особливо важкими умовами працi,

- зі шкiдливими та важкими умовами працi,

- зі шкiдливими умовами працi та заносяться до розділу III Карти.
Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, що наведені в додатку 5, інші пільги i компенсації залежно від умов працi визначаються за діючими нині законодавчими актами.
За оцінку умов працi керівників та спеціалістів приймається оцінка умов працi керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками № 1 i 2 їх підлеглих протягом робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робiт , передбачених Списками, не менше 80% робочого часу , що має підтверджуватись відповідними документами.

За документами атестації визначаються невідкладні заходи щодо покращання умов i безпеки праці, які не потребують для їх розробки i впровадження залучення сторонніх організацій i фахівців (розділ IV Карти).
За результатами атестацiї складається перелік:

- робочих місць, виробництв, робiт, професій i посад, працівникам яких підтверджене право на пільги i компенсації, передбачені законодавством, а також за рахунок коштів підприємства згідно зі статтею 26 Закону України "Про пiдприємства" i статтею із Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- робочих мiсць з несприятливими умовами працi, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращання.
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії i посади яких внесені до переліку.

Матеріали атестації робочих мiсць є документами суворої звітності i зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

Питання для самоконтролю

6. Яку структуру має служба охорони праці на підприємстві?

7. Які фінкції має виконувати служба охорони праці на підприємстві?

8. Що входить до повноважень комісії з охорони праці?

9. Яким чином реалізується громадянський контроль за охороною праці?

10. Що саме перевіряє атестація робочих місць з охорони праці?