Евристичне мислення

Евристика репрезентативності.Для обробки величезної кількості інформації, наша когнітивна система виробляє психічні „запобіжники” витраті часу та сил. Так досягається легкість, з якою люди формують враження, та думки. У цьому допомагає евристика – прості й ефективні стратегії мислення. Люди вимушені спрощувати реальність, інакше з нею важко «упоратися». Ми вдаємося до допомоги спрощених емпіричних прийомів, до евристики.

Судити про що-небудь, інтуїтивно порівнюючи це з своїм уявленням (репрезентацією) означає використовувати евристику репрезентативності. Ця стратегія дозволяє правильно орієнтуватися в реальності, судити про міру ймовірності чогось, за допомогою порівняння до прототипів. Розглянемо такий приклад. Певній особі жіночої статі є 30 років, вона не заміжня, щиросерда і оптимістична. Вона закінчила коледж. Навчаючись там, вона серйозно зацікавилася ґендерними проблемами та іншими соціальними проблемами, а також брала участь у пікетах проти забруднення довкілля. Виходячи з такого опису, що б ви сказали: вона – касир в банку, чи вона — касир в банку і учасниця феміністського руху? Більшість людей буде вважати, що ймовірнішим є другий варіант. Це пов’язано з тим, що ця особа краще відповідає їх уявленням про феміністок. Але поєднання двох подій (касир і феміністка) не може мати більшої ймовірності, ніж вірогідність того, що вона просто касир в банку (не має значення, феміністка чи ні).

Іґнорування базової оцінки та доступність евристики. Люди інколи роблять далекоглядні прогнози, деякі за поодинокими фактами схильні робити глобальні прогнози, висновки, узагальнення. Помилка базової оцінки – тенденція іґнорувати або неповністю використовувати базову оцінкову інформацію (інформація про більшість людей), перебуваючи під впливом часткових випадків, що є характерними для конкретного випадку.

Таке використання доступності евристики, підкреслює базовий принцип соціального мислення: люди поволі переходять від загального до чаткового, але швидко – від реального випадку до загальноприйнятих істин. Не доводиться дивуватися з того, що, наслухавшись і начитавшись всіляких історій про пограбування і побиття, люди вирішують, що злочинність у країні зросла. Насправді, лише фахівці знають, що пік злочинності припав на попередні роки, і вже впродовж кількох років окреслилося її зниження. Це когнітивне правило, зване доступністю евристики, у багатьох випадках слугує людям цілком справно. Доступність евристики: ефективний, але не безпомилковий емпіричний метод, який оцінює вірогідність речей з точки зору їх доступності в пам’яті. Якщо які-небудь приклади приходять людям на думку, вони сприймають їх як загальнопоширені. Наприклад, більшість людей надовго запам'ятовує кадри з засобів масової інормації, що зображають авіакатастрофи. Відтак люди нерідко думають, що повітряні засоби пересування (авіарейси) є небезпечнішими, ніж поїздка на наземному транспорті (автомобілі). В дійсності, статистика свідчить, що поїздки, подорожі на машинах, у багато разів ризикованіші для життя, ніж повітряні подорожі.

Мислення, що суперечить фактам. Події, які легко можна уявити собі (тобто когнітивний доступні події), впливають також на те, як ми переживаємо відчуття провини, жалю, фрустрації й полегшення. Можливість уявити собі гірші для людини альтернативи допомагає їй почуватися краще. А можливість уявити собі сприятливіші альтернативи, і поміркувати над тим, що наступного разу потрібно зробити краще, допомагає підготуватися діяти більш конструктивно у майбутньому. Властиво це є мислення, що суперечить фактам – уявне моделювання того, що могло б бути. Мислення, що суперечить фактам є підґрунтям переживання успіху. Якщо людина дивом уникнула неприємностей, їй неважко уявити собі можливі негативні наслідки (гіркота поразки, травма), і тому людина вважає, що їй повезло. І навпаки, неприємності, які відбулися, але яких могло і не бути, примушують людей вважати себе нещасливцями, невдахами.

Психічна імітація (мислення, що суперечить фактам) виявляється в людей, що отримали трагічні повідомлення. Чим більш несподіваною є трагічна подія, тим мислення інтенсивніше суперечить фактам. Наприклад, коли особі стає відомо про втрату близьких людей в результаті автомобільної аварії, то вона постійно повертається думками до цієї події, наново програючи і реконструюючи її. Мислення про альтернативні результати та сценарії, які могли б трапитися дозволяють людині після такої негативної інформації відновити внутрішню рівновагу, подолати стрес.

Ілюзорне мислення

Ілюзорний взаємозв'язок.На повсякденне мислення також впливає пошук логіки у випадкових подіях. Ілюзорне мислення – це когнітивна стратегія, яка дозволяє шукати зв’язок між фактами, речами, подіями там, де його насправді немає. Відтак ілюзорне мислення є негативною тенденцією, яка провадить людину до численних помилок.

Виявити взаємозв'язок там, де його немає, нескладно. Намагаючись пов’язати розрізнені події люди іноді приписують їм ілюзорний взаємозв'язок. Бажання людини знайти зв'язок навіть між випадковими подіями призводить до того, що вона починає шукати пояснення незвичайних подій або незрозумілих змін настрою інших. Звичайно, пошук причин та наслідків між подіями дозволяє людині зробити свій світ більш прогнозованим, контрольованим та упорядкованим. Однак, пошуки ілюзорного зв’язку є не лише несвідомою адаптивною тенденцією людського мислення, такий пошук може вводити людину в оману.

Ілюзія контролю.Властива людям схильність сприймати випадкові події як зв'язані між собою є підґрунтям ілюзії контролю.Це сприйняття людиною подій, які неможливо контролювати як таких, що контролюються нею.Ілюзія контролю є різновидом хибного мислення стосовно власної можливості впливати на випадкові події.

Важливість особистого контролю доводять результати (згаданого у темі 4) дослідження, проведеного психологами із Гарвардського університету Елен Лангер і Джудіт Роден в одному з будинків для людей похилого віку (Langer & Rodin, 1976). В будинку для людей похилого віку Ланджер зустрілася з тими людьми, які були практично позбавлені можливості контролювати своє життя. Вивчаючи пацієнтів лікарень і мешканців будинків для людей похилого віку, вона робить висновок, що надання їм права хоч би частково контролювати своє життя покращує їх фізичний і моральний стан[29]. Все це дозволяє зрозуміти, що для успішного функціонування людини відчуття власного контролю за своїм життям є надзвичайно важливим.

Дослідники продемонстрували також ілюзію контролю в експериментах з азартними іграми. Індустрія азартних ігор збагачується за рахунок ілюзій гравців. Такі люди приписують виграші своєму інтелекту, умінням та навичкам. Причини програшів ними пояснюються „везінням противника”, „промахом” тощо. Люди бажають контролювати навіть те, що стосується випадкових подій, придумуючи різні правила при заповненні цифр лотерейного листка.

Повернення до середнього («регрес до норми»). Інший шлях, що потенційно може привести до ілюзорного мислення є феномен, названий поверненням до середнього. Дослідження Амоса Тверські та Данієля Канемана показали цікаві результати, отримані у вибірці американських студентів[30]. Коливання екзаменаційних оцінок є частково випадковістю: більшість студентів, що одержали винятково високі оцінки на першому іспиті, наступний здають не так успішно. Оскільки перша оцінка — їх «стеля», то наступна, швидше, повернеться до звичайного середнього рівня, ніж підніме планку ще вище. Саме тому студент, який працює стабільно, але ніколи не зараховується до відмінників, нерідко закінчує курс в числі кращих. Що ж до студента, що одержав на першому іспиті найнижчий бал, то він мабуть, що він, навпаки, наступний іспит складе краще. Якщо що одержали найнижчі бали після іспиту стануть займатися з репетитором, а потім складуть іспит успішніше, репетитори, швидше за все, вирішать, що заняття з ними пішли на користь, навіть якщо насправді вони були неефективні.

Взаємовплив настрою та суджень. Соціальне мислення оперте на ефективному, хоч і не безпомилковому процесі обробки інформації. У процес втягуються також відчуття, емоції, настрій. Відтак думки залежать від настрою. У численних психологічних спостереженнях доведено, що нещасливі люди (в силу об’єктивних чи суб’єктивних чинників) схильні до апатії, неконтактні, а деколи навіть ворожі у ставленні до оточуючих. Їх думки зосереджені переважно на собі, вони замислені. Щасливі люди, навпаки, енергійні, рішучі, креативні й товариські. В порівнянні з нещасними вони довірливіші, більш схильні до співчуття. Щасливій людині світ здається доброзичливішим, рішення, які їй належить приймати, неважкими, і у спогади частіше приходять хороші події. Перебуваючи у поганому настрої, люди в першу чергу згадують неґативні події.

Щасливі люди стійкіші до фрустрації, спокійніше відносяться до критики і правильніше розуміють її. Нещасливі люди переважно звертають увагу на похмурі сторони життя, віддають перевагу спілкуванню з менш успішними людьми, менше цікавляться розважальними кінофільмами і музикою.

Настрій частково накладає відбиток на сприйняття навколишнього світу, оскільки воскрешає в пам'яті минулий досвід, пов'язаний з таким настроєм. Коли людина перебуває в поганому настрої, її думки більш депресивні. Думки, пов'язані з настроєм, можуть перешкодити думати про щось помірковано. Емоції, гнів, обурення провокують скороспішні думки та оцінкові стереотипи.

Соціальний психолог Дж.Форгас дослідив, наскільки глибоко відчуття людей, що перебувають в поганому настрої, проникають в їх мислення. Використовуючи гіпноз, Форгас і його колеги спочатку «занурювали» учасників у хороший або в поганий настрій, а потім пропонували подивитися кожному учасникові відеозапис його розмови з іншою людиною, зроблений напередодні. Після цього учасникам пропонувалося охарактеризувати себе, зображеного на відео. Якщо в учасника був гарний настрій, то йому подобається розмова на відео, власне уміння тримати себе, власні інтереси й соціальні навички. Якщо учасник був «занурений» у поганий настрій, то оглядаючи відеозапис характеризує себе як людину, яка напружена, незугарна, незрозуміла (рис.2). Це означає, що люди не помічаючи власного настрою, схильні сприймати себе так, ніби світ зробився гіршим чи кращим.

Рис.2. Вплив раптового настрою (хорошого та поганого) на оцінювання людьми своєї поведінки, записаної на відеоплівку. Особи, що мають поганий настрій оцінюють поведінку неґативно.

Вплив настрою на мислення сильнішає у випадках, коли ми оцінюємо нестандартних людей, інтерпретуємо складні людські конфлікти. Роздуми про пересічних людей, типові конфлікти і стабільні відносини не супроводжуються значним впливом нашого настрою.

Вражаюча здатність розуму обробляти інформацію давно зробилася предметом досліджень психологів. Хоча наше мислення у принципі адаптивне, іноді можливі певні помилки. По-перше, люди часто переоцінюють свої думки. Цей феномен надмірної самовпевненості частково виникає з того, що нам набагато легше навести аргументи, які підтверджують нашу позицію, ніж аргументи, які свідчать про невірність власних суджень. Люди більш схильні до пошуку інформації, що підтверджує їх переконання, ніж до пошуку спростовуючих аргументів. По-друге, люди нерідко пропускають повз себе важливу інформацію, запам’ятовуючи. Частково це пов'язано з тим, що згодом легше згадується яскрава, жива інформація (когнітивний вона доступніша). По-третє, людей часто вводять в оману ілюзорний взаємозв'язок і особистий контроль. Важко не піддатися спокусі і не побачити кореляції там, де її немає (ілюзорний взаємозв'язок), або не вважати себе здатним прогнозувати або контролювати випадкові події (ілюзія контролю). І останнє. Настрій впливає на думки. Саме від настрою залежить, як ми сприймаємо поточні події.

Психологи переконані у тому, що спеціальне навчання може допомогти подолати зазначені складнощі мислення. Вони пропонують: навчати людей розпізнавати вірогідні джерела помилок у їх власній соціальній інтуїції; посилювати вивчення логіки та створювати курси статистики, де вивчати проблеми логічного та соціального мислення, щоб люди вірніше судили про події реального життя. Вивчення соціальних переконань та суджень дозволяє нам зрозуміти механізми їх формування та зауважувати причини помилок, упереджень.

Запитання для самоперевірки :

1. Хто є автором теорії атрибуції?

2. Що таке атрибуції здорового глузду та які є раціональні критерії інтерпретації інших?

3. Які правила об’єднання інформації?

4. Що таке фундаментальна помилка атрибуції, які її причини?

5. Чи існують культурні відмінності в атрибуціях?

6. Що таке інтуїтивне мислення і в чому воно виявляється?

7. Що означає феномен „хіндсайту”?

8. Що таке ефект дезінформації та праймінґ?

9. Розкрийте сутність феноменів самонадіяності та упередження проти доказів?

10. Що таке евристика репрезентативності?

11. Що означають тенденції іґнорування базової оцінки та доступність евристики?

12. У яких випадках здебільшого виникає мислення, що суперечить фактам?

13. Що означають поняття: ілюзорний взаємозв'язок, ілюзія контролю, повернення до середнього («регрес до норми»)?

14. Як виявляється взаємовплив настрою та суджень?

Література

· Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 2002.– Глава 3.

· Росс Л.Д., Эймэбайл Т.М., Стейнмец Дж.Л. Социальные роли, социальный контроль и искажения в процессах социального восприятия // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.107-120.

· Канеман Д., Тверски А. О психологии прогнозирования // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.120-138.

· Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. –СПб. Питер Пресс, 1997. – С. 431-444.