Барабанні живильники застосовують для подачі порошкових і дрібнокускових матеріалів. їх використовують як са­мостійні • пристрої або разом із дозато­рами.

Барабанний живильник (рис. 4.9) має барабан 4, що приводиться в рух хра­повим механізмом, який складається з хра­пового колеса 7, двоплечого важеля 6 і собачки 5. Важіль приводиться в хитний рух електродвигуном 10 через черв'яч­ний редуктор 9 і кривошиино-шадунний механізм 8. Живильник має секторну заслінку 2, що переміщується гвинтовим пристроєм 1. За допомогою заслінки змінюють товщину шару матеріалу, що над­ходить із горловини 3 па барабан і, отже, продуктивність живильника. При пово­роті важеля проти руху годинникової стрілки собачки, зачіплюючись із храповиком, повертають його, а разом із ним і барабан. При зворотному ході собачки проковзують по храповому колесу, і воно залишається нерухомим. Хід шатуна мож­на змінювати поворотом ексцентрикової втулки на пальці кривошипа. При зміні ходу шатуна відповідно змінюється кут повороту важеля і храпового колеса. Ба­рабани живильників можуть бути гла­денькими, рифленими або чарунковими.

Таблиця 4.6. Технічна характеристика дискових живильників

Рис. 4.8. Кінематична схема гвинтового (шнекового) живильника

Рис. 4.9. Барабанний живильник

Рис. 4.10. Вібраційний живильник

Вібраційні живильники з електромаг­нітним приводом призначені для дозуван­ня дрібних і кускових матеріалів розмі­ром до 400 мм.

Вібраційний живильник (рис. 4.10) складається із лотока 2 і прикріпленого до нього електромагнітного вібратора 3. Живильник підвішується на чотирьох пружинних підвісках-амортизаторах 1. Живильники випускають із верхнім і нижнім розміщенням вібратора (за винят­ком живильників у вибухобезпечному ви­конанні, які мають тільки нижнє розмі­щення вібратора).

По лотоку матеріал рухається під дією сил інерції в період його зворотного ходу.

Технічну характеристику вібраційних живильників наведено в табл. 4.7.

Розрахунок основних параметрів жи­вильників. Продуктивність пластинчас­того живильника, м³/год,

П = 3600bhvj (4.1)

де b — ширина пластинчастої стрічки, м; h= (0,35...0,45)6— висота бортів, м; v — швидкість руху стрічки, м/с; j =0,7...0,8 — коефіцієнт заповнення.

Потужність електродвигуна приводу жи­вильника, кВт,

(4.2)

де W — тягове зусилля ланцюга, Н; h — ККД приводу.

Таблиця 4,7. Технчна характеристика електровібраційних живильників

· Перша цифра — тип (1 — з однотактним 1 2 — із двотактним електромагнітним приполом); Друга цифра — потужність приводу, кВт, третя цифра — робоча ширина лотока, дм.** Нижнє розміщенню вібратора. ***Верхнє розміщення вібратора. Примітка. Продуктивність зазначено для піску насипною щільністю 1,55 т/м³.

Тягове зусилля ланцюга, Н,

(4.3)

де k_BT - 115 — коефіцієнт, що враховує втрати па перегини ланцюга; G_M i G_c вага відповідно матеріалу на 1 м довжи­ни стрічки і 1 м стрічки; l — довжина живильника (по центрах зірочок), м; b — кут нахилу живильника, град; k₀- коефіцієнт опору руху, k₀=k_p(md+2f)/D (k_p=1.5 – коефіцієнт що враховує опір руху реборд роликів; m — коефіцієнт тер­тя ковзання в цапфі роликів; d — зов­нішній діаметр втулки ролика, м; f — коефіцієнт тертя кочення роликів, м; D — діаметр ролика, м).

Продуктивність ящикового живильни­ка, м³/год.

П = 3600bhv, (4.4)

де b — ширина ящика, м; h — відстань між стрічкою і нижньою кромкою ос­таннього шибера (по ходу руху), м; v — швидкість руху стрічки, м/с.

Тягове зусилля в ланцюзі можна роз­рахувати за формулою (4.3) з урахуван­ням додаткових опорів руху від тертя об стійки ящика і від шиберів коефіцієнтом

K_П =1,4.. .1,5.

Стрічкові живильники обладнують бор­тами, тому їхню продуктивність розрахо­вують за формулою (4.1).

Зусилля в тяговому органі й потужність приводу стрічкових живильників значно більші, ніж стрічкових конвеєрів тих са­мих розмірів через втрати на тертя об борти, більшу кількість роликів, а також унаслідок тиску матеріалу, що міститься в бункері. Тягове зусилля в стрічці жи­вильника складається із зусилля, потріб­ного для подолання опору руху стрічки з матеріалом, і зусилля, необхідного для подолання сили тертя матеріалу у вихід­ному отворі бункера. Отже, тягове зусил­ля, Н,

W = k_BT [k_o(G_M+G_с)l + f₀Shpg], (4.5)

де k_BT = 1_.5 — коефіцієнт, що враховує втрати на перегини стрічки; k₀ = 0.2 — коефіцієнт опору руху; l — довжина живильника по осях ведучого і веденого барабанів, м; f₀ — коефіцієнт внутріш­нього тертя матеріалу; S - площа вихід­ного отвору бункера, м^2; h— виcота матеріалу в бункері, м; р — насипна щіль­ність матеріалу, кг/м^3.

Потужність електродвигуна живиль­ника, кВт,

. (4.6)

Продуктивність хитного живильника, м³/год,

П = 3600bhsnj, (4.7)

де b — ширина лотока, м; h — висота шару матеріалу на лотоку, що дорівнює відстані від лотока до нижньої кромки шибера, м; s = 2е — хід лотока (e — ексцентриситет кривошипа), м; n — частота обертання кривошипа, об/с; j = 0,7.. .0,8 — коефіцієнт заповнення.

Опір переміщенню лотока складаєть­ся з опору перекочуванню лотока по роли­ках і опору зрушення матеріалу по мате­ріалу в зоні активного тиску під бунке­ром.

Загальне навантаження на ролики, Н,

F=T+G_Л+G_M,

де Т — навантаження на логік у зоні ак­тивного тиску, Н; Т = Sh₆pg (S — площа перерізу вихідного отвору бункера, м²; h₆ — висота матеріалу в бункері, м; р — насипна щільність матеріалу, кг/м³; g - прискорення вільного падіння, м/с²);

G_л — вага лотока, Н; G_{M —} вага матеріалу в лотоку, Н, G_M = bh_Mlpg (b - ширина лотока, м; h_M — висота матеріалу в лотоку, м; l — довжина лотока, м).

Опір переміщенню лотока, Н,

W = Pk₀ +Tf (4.9)

де k₀ = 0,1 _— коефіцієнт опору переко­чуванню лотока по роликах; f — кое­фіцієнт внутрішнього тертя матеріалу.

Потужність приводу, кВт,

, (4.10)

де s — хід лотока, м; n — кількість ходів лотока за секунду; h — ККД приводу.

Продуктивність дискового живильни­ка, т/год,

П = (4.11)

де h — висота кільця матеріалу, м; R — радіус нижньої основи зрізаного конуса матеріалу (див. рис. 4.7, б); г — радіус кільця матеріалу, що зрізується ножем, м; n — частота обертання диска, об/хв; р — насипна щільність матеріалу, т / м³.

Продуктивність живильника залежить від об'єму зрізаного конуса матеріалу, висоти ножа, його положення на диску і частоти обертання диска. Проте збільшу­вати частоту обертання диска можна тільки до певної межі, вище якої мате­ріал під дією відцентрової сили скидати­меться із диска.

Матеріал перебуває на обертовому дис­ку під дією двох сил: сили тертя Gf, що утримує матеріал на диску, і відцентрової сили mv²/R , що прагне скинути матеріал. Матеріал не скидатиметься з дис­ка за умови

або , (4.12)

де т — маса матеріалу, кг; v — колова швидкість диска, м/с; R — радіус нижньої основи зрізаного конуса матеріалу, м; f— коефіцієнт тертя матеріалу об диск; g — прискорення вільного падіння, м/с².

Критична частота обертання диска, об/с,

або (4.13)

Для сухих і твердих матеріалів f= 0,3, тоді

(4.14)

Для забезпечення надійної роботи бе­руть

(4.15)

Вага матеріалу, що знімається за один оберт диска, Н,

С= , (4.16)

де П — продуктивність, м³/год; р - насипна щільність матеріалу, кг/м^3.

Навантаження на диск від матеріалу, що міститься в бункері:

(4.17)

Робота, що витрачається на подолання сили тертя за один оберт диска, Дж:

(4.18)

де f_Н — коефіцієнт тертя матеріалу об ніж; s₁ — шлях зміни центра ваги мате­ріалу на диску, м, s₁ = 2p[(R + r)/2];

f_м — коефіцієнт внутрішнього тертя в ма­теріалі; s₂ — шлях зміни центра ваги ма­теріалу в обоймі, м, s₂ = 2pD/3.

З урахуванням опору тертя ножа об диск (К = 1,25... 1,3) потужність приводу, кВт,

. (4.19)

Продуктивність гвинтового живильни­ка, м³/год,

П = 3600 , (4.20)

де D — зовнішній діаметр гвинта, м; s — крок гвинта, м; n — частота обертання гвинта, об/с; j — коефіцієнт заповнен­ня корпусу живильника (при кускових матеріалах j = 0,25...0,3, при порошко­вих j = 0,85...0,9).

Потужність електродвигуна, кВт:

• для горизонтальних живильників

, (4.21)

• для похилих живильників

, (4.22)

де П — продуктивність живильника, т/год; l — довжина гвинта, м; k = 1,5. ..4,0 - коефіцієнт опору; a — кут нахилу жи­вильника; h — ККД приводу.

Продуктивність барабанного живиль­ника з чарунковим барабаном, м³/год,

П = 3600V₀znj, (4.23)

де V₀ — об'єм однієї чарунки, м³; z - кількість чарунок на барабані; n — частота обертання барабана, об/с; j = 0,7.. .0,8 — коефіцієнт, що враховує заповнення ча­рунок і розпушення матеріалу.

Момент опору обертанню барабана скла­дається з втрат на тертя в цапфах і опору від тиску матеріалу на живильник, Н м:

(4.24)

де G₀ — вага барабана, Н; Т — сила, що діє на барабан від тиску матеріалу, Н; р — насипна щільність матеріалу, кг/м³; діаметр цапф, м; k — коефіцієнт тертя ко­чення, м; D_{6 —} діаметр барабана, м; l — коефіцієнт внутрішнього тертя в матеріалі. Потужність електродвигуна живиль­ника, Вт,

(4.25)

де w — кутова швидкість барабана, рад/с; h — ККД електродвигуна.

Продуктивність вібраційного живиль­ника, т/год,

П = 60bhnsjp , (4.26)

де b — ширина лотока, м; h — висота шару матеріалу на лотоку, м; n — кількість коливань лотока за хвилину; s — хід ло­тока (подвійна амплітуда коливань), м; j = 0,6. ..0,7 — коефіцієнт заповнення ло­тока матеріалом; р — насипна щільність матеріалу, т/м³.

ДОЗАТОРИ

Дозатори широко застосовують при виробництві виробів будівельної керамі­ки, бетонних сумішей, будівельних роз­чинів, шихти при виробництві скла. Ма­теріали і рідини дозують за об'ємом і масою.

Дозатори бувають циклічної і безпе­рервної дії, з ручним, дистанційним і авто­матичним керуванням. Об'ємні дозатори простіші за будовою, проте їхня точність нижча, ніж у вагових дозаторів, через зміну щільності матеріалу.

Найбільш удосконаленими є вагові автоматичні дозатори.

Для відмірювання води та інших рід­ких компонентів залежно від режиму ро­боти устаткування використовують доза­тори циклічної і безперервної дії. При циклічному дозуванні застосовують об'єм­ні і вагові дозатори, при безперервному — тільки об'ємні.

Для дозування рідин широко викори­стовують водомірні баки, дозатори турбін­ного типу й автоматичні дозатори з елек­тродними датчиками.

Водомірний бак сифонного типу (рис. 4.11) працює у такий спосіб. При відкритому трипозиційному крані 8 вода з магістралі по трубі 7 надходить у бак 1 і заповнює його повністю. Повітря з бака виходить через клапан 5. При заповненні бака клапан 5 закривається і своїм што­ком діє на сигнальний пристрій. За сиг­налом кран 8 закривається. Зливається вода через ті самі канали, по яких напов­няється бак, під дією сифона при відкри­ванні крана 8 «на злив». Кількість води, що зливається, задається положенням трубки 2. Коли рівень води опускається нижче від кіпця трубки 2, то в неї по­трапляє повітря, що проходить через по­рожню вісь 3 і обвідну трубку 6, перери­ває дію сифона, і злив води припиняється. Положення трубки встановлюється за по­кажчиком 4, проградуйованим у літрах і зв'язаним із віссю 3. Бачки сифонного типу забезпечують діапазон дозування 15...200 л.

Дозатори турбінного типу забезпечу­ють велику точність і швидкість дії, ма­ють менші габаритні розміри.

Дозатор турбінного типу (рис. 4.12) має литий корпус 2, у якому встановлені фільтр / і турбінна камера 8. У камері на осі встановлена турбінка 9, що приводиться в обертання потоком рі­дини. Обертання турбінки передається вказівній стрілці 3 через редуктор 7. У го­ловці дозатора встановлене поворотне кільце 6 із циферблатом 5. Шкала циферблата проградуйована в літрах.

Рис, 4.11. Водомірний бак сифонного типу

Цифер­блат закритий склом 4. Для зливання води з дозатора в нижній частиш корпусу зроблений отвір із пробкою 10. Керуван­ня дозатором здійснюється відкриванням і закриванням крана при суміщенні стріл­ки з відповідною поділкою на циферблаті. Дозатори з ручним керуванням посту­пово замінюють автоматичними, що дає змогу уникнути візуального контролю (за циферблатом) і здійснити дистанційне автоматичне керування.

Дозатор з індукційним лічильни­ком (рис. 4.13) складається з корпусу 1, в якому встановлена турбінка 2. На ло­патях турбінки закріплені сталеві плас­тинки, а на корпусі дозатора встановле­ний індукційний датчик 3. При проход­женні лопаті з пластинкою під датчиком у ньому виникає електричний імпульс. Прохідний переріз датчика і кількість пластинок на лопатях турбінки добира­ють так, щоб кожному імпульсу відпові­дала доза рідини, що дорівнює 1 л.

Сигнали від датчика надходять у лі­чильний пристрій імпульсів. Якщо кіль­кість імпульсів збігається із заданою кіль­кістю, що встановлюється спеціальним перемикачем, то спрацьовує реле керуван­ня клапаном 4, який перекриває потік рідини.

Дозатор з електродною систе­мою керування для рідин (рис. 4.14) має металевий бак 2, у нижній частині якого передбачені впускний 10 і випускний 1

Рис. 4.12. Дозатор турбінного типу для рідин

Рис. 4.13. Дозатор з індукційним лічильником для рідин

Рис. 4.14. Дозатор з електродною системою керування для рідин

Рис. 4.15. Дозатор безперервної дії для рідин

клапани, керовані електромагніта­ми 4 і 7 із пневморозподільниками 3 і Усередину бака опущені дві групи елект­родів 5 і 6 по 10 шт. у кожній. Сітка 9 запобігає потраплянню в бак твердих пред­метів.

Нижні кінці довгих електродів 5 роз­міщені так, щоб кожен кінець наступного електрода був вище від попереднього на величину, що відповідає об'єму води в ба­ку і дорівнює 20 л. Різниця у висоті вста­новлення коротких електродів 6 відпо­відає 2 л води.

Дозатор працює у такий спосіб. Із пуль­та керування спеціальним перемикачем подається струм па електроди, що відпо­відають певному об'єму води. Одночасно подається сигнал на відкривання впуск­ного клапана. Кран відкривається, і вода надходить у бак.

Як тільки рівень води підніметься до кінця короткого електрода, електричне коло замикається і впускний клапан за­кривається. У баку міститься заданий об'єм води. При одержанні сигналу від приймача води за допомогою електромаг­ніта із пневморозподільником відкри­вається випускний клапан, і вода зливаєть­ся у приймач (бетонозмішувач, кульовий млин).

Наприклад, задано дозу в 128 л води. Під напругу підводяться довгий електрод, що відповідає об'єму води 120 л (точка D), і короткий електрод, що відповідає 8 л (точка С). При подачі напруги на ці елек­троди впускний клапан відкривається і вода надходить у бак доти, доки її рівень не досягне нижнього кінця короткого електрода. Під час зіткнення води з елек­тродом коло замикається і впускний кла­пан перекривається. Під час зливу зат­вор випускного клапана перекривається, як тільки рівень води опуститься нижче від кінця електрода в 120 л. Дозувати рідину безперервним способом можна зміною перерізу магістралі дроселем 6 (рис.4.15). Щоб витрата рідини була постійною, напір має бути незмінним. Для цього зазвичай встановлюють проміжний бак 5 із поплавком 4, який через кон­такт 3, керуючий елемент 1 і виконавчий клапан 2 підтримує постійний рівень ріди­ни в баку.

Для дозування сипких матеріалів ви­користовують дозатори циклічної і без­перервної дії, одно- і багатокомпонентні. Циклічні вагові дозатори всіх типів ма­ють характерні вузли однакового функ­ціонального призначення — завантажу­вальний пристрій із затвором, бункер, ва­жільну систему, ваговий механізм, випуск­ний механізм і систему керування.

Автоматичний ваговий дозатор інертних матеріалів (АВДІ) (рис. 4.16) призначений для послідовного зва­жування двох компонентів, що подаються у бункер дозатора електровібраційними чи гвинтовими живильниками. На рамі 9 змонтовані два бункери 6 із секторними затворами 1. Затвори відкривають і зак­ривають за допомогою пневмоцилівдрів 5 і 10, Приймальний ваговий бункер 13 підвішений на важелях 4 і 11 важільної системи, яка тягою 3 з'єднана з цифер­блатним покажчиком 2. Ваговий бункер у нижній частині має випускний клапан 14, що приводиться в дію за допомогою пневмоциліндра 12. Пневмоциліндрами керу­ють електропневматичні клапани 7 і 8.

Аналогічні за конструкцією автоматич­ні вагові дозатори для цементу (АВДЦ) і автоматичні вагові дозатори для рідин (АВДР).

У табл. 4.8 наведено технічну характе­ристику цих дозаторів.

Дозувальні ваги (рис. 4.17) при­значені для дозування порошкоподібних матеріалів мелених компонентів вогне­тривких складів з об'ємною масою 0,4...2,5 т/м³.Ваги стаціонарні нерівноплечі, підвісні з циферблатним вказівним приладом 2 з датчиками ваги порцій. Вага порцій установлюється вручну. В бун­кер 1 матеріал подається гвинтовими жи­вильниками 3 з приводом від двошвидкісного електродвигуна по лотоку 4. Доза­тор обладнаний механічним п'ятизначним лічильником кількості дозувань. Керуван­ня електропневматичне, дистанційне, тиск повітря в мережі становить 0,4 МПа.

Електровагові бункерні візки (рис. 4.18) призначені для зважування і транспортування дрібних сипких матері­алів. Матеріал, що зважується, насипаєть­ся в бункер 2, який за допомогою піднімальної системи 4 підвішений на візку /. Випускний затвор 5 відкрива­ють і закривають уручну механізмом З_-Привід візка електромеханічний. Керу­вання ручне.

Технічну характеристику електровагових бункерних візків наведено в табл. 4.9.

Рис. 4.16. Циклічний ваговий дозатор інертних матеріалів

При безперервному технологічному процесі широко використовують автома­тичні дозатори безперервної дії, які за певний проміжок часу подають рівномір­ним потоком задану кількість дозовано­го матеріалу.

Стрічковий стаціонарний доза­тор з механічним зв'язком датчика і ре­гулятора (рис. 4.19) для сипких матері­алів складається з приймальної лійки 5, короткого стрічкового конвеєра, що є ва­говою платформою дозатора, і вагового піднімального механізму з вантажоприймальним роликом, розміщеним під ваго­вою ділянкою стрічки. На рамі дозато­ра змонтований стрічковий конвеєр, ба­рабан З якого приводиться в рух від електродвигуна 2. Над стрічкою 9 дозатора на стояку 4 влаштована приймальна лійка 5.

Таблиця 4.8. Технічна характеристика дозаторів

Примітки: 1. Цикл зважування 45 с 2. Тиск у мережі 0,6 МПа.

Матеріал з лійки надходить на стріч­ку дозатора, що захоплює матеріал і ви­тягує його з лійки.

Ваговий механізм дозатора - це важіль ваговим роликом 8 на одному плечі. На ролик діє вага стрічки з матеріалом, що міститься на ній. Інше плече важеля тя­гою з'єднане з коромислом 10, на якому є гиря 7. Якщо матеріал надходить рівно-мірним потоком, то коромисло перебуває

Рис. 4.17. Схема автоматичних дозувальних ваг для порошкоподібних матеріалів

Рис. 4.18. Електровагових бункерний візок

Таблиця 4.9. Технічна характеристика електровагових бункерних візків

Рис. 4.19. Стрічковий стаціонарний дозатор а механічним зв'язком датчика і регулятора

у рівновазі. Як тільки маса матеріалу зміниться, зміниться також тиск на ро­лик. Якщо кількість матеріалу на стрічці збільшиться, то ролик почне опускатися, одночасно інший кінець важеля через _тягу підніматиме праве плече коромисла. Внас­лідок цього ліве плече коромисла і зв'я­зана з ним заслінка 6 почнуть опускати­ся, зменшуючи впускний отвір приймаль­ної лійки. У результаті вихід матеріалу на стрічку зменшуватиметься доти, доки не відновиться задана продуктивність. При зменшенні кількості матеріалу на стрічці ваитажоприймальний ролик під­німеться і коромисло підніме заслінку, внаслідок чого збільшиться подача мате­ріалу на стрічку.

Продуктивність дозатора, т/год

П=3600v m,

де v — швидкість стрічки, м/с; m — маса матеріалу на 1 м стрічки, т/м.

Автоматичний ваговий стріч­ковий дозатор (СДА) (рис. 4.20, я) складається з електровібраційного живильника 4 з вібродвигуном 7 і вагового конвеєра зі стрічкою З, що приводиться в рух електродвигуном через редуктор. Живильник підвішений на амортизато­рах 6 до горловини витратного бункера 5. Рама 2 вагової частини встановлена на спеціальній опорній металоконструкції над збірним конвеєром 1. Блок керуван­ня дозатором улаштований в окремій шафі, який можна встановлювати па відстані до 100 м від дозатора. Під час роботи доза­тора потрібну продуктивність задають за шкалою електронного приладу. Продук­тивність можна регулювати без зупинен­ня дозатора.

Матеріал, що дозується, подається па стрічку З електровібраційиим живильни­ком 4, який приводиться в рух вібродви­гуном 7. Стрічка приводиться в рух елек­тродвигуном 14. Навантаження, що є на стрічці, сприймає важільна система 8 (рис. 4.20, 6) і передає його на зрівно-важувальну пружину 9.

Деформація пружини спричинює відпо­відне переміщення плунжера індукційного датчика 10, унаслідок чого порушуєть­ся рівновага індукційного моста електрон­ного дифереіщійпо-траисформаторного приладу 11, і стрілка приладу відхи­ляється на величину, пропорційну зміні навантаження на стрічку. При цьому кон­тактний пристрій вмикає виконавчий ме­ханізм 13 потенціалу-регулятора, який змінює напругу постійного струму па ко­тушках вібродвигуна 7, що відповідно збільшує чи зменшує амплітуду вібрацій лотока живильника, а отже, і продуктив­ність живильника. Продуктивність змі­нюється доти, доки кількість матеріалу на стрічці конвеєра не досягне заданої ве­личини.

Рис. 4.20. Автоматичний ваговий стрічковий дозатор з електронною системою регулювання: а — загальний вигляд; б — кінематична схема

Електронний прилад крім задатчика продуктивності має механізм сумарного відліку кількості виданого матеріалу, стріл­ку і пристрій для діаграмного запису про­дуктивності дозатора.

Крім автоматичного дозатор має кноп­кове керування, що використовується для регулювання продуктивності.

Технічну характеристику дозаторів СДА наведено в табл. 4.10.

У ваговому дозаторі (рис. 4.21) інтенсивність потоку матеріалу регулюється заслінкою 2, що має сервопривід 3. Залежно від кількості матеріалу на стрічці ваговий конвеєр 1 змінює своє по­ложення. Переміщення конвеєра фік­сується датчиком 5, сигнал якого, про­йшовши через підсилювач 4, регулює ро­боту сервоприводу заслінки, внаслідок чого підтримується задана продуктивність дозатора.

В об'ємному дозаторі (рис. 4.22) регульованим параметром є швидкість руху стрічки вагового конвеєра при зміні кількості матеріалу на стрічці.

Рис. 4.21. Автоматичний ваговий дозатор з електричним зв'язком датчика і регулятора

Рис. 4.22. Автоматичний об'ємний дозатор з електронною системою регулювання

Рис. 4.23. Дозатор із синхронізованою швидкістю живильника 1 конвеєра

Ваго­вий конвеєр 1 підвішений на тензомет­ричному датчику 2. Залежно від кількості матеріалу на стрічці змінюється електрич­ний сигнал датчика 2, який через підси­лювач 5 вмикає командоапарат 4 у бік більшого чи меншого передаточного від­ношення.

Командоапарат змінює передаточне відношення варіатора 3 і, отже, частоту обертання ведучого барабана конвеєра. На рис. 4.23 показано схему дозатора, в якому швидкість барабанного живиль­ника 3, влаштованого під бункером 4, і стрічки конвеєра 1 регулюються залеж­но від сигналу тензодатчика 2 командо-апаратами 6 і 8. Тензодатчики змінюють передаточні відношення варіаторів 5 і у ланцюгах приводів живильника і кон­веєра. Сигнал датчика надходить у ди­ференціальний регулювальний прилад 11, далі в задатчик 10 і електронно-регулю­вальний прилад 9. У прилад 11 вводить­ся також сигнал тахогенератора 13_-

Синхронність продуктивності барабан­ного живильника і вагового конвеєра за­безпечується за допомогою балансового реле 7. При цьому передаточне відношен­ня варіатора 5 приводу барабанного жи­вильника завжди приводиться у відповід­ність з передаточним відношенням варіа­тора 12 приводу стрічкового конвеєра.