ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У ЗОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ТИМЧАСОВОГО ВІДСЕЛЕННЯ

Концепція захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій наряду з виконання інших задач, передбачає: проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення; здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення; реалізація визначених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб, які брали участь у їх ліквідації.

Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час передбачає заходи, що здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих Рад народних депутатів, органами управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання, яке може опинилися (опинилося) в осередках ураження.

Життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях здійснюється з метою збереження життя і здоров’я людей, потерпілих внаслідок надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації та в містах їх відселення і повинно забезпечувати створення умов для виживання в умовах надзвичайних ситуацій населення на основі задоволення його першочергових потреб по встановленим нормам і нормативам у життєво необхідних видах матеріальних засобів і послуг.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, на-дання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:

тимчасове розміщення громадян в безпечних районах;

організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;

організація забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

організація подання фінансової допомоги потерпілим;

забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення;

відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло внаслідок наслідків надзвичайних ситуацій.

При створені і підтриманні умов життєзабезпечення потерпілого внаслідок надзвичайних ситуацій населення повинні підтримуватися наступні його основні принципи:

пріоритетність функції держави в підготовці і проведенні всього комплексу заходів життєзабезпечення в НС;

раціональний розподіл функцій з життєзабезпечення в НС між центральними, регіональними, місцевими та відомчими органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

територіально-галузева організація життєзабезпечення в надзвичайних ситуаціях;

персональна відповідальність посадових осіб за виконання законодавчих, нормативних і правових актів з життєзабезпечення в НС;

завчасність підготовки держави (регіону, території) життєзабезпечення в НС;

забезпечення соціальної захищеності і психологічної підтримки громадян в зонах НС;

забезпечення фізіологічної та енергетичної достатності норм життєзабезпечення в НС;

першочергове орієнтування системи життєзабезпечення в НС на місцеві ресурси і можливості з наступним використання державних ресурсів;

відкритість процесу життєзабезпечення за рахунок використання ресурсів від непотерпілих регіонів держави та закордонної допомоги;

здібність до швидкого відновлення системи життєзабезпечення після дії на неї дестабілюючих факторів природних та техногенних НС.

Задоволення першочергових потреб населення у життєво важливих видах матеріальних засобів і послуг здійснюють:

забезпеченням водою, продуктами харчування, житлом, предметами першої необхідності;

інформаційним, медичним і санітарно-епідемічним, транспортним та комунально-побутовим забезпеченням.

Забезпечення водою населення в НС повинно передбачувати задоволення:

потреб у воді лікувально-медичних заходів, санітарно-гігієнічного оброблення і профілактики населення;

господарськопитєвих і комунально-побутових потреб потерпілого населення і особового складу сил ЦО.

Забезпечення продуктами харчування потерпілого населення в НС повинно передбачувати задоволення потреб у зерні, муці, хлібобулочних і макаронних виробах, м’ясі і м’ясопродуктах (консервах), молоці і дитячому харчуванні, рибі і рибопродуктах (консервах), картоплі і овочах, солі, цукру і чаю, а також фуражу для тваринництва.

Забезпечення житлом потерпілого населення в НС повинно передбачувати розгортання та спорудження при необхідності в зоні НС тимчасового житла (палаток, землянок, збірних та рухомих будинків тощо), а також використання житлового фонду, що зберігся (будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, піонерські табори, житлові будинки тощо) для розміщення потерпілого населення в місцях його відселення і евакуації.

Забезпечення предметами першої необхідності потерпілого в НС населення повинно передбачати задоволення його потрібностей у верхньому одязі, взутті, головних уборах, постільних приналежностях, простій побутовій посуді, мінімумі товарів галантереї і парфумерії (нитки, іголки, мило тощо) та інших товарах (табачні вироби, сірники, примуси, гас тощо).

Інформаційне забезпечення в НС повинно передбачувати своєчасне оповіщення його і органів управління всіх рівнів про можливості і факт виникнення НС, можливих його наслідках, правилах поведінки в зонах НС.

Медичне і санітарно-епідемічне забезпечення населення в НС повинно передбачувати надання першої допомоги потерпілому в зоні НС населенню, забезпечення його простішими медикаментами і медичним майном, сортування поранених і надання їм кваліфікованої і елементів спеціалізованої медичної допомоги рухомими формуваннями Служби медицини катастроф у зоні НС з наступною (при необхідності) евакуацією потерпілих в лікувальні заклади для стаціонарного лікування, а також виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Транспортне забезпечення населення в НС повинно передбачати проведення заходів із задоволення потреб в транспортних засобах для вирішення задач евакуації (перевезення) потерпілих із зони НС в райони відселення і підвозу матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення в зони НС.

Забезпечення комунально-побутовими послугами населення, потерпілого в НС, повинно передбачати проведення заходів щодо задоволення його мінімально необхідних потреб у теплі, освітленні, санітарній очистці території, банно-пральному, ритуальному обслуговуванню.

Забезпечення безпеки населення та його функціонування в умовах надзвичайних ситуацій, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а так же використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні ситуації) є загальнодержавною задачею, обов’язковою для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціональними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб’єктами господарювання.

Об’єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підготовки системи захисту населення визначають виходячи із принципу розумної достатності в забезпечення безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.

Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою попередження або зниження важкості ураження, шкоди для життя і здоров’я людей від дії небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф, а також для забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій і в місцях дислокації евакуйованих.

Заходи медичного захисту населення в умовах природних і техногенних надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і здійснювати з використанням наявних сил і засобів міністерств і відомств України, безпосередньо виконуючих задачі захисту життя і здоров’я людей, а також спеціалізованих підсистем, екстреної медичної допомоги, санітарно-епідемічного контролю; захисту і життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях, екологічної безпеки та інших, з їх нарощуванням шляхом створення і розгортання необхідної кількості медичних формувань і установ.

Першу медичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади оказують безпосередньо в осередках ураження при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт. Надання цієї допомоги необхідно виконувати з участю завчасно сформованих для такої мети з самого населення санітарних постів і санітарних дружин, до складу яких належить включати осіб, спеціально навчених загальним прийомам надання само- і взаємодопомоги та здатних організувати практичне виконання населенням цих прийомів в екстремальних умовах.

В рамках підготовки до виконання заходів медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно завчасно створювати також спеціальні медичні формування і установи; вести підготовку медичного персоналу; накопичувати медичні засоби захисту, медичного і спеціального майна та техніки для оснащення медичних формувань і установ; проводити профілактичні заходи і щеплення населенню; готувати до розгортання додаткову мережу лікарняних ліжок; розробляти режими поведінки і дії населення в надзвичайних ситуаціях.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно проводити з метою невідкладного надання допомоги населенню, яке підверглося безпосередній або відносній дії руйнівних і шкідливих сил природи, техногенних аварій і катастроф, а також для обмеження масштабів, локалізації або ліквідації виниклим при цьому надзвичайних ситуацій.

Комплексом аварійно-рятувальних робіт необхідно забезпечити знаходження та виведення людей за межі зон дії небезпечних і шкідливих для їх життя і здоров’я факторів ураження, надання невідкладної медичної допомоги потерпілим і їх евакуацію в лікарняні установи, створення для врятованих необхідних умов фізіологічно нормального існування організму людини.

Невідкладні роботи повинні забезпечити блокування, локалізацію або нейтралізацію джерел безпеки, пониження інтенсивності, обмеження розповсюдження і знешкодження дії полів факторів ураження в зоні лиха, аварії або катастрофи до рівнів, які позволяють ефективно використовувати інші заходи захисту.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно планувати і проводити з використанням сил і засобів міністерств і відомств, міжгалузевих консорціумів, корпорацій, концернів, асоціацій, а також територіальних, функціональних і відомчих систем за підпорядкованістю підконтрольних їм територій і суб’єктів господарювання, які мають необхідних спеціалістів (охорони здоров’я, охорони правопорядку, матеріально-технічного забезпечення, соціального забезпечення та інших) і технічними засобами, що можливі для використання в осередках ураження, в цілях перевезення людей, в тому числі з травмами і пошкодженнями, виконання демонтажних, монтажних, шляхових, навантажувальних і розвантажувальних і земляних робіт, проведення дегазації, дезактивації, дезинфекції та інших спеціальних робіт.

В зонах ураження необхідно організовувати життєзабезпечення населення і особового складу формувань ЦО, що залучаються до участі в рятувальних та інших невідкладних роботах.

Завчасна підготовка і введення в дію планів захисту населення в надзвичайних ситуаціях, що обумовлені природним стихійним лихом, техногенними аваріями, катастрофами, а також використання сучасної зброї, повинні передбачати проведення узгоджених за часом, цілям і засобам робіт з планування і виконання комплексу організаційних, інженерно-технічних і спеціальних заходів цивільної оборони, а також по формуванню необхідних для цього сил і засобів.

Організація безперебійного забезпечення населення, що опинилося в осередках ураження і зонах зараження внаслідок надзвичайних ситуацій, продуктами харчування, питною водою і предметами першої необхідності є одним із головних питань, яке повинні вирішувати всі органи управління захистом населення і територій від НС. Це означає створення системи підвозу продуктів харчування, питної води і предметів першої необхідності., складування і організації місць та порядку їх видачі, забезпечення громадського порядку. Цю роботу, як правило виконують спеціалізовані формування служб цивільної оборони (торгівлі і харчування, інженерні, охорони громад-ського порядку, матеріально-технічного забезпечення.

Необхідно приділяти увагу щодо завчасної підготовки і проведення заходів щодо захисту продуктів харчування, джерел та систем забезпечення населення водою від зараження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами.

Відновленням функціонування систем водопостачання, електро-, газозабезпечення та каналізації в першу чергу повинні займатися комунально-господарські служби місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування та спеціалізованих формувань ЦО відповідних галузевих служб.

Своєчасна організація і проведення робіт щодо санітарної обробки населення, обеззаражування техніки і транспорту, територій і споруд, засобів захисту, одягу і взуття та проведення дезинфекції у цих умовах має першочергове значення щоб не допустити вторинного ураження населення радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами, а також не допустити погіршення санітарно-епідемологічного стану населених пунктів і територій та виникнення осередків інфекційних захворювань населення і особового складу формувань цивільної оборони. Це завдання в першу чергу виконують спеціалізовані формування відомчих та комунально-господарських служб місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування (створення і забезпечення роботи СОП, СОТ, пересувних КСО, інфекційнодушевих установок ДДА-53А, ДДА-66, ДДП, ПуСО, використання комунальної, сільськогосподарської, дорожньої, будівельної техніки тощо).

Організацією соціального захисту потерпілого населення внаслідок надзвичайних ситуацій займаються органи соціального захисту населення місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування та страхові організації.

Організацією захисту сільськогосподарських тварин і рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів в зонах ураження (зараження) займаються служби (формування) сільськогосподарських об’єктів (служби або формування захисту тварин і рослин).

Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або поліетиленовою плівкою, а в складах, що не піддаються герметизації – подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки.

При перевезенні продуктів харчування, предметів харчування, сільськогосподарської продукції і фуражу, питної води в умовах зараження навколишнього середовища радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (хлібовози, водовози, зерновози, муковози тощо), а також спеціальну м’яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).

В цих умовах також можуть бути використані суцільнометалеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності та судна та інші аналогічні транспортні засоби, а при перевезенні насипом і в м’якій тарі бортовими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів повинні використовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).

Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами продукція, матеріали та засоби підлягають обов’язковому обеззаражуванню і контролю ступеню зараження до відповідних допустимих величин, а у разі їх перебільшення підлягають знищенню або поховання у спеціально створених могильниках.

Організацію інформації населення про наслідки надзвичайних ситуацій, стан проведення аварійно-рятувальних робіт та порядок життєзабезпечення і соціальний захист потерпілого населення здійснюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, адміністрація уповноваженого керівника з організації і проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

Підводить короткі підсумки проведеного заняття за темою і ставить завдання на самостійну підготовку до нового заняття.