Основні інформаційні джерела. Практичні рекомендації щодо роботи з книгою.

Інформацію (від лат. informatio — ≪повідомляти≫) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об'єктами збереження, обробки і передавання й використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних,політичних та ін.) процесів, об'єктів чи явищ.

Джерело інформації — об'єкт, що ідентифікує її походження. Усе інформаційне

середовище поділяють на три типи джерел інформації:

· людина;

· документ;

· предметно-речове середовище.

Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потрібну інформацію.

У зв'язку з цим розрізняють такі найпоширеніші способи пошуку інформації:

· вивчення бібліотечного каталогу;

· за допомогою пошукових систем в Інтернеті;

· у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій (у них після статті на визначені теми подається список літератури);

· комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця з тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Практичні рекомендації щодо роботи з книгою:

1. Уважно вивчіть титульну сторінку, де вказано основні відомості

про книгу: назву, автора, місце та рік видання, назву видавництва. Це

важливо, оскільки трапляються випадки, коли консультант бібліотечного

каталогу, знаючи хоча б одну з наведених характеристик книги, допоможе

вам швидко її знайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують

джерела інформації за кількома ознаками (за назвою, автором,

роком видання тощо).

2. Ретельно ознайомтесь із заголовками обраної книги, намагаючись

зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається

матеріал; окремо зверніть увагу на те, чи подано матеріал, представлений

графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями, —

такі відомості, зазвичай, узагальнюють матеріал, викладений у великих

обсягах книги.

3. Уважно прочитайте анотацію, передмову чи вступ до книги або

висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти

основне призначення книги.

4. Ознайомтесь безпосередньо з основним текстом книги. Для цього

необхідно прочитати кілька сторінок, абзаців, уривків із тих розділів,

що за назвою найбільше підходятьдо теми вашого проекту чи проблеми.

Це дасть змогу зрозуміти стиль автора, особливості викладу матеріалу,

наскільки матеріал книги є доступним чи складним і т. д.

Під час роботи з книгою варто також звернути увагу на такі важливі

моменти, як план і тези тексту.

План тексту — це сукупність назв основних думок, викладених

у тексті.

Тези — це основні положення (думки) тексту, які обґрунтовуються,

пояснюються автором.

Конспект — це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової

інформації. Розрізняють такі конспекти, як планові, вільні, текстуальні

і тематичні.

Плановий конспект — це вид запису книги за її змістом: заголовками,

розділами, параграфами. Такий конспект повністю відбиває структуру

книги.

Вільний конспект — це вид запису книги, що об'єднує у своєму

змісті переказ прочитаного з цитатами з окремих розділів чи параграфів

книги.

Текстуальний конспект — вид запису, що складається з цитат, які

відбивають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфа

чи книги загалом.

Тематичний конспект — це вид запису, в якому цитати з різних

джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають

зміст тем, з яких складається книга.