Та в активному стані (Б).

1 – рогівка, 2 – кришталик, 3 – війковий м‘яз,4 – цинова зв‘язка кришталика.

Нормальне око здатне чітко бачити віддалені великі пред- мети (наприклад багатоповерховий будинок), а також через секунду вже не менш чітко розрізняти букви друкованого тек- сту. Така здатність ока має велике значення, наприклад, при управлінні швидким транспортом.

При розгляданні віддалених предметів в око надходять паралельні світлові промені, тому для їх сприйняття достат- ньо оптичної сили ока без акомодації (рис. 12.7).

При розгляданні близьких предметів (тексту книжки) в око надходять промені, що розходяться. Їх необхідно зібрати, щоб вони створили чітке зображення на сітківці. Для цього необхідна додаткова оптична сила, яку забезпечує кришта-

лик, який стає більш випуклим. При розгляданні віддалених предметів, близькі предмети видно розмито, оскільки фокусування променів, що йдуть від них, можливе за сітківкою, саме тому не можна одночасно чітко бачити предмети, які розташовані на різних відстанях.

Рис. 12.7. Хід променів від близько та далеко розташованих предметів.

А – далеко розташовані предмети, Б – близько розташовані предмети.

Кришталик– еластична структура, поміщена в капсулу, в якій він підвішений, як в гамаці. Зв‘язка кришталика - поясок з 70 нееластичних волокон, прикріплений з однієї сторони до капсули кришталика радіально, а з іншої – до війкового тіла, в якому знаходиться війковий м’яз. Війковий м’яз містить волокна, які розташовані по колу навколо кришталика. При скороченні війкового м’яза припиняється напруження волокон зв’язки кришталика, і таким чином зменшується натяг капсули кришталика. Кришталик стає більш опуклим. Це й призводить до збільшення заломлення, а як наслідок, і оптичної сили.

Механізм акомодації.Рецептори знаходяться в сітківці ока. Подразнення виникає в результаті Рис.

12.8. Рефлекторні дуги рефлексівнечіткого зображення на сітківці, що створюється

акомодації та зіничного.

променями, які розсіюються і

надходять від близько розташованих предметів. Ім- пульси надходять від сітківки у складі зорового нерва (n. opticus) у середній мозок до чутливих ядер (ІІІ па- ра), від яких імпульс переключається на непарне ве- гетативне ядро окорухового нерва (n.оculomotorius, ІІІ пара) (рис. 12.8).

Еферентні прегангліонарні парасимпатичні волок- на в складі окорухового нерва надходять до ціліарно- го ганглія (g. ciliare), а постгангліонарні – до ціліарно- го м’яза, діючи на його М-холінорецептори. Ступінь акомодації залежить від ступеня скорочення ціліарно- го м’яза.

Апарат акомодації починає функціонувати при від- стані до об’єкта ближче 5 – 6 метрів. Його дія завершується на різній відстані від ока у людей різного віку. Наприклад, у дитини вона складає 7 см, у студента – 10 см, а в людини у віці 70 років – 100 см.

Найближча відстань від ока, при якій ще чітко розрізняються предмети (літери), називається точ- кою найближчого чіткого бачення(punctum prox- imum). Відстань, з якої включається апарат акомодації (6 м) називається точкою дальнього

чіткого бачення (punctum remotum).

Відстань між точками найближчого й дальнього чіткого бачення називається діапазоном акомодації. У нашому прикладі діапазон акомодації у дитини буде 593 см, у студента – 590 см, а у похилої людини 70 років – 500 см, тобто з віком діапазон акомодації зменшується. У людей похилого віку кришталик піддається дегідратації, що зменшує його еластичність і погіршує можливості акомодації. Цей стан отри- мав назву пресбіопії(presbys - старий). Корекція пресбіопії здійснюється, як і при гіперметропії, збираль- ними лінзами, що додають оптичну силу замість кришталика.

Зіничний рефлекс

Зіниця -отвір в райдужній оболонці ока. У нормі діаметр зіниці коливається від 1,5 мм - при яскравому світлі й до 8 мм у темряві.

Зіничний рефлекс – зміна діаметру зіниці під дією різноманітних подразнень.За рахунок збільшення його діаметра надходження світлових променів до сітківки може збільшуватися в 30 разів.

Розширення зіниці (мідріаз) –спостерігається в темряві, при розгляданні віддалених предметів, при збудженні симпатичної системи, при болю, страху, асфіксії, блокаді парасимпатичної системи, під впли- вом хімічних речовин, наприклад атропіну, який блокує М-холінорецептори. Атропін використовується в клініці очних хвороб для розширення зіниці з метою ретельного дослідження очного дна.

Звуження зіниці (міоз)– спостерігається при дії яскравого світла, при розгляді близьких предметів

(при читанні), при збудженні парасимпатичної системи, при блокаді симпатичної системи.

Механізм зіничного рефлексурефлекторний і має різну рефлекторну дугу в залежності від освітлення. При дії яскравого світла збудження виникає в сітківці ока. Імпульси від неї надходять у складі зорового нерва до чутливих ядер (III пара) середнього мозку. Звідси до парного вегетативного ядра око- рухового нерва (Якубовича-Едінгера-Вестфаля). У складі його гілок імпульси прямують до ціліарного ганглія, а постгангліонарні волокна - до м’яза, що звужує зіницю (m. sphincter pupillae) (див. рис. 12.8).

У темряві, навпаки, збуджуються симпатичні центри, закладені в бокових рогах С8 і Т1,2 сегментів спинного мозку. Звідси імпульси прямують до верхнього шийного симпатичного ганглія. Постгангліонарні волокна в складі симпатичних нервів надходять до м’яза, що розширює зіницю (m. dilatator pupillae). Слід підкреслити, що робота м’язів, які звужують чи розширюють зіницю обох очей, узгоджена; при розширенні чи звуженні зіниці одного ока виникає співдружня реакціяв іншому.

Значення зіничного рефлексу.

➢ Забезпечує усунення сферичної аберації. При звуженні зіниці відсікаються периферичні промені.

➢ Зіниця приймає участь в адаптації зорової системи до змін освітлення. У темряві зіниця розширюється, а при дії світла звужується.

➢ Приймає участь у забезпеченні чіткого бачення предметів, що розташовані на різних відстанях. При

розгляданні близьких предметів (при читанні) зіниця звужується, а при розгляданні віддалених предметів

– розширюється.

➢ Захисна функція. Звужуючись при дії яскравого світла зіниця забезпечує збереження пігментів

сітківки від надлишкового руйнування.

➢ Клінічне значення. Стан зіниці свідчить про рівень збудливості стовбурових центрів головного мозку.

У зв’язку з цим зіничним рефлексом користуються для контролю глибини наркозу. Він дозволяє

діагностувати пошкодження центрів, в яких знаходяться ядра, що регулюють ширину зіниці, больові впливи тощо.