На практиці в польових умовах, як правило, використовують два типи резистивіметрів: свердловинні та поверхневі.

Свердловинний резистивіметр представляє собою систему електродів, які розміщені на невеликій відстані один від одного та розташовані в спеціальному корпусі, який дозволяє виключити вплив гірських порід або обсадної колони на величину опору, що вимірюється. Свердловинний резистивіметр – це трьохелектродний або чотирьохелектродний зонд невеликого розміру (Рис.2.16). Переважно використовуються резистивіметри з градієнт зондами.

Вимірювання питомого електричного опору рідин за допомогою резистивіметрів здійснюється за такою ж електричною схемою, як і при використанні звичайних зондів, переважно однополюсного зонда. Через струменеві електроди А і В пропускається струм І, різницю потенціалів DU вимірюють між електродами M і N.

Питомий опір промивної рідини визначають за формулою:

, (2.22)

де K_рез – коефіцієнт резистивіметра, який отримують експериментально у водному розчині електроліту з відомим питомим опором.

Заміри резистивіметром можна проводити при спуску та підйомі кабелю. Швидкість запису кривої приблизно рівна 4000 м/год. Опір ізоляції жил кабелю та приладу повинен бути не менше 2 МОм. Масштаб глибин переважно рівний 1:200. Омічний масштаб вибирають таким чином, щоб крива значно відходила від нульової лінії та її відхилення становило не менше 2-3 см.

ЦІ – циліндричний ізолятор; П – перемикач полярності струму;

Б – батарея; КП – компенсатор поляризації

Рисунок 2.16 – Електрична схема вимірювання свердловинним резистивіметром

Поверхневий резистивіметр представляє собою ємність із ізоляційного матеріалу з чотирма вмонтованими електродами – A, B, M і N. Електроди можуть бути виготовлені з латуні, свинцю, срібла або платини.

Поверхневий резистивіметр складається з ебонітової коробки, на якій змонтовані гнізда для підключення батареї Б, “DU”, “I” – для підключення електродів A і B струму живлення та підключення вимірювальних електродів M і N (Рис. 2.17)

П – перемикач; Б – батарея; РП –пристрій реєстрації;

R₀=30 Ом – контрольний шунт; R_б – баластний опір

Рисунок 2.17 – Електрична схема вимірювання поверхневим резистивіметром

Питомий електричний опір рідини або глинистого розчину визначається за формулою:

, (2.23)

де K_рез – коефіцієнт резистивіметра, який рівний »1.5 м.

Оскільки коефіцієнт резистивіметра достатньо малий, то сила струму в ланці електродів A і B встановлюється невеликою. Для підвищення надійності вимірів у живлячу ланку включається опір R_б у декілька тисяч ом.

Для отримання більш точних результатів слід вимірювати DU_MN і DU₀ два – три рази, а потім брати середню величину. Точність вимірювання даним резистивіметром для розчинів з питомим опором від 0.5 Ом·м до 6 Ом·м складає ±(2-4)%.

У даний час для визначення питомого електричного опору промивних рідин широко використовується переносний електронний резистивіметр, який дозволяє достатньо точно вимірювати розчини з опором від 0.03 до 50 Ом·м.

Резистивіметрія свердловин використовується для визначення питомого електричного опору рідини, яка знаходиться в стовбурі свердловини при бурінні, випробуванні та експлуатації. Відомості про електричний опір промивної рідини використовуються для кількісної інтерпретації даних БКЗ, МК, БК, БМК, ІК і ПС.

Резистивіметрія використовується для встановлення місць припливів і швидкості фільтрації підземних вод, виділення інтервалів поглинання промивної рідини в свердловині, визначення місць порушення обсадних колон і типу флюїду в експлуатаційних нафтових свердловинах.

Коефіцієнти мікрозондів за формулами, які отримані для звичайних мікрозондів не можуть бути розрахованими, так як розміри електродів мікроустановок спів вимірні з довжиною мікрозондів.

Коефіцієнт мікрозондів визначають тільки експериментальним шляхом із застосуванням формули:

. (2.24)

З цією метою мікрозонд розміщують у металічній ванні з електролітом відомого питомого опору таким чином, щоб відстань від башмака з електродами до стінки ванни була не менше 35-40 см. При цьому електродом B служить корпус ванни. Роблять заміри показів струму і різниці потенціалів у відповідних ланках.