Особливості фундаментальних та прикладних досліджень

Зазначений вище поділ є умовним, бо немає чітких критеріїв поділу педагогічних проблем на глибинні та поверхові, широко-масштабні та вузько орієнтовані. Як немає підстав стверджувати, що розв'язання проблеми педагогічної практики нічого не додає до педагогічної теорії і навпаки. Тому найчастіше дослідники мають справу з фундаментально-прикладними дослідженнями, які поєднують у собі ознаки першого та другого.

Якісне й кількісне педагогічне дослідження. Професор І. Волощук характеризує сутність, ознаки та кроки здійснення таких досліджень, зазначаючи, що залежно від типу даних, якими оперують педагогічні дослідження поділяють на кількісні та якісні. У кількісних дослі-дженнях мають справу з величинами, що характеризують педагогічні явища й об'єкти. Кількісні значення зазначених величин отримують у процесі вимірювання. У якісних дослідженнях мають справу з власти-востями об'єктів дослідження. У такого типу дослідженнях дослідник шукає зв'язок між обмеженою кількістю характеристик, абстрагуючись від інших (за умови, що вплив усіх інших незначний, або нейтралі-зований). При цьому треба вибирати такі сукупності характеристик, зв'язок між якими помітний для експериментатора, тобто зміна однієї величини експериментально чуттєво позначається на іншій величині. Якісне дослідження виконують тоді, коли не можливо провести кількісне дослідження. Інколи дослідника більше цікавлять якісні ознаки тієї чи іншої діяльності, ніж кількісна їх сторона.

Існує багато видів якісних досліджень, проте можна виокремити декілька спільних, притаманних їм ознак.

1. Джерелом даних є природний стан об'єкта дослідження. У якіс-них дослідженнях дослідники мають безпосередній доступ до об'єктів і суб'єктів, що їх цікавлять, спостерігають за ними і відповідним чином збирають необхідні дані. Інколи вони озброюються тільки блокнотом і олівцем, проте часто використовують звукові та відеозаписуючі пристрої.

2. Форми зібраних даних у якісному дослідженні охоплюють записи інтерв'ю і спостережень, фотокартки, аудіозаписи, відеозаписи, щоденники, коментарі до побаченого та почутого, спогади, аналіз до-кументів, літературних джерел тощо.

3. Якісні дослідження фокусуються на процесі та його резуль-таті. У таких дослідженнях цікавляться, як індивіди взаємодіють, як вони відповідають на запитання певного типу, що думають учасники дослідження і чому вони саме так думають, яке значення люди на-дають певним словам і вчинкам, як позиція індивіда трансформується в його вчинок тощо.

4. У якісних дослідженнях має місце тенденція аналізувати дані індуктивнo. У такого виду дослідженні дослідники конструюють кар-тину, яка набуває форми по мірі того, як вони збирають і перевіряють частини.

Кроки, які охоплює якісне дослідження, не так чітко відрізня-ються між собою, як у випадку кількісного дослідження. Часом окремі етапи перекриваються, а то й збыгаються у часі. Проте усі якісні дослідження мають відмінний початок і кінець. Якісне дослідження бере початок з моменту, коли дослідник ідентифікував проблему, яку він хоче дослідити, і закінчується у точці, коли дослідник описує ті чи інші кінцеві наслідки. Хоча чіткої різниці між окремими кроками в якісному дослідженні немає, а інколи наступний крок не є логічним продовженням попереднього, окремі етапи все-таки можна виділити:

1. Ідентифікація проблеми, яку потрібно дослідити. Припустимо, для прикладу, що дослідник хоче дослідити взаємодію між учнями з різних соціальних груп. У зв'язку з цим він може поставити перед собою запитання: якою мірою і яким шляхом учні взаємодіють між собою. Таке запитання провокує виникнення провісницьких проблем. Усі якісні дослідження починаються з таких проблем, які не можна трактувати як обмежені, бо їхнє завдання – вказати на напрям, слугувати в якості гіда. Потрібно сказати, що провісницькі проблеми можуть формулюватися (уточнюватися) по декілька разів у процесі дослідження.

2. Ідентифікація учасників дослідження. Учасники дослідження (за якими вестиметься спостереження тощо) утворюють вибірку. У більшості якісних досліджень використовуються вибірки, що служать певній меті. Утворення випадкової вибірки в таких випадках, як правило, не можливе, оскільки дослідник прагне переконатися, що він отримав вибірку, що володіє характеристиками, доречними стосовно проблеми дослідження.

3. Продукування гіпотези. На відміну від більшості кількісних досліджень, гіпотези у якісних дослідженнях формулюються не на початку дослідження. Навпаки, гіпотези з'являються на основі нако-пичених у процесі дослідження даних. Деякі зразу ж відкидаються, інші модифікуються і з'являються в оновленому вигляді або форму-люються принципово нові. У наведеному вище прикладі дослідник міг на початку висловити припущення, що взаємодія між учнями поза щоденними заняттями буде мінімальною. Як тільки він починає спостерігати за учнями, він може модифікувати висловлене ним при-пущення декілька разів, оскільки він стає більш обізнаним.

4. Збір даних. У якісному дослідженні учасники не діляться на групи, як у експериментальному дослідженні, з тією метою, щоб в одній групі діяти тим чи іншим «матеріалом» і потім порівнювати результати у групах, що піддавались і не піддавались впливу. У якіс-ному дослідженні дані не збираються в кінці дослідження. Навпаки, у таких дослідженнях дані збираються в процесі дослідження. Дослідник постійно спостерігає за учасниками, подіями, часто супроводжуючи свої спостереження запитаннями, що спрямовані на з'ясування тих чи інших деталей, а також перевіркою різних документів і записів, пов'язаних з проблемою дослідження.

5. Аналіз даних якісного дослідження включає синтез інформації, яку дослідник отримав із різних джерел (спостереження, опитування, вивчення документів) у когерентний опис того, що він побачив або відкрив. Гіпотези, як правило, не перевіряються з використанням техніки вивідної статистики, хоча деякі кількісні параметри можуть використовуватися. Якщо ті чи інші статистики використовуються, то це швидше в описовому сенсі, ніж у вивідному.

6. Формулювання висновків. У якісних дослідженнях висновки формулюються в процесі дослідження. Як наслідок, висновки, зроблені на першому етапі, можуть поєднуватися з тими, які зроблені на другому етапі, що призводить у кінцевому випадку до формулювання загального висновку, що є новою якістю стосовно зазначених вище кількісних змін.