Особливості стягнення неустойки за порушення грошових зобов’язань

Дана сфера регулюється Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 р. Даний Закон поширюється на договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що мають статус юридичної особи, або приватними підприємцями. Отже, положення цього закону не застосовуються до відносин між фізичними особами – не підприємцями (наприклад, до договорів позики між громадянами).

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку – одержувача коштів обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується платіж (ст. 3). Закон фактично заохочує сторони до встановлення саме такого розміру пені, оскільки сума зменшення розміру пені відноситься на результати господарської фінансово діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ і організацій, які фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що пеня сплачується тільки в разі її включення до змісту договору. Тому суди відзначають, що пеня сплачується в розмірі, передбаченому у договорі, і відмовляють в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, якщо вона не передбачена договором^[29].

Таким чином, законодавство обмежує розмір пені, максимальний розмір якої становить на сьогоднішній день 17 % річних. У зв'язку з тим, що згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня обчислюється у відсотках за кожен день прострочення, розмір пені в день буде дорівнювати 0,046 % від суми простроченого платежу.[30]

Згідно зі ст. 625 ЦК, боржник за жодних умов (навіть за наявності випадку або непереборної сили) не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не установлений законом або договором).

Наприклад, якщо сума боргу становить 1600 грн., а боржник прострочив виконання грошового зобов'язання на 251 день, то проценти на дану суму обчислюються згідно з наступною формулою: (1600 * 0,03 : 365) * 251 = 33 грн. Тобто сума, що підлягає стягненню з боржника, дорівнює 1633 грн.

Офіційний індекс інфляції встановлюється Держкомстатом України.

Норма ст. 214 ЦК УРСР, аналогічна ст. 625 ЦК України, не застосовувалася до відносин, що виникали з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. У ст. 625 ЦК України такого застереження немає.

Згідно із Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 26.11.1996 р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувача за прострочення платежу пеню, встановлювану в договорі. Таку ж відповідальність несуть банки за затримку зарахування грошових коштів на рахунок клієнта при проведенні розрахунково-касових операцій. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла на якийсь час, за яке повинна сплачуватися пеня. Проте фактично Закон вимагає встановлення саме такого розміру, оскільки сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності, а у державних установ – на зменшення їх фінансування з бюджету. Даний закон застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних і юридичних осіб.

Стягнення пені не повинне впливати на стягнення процентів, оскільки якщо перше – це форма відповідальності, то друге – плата за користування грошовими коштами. Таким чином, у відносинах між СПД при простроченні виконання грошових зобов'язань боржник буде зобов'язаний сплатити:

― суму боргу з урахуванням індексу інфляції;

― 3% річних;

― неустойку в розмірі, який не перевищує подвійну облікову ставка НБУ, обраховану за кожен день прострочення.

Якщо основна сума боргу була визначена в іноземній валюті (як правило, долари США, євро або російські рублі), і майнові вимоги пред'являються саме в іноземній валюті, то, відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України, вони підлягають конвертації в гривню за курсом НБУ на день подачі заяви. Проте дана норма не є імперативною і застосовується, якщо інше не випливає з договору або практики взаємовідношення сторін.

А. Література за темою

1) Гелевей О. Підстави зменшення неустойки // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – №10.

2) Гелевей О. Способи визначення розміру неустойки // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – №7.

3) Гришин Д.А. Неустойка: современная теория // Актуальные проблемы гражданского права. Выпуск второй. – Вып. 2 / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 2000. – С. 102-139. **

4) Карапетов А.Г. Неустойка как средство защиты прав кредитора в российском и зарубежном праве. – М.: Статут, 2005. – 285 с. **

5) Крат В. Неустойка. Що переважить: майно або гроші // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 12. – С. 41-42.

6) Лилак Д. Забезпечення виконання господарсько-правових зобов’язань неустойкою // Право України. – 1996. – №12. – С. 64.

7) Нам К.В. Убытки и неустойка как формы договорной ответственности // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И.Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1998. – С.330-379. **

8) Отраднова О. Поняття та функції неустойки: історія та сучасність // Право України. – 2001. – №8. – С. 10.

9) Сарбаш С. Неустойка как способ обеспечения исполнения обязательств // Дело и право. – 1996. – №5. – С.41-44.

10) Усенко Р. Штраф і пеня в податковому та цивільному праві: порівняльно-правові аспекти // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №5. – С. 58.

11) Штрассманн Г. Неустойка вчера и сегодня // Хозяйство и право. – 1994. – № 4.

Б. Контрольні питання

1. Що таке неустойка? Якими властивостями визначається особливість даного виду забезпечення виконання зобов’язань?

2. У чому полягає подвійність функції неустойки? Які теорії існують з цього приводу?

3. Які види неустойки Вам відомі? У чому полягає практичне значення класифікації неустойки на види? Наведіть приклади кожного виду.

4. Яким був історичний розвиток інституту неустойки?

5. Які правові інститути законодавства зарубіжних країн є аналогічними інституту неустойки за ЦК України? У чому полягають їх принципові відмінності?

6. Що є предметом неустойки? В чому полягає новела законодавства?

7. Як встановлюється та обмежується розмір неустойки в законодавстві?

8. Які є способи нарахування неустойки?

9. Перерахуйте умови застосування неустойки.

10. На яких підставах розмір неустойки може бути зменшено судом?

11. У чому полягає проблема зменшення неустойки в разі її значного перевищення розміру збитків?

12. Яка винна поведінка кредитора береться до уваги при зменшенні розміру неустойки?

13. На яких підставах боржник звільняється від сплати неустойки?

14. У чому полягає особливість обчислення позовної давності за вимогами щодо сплати неустойки (штрафу, пені)?

В. Питання для обговорення на семінарі

1. Яка з теорій функції неустойки лежить в основі чинного Цивільного кодексу? Доведіть це посиланням на норми законодавства. У чому переваги та недоліки такого підходу?

2. Які обставини слід брати до уваги суду при зменшенні розміру неустойки? Чи є потреба в їх детальній формалізації в нормах законодавства?

3. Господарський кодекс серед підстав зменшення судом розміру неустойки називає майновий стан сторін. У чому переваги та недоліки такого підходу?

Г. Задачі

1. Договір поставки містить наступну умову: «У разі невиконання постачальник має сплатити покупцеві неустойку в розмірі 1000 грн. за кожен день прострочення, а в разі прострочення понад 25 днів сплачується штраф у розмірі 10000 грн.»

Питання:

1) Який тип неустойки встановлює дане положення?

2) Чи означає, що зі спливом 25 днів пеня 1000 грн. на день продовжує нараховуватися?

2. Приватний підприємець Зінченко позичив у знайомого Михненка 50 000 грн. На підтвердження укладення договору Зінченко передав Михненку розписку наступного змісту: «Я, О.В. Зінченко (паспортні дані, індивідуальний номер платника податків), позичив у М.С. Михненка 50 000 грн. під 12 процентів річних. Зобов’язуюся повернути борг через рік, 25 вересня 2006 р. (підпис, дата)».

У день виконання Зінченко боргу не повернув, пославшись на відсутність грошей, та пообіцяв сплатити його в повній мірі на початку наступного тижня. Але ані за тиждень, ані за місяць борг так і не було повернено. Прочекавши 3 місяці, Михненко звернувся до юристів з проханням проконсультувати його щодо можливостей стягнення боргу.

Питання:

1) На яку максимальну суму може претендувати Михненко?

2) Якщо б Михненко радився з Вами перед укладенням договору, яким чином Ви б порадили йому мінімізувати ризик неповернення грошей? Свою відповідь обґрунтуйте.

3. АТ «Монтажінвест» та ТОВ «Радо» уклали договір на поставку продукції. АТ «Монтажінвест» – постачальник за договором – зобов’язався поставити товари до 10 серпня 2006 р. Дану продукцію АТ має виробляти з комплектуючих, які воно закуповує у ТОВ «Електродеталь», які ТОВ, у свою чергу, виробляє з компонентів, частину яких воно закуповує у державного підприємства «Спецприладобладнання», що є єдиним в Україні виробником даних компонентів.

Умови договору поставки між АТ «Монтажінвест» та ТОВ «Радо» передбачають, зокрема, наступне:

«2.2. Загальна ціна контракту становить 2 500 000 грн.

2.3. Поставка Продукції здійснюється 5 (п’ятьма) рівними партіями вартістю по 500 000 грн. Продукція має бути відвантажена Постачальником протягом 3 (трьох) днів після одержання факсом листа-замовлення від Покупця з вимогою відвантаження.

…

8.1. У разі поставки Продукції неналежної якості Постачальник має сплатити Покупцеві неустойку в розмірі 25 % від вартості неякісної продукції.

8.2. За прострочення поставки Продукції Постачальник сплачує пеню в розмірі 1% від вартості простроченої Продукції за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочення сягає 30 днів, Постачальник додатково сплачує неустойку в розмірі 1,5 % за кожен день прострочення.

8.3. У разі прострочення оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі, визначеному чинним законодавством, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, обрахованої за кожен день прострочення».

Постачальник відвантажив 2 партії продукції, але по надходженні замовлення на третю партію вартістю 500 000 грн. раптово з’ясував, що в ТОВ «Електродеталь» немає можливості поставити комплектуючі, оскільки її постачальник ДП «Спецприладобладнання» вже протягом місяця не працює через загальний страйк працівників, арешт рахунків, взяття під варту керівництва за звинуваченням у зловживанні службовим становищем та проведене у зв’язку з цим вилученням всієї документації, а також через відімкнення заводу від електроструму за багатомісячну несплату. Постачальник вжив термінових заходів до пошуку інших виробників комплектуючих і знайшов підприємство у Польщі, яке запевнило, що виробляє цілком аналогічні товари. У результаті, частину продукції було вироблено із використанням запасу старих комплектуючих, а частину – з нових комплектуючих польського виробництва. Продукцію було поставлено із запізненням у 35 днів.

При прийнятті продукції ТОВ було виявлено, що 60% партії не відповідає вимогам якості через те, що польські комплектуючі вироблялися за іншими стандартами.

ТОВ звернулося до АТ з претензією, в якій висунуло наступні вимоги:

1) сплатити штраф за поставку продукції неналежної якості в розмірі 75 000 грн.;

2) сплатити неустойку в розмірі 223 750 грн. (яка складається з пені в 1% від вартості продукції за 35 днів прострочення (175 000 грн.) та пені в розмірі 1,5% від суми, яка складається з вартості продукції + нарахована неустойка в 1% за останні 5 днів прострочення (48 750 грн.));

3) відшкодувати в повному розмірі збитки, які підприємство зазнало в результаті несвоєчасного та неналежного виконання своїх обов’язків АТ, які становлять суму 228 500 грн. (що складається з 33 500 грн. неустойки, яку ТОВ мало сплатити своїм контрагентам, 95 000 грн. різниці в ціні продукції, яку ТОВ мало придбати за вищими цінами взамін непоставленої, а також 100 000 грн. моральної шкоди, яка виникла через шкоду репутації ТОВ як надійного партнера в очах контрагентів»).

РАЗОМ сплатити: 527 250 грн.

4) поставити продукцію належної якості на загальну суму 300 000 грн. замість неякісної.

До моменту виконання даних вимог ТОВ відмовилося навіть частково сплачувати за цю партію продукції.

АТ не визнало вимог на тій підставі, що в порушенні зобов’язання не було його вини, а отже, неустойка за прострочення та неналежну якість не повинна стягуватися. ТОВ звернулося з відповідним позовом до суду. АТ заявило зустрічний позов про оплати за поставлений товар у розмірі 300 000 грн. та пені в розмірі 7 685,15 грн. за прострочення протягом 55 днів (що минули до моменту звернення до суду).

Питання:

1) За якими правилами застосовується неустойка?

2) Яке рішення має прийняти суд? Які обставини він повинен взяти до уваги? Відповідь обґрунтуйте.

[1] Див.: Граве К.А. Договорная неустойка в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1950. – С. 4-6. Також див.: Гришин Д.А. Неустойка: современная теория // // Актуальные проблемы гражданского права. Вып. 2 / Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Статут, 2000. – С. 119-122.

[2] Цю зручність Д.І. Мейер сформулював наступним чином: «И чтобы не затрудняться впоследствии вычленением убытков, лицо подряжающее выговаривает себе на случай неисправности должника определенную сумму в виде неустойки». (Мейер Д.И. Русское гражданское право. Ч. 2 (по изд. 1902 г.). – М.: Статут, 1997. – С.185).

[3] Райхер В.К. Правовые вопросы договорной дисциплины. – Л.: ЛГУ, 1958.

[4] Докладно див.: Гришин Д.А. Вказ. праця. – С. 123-139.

[5] Щодо цієї новели – штрафної неустойки як загального правила Цивільного кодексу України – російський дослідник А.Г. Карапетов зазначив наступне:

«… [П]ринцип абсолютной кумуляции проводится … в отношении сочетания убытков и неустойки. Согласно ст. ст. 552 и 624 ГК убытки, причиненные нарушением договора, взыскиваются в полном размере, независимо от уплаты неустойки. ... Данное решение противоречит как римской правовой традиции, так и законодательству практически всех развитых стран с рыночной экономикой ... . Более того, даже советское гражданское право (ст. 141 ГК РСФСР 1922 г., ст. 187 ГК РСФСР 1964 г.), действовавшее в условиях плановой экономики и крайне жестко относившееся к нарушителям договорной дисциплины (принцип реального исполнения обязательств, развернутая система законных неустоек и т.д.), предусматривало зачетный характер неустойки по отношению к убыткам. Таким образом, гражданское законодательство Украины является, пожалуй, единственным на данный момент примером полного и последовательного воплощения принципа кумулятивной (штрафной) неустойки в действующем праве, что, на наш взгляд, не может соответствовать прорыночным и проевропейским устремлениям Украины. Следует полностью согласиться с М.Я. Пергаментом, который отмечал, что кумулятивная неустойка имеет столь ярко выраженный карательный характер, что может быть оправдана разве что "на низких ступенях материальной и, главным образом, духовной жизни народа, при малой распространенности начал честности и... bona fides...".»

(Карапетов А.Г. Неустойка как средство защиты прав кредитора в российском и зарубежном праве. – М.: Статут, 2005).

[6] Докладно див.: Усенко Р. Штраф і пеня в податковому та цивільному праві: порівняльно-правові аспекти // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №5. – С. 58

^[7] Ємельянова Л.В. Система забезпечення зобов’язань у римському праві: Автореф. дис. канд.. ... юрид. наук: 12.00.01 / Л.В. Ємельянова; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2001. – С. 9.

^[8] Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: Автореф. дис. канд. ... юрид. наук: 12.00.03 / О.О. Отраднова; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. – 2002. – С. 6.

^[9] Граве К.А. Договорная неустойка в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1950. – С. 55.

^[10] Гражданское право. Т.1. М.: Юридическая литература 1969. – С. 500-501.

^[11] Райхер В.К. Правовые вопросы договорной дисциплины в СССР. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – С. 162-173.

^[12] Зобов’язальне право: теорія та практика. Навч. посібник для студентів юрид. вузов та фак. універ-ів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, В.В. Луць та ін; Під. ред. Дзеры О.В. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 72.

[13] Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 06.06.2006 р. № 207, розмір облікової ставки з 10 червня 2006 р. установлено на рівні 8.5% річних.

^[14] Чабаевская О. Устоять с неустойкой // Юридическая практика (доступно на: http://www.Yurpractika.com/article.php?id=10001562).

^[15] Постанова Вищого господарського суду України від 10.07.2003 г. по справі № 8/1-03 // Архів господарського суду Київської області.

^[16] Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації: Постанова Кабінету міністрів України від 21.08.1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – 9 лютого.

[17] Російський дослідник А.Г. Карапетов піддав ці положення ЦК України критиці. Так, він пише: «ГК Украины в ряде случаев закрепляет уникальные решения, которые довольно трудно объяснить. Так, ст. ст. 552 и 622 ГК предусматривают правило абсолютной кумуляции требования об исполнении в натуре и неустойки, которое давно отринуто законодателями практически всех развитых стран.» (Карапетов А.Г. Вказ. праця)

^[18] Стоякин Г.Я. Функциональная направленность охранительных норм в гражданско-правовых обязательствах // Проблемы обязательственного права. Свердловск, 1989. – С. 146.

^[19] Ройтберг М. Обеспечительные функции договорных обязательств в условиях рынка. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 10. – С.20–21.

^[20] Також див.: Решение Киевского Госарбитража за 2000 г. Дело № 1-120 // Юридическая практика. – 2001. – 22 червня.

^[21] Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України: Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1998. - № 1; 1998. – № 2; 2000. - № 1; Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 3; 2004. - № 2; Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. 2005. - № 16.

^[22] Герценберг В.Э., Перетерский И.С. Обязательственное право // Гражданское уложение. Книга V. – СПб., 1914. – С. 10.

^[23] Белов В.А. Уменьшение неустойки // Юрист. – 2000. - № 6. – С. 6 – 23.

^[24] Хаскельберг Б.Л. Повышение и уменьшение размера неустойки арбитражем // Правоведение. – 1978. – № 2. – С. 34-43.

^[25] Рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2004 г. по справі № 4/511 // Архів господарського суду Донецької області.

^[26]. Агарков М.М. Обязательства по советскому гражданскому праву. - М.: Юриздат, 1940. – С. 49.

^[27] Рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2004 р. по справі 6/330 // Архів господарського суду Донецької області.

[28] Лилак Д. Забезпечення виконання господарсько-правових зобов’язань неустойкою // Право України. – 1996. – №12. – С. 65.

^[29] Рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2005 р. по справі № 1/449 // Архів господарського суду Донецької області.

[30] Слід зауважити, що на момент прийняття Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» облікова ставка НБУ згідно з Листом Постанови Правління НБУ від 01.07.1996 р. становила 40 %, а розмір за кожен день прострочення відповідно дорівнював 0,22 % від суми простроченого платежу. Очевидно, що даний Закон на день свого ухвалення встановлював розмір неустойки більш ніж в чотири рази вищий за чинний сьогодні. До Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в Україні діяла Постанова Верховної Ради України «Про відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань» від 24.12.1993 р., якою розмір пені за кожен день прострочення встановлювався у 0,5 % від простроченої суми при розрахунках між всіма суб'єктами цивільних правовідносин, якщо договором не було встановлено вищий розмір пені, причому встановлювалася обов'язковість сплати пені незалежно від включення умови про неустойку до договору. Аналогічне положення містилося і в Постанові Президії Верховної Ради України від 21.08.1992 р.