Трудові норми міжнародної організації праці.

Міжнародна організація праці (МОП) створена на підставі статутного принципу, згідно з яким загальний і міцний світ може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості.

Основні напрямки і завдання МОП проголошені в її Статуті. Діяльність МОП будується на основі трибічного представництва працівників, працедавців і урядів — трипартізма.

МОП виробила такі критерії індустріального суспільства, як восьмигодинний робочий день, захист материнства, законодавство, що забороняє використання дитячої праці, і цілий ряд заходів, сприяючих безпеці на робочих місцях і нормальним трудовим стосункам. МОП є міжнародною інституційною основою, що дозволяє розглядати такі питання і знаходити рішення, сприяючі поліпшенню умов праці у всьому світі.

Міжнародна організація праці з'явилася разом з Лігою Націй на підставі Версальського договору в 1919 р. Вона була заснована для вираження зростаючій заклопотаності з приводу соціальної реформи після першої світової війни і впевненості в тому, що будь-яка реформа повинна проводитися на міжнародному рівні.

Основними завданнями МОП є:

• розробка міжнародної політики і програм, направлених на вирішення соціально-трудових проблем;

• створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді Конвенцій і Рекомендацій в цілях здійснення даної політики;

• допомога країнам-учасницям у вирішенні соціально-трудових проблем, так звана, технічна співпраця;

• захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, від дискримінації і т. п.);

• боротьба з бідністю за поліпшення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення;

• розробка програм поліпшення умов праці і виробничого середовища, техніка безпеки і гігієни праці, охорона і відновлення довкілля;

• сприяння організаціям трудящих і підприємців в їх роботі спільно з урядами по регулюванню соціально-трудових стосунків;

• розробка заходів по захисту найуразливіших груп трудящих: жінок, молоді, інвалідів, літніх людей, трудящих-мігрантів. Перераховані завдання були і залишаються головними у всій діяльності МОП. В той же час в сучасних умовах виникла необхідність визначити пріоритети її діяльності. У програмах діяльності МОП останніх років ці пріоритети можна звести в основному до наступних:

• підтримка процесу демократизації, з тим щоб він сприяв розвитку трипартізму, діалогу між трьома названими партнерами в кожній державі;

• продовження боротьби з бідністю за рахунок збільшення зайнятості, зокрема шляхом організації широкої перепідготовки робочої сили;

• захист трудових і цивільних прав трудящих у всіх її формах.

В процесі здійснення своєї діяльності по регулюванню соціально-трудових стосунків МОП розробляє міжнародні трудові норми, направлені на поліпшення умов праці і життя трудящих, підвищення можливостей зайнятості і підтримку основних прав людини, вдосконалення загальної і професійної освіти.

Міжнародні трудові норми охоплюють такі області:

– основні права людини у сфері праці (свобода асоціації, ліквідація примусової праці, рівність можливостей і звернення); сприяння зайнятості;

– поліпшення умов праці і виробничого середовища; інспекція праці і трудових стосунків; соціальне забезпечення трудящих;

– особливості праці в окремих галузях, праця деяких категорій трудящих.

Встановлюються міжнародні трудові норми конвенціями і рекомендаціями МОП. Конвенції і рекомендації як два види міжнародно-правових актів МОП розрізняються по своїй юридичній природі. Конвенції – це міжнародно-правові договори, що закріплюють для держав-членів зобов'язання юридичного характеру, що ратифікували їх. Рекомендації ж призначені лише для створення орієнтирів при розробці державами-членами МОП своєї політики в тій або іншій сфері трудових стосунків, національного законодавства і практичних заходів. Конвенції і рекомендації розглядаються МОП, як мінімальні стандарти для держав-членів і не повинні використовуватися ними для погіршення положення трудящих і підприємців.

Основні Конвенції МОП в галузі охорони праці:

№ 1 Конвенція 1919 року про робочий час у промисловості

№ 17 Конвенція 1925 року про відшкодування трудящим при нещасних випадках на виробництві

№ 44 Конвенція 1934 року про страхування по безробіттю

№ 47 Конвенція 1935 року про сорокагодинний робочий тиждень

№ 52 Конвенція 1936 року про оплачувані відпустки

№ 66 Конвенція 1939 року про трудящих-мігрантів

№ 155 Конвенція 1981 року про безпеку і гігієну праці

№ 158 Конвенція 1982 року про припинення трудових стосунків

№ 171 Конвенція 1990 року про нічну працю

№ 183 Конвенція 2000 року про охорону материнства

№187 Конвенція 2006 року про основи, які сприяють безпеці і гігієні праці

№ 189 Конвенція 2011 року про гідну працю домашніх працівників