Гарантії забезпечення статусу суб´єктів юридичної практичної діяльності

Гарантії юридичної практичної діяльності — це будь-які зовнішні умови або внутрішні чинники, що тільки позитивно впливають на неї, забезпечу­ють безумовне (точне, повне, правомірне) її здійснення відповідно до профе­сійних вимог та стандартів.

Гарантії юридичної практичної діяльності поділяють:

• на правові (нормативно визначені чи правового характеру) та позаправові (власне економічні, політичні, соціальні та духовно-культурні);

• внутрішні, які є її складовими (професійні знання юристів, юридична техніка діяльності, професійне мислення, професійна мова) та зовнішні, що належать до її середовища (нормативно-правові акти та професійні норми, що її регулюють, фінансове та матеріально-технічне забезпечення);

• стимулюючі, що укріплюють, розвивають позитивні чинники та умо­ви її здійснення, та захисні, спрямовані на попередження та припинення їх негативного впливу;

• загальні, що стосуються будь-якого виду юридичної діяльності або юридичної спеціальності, особливі та спеціальні, що забезпечують здійснен­ня певних видів юридичної діяльності чи окремих її дій.

Найбільш поширеною є класифікація гарантій за їх відношенням до юри­дичної практичної діяльності та права. До загальноправових гарантій будь-якого виду юридичної практичної діяльності належать такі:

1) визначені у нормативно-правових актах:

а) безпосередньо стосуються здійснення юридичної практичної діяльності й передбачають:

• особливий порядок набуття та позбавлення права на здійснення юри­дичної практичної діяльності (обрання чи призначення на посади юристів — посадових осіб та звільнення з них або видачі, зупинення дії та анулювання ліцензії на здійснення юридичної практики), а також притягнення до юри­дичної відповідальності;

• процедури здійснення юридичної практичної діяльності (правосуддя, виконавчого провадження, нотаріального посвідчення, судових експертиз тощо);

• конфіденційність окремих видів професійної інформації;

• заборону незаконного втручання у здійснення юридичної практичної діяльності (правосуддя, ведення юридичних справ, проведення судових екс­пертиз);

• обов´язковість виконання правомірних вимог юристів, що висуваються ними при здійсненні професійних функцій;

б) які впливають на здійснення юридичної практичної діяльності опосередковано, тобто через дію проміжних чинників, і містять:

• організаційні та інформаційні заходи;

• матеріально-технічні умови;

• фінансове забезпечення;

• заходи соціального захисту;

• системи самоврядування юридичних об´єднань чи професійних спілок юристів;

2) які мають правовий характер та створюють, так би мовити, "фон" (підґрунтя), на тлі якого й у зв´язку з яким існує та здійснюється юридична практична діяльність (низький стан злочинності, високий рівень правової культури населення, розвинутість системи правової освіти, досконалість законодавства тощо).

До загальнопозаправових гарантій належать умови, що не визначені у нормативно-правових актах та не стосуються до права (правової системи), але так або інакше впливають на здійснення юридичної практичної діяльності. Позаправові гарантії поділяють, у свою чергу, на економічні (стан економічної ситуації в країні, матеріальної забезпеченості членів суспільства), по­літичні (домінування певної партії або блоку партій, відповідної політичної ідеології, розстановка політичних сил), соціальні (безробіття) та духовно-культурні (рівень загальної культури населення, стан дотримання мораль­них принципів, традицій та звичаїв).

Необхідність особливих та спеціальних гарантій зумовлена особливостя­ми, притаманними певним видам юридичної практичної діяльності чи окре­мим її складовим (діянням), зокрема своєрідністю. Особливі та спеціальні гарантії, як правило, є нормативно визначеними чи щонайменше мають пра­вовий характер. Якщо особливі гарантії пов´язані з загальними гарантіями, відображають своєрідність їх прояву залежно від характеристик певних су­купностей видів чи дій юридичної практичної діяльності (наприклад, особ­ливі гарантії, які забезпечують незалежність або конфіденційність здійснен­ня правосуддя, прокурорського нагляду тощо), то спеціальні гарантії забез­печують ті їх властивості, які притаманні тільки окремому виду чи дії юри­дичної практичної діяльності (наприклад, недоторканність суддів чи кримі­нальна відповідальність судового експерта за надання свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на ньо­го обов´язків). Зокрема, однією з особливих гарантій здійснення правосуд­дя, адвокатської діяльності та деяких інших видів юридичної практичної діяльності є їх незалежність, але умови, що її забезпечують, різні.

1. Незалежність суддів та суддівської діяльності забезпечується:

• встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень та звільнення з посади;

• особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів;

• передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

• таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення;

• забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення пра­восуддя;

• відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

• обов´язком всіх інших суб´єктів права поважати незалежність судових органів і не посягати на неї;

• правом судді на відставку;

• створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

• особливим порядком фінансування судів;

• системою органів судового самоврядування.

2. Незалежність адвокатів та адвокатської діяльності забезпечується:

• охороною законом професійних прав, честі та гідності адвоката;

• забороною будь-якого втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката та його помічників відомостей, що становлять адвокатську тає­мницю;

• неможливістю їх допиту як свідків з цих питань;

• недопустимістю незаконного прослуховування телефонних розмов ад­воката, огляду, розголошення чи вилучення без його згоди документів, що пов´язані з виконанням адвокатом професійних функцій;

• захистом правової позиції адвоката у справі;

• забезпеченням рівності прав адвоката з іншими учасниками процесу;

• порушенням кримінальної справи проти адвоката тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами обласного рівня;

• забороною притягнення адвоката до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погроз її застосування у зв´язку з наданням ними юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно із законом.

3. Незалежність судового експерта забезпечується:

• процесуальним порядком призначення судового експерта;

• забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втру­чатися будь-кому в проведення судової експертизи;

• існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнан­ня та попереднього слідства;

• створенням необхідних умов для діяльності судового експерта;

• його матеріальним і соціальним забезпеченням тощо.

Спеціальною гарантією здійснення правосуддя є недоторканність суддів, яка поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв´язку, кореспонденцію, належне майно і документи, та передбачає таке:

• суддя не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності та взятий під варту без згоди Верховної Ради України, або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без зго­ди органу, який обрав суддю на посаду;

• суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а та­кож підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушен­ня, а у випадку затримання за підозрою у вчиненні злочину чи адміністра­тивного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому поряд­ку, повинен бути негайно звільнений після з´ясування його особи;

• проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки із санкції Генерального прокурора України за наявності порушеної кримі­нальної справи;

• кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України та будь-якого загального чи арбітражного суду розглядається у першій інстанції су­дами обласного рівня, причому підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником;

• судді, їх сім´ї та майно перебувають під особливим захистом держави (органи внутрішніх справ за відповідною заявою судді зобов´язані забезпе­чити безпеку його, членів його сім´ї, збереження їх майна; вчинені у зв´язку зі службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров´я, його близь­ких родичів (батьків, дружини/чоловіка, дітей), знищення чи пошкоджен­ня його майна, погроза вбивством, насильством тощо тягнуть за собою відпо­відальність згідно із законодавством; суддя має право на забезпечення засо­бами захисту, які йому надаються органами внутрішніх справ.

Спеціальна гарантія проведення судових експертиз — кримінальна відпо­відальність судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмо­ву без поважних причин від виконання покладених на нього обов´язків.

Система гарантій організаційного, фінансового та матеріально-технічно­го, наукового та інформаційного забезпечення юридичної практичної діяль­ності включає такі складові.

1. Ця система складається з організаційного забезпечення державних форм юридичної практичної діяльності, яке здійснюється при суворому до­ держанні принципу її незалежності та підкорення лише законові відповід­ними державними інститутами (центральними та місцевими), наприклад:

а) загальне організаційне забезпечення діяльності судів здійснюється Міністерством юстиції України та управліннями юстиції міських державних адміністрацій шляхом організації:

• розробки і внесення до відповідних державних органів пропозицій з питань організації діяльності судів, змін у мережі судів та їх штату;

• роботи з кадрами судів з підвищення їх кваліфікації і перепідготовки, здійснення добору кандидатур для обрання суддями;

• ведення судової статистики та аналізу статистичних даних;

• матеріально-технічного забезпечення судів, створення належних умов для здійснення правосуддя;

• забезпечення виконання рішень, ухвал і постанов судів у цивільних справах, постанов у справах про адміністративні правопорушення та вироків, ухвал і постанов судів у кримінальних справах щодо майнових стягнень;

б) безпосереднє забезпечення здійснення правосуддя судами, узагальнен­ня судової практики тощо покладено на апарати судів, які складаються з відділів та інших структурних підрозділів;

в) вираження інтересів суддів як носіїв судової влади здійснюється орга­нами суддівського самоврядування (конференції суддів загальних, арбітраж­них та військових судів, збори суддів Верховного Суду України, Вищого ар­бітражного суду України і з´їзд суддів України).

2. Якщо фінансування і матеріально-технічне забезпечення недержавних форм юридичної практичної діяльності здійснюється власним коштом, то державних — за рахунок коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян (за­мовників). Зокрема:

• розміри асигнувань на їх утримання затверджує Верховна Рада Украї­ни за поданнями відповідних керівників центральних органів (Генерального прокурора України, Голови Верховного Суду України, Голови Служби без­пеки України та ін.);

• кошторис витрат на утримання визначається керівниками централь­них органів, у межах виділених асигнувань вони мають право вносити до нього зміни;

• порядок і умови оплати праці юристів — державних посадових осіб встановлюються Верховною Радою України, або Президентом України, або Кабінетом Міністрів України;

• службовими приміщеннями правоохоронні та інші державні органи юридичного спрямування забезпечуються безоплатно місцевими органами самоврядування, а транспортними і матеріально-технічними засобами за ра­хунок коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій;

• додаткові пільги в питаннях соціально-побутового та фінансового за­безпечення встановлюються у визначеному законодавством порядку.

3. Наукове забезпечення юридичної практичної діяльності охоплює:

• проведення відповідних науково-теоретичних і прикладних досліджень;

• видання фундаментальних, науково-довідкових, навчально-методич­них, навчальних, інших праць та матеріалів;

• підготовку наукових кадрів у галузі юриспруденції;

• проведення науково-практичних, науково-методичних конференцій, семінарів тощо;

• створення відомчих науково-навчальних закладів для проведення на­укових досліджень, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

• створення науково-методичних або координаційних рад, що призна­чені для організації та координації наукової, методичної, освітянської діяль­ності відомчих наукових та навчальних закладів, а також наукових установ НАН України та ін.;

• заснування відомчих видавництв та видання спеціальної юридичної літератури тощо.

4. Підвищення ефективності юридичної практичної діяльності залежить від застосування нових інформаційних технологій, якісно нового рівня її інформаційного забезпечення, яке спрямовується:

• на створення відповідних інформаційних систем;

• визначення та задоволення потреб юристів у нових інформаційних тех­нологіях та базах даних;

• розробку типових проектів та стандартів інформатизації;

• організацію міжнародного співробітництва у галузі обміну юридично значущою інформацією;

• здійснення безпаперового документообігу;

• удосконалення відповідної статистичної звітності;

• розробку нормативно-правових актів з питань інформатизації, у тому числі щодо її захисту.

Зокрема, інформатизація юридичної практичної діяльності передбачає побудову на єдиній методологічній і програмній основі інформаційно-аналі­тичних систем "Законодавство" та "Юридична практика", потребує сучасно­го технічного, технологічного, програмного та фінансового забезпечення, нових комунікаційних ліній, відповідної підготовки юристів до роботи в умо­вах глобальної інформатизації.

Особливості інформаційного забезпечення окремих видів юридичної прак­тичної діяльності нормативно визначені й передбачають додатково:

• зобов´язання надавати спеціалізованим установам та відомчим служ­бам, що проводять судові експертизи, за їх запитом натурні зразки або ката­логи своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення й оновлення методичної та нормативної бази судової експер­тизи або їх право одержувати від судів, органів дізнання і попереднього слідства знаряддя злочину та інші речові докази, щодо яких закінчено про­вадження у справах, для використання в експертній і науковій діяльності;

• право створювати періодичні видання юридичних об´єднань та уста­нов, публікувати матеріали в державних офіційних виданнях (наприклад, Бюлетені Верховного Суду України, газетах "Голос України" та "Урядовий кур´єр").