Зовнішня культура юриста

Зовнішня культура це не окремий, самостійний вид за­гальної (соціальної) культури, а категорія, яка в основному визначається певними видами культур (інтелектуальною, моральною, естетичною, психологічною, особистою тощо).

Зовнішня культура юриста безпосередньо не залежить від його професійних знань, умінь та навичок. Хоча характер професійної діяльності накладе свій відбиток на зовнішню культуру особи. Сьогодні стоїть завдання створити механізм регулювання поведінки юриста у різних сферах його діяль­ності, беручи за основу такі характеристики, як порядність, людяність, працелюбність, тактовність, стриманість, скром­ність та ін. Процес створення національних судових та пра­воохоронних органів вимагає посиленої уваги до утвер­дження в свідомості юристів цих рис, що сприятиме підне­сенню рівня морального змісту професійної діяльності, виробленню поваги до національного права та обов'язку по­всякчасно виступати на його захист і відповідним чином формувати зовнішню культуру.

Основні функції зовнішньої культури юри­ста зводяться до того, що вона виступає як компонент юридичної деонтології, формує службовий етикет юридичної діяльності, є підґрунтям культури професійних дій, слу­гує основою професійно-етичного кодексу.

Як складовий елемент юридичної деонтології, зовнішня культура юриста дає підстави громадянам здійснювати певні судження про судові та правоохоронні органи, їхню профе­сійну підготовку, компетенцію тощо. За зовнішньою культу­рою юриста визначають його особистість. Це первинне вра­ження про юриста, воно формує наступну думку про нього, здебільшого не стільки як фахівця чи професіонала, а як лю­дини. Зовнішня культура начебто наштовхує, виробляє віхи, за якими потрібно формувати важливі аспекти правової, мо­ральної, професійної, інформаційної, фізичної та інших видів культур. Цей процес, звичайно, відбувається сам собою, але свідомість юриста при цьому повинна орієнтуватися на зов­нішній вияв цих компонентів, тобто на зовнішню культуру.

Розглядаючи другу функцію зовнішньої культури юриста, зазначимо, що судові та правоохоронні органи України пе­реживають докорінні зміни, зумовлені національним відрод­женням, демократизацією усіх сфер суспільного життя. Од­нією з актуальних проблем у галузі права є виконання зако­нів. Одним із чинників виконання законів є службовий ети­кет юриста. Ефективна діяльність юристів передбачає виховання почуття впевненості та віри у себе. Важливо па­м'ятати, що норми права закладені не тільки в законах та указах, а й у різноманітних правових явищах, пам'ятках, правилах, приписах тощо.

Право віддзеркалюється у юридичному етикеті, який має законодавче закріплення та правове регулювання. Службо­вий етикет покликаний сприяти реалізації сучасних законів. Тобто юридичний етикет є зовнішнім боком професійної діяльності працівників правоохоронних та судових органів, своєрідним доповненням до спеціального правового статусу юриста. З юридичним етикетом пов'язують піднесення рів­ня професійної культури, прогресивний розвиток юридич­них служб, функціонування правової культури, отже, реалі­зацію норм права, правозастосування, правомірну поведінку, активізацію правовідносин.

Службовий етикет у юридичній діяльності призначений для регулювання взаємовідносин суб'єктів права, завдяки чому закріплюються існуючі й створюються нові правові цінності.

Юрист як службова особа виробляє для себе власні норми поведінки, його функціональні обов'язки пов'язані з долею людей. Тому важливо підносити рівень культури працівни­ків правоохоронних органів, виробляти сукупність правил поведінки, зорієнтованих на шанобливе ставлення до грома­дян, взаємоповагу у міжособистісному службовому спілку­ванні.

Службовий етикет юриста свідчить про моральну вихо­ваність, загальну культуру, здатність створювати сприятли­вий соціально-психологічний клімат, формувати почуття довіри, що значною мірою підвищує ефективність професій­них дій.

Можна стверджувати, що службовий етикет виявляється передусім у юридичному колективі, у процесі виконання службових обов'язків. Це дотримання встановленої субор­динації, культура встановленої форми одягу, культура діло­водства, техніки, зброї тощо. У роботі з населенням, крім загальних моральних та морально-правових правил, службо­вий етикет вимагає належної мовної, акторської культури, вміння поводитися в громадських місцях тощо.

Основу службового етикету юриста становлять певні по­няття та категорії. Вони виконують методологічну функцію у дослідженні проблем юридичної етики. Тому виникає по­треба висвітлити співвідношення понять «етикет» і «служ­бовий етикет».

Поняття «етикет» означає певну форму поведінки, зу­мовлену сукупністю загальноприйнятих правил поведінки стосовно зовнішнього вияву ставлення до людей (форми звертання, вітання, поведінка в громадських місцях, манери, одяг). Взагалі етикет є в основному зовнішнім виявом мора­лі, але за своєю структурою, функціями він порівняно прос­тіший від моралі, повністю їй не підпорядкований.

Поняття «етикет» доцільно сприймати як форму поведін­ки, зокрема її моральний зміст, а «службовий етикет» - як форму зовнішньої реалізації професійних норм. Тобто мо­ральний зміст поведінки не завжди відповідає вимогам фун­кціональних обов'язків, але безпосередньо впливає на якість їх виконання.