Мета і завдання управління використанням ресурсів

Ефективне УВР є передумовою успішної діяльності організацій (підприємств) на ринку товарів (послуг).

Професійне УВР повинно бути органічною складовою частиною менеджменту організацій (підприємств), оскільки воно суттєво впливає на зростання виробничого потенціалу, завоювання підприємством нових секторів та стійкого становища на ринку. Тому ефективне УВР повинно бути предметом діяльності відповідних топ-менеджерів (головного економіста, фінансиста, інженера, заступників директора (керівника) підприємства з управління персоналом, збутом і маркетингом і т.д. )

Наполеглива діяльність у сфері УВР може призвести до створення нових підрозділів, відділів, що відобразиться на організаційній структурі управління підприємством. Такі великі підприємства (компанії) організовують сервісні центри (підрозділи), які вивчають потреби споживачів, усувають недоліки товарів та їх окремих частин, послуг, інтелектуальних продуктів, надають гарантійне обслуговування. Така діяльність не тільки формує позитивний імідж підприємства (фірми), але й суттєво підвищує ефективність УВР. Наприклад, компанія Microsoft організувала спеціальну службу, яка працює виключно з незадоволеними клієнтами і на цій основі здійснює модернізацію своїх програмних продуктів. Вирішення простих запитань клієнтів здійснюється за допомогою веб-сайта, що дозволяє знизити кількість телефонних звернень та витрати компанії. Готельна мережа Promus гарантує дієву реакцію на побажання і скарги клієнтів. Велике українське об'єднання АТ "Норд" організувало цілу мережу сервісних центрів підприємств, які надають споживачам відповідні послуги гарантійного та сервісного обслуговування продукції "Норд".

Отже, ефективне УВР забезпечує:

- скорочення строків виготовлення продукції (надання послуг);

- покращення якості та конкурентоспроможності продукції (послуг);

- зниження собівартості продукції на основі оптимального використання ресурсів підприємства (майна, обігових коштів, основних фондів, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних), виникнення синергічного ефекту у функціонуванні та розвитку підприємства;

- формування стійкого позитивного іміджу підприємства, завоювання ним нових секторів ринку збуту продукції;

- покращення фінансових показників виробничо-операційної діяльності підприємства, його платоспроможності та кредитоспроможності;

- значне зростання потенціалу розвитку підприємства.

УВР на підприємстві регулюється нормативно-законодавчою базою підприємницької діяльності, у якій відображено рекомендації та законодавче регулювання щодо використання різних видів ресурсів. Це Цивільний та Господарський кодекси України, які удосконалюють Закони України, прийняті після 1991 року.

Наявність та рівень використання ресурсів суттєво впливає на систему управління підприємницькою діяльністю організацій (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Система управління підприємницькою діяльністю організацій

Головною рушійною силою створення нової ринкової вартості підприємств, в т.ч. при здійсненні їх реструктуризації) є формування підприємствами фондового потенціалу, в якому концентруються власний і позичковий капітал. Структура та ефективне використання фондового капіталу визначає успішну підприємницьку діяльність організацій як економічну систему, яка повинна забезпечити обґрунтоване управління у головних галузях – інвестицій, виробництва і збуту, фінансування. У такій системі ефективно формується нова політика інновацій, спрямована на підвищення якості продукції та зниження витрат виробництва (заміняючи колишні пріоритети з необмеженого нарощування обсягів виробництва).

Рекомендовані перетворення у системі підприємництва дають необхідний ефект, якщо формується нова система управління організаціями, підприємствами (див. рис. 2.1). Вона органічно включає ефективне УВР на основі об'єднання найважливіших функцій: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, ресурсів, конкурентів; одержання і використання маркетингової інформації; стратегічне бізнес-планування і контроль; прийняття рішень про стратегію і цілі, інвестиції, виробництво, збут, фінансування, вилучення капіталу з питань кадрової, соціальної, екологічної політики. Така система управління підприємницькою діяльністю дозволяє поетапно реформувати структуру підприємств, інтенсифікувати ділову активність, уникнути можливих ризиків і загроз у досягненні рентабельності виробництва.

Ефективне УВР передбачає можливість прийняття різних рішень щодо варіантів розвитку підприємства (рис. 2.2). При цьому слід враховувати такі основні фактори розвитку підприємств:

- наявний та перспективний попит;

- ємність ринку та доля на ньому підприємства;

- потужність підприємства та перспективи зростання його потенціалу;

- перспективи інноваційного розвитку;

- можливість випуску конкурентоспроможної за ціною і якістю продукції.

УВР в умовах функціонування ринку повинно здійснюватися згідно таких принципів:

- врахування багаторічного досвіду управління ресурсами на підприємстві та необхідності адаптації - дедалі більшої відповідальності діяльності підприємства вимогам ринку, зовнішнього оточення підприємства (постачальників, споживачів, конкурентів), проміжного середовища (інноваційних, страхових, консалтингових фірм, банків і т. д.);

- постійний перегляд методів УВР з метою встановлення їх адекватності змінним умовам зовнішнього середовища, оновлення методів і процедур УВР на підприємстві;

- забезпечення гнучкості методів УВР в умовах глобалізації ринків та динамічного розвитку окремих галузей або ринків ресурсів, швидкої зміни ринкової кон'юнктури на ринках товарів і ресурсів;

- забезпечення процедур планування і використання ресурсів з впровадженням нової техніки , технології, поліпшення організації виробництва і праці;

- забезпечення використання ринкових інструментів та інфраструктури в методах планування закупівлі та використання ресурсів (товарних бірж, ф'ючерсних контрактів, електронної торгівлі та ін.) з метою зниження собівартості та ціни продукції, а також скорочення виробничого циклу її виготовлення і строків реалізації.

Вихідним моментом ефективного УВР є визначення перспективного загального попиту на ринку і прогнозування / планування збуту продукції (послуг). Адже саме визначення необхідного обсягу продукції (послуг), які зможуть задовольнити платоспроможний попит на ринку, зумовлює ту кількість виробничих ресурсів, які необхідно закупити та використати для виготовлення продукції (послуг). Замовлення та закупівля ресурсів передбачає визначення їх кількості та ціни згідно використання відповідних ринкових інструментів та закономірностей:

- законів попиту і пропозицій, взаємодії попиту і пропозиції при встановленні ціни і необхідної кількості продукції (послуг), ціни і кількості відповідних ресурсів, які треба закупити (за відомим економістом П.Самуельсоном пропозиція та попит є не кінцевими відповідями, а швидше початковими запитаннями);

- параметрів впливу на збут, зокрема, найважливішого з них – асортиментної політики підприємства.

Задіяння параметрів впливу на збут дозволяє збільшити кількість товарів (послуг), які підприємство може реалізувати у визначений період часу, збільшити ефективність використання майна і капіталу підприємства, його матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів.

Отже, УВР передбачає використання таких параметрів впливу на збут:

- вихідних параметрів впливу на збут (ціна товару, його якість і упаковка, сервісне обслуговування, канали розподілу, місце розташування підприємства, фірмовий асортимент);

- додаткові (контактні) параметри впливу на збут (реалізація ефективної стратегії і тактики маркетингу, зокрема реклами, відповідних дій продавців і торгових агентів).

Слід відмітити, що відділ збуту виконує в основному технологічні операції з організації товарів (послуг), а визначення масштабів збуту, цін та асортиментної політики фірми є функцією вищого керівництва фірми та відділу маркетингу. Причому у взаємовідносинах з іншими суб’єктами господарських відносин необхідне поєднання як інтуїтивного, так і формального підходів.

Кількість і якість належних до споживання ресурсів підприємства, а також використовуваних майна та обладнання визначається згідно виробничої програми, яка формується згідно до прийнятої стратегії розвитку підприємства на 10-15 років з урахуванням життєвого циклу товарів (послуг), розмірів ринку, зовнішнього конкурентного середовища і виробничих можливостей підприємства.

Ефективне УВР може здійснюватися лише за умови постійного оновлення та зростання конкурентоспроможності продукції (послуг). УВР в умовах оновлення виробничої програми вимагає вирішення менеджерами таких завдань:

- визначення необхідних ресурсів на розробку нової продукції (послуг) чи набуття прав на виробництво нової продукції (послуг);

- проведення аналізу за етапами зростання, зрілості й насичення по всій номенклатурі продукції з метою визначення необхідних обсягів продукції (послуг) та їх прогнозних цін з урахуванням еластичності попиту і пропозиції продукції, перехресної еластичності попиту на продукцію, інших закономірностей та вимог ринку;

- вилучення ресурсів у зв’язку із запланованим припиненням виробництва тієї продукції (послуг), які наближаються або вже перебувають у стадії занепаду.

Аналіз доцільності використання ресурсів з метою оновлення продукції (послуг) проводиться згідно відомих і перевірених практикою моделей асортиментних портфелів, які дозволяють здійснювати формування виробничої програми згідно життєвого циклу товарів (послуг), величини ринку, умов його зростання й насичення:

1. Матриця Бостонської консультаційної групи (матриця БКГ); (рис.2. 3)

2. Матриця Мак-Кінсі, розроблена консультаційною групою Мак-Кінсі за замовленням фірми „Дженерал Електрик”, яка є розвитком і узагальненням матриці БКГ. (рис. 2.4)

Матриця БКГ описує асортиментний портфель підприємства з урахуванням важливих факторів для досягнення успіху підприємства на ринку (темпів зростання ринку та частки підприємства на ринку).

Рис. 2.3. Матриця Бостонської консультаційної групи

Рис. 2.4. Матриця Мак-Кінсі

Аналіз матриці передбачає наступну стратегію УВР підприємства:

- здійснення значних інвестиційних (фінансових) ресурсів, маркетингових витрат для оберігання і зміцнення „зірок”;

- мінімізація додаткових капітальних вкладень у „дійних корів” згідно їх доцільності. Перерозподіл та реінвестиція прибутку від них у розробку інших видів продукції підприємства та інших напрямків його розвитку;

- продовження або вкладення інвестиційних та інших ресурсів, необхідних для перспективної інноваційної продукції, якою є продукція „важкі діти”, або припинення недоцільного вкладення ресурсів після ретельної оцінки, якщо продукція виявилась безперспективною з точки зору її майбутньої прибутковості;

- припинення вкладення ресурсів підприємства у безперспективну продукцію „утомлені собаки”.

Переваги застосування матриці БКГ з точки зору УВР:

- диференційований підхід до використання ресурсів підприємства згідно виробничої програми та доцільності формування асортиментного портфеля;

- простота і зрозумілість.

- Недоліки застосування матиці БКГ:

- можливість неадекватної оцінки доцільності вкладення ресурсів через відсутність оцінки фінансової позиції підприємства, володіння патентами і ліцензіями, абсолютного розміру ринку, циклічності і сезонності його розвитку і т.д.

- Матриця Мак-Кінсі передбачає:

- більш гнучкий підхід до УВР, фінансування стратегії розвитку підприємства;

- можливість виявлення доцільності вкладення ресурсів у продукцію, яка є не зовсім перспективною з точки зору матриці БКГ, але передбачає зниження ризиків, зростання ефективності підприємства, отримання синергічного ефекту і .т.д.;

- визначення комплексного показника привабливості ринку на основі оцінки перспектив зростання, рентабельності, можливостей і небезпек; визначення комплексного показника конкурентного статусу на основі оцінки рівня капіталовкладень, стратегії і потенціалу підприємства.

Переваги матриці Мак-Кінсі з точки зору УВР:

- ширша сфера застосування;

- детальніший аналіз доцільності використання ресурсів через аналіз привабливості ринку і конкурентного статусу за допомогою більшого числа факторів;

- Недоліки матриці Мак-Кінсі:

- суб’єктивізм в оцінці деяких показників і рекомендацій;

- більша складність розрахунків.

Для ефективного використання ресурсів слід навести їх класифікацію.