Умови господарського договору. Порядок укладання, зміни і розірвання господарських договорів

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоду відносно всіх його суттєвих умов. Суттєвими є умови, які визнаються такими за законом або є необхідними для договорів такого виду, а також умови, відносно яких на вимогу однієї із сторін потрібно досягнути згоди. Суттєвими умовами, характерними для господарських договорів незалежно від їх видів, є: предмет договору, ціна договору та строк дії договору.

Умови щодо предмету в господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги щодо їх якості. Вимоги відносно якості визначаються у відповідності з обов’язковими для сторін нормативними документами – державними стандартами України, кодексами, звичайною практикою, класифікаторами, технічними умовами, міжнародними, регіональними та національними стандартами інших країн, а у випадку їх відсутності – у договірному порядку із дотриманням умов, які забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів та послуг.

Ціна в господарському договорі визначається у порядку, встановленому гл. 21 ГК України. Так, суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. За угодою сторін у господарському договорі можуть передбачатися доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені терміни у порівнянні із нормативними.

Терміном дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов’язання сторін, які виникли на підставі цього договору. На зобов’язання, які виникли у сторін до укладання ним господарського договору, не розповсюджуються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення терміну дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Припускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами і т.ін., а також шляхом підтвердження прийняття замовлення на виконання, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання договору даного виду.

Крім підписання договору юридичною особою, законодавством або установчими документами останньої може бути передбачено наступне ухвалення такої угоди засновниками (учасниками) – наприклад, затвердження загальними зборами акціонерів договорів (угод), укладених на суму, яка перевищує зазначену у статуті товариства.

Процедура укладання господарського договору регламентована ч. 2-8 ст. 181 ГК України. Так, проект господарського договору може бути запропонований кожною із сторін. У випадку, якщо проект договору викладений як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка отримала проект договору, у випадку згоди з його умовами оформлює договір (підписує уповноважена особа, скріплює печаткою) та повертає один примірник договору іншій стороні або надсилає відповідь листом, факсограмою тощо у 20-денний термін після одержання договору.

За наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, які одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та в 20-денний строк надсилає іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, в той же термін, за погодженням з іншою стороною, передати до суду.
Якщо підприємство чи організація, які одержали протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні, не передадуть розбіжностей, що залишились неврегульованими, на вирішення суду в зазначений строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. В інших випадках договір вважається неукладеним.

У випадку, якщо сторони не досягли згоди по всім суттєвим умовам господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Зміна умов господарювання може обумовити необхідність внесення змін до відповідного договору або його розірвання. За загальним правилом ст.. 188 ГК України зміна або розірвання господарського договору в односторонньому порядку не припускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це іншій стороні. Сторона договору, яка отримала пропозицію про зміну або розірвання договору, у 20-денний термін після отримання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

У випадку, якщо сторони не досягли згоди відносно зміни (розірвання) договору або у випадку неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового перебігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення до суду. Якщо судовим рішенням договір змінений або розірваний, він вважається таким з дня вступу до законної сили цього рішення, якщо інший термін вступу в силу не встановлений за рішенням суду.

Законодавством передбачені випадки розірвання господарського договору або відмови від його виконання. Наприклад, у ч. 5 ст. 268 ГК України передбачено, що у випадку поставки товарів більш низької якості, ніж цього потребує стандарт, технічні умови або зразок (еталон), покупець має право відмовитися від прийняття та оплати товарів, а якщо товари вже оплачені покупцем, –вимагати повернення сплаченої суми. Разом з тим згідно ч. 2 ст. 320 ГК України у випадку, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її у визначений термін становиться явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору і відшкодування збитків.