Принцип службового дизайну — своєрід­ний естетичний феномен духовної куль­тури юриста — нині особливо актуальний.

Дизайнерська активність пов'язана з прагненням набли­зити естетику українського дизайну до рівня світових взір­ців. З огляду на це набуває значення вміння юриста застосо­вувати у своїй роботі закони колористики. Про це вміння свідчить насамперед оформлення службового кабінету, в якому юристові доводиться перебувати іноді чи не половину доби. Відомо, що кольори по-різному впливають на людину, позначаються на її самопочутті, емоціях, поведінці, навіть можуть призводити до незрозумілої, на перший погляд, змі­ни пульсу та кров'яного тиску. А знання законів колористи­ки допомагає уникнути стресових ситуацій. Отже, колір, йо­го гармонійність є чинником, стимулятором духовного здо­ров'я і взагалі окрасою життя. Тому робоче місце, що враховує особисті риси, темперамент працівника, зокрема юриста, й не порушує природної кольорової гармонії, акти­візує виконання службового обов'язку.

Багатогранний зміст естетичної культури юриста виявляється в її функціях, основ­ними з яких є: формування естетичних принципів юридичної діяльності, підне­сення рівня правового почуття юриста, подолання стандартного юридичного мис­лення, вплив на виховання суб'єктів пра­ва, розвиток ритуально-обрядової куль­тури у юридичній практиці, наповнення і систематизація юридичного досвіду.

Розглядаючи функцію формування естетичних принципів діяльності, наголосимо, що йдеться про розв'язання акту­альних правових проблем. Зауважимо, що, цінним є естети­чне освоєння службового обов'язку. Тобто насолода від ви­конаної юридичної дії, від справедливого влаштування долі людини, від кваліфікованої і реально наданої юридичної по­слуги таін. Торжество справедливості, її відновлення сприяє створенню природного балансу у суспільних відносинах, повертає попередню красу взаємостосунків. Ця функція спрямована на розв'язання естетичних суперечностей у юридичній діяльності. Буває так, що деколи яскраві роман­тичні уявлення про професію юриста призводять до розчару­вання. А естетична культура допомагає початківцю-юристу відновити попередню уявну красу професійної діяльності, але на раціональній і почуттєвій основі з обгрунтуванням естетичних форм юридичних дій.

Естетична концепція юридичної діяльності сприяє вироб­ленню у правника вміння описати правове явище, викорис­товуючи почуттєвість, зокрема колір, запах, смак. Це має важ­ливе значення для прийняття правильного судового рішення. Крім цього, у юриста формується певне естетичне сприйнят­тя, що активізує аналіз скоєного правопорушення.

Функція піднесення рівня правового почуття юриста по­в'язана із професійною майстерністю. Адже естетична куль­тура викликає настільки глибокі почуття до права, обов'язку, справедливої рівноваги, що це змушує юриста знаходити законний вихід із конкретної ситуації, оскільки естетична культура формує такий душевний стан, який допомагає уни­кати несправедливих правових дій.

Безумовно, правове почуття юриста суттєво зумовлюєть­ся філософським осмисленням сенсу земного життя, приро­дних законів розвитку суспільства. Естетична культура під­носить правове почуття до розуміння вічної таємниці краси, тобто таємниці самого життя.

Подолання стандартного юридичного мислення як функ­ція естетичної культури значною мірою є наслідком естети­зації юридичної діяльності засобами мистецтва. Наприклад, телебачення таїть у собі загрозу стандартизації мислення. Проте під дією інших видів і жанрів мистецтва у юриста формується естетичне сприйняття дійсності. Естетична куль­тура несумісна з одноманітністю, навпаки, вона стимулює бажання досягати майстерності у професійній діяльності.

Особливий інтерес становить функція впливу на вихован­ня суб'єктів права. Для юриста важливим є те, що через ес­тетичний вплив і насолоду активізуються виховний вплив, інформація, пізнання, передавання досвіду, аналіз стану сві­ту тощо. Це дуже важливий момент у пізнанні. Адже саме мистецтво розширює наші уявлення про Всесвіт і своєю чер­гою облагороджує професію юриста.

Юридична діяльність передбачає обов'язкові ритуали, обряди, г^еремонії. Важливо, щоб вони здійснювалися за за­конами естетики, формували відповідну ритуально-обрядову культуру, що певною мірою регулюється нормативно-право­вими актами. Ця функція естетичної культури виховує по­чуття відповідальності юриста перед державою і народом, почуття внутрішнього імперативу службового обов'язку. Естетично-емоційне сприйняття ритуалу через сферу підсвідомого позитивно впливає на свідоме, формуючи високий рівень правосвідомості.

Нарешті, естетична культура наповнює і систематизує юридичний досвід правника. Ця функція ніби доповнює есте­тичними почуттями професійні якості і у такий спосіб спри­яє розвиткові аналітичного мислення, здатності використо­вувати набутий почуттєво-емоційний потенціал з метою оп­тимального врегулювання правових відносин у суспільстві.

Сутність естетичної культури найповніше визначив Сок-рат: красивим є те, що найкраще відповідає своєму призна­ченню.

Отже, естетична культура юриста повинна відповідати законам краси, гармонійності, згідно з якими відбуваються позитивні зміни у внутрішньому світі людини, в тому числі й правопорушника. Естетичне світосприймання, здатність засвоїти здобутки естетичної культури, взаємодія почуттєво­го і раціонального у діяльності юриста є чинниками ефектив­ного регулювання правовідносин в Україні.

Р о з д і л 4