Радіоактивність, основні закони радіоактивного розпаду
Радіоактивністю називається здатність нестійких ізотопів хімічних елементів самочинно перетворюватись в інші більш стійкі елементи з випромінювання альфа-, бета-, гамма-променів, а інколи і інших частинок.
Радіоактивність ізотопів, які знаходяться в природних умовах, отримала назву природної радіоактивності, а радіоактивний розпад ядер атомів при їх бомбардуванні елементарними частинками (електронами, протонами, нейтронами, альфа-частинками та іншими) – штучною радіоактивністю.
Процес перетворення одного ізотопу в інший називається радіоактивним розпадом. Радіоактивне перетворення протікає самочинно та ймовірність радіоактивного розпаду lр за одиницю часу є сталою для кожного радіоактивного елементу. Відповідно, кількість актів радіоактивного розпаду dN за час dt визначається кількістю радіоактивних ядер N у даний момент часу t:
. (3.1)
Інтегруючи вираз (3.1), отримаємо:
. (3.2)
де lnC – стала інтегрування.
Використовуючи початкову умову t=0, N=N0 отримаємо основний закон радіоактивного розпаду:
. (3.3)
Час розподілу tр рівний величині, яка обернена сталій розподілу, і має розмірність часу.
Практично тривалість життя радіоактивного ізотопу більш зручно характеризувати періодом піврозпаду T1/2. Період піврозпаду T1/2 – це час, протягом якого розпадається половина початкової кількості атомів даної речовини.
Із співвідношення (3.3) отримаємо:
, (3.4)
звідси
. (3.5)
Активність радіоактивного розпаду ap, яка часто в радіометрії свердловин називається абсолютною радіоактивністю, оцінюється кількістю розпадів, що проходять в одиницю часу (розп./с):
. (3.6)
Кількість радіоактивної речовини в системі одиниць СІ виражають в кілограмах (кг).
Для оцінки радіоактивності гірської породи qп при радіометричних дослідження свердловин користуються об’ємними одиницями концентрації радіоактивних елементів. В системі одиниць СІ найбільш зручна еквівалентна частка одиниці – нанокілограм-еквівалент радію на кубічний метр породи – нкг·еквRa/м3 (10-9кг·еквRa/м3).
При розпаді радіоактивних елементів випромінюються альфа- бета-частинки та гамма-кванти, причому випромінювання гамма-квантів не є самостійним актом, воно супроводжується альфа- або бета-розпадом ядер елементів.
Альфа-промені – потік частинок, які є ядрами атомів гелію (42He), несуть подвійний додатній заряд 9,54·10-10 електростатичних одиниць та володіють найбільшою масою (6,598·10-12г) серед елементарних частинок. Швидкість альфа-частинок природних радіоактивних елементів становить – 1,39·109-2,05·109м/с.
Бета-промені – представляють собою потік частинок, які несуть одинарний від’ємний (електрони) або додатній (протони) заряд 4,77·10-10 електростатичних одиниць і мають масу 0,9035·10-27 г. Швидкість бета-частинок коливається практично від нуля до 0,998 швидкості світла.
Гамма-промені – це потік нейтральних частинок, які мають таку ж природу, що і радіохвилі, світло, рентгенівське випромінювання, і відрізняються від них тільки більш високою частотою коливань (n>2,42·1018 с-1).
Швидкість розповсюдження гамма-квантів стала та у вакуумі рівна швидкості світла c=300000м/с.
Енергія гамма-кванта виражається співвідношенням:
, (3.7)
де h – стала Планка, яка рівна 6,62·10-34 Дж·с.
Довжина хвилі l, яка випромінює гамма-квант, обернено пропорційна частоті коливань:
. (3.8)
Природна радіоактивність гірських порід, в основному, обумовлена наявністю в них природних радіоактивних елементів – урану 23892U і продукту його розпаду 22688Ra, торію 23290Th та радіоактивного ізотопу калію 4019K. Інші радіоактивні елементи (рубідій 8737Rb, самарій 147162La, лютецій 17671Lu та інші) характеризуються великими періодами піврозпаду, малими концентраціями в гірських породах, тому суттєвого вкладу в сумарну природну радіоактивність вони не вносять.
Найбільш високою радіоактивність відмічаються магматичні породи, найнижчою – осадові та проміжною – метаморфічні.
Пониженою радіоактивністю серед осадових утворень характеризуються хемогенні відклади (ангідрити, гіпси, кам’яна сіль, за виключенням калійної солі), а також чисті пісковики, піщаники, вапняки і доломіти. Максимальною радіоактивністю характеризуються глини, глинисті та бітумінозні сланці, фосфорити, а також калійні солі.
Високорадіоактивні різниці зустрічаються і серед чистих незаглинизованих пісків, піщаників та вапняків, якщо дані породи збагачені моноцитом, карнотитом, глауконітом, польовими шпатами та іншими мінералами, які містять радіоактивні елементи.
У деяких випадках радіоактивність гірських порід підвищується у результаті насичення їх пластовими водами, які збагачені ураном і радієм, наприклад, хлоркальцієвого та особливо сульфідно-барієвого типів.
Дата добавления: 2015-12-22; просмотров: 1021;