Небезпеки і загрози техногенного характеру та забезпечення техногенної безпеки на ОГ як складової частини ЦЗ.

Людство відчуло і усвідомило техногенні небезпеки та загрози пізніше, ніж природні. Лише з розвитком техносфери у його життя увійшло техногенне лихо, джерелом якого с аварії і техногенні катастрофи.

Слід відзначити, що за ступенем потенційної і реалізованої небезпеки об'єкти поділяються на наступні групи:

- оборонного комплексу;

- об'єкти ядерної енергетики і ядерного циклу;

- атомні реактори (стаціонарні енергетичні, транспортні, дослідницькі);

- ракетно - космічні комплекси;

- нафтогазові комплекси;

- хімічні та біотехнологічні комплекси із значними запасами небезпечних речовин:

- об'єкти енергетики;

- виробничі установки і транспортуючі комплекси;

- металургійні комплекси;

- об'єкти транспортних комплексів (наземні, надводні, повітряні);

- магістральні газо -, нафто-, продуктопроводи;

- унікальні інженерні споруди ( мости, греблі, галереї, стадіони);

- гірничодобувні комплекси;

- крупні об'єкти цивільного будівництва і промисловості;

- системи зв'язку, управління і оповіщення.

Найбільшу небезпеку на сьогодні у техносфері України становлять транспортні аварії, вибухи і пожежі, радіаційні аварії, аварії з викиданням хімічно і біологічно небезпечних речовин, гідродинамічні аварії, аварії на енергосистемах і очисних спорудах.

Всі види транспорту набули інтенсивного розвитку у XX столітті, коли значні території, особливо розвинених країн, вкрилися густою мережею автострад, залізниць, значною кількістю аеродромів, а рух транспортних засобів досяг високої інтенсивності. Водночас зросла небезпека транспортних аварій, яка на сьогодні є найбільш високою не тільки в Україні, а й у світі.

Приведений вище короткий аналіз небезпек та загроз техногенного характеру дозволяє зробити висновок, що основними джерелами техногенної небезпеки, як правило є:

- господарча діяльність людини, спрямована на одержання енергії, розвиток енергетичних, промислових, транспортних та інших комплексів;

- об'єктивне зростання складності виробництва із застосуванням нових технологій, які вимагають концентрації енергії, небезпечних для життя людини і довкілля речовин;

- втрачена надійність виробничого обладнання, транспортних засобів, недосконалість і застарілість технологій, зниження рівня технологічної і трудової дисципліни;

- небезпечні природні процеси і явища, здатні викликати аварії і катастрофи.

До числа джерел техногенної небезпеки слід також віднести:

- зупинку ряду виробництв, що потягло за собою порушення господарських зв’язків, збої в технологічних ланцюгах тощо;

- накопичення відходів виробництв шкідливих речовин;

- зниження вимогливості і ефективності роботи наглядових органів та державних інспекцій;

- відсутність або недостатній рівень превентивних заходів щодо зменшення масштабів надзвичайних ситуацій та зниження ризику їх виникнення.

Захист життя та здоров’я населення в умова НС та під час ліквідації її наслідків є загальнодержавним завданням обов’язковим для вирішення усіма територіальними, відомчими та функціональними органами управління і регулювання, службами та формуваннями ЦЗ, а також підсистемами та структурними підрозділами, що входять до ЄСЦЗ.

Розглядаючи цю проблему в історичному плані, неважко помітити тенденцію, яка полягає в тому, що з розвитком цивілізації, технічним прогресом, роль і вплив Держави у забезпеченні захисту населення і територій від стихійного лиха, аварій, катастроф невпинно зростають.

Держава, як гарант цього права створила систему ЦЗ, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій та катастроф, забезпечення техногенної безпеки на підприємствах, установах та організаціях.

Створена ЄСЦЗ ставить за мету :

· утворення національної структури ЦЗ;

· приведення системи захисту населення і територій від НС у відповідності з нормами міжнародного права, стандартів ЄС і реальним економічним можливостям Держави.

ЄСЦЗ визначаються:

· основні принципи, напрями та завдання державної політики у сфері ЦЗ;

· режими функціонування системи ЦЗ;

· регулювання питання взаємодії між державними органами виконавчої влади в повсякденній діяльності та під час ліквідації наслідків НС;

· система управління, структура і повноваження її органів на всіх рівнях побудови;

· сутність і організація системи ЦЗ, структурні ланки якої об’єднуються єдиною вертикаллю управління від міністерства до району включно.

Захист населення у НС та забезпечення техногенної безпеки передбачає підготовку до захисту і сам захист, а саме :

· раціональним розміщенням об’єктів підвищеної небезпеки;

· улаштуванням систем раннього виявлення НС та оповіщенням людей у разі виникнення НС;

· удосконаленням технологічних процесів;

· своєчасним оновленням виробничих фондів;

· підвищенням надійності технологічного обладнання, систем контролю, діагностики, виробничих процесів та технологічного обладнання;

· своєчасним оновленням виробничих фондів;

· раціональним плануванням та забудовою міст, інших населених пунктів, будівництвом споруд стійких до НС;

· організацією і проведення навчання населення діям у НС згідно з ДСТУ 5058;

· періодичним проведенням досліджень стійкості роботи ОГ.

Окремо хотілось би привернути увагу до проблеми просторового розвитку територій, веденням містобудування, функціонуванню потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО).

У 2010 році згідно з Національним стандартом ДСТУ БА. 2.2.-2010, передбачений обов’язків розділ інженерно-технічних заходів ЦЗ у складі проектної документації об’єктів.

Передбачається спорудження будинків будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності.

Передбачена організація будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних інженерних споруд спеціального призначення.

Таким чином передбачається створення необхідної інфраструктури організаційних та технічних заходів, що дають змогу протидіяти техногенній небезпеці та ефективно проводити ліквідацію наслідків аварій, захищати персонал та населення.