Власність як економічна категорія

В системі економічних виробничих відносин суспільства основоположними виступають відносини власності.

Західна економічна наука, беручи до уваги лише юридичний аспект (право володіння, користування, розпорядження), зводить поняття власності до її речових об'єктів і визначає власність як відношення людини до речей (об'єктів власності). Марксистська політекономія, роблячи наголос на економічну основу (поділ праці, купівля, продаж, спадщина об'єктів власності), визначає власність як певні економічні відносини між людьми з приводу привласнення ними матеріальних благ.

Розглядаючи власність як об'єктивні відносини між людьми з приводу привласнення ними об'єктів власності й насамперед, засобів виробництва, в її економічному змісті будемо розрізняють два аспекти: а)матеріально-речовий (відношення людей до об'єктів власності і б)соціально-економічний (відносини між людьми в зв'язку з привласненням ними об'єктів власності).

Власність - це сукупність виробничих відносин між людьми. з приводу привласнення ними об'єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об'єктами та результатами їх функціонування.

Право власності санкціонує поведінку людей стосовно тих чи інших економічних благ. Найбільш повне визначення права власності було запропоноване англійським юристом А.Оноре. Воно включає 11 часткових пунктів:

1) право володіння, тобто виключного фізичного контролю над об’єктом;

2) право користування, тобто власного використання об’єкта;

3) право керування, тобто рішення, як і ким об’єкт може бути використано;

4) право на доход, тобто на блага, що витікають із користування об’єктом чи від дозволу іншим особам користуватися ними;

5) право на „капітальну вартість” об’єкта, що передбачає право на відчуження, споживання, зміну чи знищення об’єкта;

6) право на безпеку, тобто імунітет від експропріації;

7) право на перехід об’єкта в спадщину чи за заповітом;

8) право безстроково тримати переховані повноваження;

9) зобов’язання утримуватися від використання об’єкта шкідливим для інших способом;

10) відповідальність у вигляді „стягнення”, тобто можливість вилучення об’єкта в сплату боргу;

11) право „природного” повернення переданих будь-кому, повноваження по закінченні терміну передачі чи у випадку втрати нею сили за будь-якої іншої причини.

Суб’єктами власності виступають носії відносин власності, тобто ті, хто знаходиться у вказаних відносинах, ті – кого стосуються відносини володіння, користування та розпорядження майном та іншими благами. Основними суб’єктами відносин власності є домогосподарства, підприємства, держава та закордонні суб’єкти (іноземні громадяни, фірма, держава).

До об'єктів власності відносять засоби і предмети праці, робочу силу, досягнення науки, інформацію тощо.