Сутність грошового потоку підприємства

Грошовий потік підприємства — це сукупність надходження і вибуття коштів за певний період часу, формованих у процесі господарської діяльності.

При надходженні коштів формується вхідний грошовим потік, а при їх вибутті — вихідний.

Вхідний грошовий потік містить всі види надходжень коштів, у т.ч. дохід від основної операційної діяльності (виторг від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг); доходи від іншої операційної діяльності; доходи від фінансово-інвестиційної діяльності; інші доходи і надходження підприємства, включаючи установчі та пайові внески, позики, кошти від емісії акцій, кредити, цільове фінансування, дотації з бюджету, благодійні й інші кошти.

Вихідний грошовий потік містить усі види платежів і витрат підприємства, у т.ч. пов'язаних із платежами за придбані матеріально-технічні ресурси, виплату заробітної плати, повернення кредитів і позик, виплату дивідендів і процентів, платежі в бюджет і позабюджетні фонди тощо.

Грошові потоки, які формуються на підприємстві в процесі його господарської діяльності, є найважливішим самостійним об'єктом фінансового управління. Це обумовлено тим, що підприємство в процесі господарювання формує різні грошові потоки, які впливають на виробничу (операційну), інвестиційну, фінансову і збутову діяльності. Ефективне управління грошовими потоками визначає, у кінцевому рахунку, досягнення поставлених поточних і стратегічних цілей, сприяє формуванню позитивних фінансових результатів від звичайної діяльності.

Вивчаючи сутність управління грошовими потоками підприємства, І.А. Бланк [1] прийшов до висновку, що його ефективність визначається такими основними положеннями:

1. Грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично в усіх її аспектах.

2. Ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку.

3. Раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства.

4. Ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі.

5. Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства.

6. Ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства.

7. Активні форми управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, який генерується безпосередньо його грошовими активами.

Грошові кошти на підприємство надходять, а також витрачаються в результаті здійснення:

А. Звичайної діяльності, яка включає:

1) основну операційну діяльність;

2) іншу операційну діяльність;

3) інвестиційну діяльність;

4) фінансову діяльність;

5) іншу господарську діяльність.

Б. Надзвичайної діяльності.

Існує тісна функціональна залежність між вхідним і вихідним потоками. Чим більше за обсягом вхідний грошовий потік, тим в остаточному підсумку буде більшим вихідний грошовий потік і навпаки.

Грошовий потік підприємства характеризується таким чином:

1. Вхідний грошовий потік підприємства утворюється з моменту його створення, тобто відкриття рахунка в банку і надходження коштів від засновників, емісії акцій, пайових внесків, коштів вищестоящих управлінських структур, у т.ч. бюджетних коштів держави і місцевих органів влади.

2. Найбільша величина вхідного грошового потоку підприємства утворюється в процесі здійснення основної операційної діяльності. При цьому підприємство одержує виторг від реалізації продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

3. За своєю економічною сутністю вхідний грошовий потік передбачає, що у підприємства обсяг коштів для ведення господарської діяльності повинен збільшуватися. Однак у господарській практиці вхідний грошовий потік може бути як з позитивним, так і з негативним знаком. Позитивний знак вхідного грошового потоку означає, що підприємство отримує кошти на свої рахунки в банку чи в касі. Негативний знак вхідного грошового потоку означає, що підприємство не тільки не отримує грошові кошти, а й саме стає боржником і зобов'язане виплатити певну суму коштів.

4. У залежності від виду господарської діяльності, галузевої приналежності підприємства, особливостей організації виробничо-збутової діяльності вхідний грошовий потік може утворюватися нерівномірно, що істотно впливає на результативність господарювання, потребу в додаткових коштах, необхідність кредитування поточної діяльності, рівень фінансової стійкості тощо.

5. На величину вхідного грошового потоку впливають державна економічна і фінансова політика. Сприятлива для підприємства економічна і фінансова політика держави, ефективне і добре розвинене господарське законодавство дозволяють підприємству формувати, за інших рівних умов, велику величину вхідного грошового потоку. У той же час недоліки господарського законодавства, помилки, неточності, явні прорахунки в діяльності державних чи місцевих органів влади впливають на процес формування доходів підприємства, а отже, і на величину вхідного грошового потоку.

6. Істотним аспектом формування вхідного грошового потоку є ефективна діяльність управлінських структур підприємства. Як показує господарська практика, при вмілому керівництві підприємство навіть у складних економічних умовах може формувати більшу величину вхідного грошового потоку, ніж при неефективному управлінні виробничо-збутовою діяльністю.

7. Вихідний грошовий потік формується паралельно вхідному грошовому потоку на початковому етапі функціонування підприємства. Величина вихідного грошового потоку визначається розмірами різних платежів, які підприємство здійснює в процесі господарювання.

8. Досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства змушують збільшувати вихідний грошовий потік, що в остаточному підсумку сприяє зростанню вхідного грошового потоку.

9. Вихідний грошовий потік підприємства регулюється як державною, так і внутрішньогосподарською фінансово-економічною політикою. Державна фінансово-економічна політика впливає на величину обов'язкових платежів (податків і зборів) у бюджет та позабюджетні фонди держави і місцевих органів влади, а також на величину виплачуваної заробітної плати. У той же час внутрішньогосподарська фінансово-економічна політика визначає величину платежу за використовувані матеріально-технічні ресурси, розміри премій персоналу, виплати дивідендів і процентів, орендної плати тощо.

10. Розміри вихідного грошового потоку істотно залежать під вправного господарювання на підприємстві, рівня диверсифікованості діяльності, галузевої приналежності підприємства, фактичного становища на ринку, наявності конкурентів і рівня конкурентної боротьби тощо.

11. Вихідний грошовий потік відрізняється більшою ритмічністю і його величину легше прогнозувати і планувати, ніж величину вхідного грошового потоку. Це обумовлено тим, що значна частина платежів підприємства має чітко визначені законодавством або договором терміни. Наприклад, виплати заробітної плати, платежі в державний і місцеві бюджети, а також у позабюджетні фонди, виплати процентів і т.д.

12. Вхідний і вихідний грошові потоки формують систему фінансових ризиків підприємства, усунення яких передбачає створення системи страхових і резервних фондів підприємства, а також використання зовнішнього страхування (добровільного страхування в страхових компаніях).

13. Для великих підприємств наявність вхідного і вихідного грошових потоків обумовлює необхідність формування відповідних фінансово-економічних або обліково-фінансових органів (служб) для постійного й ефективного управління цими потоками.

14. Ефективне формування і використання грошових потоків підприємства сприяють більш ритмічному здійсненню господарської і насамперед основної операційної діяльності, дозволяють вирішувати стратегічні завдання без значного залучення додаткових фінансових ресурсів.

Таким чином, вхідний і вихідний грошові потоки виробничо-торгового підприємства становлять самостійний напрямок у системі фінансового управління. Дослідження показують, що істотним аспектом управління грошовими потоками є суб'єктивний фактор, тобто фінансові й облікові служби підприємства, вище господарське керівництво фірми, підприємницькі здібності власників і менеджерів вищої ланки управління.