Федеративна Республіка Німеччина

Загальні відомості про країну. Офіційна назва Німеччини – Федеративна Республіка Німеччина. Її площа 357,04 тис. км², населення – майже 82 млн. осіб. Німеччину справедливо називають європейським велетнем.

Так, за площею вона перебуває на п’ятому місці в Європі після України, Франції, Іспанії та Швеції. За кількістю населення країна посідає перше місце серед країн Західної Європи і друге серед усіх європейських держав. А її середня густота населення є однією з найвищих у Європі і становить 230 осіб на км². Німеччина – це парламентська республіка за формою правління і федеративна держава за формою державного устрою. Вона поділяється на 16 федеральних земель. Найбільшою із земель є Баварія. Три із шістнадцяти федеральних земель є фактично містами. Це столиця ФРН Берлін, північне портове місто Гамбург і промислове місто Бремен. Серед інших міст Німеччини слід згадати Мюнхен – столицю Баварії, Франкфурт-на-Майні – найбільший аеропорт материкової Європи та ін.

Державна мова в країні німецька, грошова одиниця – євро.

Географічне положення. ФРН розташована на сході Західної Європи в оточенні добре розвинених європейських країн, її економічних і політичних партнерів, що є вигідним насамперед для ведення зовнішньоекономічної діяльності. На півночі Німеччина межує з Данією, на сході її сусідкою є Польща, а на південному сході – Чехія. На півдні ФРН має спільні кордони з Австрією і Швейцарією, на заході з Францією, а на північному заході з країнами Бенілюксу. На півночі територія Німеччини омивається Північним і Балтійським морями.

Німеччина має дуже вигідне географічне положення, про що свідчать такі факти:

- розташування країни на те­риторії одного з трьох найважливіших світових економічних центрів — Західної Європи;

- центральне положення у регіоні (завдяки цьому через те­риторію Німеччини проходять важливі міжнародні транспортні коридори - перетинаються численні шляхи сполучення — автомобільні, залізничні, авіаційні, річкові і морські);

- вигідне «сусідське» розташування (по суходолу межує з дев'ятьма країнами), біль­шість з яких мають високий рівень розвитку й входять до складу ЄС;

- переважання помірного клімату і рівнинного рельєфу;

- наявність незамерзаючих портів на берегах двох морів (Північного й Балтійського), які є одними з найважливіших районів судноплавства у світі.

Наприкінці XX ст. ЕГП Німеччини покращило­ся, що пов'язано із розпадом світової соціалістичної системи, об'єднанням Німеччини та роз­ширенням ЄС на схід.

Німеччина здавна проводить цілеспрямовану політику покращення власного ЕГП. Так, близько ста років тому на її території було побудовано Кільський канал — найзручніший водний шлях, який сполучив Балтійське і Північне моря. У другій половині XX ст. іншим каналом були сполучені дві найважливіші судноплавні річкові системи Європи — Рейн та Дунай.

Природні умови й ресурси країни різноманітні, але не забезпечують повністю всіх її потреб. За характером поверхні Німеччину можна поділити на три частини:

1) Низовинну північ. Вона являє собою малогорбисту, місцями заболочену рівнину. Більша її частина зараз розорана.

2) Середньонімецькі гори й височини. Це дуже зруйновані невисокі масиви (Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори, Гарц, Рудні тощо) та плоскогір'я (Баварське).

3) Високі молоді гори Альпи, які займають невеликі площі на півдні країни.

Клімат досить м'який, середньорічна кількість опадів становить 600— 700 мм. Це сприяє розвитку сільського господарства і є однією з причин досить розгалуженої річкової мережі. Найбільшими річками є Рейн, Одер, Візер, Ельба, Дунай. Усі вони належать до басейну Атлантичного океану. Найбільше значення для розвитку й розміщення промислових підприємств має найповноводніша річка Німеччини — Рейн.

Населення забезпечується питною водою майже повністю з підземних джерел. У Німеччині багато джерел цілю­щих мінеральних вод, наприклад, всесвітньо відомий бальнеологіч­ний курорт в місті Баден-Баден.

У ґрунтовому покриві переважають підзолисті і бурі лісові ґрун­ти, родючість яких підвищується за допомогою продуманої меліо­рації.

Третина країни вкрита лісами. Вони переважно рукотворні. Природно, що найбільшою лісистістю характеризуються гірські райони.

Мінеральні ресурси країни загалом до­сить виснажені, ФРН споживає їх більше, ніж видобуває. Із корисних копалин найбільше значення мають запаси родовища кам’яного вугілля і рудних корисних копалин. Нафта і природний газ зосереджені на Північнонімецькій рівнині. Переважно в Східній Німеччині є незначні поклади бурого вугілля. Запаси природного газу, що становлять понад 300 млрд. м³, використовують в енергетиці, однак ці об’єми не забезпечують повністю потреб країни. Німеччина багата на різноманітні солі, зокрема калійні. Значними є запаси сировини для виробництва будівельних матеріалів, керамічних виробів і скла, а також глини та піску.

Населення.Незважаючи на від’ємний природний приріст, кількість населення Німеччини зростає, але переважно завдяки іммігрантам з Ту­реччини, республік колишньої Югославії, колишніх соціалістич­них країн.

З майже 82 млн. мешканців понад 7 млн. – це іноземці, а ще 4 млн. є етнічними німцями, що народилися поза країною. У національному складі населення ФРН переважають німці (майже 92 %). Серед інших національностей найбільший відсоток становлять турки (2 %), а ще понад 6 % – це серби, хорвати, італійці, росіяни, євреї, греки, поляки, курди, араби, іспанці. Щодо віросповідання населення Німеччини, то близько 40 % віруючих належать до протестантів, які мешкають на сході, півночі і в центрі країни, 35 % – до католиків, що населяють переважно південь і захід, майже 2 % – це мусульмани.

Урбанізація становить 87 %, найбільшою міською агломерацією є Рурська.

Особливості народів і націй

Рисами характеру німців є скромність, чесність і домовитість. З усіх цивілізованих націй німці легше і найдовше здатні підкорятися урядам, під владою яких вони живуть. За темпераментом німців відносять до флегматиків. Їм притаманні розсудливість, прагматизм і наполегливість у досягненні мети, а також здатність витримувати труднощі, але у кмітливості й смаку вони дещо поступаються англійцям, французам та італійцям. Німці дуже люблять спорт, подорожі, цінують сімейні традиції. Населені пункти країни відрізняються високим рівнем благоустрою і чистотою. Господарство. ФРН – це високорозвинута країна Європи й світу, що входить до Великої сімки. Господарська модель розвитку ФРН представлена соціально-ринковою системою, яка являє собою компроміс між економічним зростанням і рівномірним розподілом багатства. За показником ВВП Німеччина тривалий час не опускається нижче п’ятого місця у світі.

Проблема

Нині у ФРН низькі темпи росту ВВП, що є наслідком доволі щедрих соціальних програм. Майже 40 % чистого прибутку компаній ФРН йде на оплату праці, у численні соціальні фонди. Витрати на соціальне забезпечення пенсіонерів зростають. Високий рівень допомоги з безробіття часто породжує утриманські настрої в німецькому суспільстві.

Господарство.За обсягом ВВП і промислового виробництва Німеччина поступа­ється лише США і Японії. Сучасна Німеччина — економічно найбільш потужна держава Західної Європи. У її господарстві поєднуються як риси, характерні для більшості розвинених країн, так і особливості, властиві саме цій державі. У галузевій структурі господарства Німеччини, типовій для постіндустріальних країн, на сферу послуг припадає більше 68 % ВВП, на промисловість – 30 %, а на аграрний сектор – лише близько 2 %.

Господарство Німеччини нагадує точно налагоджений механізм, що багато в чому відповідає таким рисам характеру німців, як точність, пунктуальність, ощадливість. Якщо це помножити на професіоналізм, високий рівень освіти й кваліфікацію трудових ресурсів, ми отримуємо високоякісну, надійну й дорогу продукцію, якою славиться ця країна в усьому світі.

Промисловість для Німеччини має велике значення. У цій галузі зайнято 39 % працюючих, вона дає понад третину ВВП, її продукція становить основу експорту Німеччини.

Для промисловості Німеччини характерна висока технічна оснащеність і високий рівень розвитку всіх галузей. Найважливіші промислові підприємства зосереджені на заході країни та в Баварії.

Промисловість Німеччини значно залежить від зовнішніх ринків сировини і збуту продукції. ФРН є одним з найбільших у світі виробників сталі, цементу, хімічних товарів, транспортних засобів, верстатів, електротехніки, електроніки, суден, продуктів харчування (м'ясо, цукор, пиво) та текстилю.

На машинобудуван­ня припадає майже 50% вартості всієї промислової продукції Німеччини ти майже 60% її експорту. Такий високий рівень розвитку цієї га­лузі обумовлений наявністю в країні висококваліфікованих кадрів, можливістю комбінування та кооперування, розвиненою транспортною мережею, великою кіль­кістю науково-дослідних установ, наявністю власної потужної металургійної бази та споживача продукції машинобудування. Особливістю машинобудування Німеччини є переважання у складі її виро­бів продукції середньої складності. Так, за виробництвом автомобілів Німеч­чина посідає четверте місце у світі (близько 5 млн. штук). Серед найвідоміших марок німецьких автомобілів - «Мерседес», «Фоль­ксваген», «Ауді», «БМВ», «Опель». Великими центрами машинобудування є Мюнхен, Нюрнберг, Гамбург, Берлін і Лейпциг.

Друга за значенням галузь промисловості Німеччини — хімічна. Склад її продукції досить різноманітний: добрива, полімери, продукція побуто­вої хімії тощо. За виробництвом хімічної продукції Німеччина посідає дру­ге місце у світі, а за розмірами експорту — перше. Підприємства галузі в основному зосереджені в прирейнських районах, де розташовані найбільші її центри — Рур, Франкфурт-на-Майні, Людвігсгафен, Кельн.

Успішна робота підприємств машинобудування та хімічної промисловос­ті Німеччини базується на потужному паливно-енергетичному комплексі та металургії. Основою ПЕК є власне кам'яне й буре вугілля, імпортні нафта (переважно з Близького Сходу та Північної Африки) і природний газ (основний постачальник — Росія). Найбільша частка електроенергії виробляється на ТЕС, частина з яких працює на вугіллі. Ще близько З0 % її виробляють АЕС.

Чорна металургія працює на власному паливі та імпортній залізній руді. Найбільші підприємства, як і раніше, розташовані в Рурі. Серед них виділяється комбінат у місті Дуйсбург, який виробляє до 15 млн. тонн сталі на рік.

Підприємства кольорової металургії використовують імпортну сировину або металобрухт. Тому мідеплавильні заводи зосереджені переважно в пор­тах, а алюмінієві, свинцеві й цинкові — також у Рурі й Кельні.

Хоча лісова, легка й харчова промисловість Німеччини працюють пере­важно на внутрішній ринок, рівень їх розвитку є також високим.

Сільське господарство. Німеччина має розвинене та інтенсивне сільське господарство, яке в Західній Європі за обсягами виробленої продукції поступається тільки Франції.

У сільському господарстві Німеччина використовує майже 50 % своєї території. У галузевій структурі аграрного сектору господарства домінуючим є тваринництво, зокрема молочне скотарство, свинарство і птахівництво. Ці галузі виробляють до 70 % товарної продукції. Найбільшим є поголів'я великої рогатої худоби в приморських, гірських і передгірних районах. Свинарство найбільш розвинене в районах, де вирощують картоплю, кормові коренеплоди, а також поблизу великих міст.

У рослинництві велике значення мають пшениця, цукровий буряк, хміль, а на сході також картопля. Вирощують кормові культури, жито, овес і яч­мінь. Продукції рослинництва недостатньо, щоб прогодувати багатомільйонне поголів'я великої рогатої худоби й свиней. Тому Німеччина імпортує кормове зерно. Із-за кордону також завозяться деякі фрукти й овочі.

Сфера послуг ФРН представлена багатьма галузями, серед яких насамперед ті, що забезпечують соціальні потреби населення: освіта, охорона навколишнього середовища, медичне обслуговування, соціальне забезпечення, а також торгівля, громадський транспорт і банківська сфера. Найбільшу частку становлять торгівля і транспорт, у яких залучено близько 20 % робочої сили країни.

Німеччина є світовим лідером у банківській сфері. Тут створена двоступенева банківська система, яка складається з головного Дойче Бундесбанку, Центральних банків земель і численних відділень і філій. Крім того, існують приватні банки, функції яких чітко регламентовані. У Німеччині переважає діловий та екскурсійний туризм. Серед туристичних міст варто згадати Берлін з Бранденбурзькими воротами, Дрезден з палацовим комплексом Цвінгер та Дрезденською картинною галереєю, Гамбург, Бремен, Кельн, Дюссельдорф, Мюнхен – міста проведення різноманітних виставок і фестивалів світового рівня.

Рекреаційний туризм у країні пов’язаний з наявністю мінеральних вод. Тут діє близько 50 курортів, багато з яких надзвичайно престижні, зокрема Баден-Баден, Бад-Кіссинген, Бад-Фюссінг та ін. Щорічно на німецьких курортах оздоровлюється понад 1 млн. осіб. Гірськокліматичні курорти зосереджені в німецьких Альпах.

Транспортна інфраструктура. Країна має густу мережу транспортних шляхів. Особливу роль відіграють автомобільні дороги. Понад 11 тис. км із них — це висококласні автобани із одностороннім рухом. Вони з'єднують най­більші міста країни між собою та з іншими державами.

Довжина залізниць становить понад 40 тис. км. У державі створена систе­ма швидкісних колій, призначених лише для пасажирських перевезень.

Особливу роль у Німеччині відіграє річковий тран­спорт. Завдяки будівництву каналів найбільші річки Німеччини об'єднані в єди­ну систему. Це забезпечило доставку вантажів не тільки в різні райони країни, але й до портів Північного моря та через Дунай в Чорне море.

Морський та авіаційний транспорт має найбільше значення в міжнарод­них перевезеннях. Найбільший порт Німеччини — Гамбург. Серед аеропор­тів лідером за пасажиро- і вантажообігом є Франкфурт-на-Майні.

Зовнішньоекономічна діяльність. Розвинена транспортна система сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Німеччина багато торгує і посідає перше місце в Західній Європі й друге у світі за обсягом зовнішньої торгівлі. Цікаво, що Німеччина має постійне позитивне сальдо й не обтяжена боргами. А от міжнародний туризм забирає більше грошей, ніж приносить до країни (німці полюбляють подорожувати).

Основними експортними товарами є автомобілі та технологічне обладнання, метал, продукти харчування, продукція хімічної, хіміко-фармацевтичної, текстильної та швейної промисловості. Подібним до експорту є й перелік імпортних товарів, проте в ньому значну частку становлять енергоносії – природний газ і нафта. Географія екпорту та імпорту подібна до інших країн Євросоюзу. Майже 60 % експорту та імпорту припадає на країни ЄС. Потужними торговельними партнерами Німеччини є також США та Японія. Останнім часом активізувалися торговельні процеси з країнами Центральної Європи і Росією.

ФРН є одним з найбільших інвесторів для Іспанії, Португалії, Греції та інших країн ЄС. Справжній німецький «інвестиційний бум» наприкінці ХХ ст. пережили й США. Значно посилився інтерес німецьких інвесторів до країн Центральної і Східної Європи, зокрема в галузях зв’язку, автомобілебудування, хімічної промисловості. Україна також входить до двадцяти найважливіших партнерів Німеччини. У нашій країні діють близько 500 спільних українсько-німецьких підприємств. ФРН експортує до України різноманітну продукцію машинобудування, тканини, одяг, продукти харчування. В останні роки значно розширилося співробітництво двох держав у сфері науки, освіти й культури. В Україні продуктивно працюють бюро різноманітних німецьких фондів (Аденауера, Еберта, Зайделя), відділення інституту Гете. У Німеччині стажуються українські менеджери, студенти і викладачі.

Отже, Німеччина – це розвинена країна Західної Європи, що має великі розміри території, значну кількість і густоту населення. Різноманітні природні умови і ресурси не забезпечують усіх потреб країни, тому окремі галузі господарства орієнтується на імпортну сировину. У національному складі населення ФРН переважають німці. Економіка країни ринкова, соціально орієнтована. Галузями міжнародної спеціалізації є машинобудування, хімічна, харчова і легка промисловість. Сфера послуг, зокрема такі галузі, як торгівля, транспорт і банківська сфера, за створенням ВВП посідає передові позиції. Найголовнішими зовнішньоекономічними партнерами Німеччини є країни ЄС, США та Японія.

Велика Британія

Загальні відомості про країну. Офіційна назва Великої Британії – Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, площа – 244,1 тис. км², населення – 61,1 млн. осіб. Форма державного правління – конституційна (парламентська) монархія. Главою держави є королева. У державі не написана Конституція, а законодавство складається з актів конституційного характеру, які в сукупності є Конституцією країни. Проте відсутність основного закону не заважає населенню країни бути законослухняним.

Велика Британія – унітарна держава з наданням прав адміністративної та політичної автономії Шотландії, Уельсу, Північній Ірландії. Країну поділяють на чотири історико-географічні області: Англія, Уельс, Північна Ірландія і Шотландія. Острів Мен і Нормандські острови — самостійні адміністративні одиниці. Велика Британія має острівні володіння за межами своєї території, вона зуміла зберегти економічні зв’язки з колишніми колоніями, створивши Співдружність Британських Націй. Це одна з небагатьох держав ЄС, яка поки що зберігає свою національну валюту - фунт стерлінгів.

Столиця держави Лондон – один з найбільших фінансових, економічних, культурних центрів Європи і світу. Тут діє понад 30 музеїв. Лондон внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як місто, в якому зібрано велику кількість пам’яток культури – Вестмінстерське абатство з Куточком поетів, Віндзорський замок, Куточок ораторів у Гайд-парку, колона Нельсона та ін. Привертають увагу й численні парки міста.

Офіційна мова — англійська.

Географічне положення. Велика Британія – це острівна країна. Берегова лінія Британських островів значно розчленована численними затоками і утворює великі півострови – Уельс і Корнуолл.

Найближче до Королівства розташована Франція, з якою зв’язок здійснюється через протоки Ла-Манш (тунель під Ла-Маншем) і Па-де-Кале, а також Бельгія і Нідерланди, які межують з ним також по морю. Велику Британію часто називають західними воротами до Європи, що повністю виправдано, бо саме ця країна стоїть на перетині важливих повітряних і морських шляхів Старого світу з Новим. Таке розташування Великої Британії значно впливало на розвиток країни впродовж усієї її історії.

Природні умови і ресурси. Райони Великої Британії дуже відрізняються за рельєфом, кліматом і пануючими ландшафтами.

На півночі і заході країни переважає гірський рельєф, на південному сході – рівнинний. Найбільш гористою є територія Шотландії. Значна частина території країни добре освоєна, а близько 3/4 її площі – це сільськогосподарські угіддя.

Велика Британія не відрізняється різноманітністю корисних копалин, проте окремі з них відіграли у свій час суттєву роль у формуванні промислових районів країни. Найбільше значення мали запаси кам’яного вугілля. Нині роль вугілля суттєво зменшилася. Натомість зріс видобуток нафти й газу на шельфі Північного моря. (Велика Британія – одна з небагатьох європейських держав, яка має основні види палива на власній території.) Британія раніше використовувала власну залізну руду для потреб металургії. Нині галузь перейшла на якіснішу імпортну руду. З інших корисних копалин заслуговують на увагу родовища каоліну, кам’яної та калійної солі. Досліджуються родовища уранових руд.

Клімат Великої Британії морський, дуже м’який і вологий на заході та більш сухий на сході. У ґрунтовому покриві переважають підзолисті й бурі лісові ґрунти, які суттєво окультурені і дають високі врожаї. Особливості ґрунтово-кліматичних умов визначають спеціалізацію сільського господарства західної і східної частин країни.

Річки Великої Британії повноводні, близько розташовані одна до одної, що дало змогу об’єднати їх каналами і створити густу мережу транспортних шляхів. Порізаність берегової лінії і зручність гирлових частин річок, які далеко заходять у суходіл, позитивно впливає на створення портів, які стали важливими транспортними вузлами.

За доісторичних часів на більшості території Британії росли густі широколистяні ліси. Однак зараз після багатьох століть господарського освоєння, ліси займають менше 10% території країни. У Великій Британії переважають культурні ландшафти, хоча в багатьох місцях збереглися куточки незайманої природи, що вражають своєю красою всіх відвідувачів.

Населення та міста.Демографічні процеси у Великій Британії характеризуються рисами, властивими більшості західноєвропейських країн. Середньорічний приріст населення 0,3 на 1000 жителів. Віковий склад (%): 17-62-21, середній вік 40,2 року, тривалість життя – 78,2 р. – відбувається старіння населення.

Чисельність населення – 61,1 млн. осіб, з яких 82% -англійці, 15% — шотландці, валлійці (уельсці), корнуельці та ірландці; близько 5% населення — іммігранти з країн Співдружності.

У країні спостерігаються одна з найвищих у Європі густота населення (247 осіб/км²) і дуже високий рівень урбанізації. У містах проживає понад 90 % населення. Найбільші міста: Бірмінгем, Манчестер, Лідс.

Велика Британія має високоефективний ринок праці, що забезпечує досить високий рівень зайнятості населення. Рівень безробіття приблизно вдвічі нижчий, ніж у Німеччині та Франції. Держава, не втручаючись у регулювання зайнятості населення, активно стимулює створення нових робочих місць у приватному секторі господарства.

Релігія – християнство. Серед віруючих є католики і незначна частка мусульман.

Особливості народів і націй Англійці відрізняються поміркованістю, про яку вони не забувають ні під час роботи, ні під час відпочинку. Їм притаманна любов до порядку, комфорту, потяг до розумової діяльності. Вони люблять гарний транспорт, свіжий костюм і багату бібліотеку. Увагу привертає англійський спосіб життя, зокрема прихильність до традицій, повага до королівської сім'ї, своя система мір, лівосторонній рух, традиції в харчуванні, старомодні кеби та омнібуси на вулицях, зневага лондонських клерків до портфелів.

Соціальні проблеми сучасної Великої Британії пов’язані з іммігрантами, з якими часто виникають і загострюються трудові конфлікти.

Велика Британія має надзвичайно цікаву й давню культуру. Країна дала світу багатьох діячів науки і культури, серед яких Ф. Бекон, Ч. Дарвін, В. Шекспір, група «Бітлз» і багато-багато інших.

Господарство. Велика Британія є однією з найрозвинутіших країн світу, провідною торговельною країною, світовим фінансовим центром. ВВП країни становить понад 2 трлн дол. Країна вибудовує свою ринкову модель господарського розвитку, що має такі особливості: мінімум державного втручання і максимум приватної ініціативи. Велика Британія посідає провідне місце в науково-технічних розробках, у розвитку новітніх технологій.

Особливістю сучасної економіки країни – є існування потужних іноземних ТНК у промисловості. Наприклад, в автомобілебудуванні більшість продукції виробляють підприємства компаній «Форд» (США), «Хонда», «Тойота», «Ніссан» (Японія). Усього ж у промисловості країни діють до 4 тис. іноземних компаній.

Структура господарства Великої Британії в загальних рисах повторює німецьку. У ній на сферу послуг припадає понад 73 % ВВП, а на промисловість і сільське господарство відповідно лише 25 % і близько 2 %.

Промисловість. За обсягами промислового виробництва Велика Британія посідає п’яте місце у світі. Як і в інших країнах Західної Європи, у Великій Британії існують галузі, які всіляко підтримуються урядом. Це передусім металургійна промисловість. Нині збереглося п’ять металургійних районів. Однак змінилася географія розміщення металургійної промисловості.

Такою самою галуззю є текстильна промисловість, географія якої збереглася з епохи промислового перевороту. Однак зараз вона переживає важкі часи у зв’язку із конкуренцією з боку країн, де робоча сила є значно дешевшою. Свої позиції частково зберегли галузі, які виробляють більш дорогу продукцію - бавовняна промисловість зосереджена у Ланкаширі, вовняна – в Йоркширі, лляна – у Північній Ірландії, а трикотажна – у Східному Мідленді.

Досить сильними є позиції Великої Британії в енергетичній, нафтохімічній, харчовій галузях промисловості та в багатогалузевому машинобудуванні. Машинобудування дає 40% вартості продукції обробної промисловості. Воно досить різноманітне і технічно високо оснащене. Найбільш значущі позиції в машинобудуванні має виробництво двигунів, літаків і космічного обладнання (країна посідає разом з Францією 2-3 місце у світі за виробництвом літаків), виробництво комп’ютерів, телефонів, засобів зв’язку, радіоелектронного обладнання, а також автомобілів.

При цьому значно зменшилися обсяги суднобудування, проте Велика Британія залишається одним з найбільших у світі виробників військових та спеціалізованих суден. Найбільшим центром розвитку електроніки та електротехніки є Лондонська агломерація. Авіаракетна галузь розміщена в Лондоні, Брістолі і Східному Мідленді. Верстатобудування та приладобудування приурочені до Бірменгена, а важке машинобудування – до металургійних районів Північного Сходу Англії.

Хімічна промисловість Великої Британії спеціалізується на виробництві нафтопродуктів, пластмас, фарб, кислот, соди, хімічних волокон, штучного каучуку. Розвинені парфумерна і фармацевтична галузі.

Велика Британія має потужну електроенергетику. Майже 70% енергії виробляють ТЕС. За останні десятиліття більшість із них перейшли від використання вугілля до роботи на нафтопродуктах і природному газі. Майже 1/5 енергії виробляють АЕС, незначною є частка ГЕС, які найбільше значення мають в Шотландії.

Сільське господарство Великої Британії є типовим для постіндустріальних країн ЄС з досить низькою часткою у структурі ВВП та з високим рівнем фінансової підтримки з боку держави та країн ЄС.

Сільське господарство характеризується наявністю великих землевласників (лендлордів), які здають свої землі в оренду, особливо на південному сході країни. У структурі галузі переважає тваринництво, що зумовлено наявністю цілорічних продуктивних пасовищ. Основними галузями тваринництва, як і в інших країнах Західної Європи, є молочне і м’ясо-молочне скотарство вівчарство свинарство і птахівництво. Найбільші тваринницькі господарства розташовуються в західній більш вологій частині острова Велика Британія. Більшість ферм являють собою високопродуктивні товарні господарства.

У рослинництві половина оброблюваних земель зайнята під багаторічними травами, найбільші площі яких розташовані на заході країни. На інших землях вирощують зернові культури, серед яких провідними є пшениця і ячмінь. Незначні ділянки відведені під вирощування картоплі, цукрового буряку, кормових культур, городини, фруктів та ягід.

У Великій Британії розвинене рибальство. Найбільш інтенсивна ловля ведеться в прибережних водах.

Сфера послуг. Враховуючи острівне положення країни, важливою галуззю сфери послуг є транспорт, представлений усіма видами. Після введення в експлуатацію Трансламаншського тунелю, завдовжки понад 50 км, країна отримала прямий вихід до континентальної транспортної системи. Велика Британія посідає одне з перших місць у Європі за розвитком морського транспорту. Вона володіє однією з найбільших авіакомпаній світу («Брітіш Ейрвейз»), яка за протяжністю авіаліній є абсолютним лідером у Європі, проте за торговельним обігом поступається німецькій «Люфтганзі». Велика Британія володіє найбільшим аеропортом Європи - Хітроу (Лондон) – обслуговує 400 тис. літаків та 50 млн. пасажирів щорічно.

Досить сильними є позиції Великої Британії в галузі телекомунікацій, банківському секторі, концентрація та централізація в якому призвела до формування потужних фінансових груп. Частка британських банків у міжнародному кредитуванні перевищує 20 %.

Особливістю зовнішніх економічних зв’язків є велика роль вивезення капіталу. Зараз найбільші обсяги капіталів вкладаються у сферу обслуговування США і розвинених країн Співдружності.

Велика Британія відіграє значну роль у сфері туризму. Вона є країною переважно ділового, пізнавального, спортивного та освітнього туризму. Крім Лондона, привабливими для туристів є молодіжний центр країни Ліверпуль, університетські міста Оксфорд та Кембридж, шотландські міста Единбург і Глазго – центри мистецтва і проведення фестивалів, Кардифф – столиця Уельсу, яка збирає шанувальників пам’яток Середньовіччя, а також курортні райони на півдні Англії.

Зовнішньоекономічна діяльність. Як і більшість країн Західної Європи, Велика Британія значну увагу приділяє зовнішній торгівлі, частка якої у світовій торгівлі становить близько 6 %. Основними промисловими товарами, які країна постачає на зовнішні ринки, є продукція машинобудування, хімічної та хіміко-фармацевтичної галузей. Надзвичайно конкурентоспроможними на світовому ринку є харчові концентрати, кондитерські вироби, тютюн і різноманітні напої. Основними статтями імпорту є промислове обладнання, технології, паливо, продукти харчування.

Країна здійснює 10 % світового експорту послуг – банківських, страхових, брокерських, консультативних, а також у галузі комп’ютерного програмування.

Велика Британія є потужним світовим інвестором. Значна частина інвестицій припадає на країни ЄС, зокрема на Німеччину (особливо Східну). А в самому Королівстві високою є частка інвестицій із США.

Відносини Великої Британії з Україною набувають дедалі більш стійкого і динамічного характеру. Спостерігається тенденція щодо збільшення обсягів взаємної торгівлі. У структурі товарообігу лідерами є текстильна промисловість, продукція чорної металургії і хімічної промисловості. Велика Британія входить до числа великих інвесторів України, посідаючи п’яте місце серед країн-інвесторів. Найбільша частка інвестицій спрямовується в харчову промисловість, машинобудування, внутрішню торгівлю. Створюються спільні українсько-британські підприємства.

Отже, Велика Британія – парламентська монархія, унітарна держава, має острівні володіння за межами своєї території. Країна не відрізняється різноманітністю мінерально-сировинних ресурсів, значна частина її території добре освоєна і зайнята сільськогосподарськими угіддями. Велика Британія – це держава з низьким природним приростом, високою густотою населення і урбанізацією, у її національному складі переважають англійці. Провідними галузями промисловості країни є енергетика, нафтохімічна, хіміко-фармацевтична, харчова галузь промисловості та багатогалузеве машинобудування. У структурі сільського господарства Великої Британії переважає тваринництво. Сильними є позиції Великої Британії в транспорті, галузі телекомунікацій, банківському секторі.Велика Британія є провідною торговельною країною і потужним інвестором.

Франція

Загальні відомості про країну. Офіційна назва держави – Французька Республіка. Її площа становить 551,6 тис. км², а населення – 62,9 млн. осіб. Форма державного правління – президентсько-парламентська республіка. Франція є унітарною державою. Вона складається разом з Корсикою з 22 регіонів, які поділяють на 96 департаментів.

Франція має 4 заморські департаменти (Французька Гвіана, Гваделупа, Мартиніка, Реюньйон) та ряд заморських французьких територій. Столиця Франції – місто Париж – є серцевиною країни. Державна мова країни – французька. Країна входить до Єврозони і нині користується євро.

Географічне положення Франції на заході Європи є вигідним з погляду соціально-економічного розвитку. Моря і гори утворюють природні кордони країни з усіх боків, крім північно-східної частини, і водночас є джерелом важливих природних ресурсів. На заході, півночі і півдні територія країни омивається водами Атлантичного океану, зокрема його Біскайською затокою, протокою Ла-Манш і теплим Середземним морем.

Раніше ЕГП Франції погіршувало наявність на її кордонах високих гір — Альп і Піренеїв. Але зараз через Альпи прокладені численні автомобільні та залізничні тунелі, а зв'язки з Іспанією значною мірою забезпечують морський і повітряний транспорт. Також Франція разом із Великою Британією проклали систему тунелів під протокою Ла-Манш.

Північ і захід Франції займають рівнини, переважно низовини, зручні для заселення та ведення господарства. У центрі країни — нагір'я, залишок давніх гір (Центральний масив). Молоді гори розташовані в прикордонних районах на південному сході й півдні. Вони є дуже мальовничими. На тери­торії Франції можна виділити три типи клімату: помірний морський, перехідний до морського та субтропічний середземноморський.

Межує Франція переважно з країнами, які є членами ЄС: на північному сході з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході з Німеччиною, Швейцарією й Італією, південному заході з Іспанією й Андоррою, на півдні омивається Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном.

Отже, Франція оточена такими природними об’єктами, які є її природною скарбницею, межує з такими сусідами, з якими склалися тісні політичні та економічні зв’язки.

Природні умови і ресурси Франції в цілому сприятливі для господарювання і комфортного проживання людей. Природні умови, зокрема рельєф переважної більшості території країни і клімат, сприятливі для ведення сільського господарства.

На мінерально-сировинні ресурси Франція небагата. Так, у Лотарингії є незначні запаси кам’яного вугілля та залізної руди, у Центральному масиві – запаси урану, який використовують на атомних електростанціях. Як енергетичний ресурс використовують також енергію гірських річок. На півдні – у Провансі і Лангедоці – видобувають боксити. Країна має природні будівельні матеріали, а також калійну та кам’яну сіль.

Жодна країна світу не може зрівнятися з Францією за рекреаційними ресурсами. Особливості рельєфу, зокрема гірські масиви Альп і Піренеїв, є важливим чинником розвитку гірськолижного туризму. Один із найкращих районів приморського відпочинку у світі — Французька Рив'єра (південно-східне узбережжя країни). У межах країни експлуатуються численні джерела цілющих мінеральних вод. Природні рекреаційні об'єкти доповнюються величезною кількістю рекреаційних об'єктів антропогенного походження — старовинними замками, пам'ятками архітектури й культури, музеями тощо.)

Ліси займають 25% території країни, але за останні сто років забезпеченість цими ресурсами зросла за рахунок проведення цілеспрямованої політики заліснення. Завдяки цьому країна не тільки забезпечує власні потреби в деревині, а й виступає її експортером.

Народонаселення і культура. У 1800 р. Франція була найбільшою країною Західної Європи за кількіс­тю населення. Однак уже в середині XIX ст. народжуваність стала знижуватися. У наступному столітті країна першою у світі зіштовхнулася з демографічними проблемами й почала проводити політику, спрямовану на їхнє розв'язання. Природний приріст населення у Франції, як і в більшості країн Західної Європи, невисокий і становить нині всього 0,4 ‰.

Понад 85 % жителів країни – французи. Свої етнічні особливості зберігають каталонці, корсиканці, бретонці, баски.

У країні проживає достатньо багато іммігрантів (понад 4,5 млн. осіб). Переважають вихідці з Алжиру, Португалії, Італії, Іспанії, Марокко, Тунісу.

У релігійному складі найбільше католиків (90 %), також є невелика частка мусульман, є протестантів, іудеїв та православних.

Переважна більшість населення (понад 70 %) мешкає в містах. Рівень життя французів високий. Більше половини населення працює у сфері послуг. Найбільші міста Франції - Париж (9,8 млн. жителів), Марсель і Ліон (по 1,4 млн.).

Проблема: Франція має висококваліфіковані кадри, нове технологічно модернізоване обладнання, цікаві науково-технічні розробки. Однак останніми роками спостерігається «втеча мізків», особливо до США та Великої Британії, де оплата кваліфікованої праці вища, а податки нижчі, ніж у Франції.

Особливості народів і націй.Французька нація має багату історію і культуру, яка завжди впливала і впливає нині на розвиток європейської культури. Позитивними рисами французів, на думку іноземців, є їхня енергійність, привітність, працелюбність, розум, готовність прийти на допомогу, галантність, захопленість. Французів відрізняє вишуканий смак у спілкуванні. У минулому Франція значно вплинула на формування європейського етикету, а французька мова тривалий час була мовою дипломатичного листування. Французи виховані так, що потрапляючи в іншу країну, з легкістю засвоюють і чуже життя, і чужі норми поведінки. Водночас для французів характерні й такі риси, як суєтність, скептицизм, часто зверхність, недостатня пунктуальність. Справедливо пишаючись своєю мовою, французи зазвичай погано знають іноземні мови.

Господарство. За показником ВВП Франція посідає восьме місце у світі, поступаючись сусіднім Німеччині та Великій Британії, а також Росії. У ній, як і в Німеччині, утвердилася соціально орієнтована модель ринкової економіки. Її найважливішою особливістю є більша частка в господарстві державного сектору, ніж у ФРН і Великій Британії. Тому на державних підприємствах Франції працює майже четверта частина всього зайнятого населення країни. Іншою важливою особливістю господарства Франції, як і Німеччини, є захист з боку держави соціальних інтересів населення. Підтвердженням цього є те, що рівень оплати праці в державному секторі вищий, ніж у приватному. Тому більшість французів віддають перевагу роботі на підприємствах, в установах і закладах державної форми власності.

Промисловість. Галузевий склад промисловості Франції є типовим для розвинених країн, провідне значення відіграють машинобудування та хімічна промисловість. Проте у Франції експортний характер мають також харчова й швейна промисловість.

Багатогалузеве машинобудування, представлене виробництвом автомобілів, літаків, ракет, швидкісного рухомого складу залізниць, робототехніки, мікроелектроніки та ін. Рівень розвитку новітніх галузей машинобудування — авіакосмічної, військової техніки, електронної промисловості — є найвищим у Європі. Найбільша концентрація машинобудування спостерігається у Парижі, а також у Ліоні, Тулузі й інших міських агломераціях.

Що стосується побутової техніки, то її вона більше імпортує, ніж експортує, хоча за виробництвом телевізорів входить до першої десятки країн світу.

Франція — потужний виробник транспортних засобів. Дві її автомобільні фірми — державна «Рено» та акціонерна «Пежо-Сітроен» — випускають за рік понад 4 млн. автомобілів (п'яте місце у світі). Лідируючі позиції посідає країна за випуском рухомого складу та облад­нання для залізниць, які у Франції є наукоємною продукцією. Саме фран­цузька, компанія «Алстом» створила перші швидкісні пасажирські поїзди.

Суднобудування розвинене переважно на заході країни. Воно зараз пере­пиває складні часи, хоча виробництво високотехнологічних кораблів вій­ськового призначення продовжує успішно розвиватися.

За масштабами ядерної енергетики Франція поступається тільки США. У країні діє понад 50 енергоблоків АЕС, на яких щорічно виробляється понад 75 % електроенергії. Франція самостійно виробляє обладнання для АЕС.

Дуже високий рівень розвитку має багатогалузева хімічна промисловість. Ва обсягом експорту її продукції Франція посідає четверте місце у світі. Ком­панія «Мішлен» — одна з провідних виробників автошин у світі, а парфуми і косметичні засоби фірм « Крістіан Діор » та «Шанель » є найпрестижнішими. Хімічні виробництва працюють майже в усіх районах Франції. Але особли­во добре вони розвинені в портах, що пояснюється залежністю від імпортної сировини. Тонка хімія, парфумерна та фармацевтична промисловість тяжіють до Парижа. Спеціалізованим центром виробництва парфумів є місто Грас на півдні Франції.

Розвитку машинобудування сприяє потужні чорна та кольорова металур­гія, хімічної — розвинений паливно-енергетичний комплекс. Металургійна промисловість перебуває під надійним захистом держави.

Франція має невеликі власні запаси вугілля, нафти й газу. Але її нафтопе­реробна промисловість є однією з найпотужніших у Європі (переробляється понад 100 млн. тонн нафти на рік). Її найбільші підприємства зосереджені в портах Марсель, Гавр, Руан, Бордо.

Потужне сільське господарство сприяло розвитку харчової промисловості Франції. її провідними галузями є виноробна (друге місце у світі), молочна, м'ясна (найбільший виробник сиру, масла й м'ясопродуктів у Європі), цукрова (перше місце у світі за виробництвом цукру з буряків), кондитерська.

Сільське господарство Франції забезпечене значними площами родючої землі, сучасними технологіями і державними дотаціями фермерів. Усе це зробило Францію лідером у виробництві сільськогосподарської продукції всієї Європи й потужним її експортером. У сільському господарстві, а також у легкій і харчовій промисловості ключову роль відіграють дрібні приватні підприємства. Загальна площа сільськогосподарських земель становить 60% території країни, із яких більше ніж половина зайнята орними землями.

Різноманітність клімату дає змогу поєднувати рослинництво помірного і субтропічного типів. Провідною галуззю рослинництва в помірному поясі є вирощування зернових культур, насамперед пшениці, кукурудзи і ячменю. На Північнофранцузькій низовині вирощують також картоплю, цукровий буряк, соняшник, хміль і льон. Традиційними для Франції і дуже важливими галузями рослинництва є виноградарство, садівництво та овочівництво, які тяжіють на південь до Середземномор’я.

Найважливішою галуззю тваринництва є скотарство, зокрема вирощування великої рогатої худоби (м'ясо-молочний напрямок). Розвинуті також свинарство та конярство. Значну роль у господарстві багатьох міст, що розташувалися на узбережжі Атлантичного океану, відіграє рибальство. У Бретані традиційно займаються вирощуванням устриць.

Сфера послуг. Провідну роль у структурі сфери послуг відіграють банківська сфера, транспорт, торгівля, туризм, хоча за кількістю зайнятих найбільшими є установи з надання консультативних послуг (інформаційних, рекламних, маркетингових та ін.).

Країна має густу транспортну мережу. Її особливість — наявність добре вираженого центру (Париж) і автомагістралей, залізниць, авіаліній і внутрішніх водних шляхів, що відходять від нього в різних напрямках. Сучасні французькі потяги здатні набирати швидкість до 320 км/год.

Франція є світовим лідером у сфері туризму, частка якого становить більше 10 % ВВП країни. Щорічно країну відвідують понад 70 млн. туристів, які приносять дохід у розмірі більше 55 млрд. дол. США.

Зовнішньоекономічна діяльність Франції представлена всіма формами, серед яких чільне місце посідає зовнішня торгівля. Так, за обсягом товарообігу країна посідає четверте-п’яте місце у світі. У ЄС вона є другою за обсягом експорту і третьою за обсягом імпорту. В експорті переважає передусім продукція промисловості – понад 80 %. Основними експортними товарами є автомобілі, літаки, гелікоптери, обладнання для АЕС, космічної техніки, сталь та алюміній, продукція хімічної промисловості, ліки, зброя, текстиль та одяг. На експорт Франція постачає й продукцію аграрного сектору господарства. Основу імпорту становлять енергоносії (зокрема, сира нафта), деякі сільгосппродукти та вироби хімічної галузі.

Перші місця у взаємній торгівлі Франції посідають Німеччина, Велика Британія, Італія, а також Бельгія, Люксембург та Іспанія. Частка США досить невелика і становить усього 7–9 %. Загальний обсяг французьких інвестицій в економіку інших країн становить понад 25 млрд. дол. на рік. Франція завжди приділяла значну увагу країнам Африки як чиннику свого впливу у світі. Це пояснюється в першу чергу наявністю колись тут великої кількості французьких колоній, які й нині перебувають під великим впливом країни.

Нині як у Франції, так і в Україні надається великого значення двостороннім відносинам. Франція замикає десятку головних країн-інвесторів в українську економіку. Інвестиції спрямовуються, зокрема, у харчову промисловість і сільське господарство, телекомунікації і зв’язок, виробництво будівельних матеріалів тощо. Перспективним є розвиток відносин у сфері морського торговельного судноплавства, а також культурних зв’язків.

Отже, Франція – це велика за розмірами парламентсько-президентська республіка, що розташувалася на заході Європи. Країна багата на земельні й рекреаційно-туристичні ресурси, меншою мірою забезпечена мінерально-сировинними ресурсами. Франція – однонаціональна країна, де сповідується католицизм. У країні сформоване ринкове соціально орієнтоване господарство з великою часткою державного сектору. Провідними галузями промисловості є атомна енергетика, машинобудування, хімічна і харчова галузі. Сільське господарство країни посідає провідні позиції в Європі і спеціалізується переважно на рослинництві. Франція експортує автомобілі, літаки, гелікоптери, обладнання для АЕС, космічну техніку, сталь та алюміній, продукцію хімічної промисловості, ліки, зброю, текстиль та одяг; імпортує переважно енергоносії.

Італія

Загальні відомості про країну. Офіційна назва країни – Італійська Республіка. Площа держави разом з островами Сицилія та Сардинія становить 301,3 тис. км², населення – 58 млн. осіб. Форма державного правління – парламентська республіка. Італія – це унітарна держава, яка поділяється на 20 адміністративних областей. Столиця Італії – Рим, грошова одиниця – євро. На території Італії розташовані дві держави-карлики Ватикан і Сан-Марино. Державною мовою є італійська.

Географічне положення Італії на півдні Європи зручне з погляду розвитку економіки і зовнішніх зв’язків. Італія складається з кількох частин: а) материкової (приблизно 1/3 тери­торії країни); б) півострівної (половина Італії); в) острівної (1/6 території). Територія країни не компактна, тому ЕГП різних частин Італії суттєво від­різняється.

Італія має надзвичайно сприятливе приморське положення. оскільки омивається Адріатичним, Лігурійським, Тірренським, Іонічним і Середземним морями. На півночі Італії здіймаються вкриті снігами і льодовиками Альпи. Східні прикордонні ділянки і узбережжя Адріатичного моря охоплені рівнинами. Апеннінський півострів перетинають з півночі на південь гори Апенніни. Між Альпами і Апеннінами розташована досить велика Паданська рівнина, якою несе свої води річка По. Західні узбережжя являють собою слабо хвилясту рівнину.

Країна розташована на перетині міжнародних шляхів сполучення (особливо інтенсив­ний рух міжнародних транспортних потоків у Північній Італії). Найближчими сусідами Італії є Франція, Словенія, Швейцарія та Австрія. Сусіди Італії — її економічні й військово політичні союзники; сусідні країни мають високий рівень економічного розви­тку і ємний ринок.

Природні умови і ресурси Італії різноманітні, що зумовлено значною протяжністю країни з півночі на південь. Майже 4/5 території зайнято горами, що визначило й загальні особливості ландшафтів країни.

Клімат Італії змінюється від помірно теплого на Паданській рівнині до типового субтропічного на півдні півострова та островах. Клімат Альп підпорядкований висотній зональності: помірно теплий біля підніжжя й холодний на вершинах гір.

Кліматичні умови (нехолодна зима, довге жарке, іноді посушливе, літо) а також рельєф сприятливі для розвитку рослинництва і рекреаційно-туристичного господарства. Найбільшою за площею басейну і найповноводнішою річкою Італії є По. На Апеннінському півострові найбільшими річками є Тибр і Арно, що з’єднані системою каналів. Саме на цих річках розташовані найбільші міста Італії – Рим, Флоренція і Піза. Річки використовуються для зрошення і як транспортні шляхи.

Ліси вкрива­ють лише п'яту частину території. Проблемою для Італії є погана забезпеченість деякими видами мінеральної сировини та енергоносіями. Частина сировинних баз віддалена від території країни. Власні енергоресурси – нафта Сицілії та газ Паданської низовини – задовольняють потреби країни лише на 15 %. Промислове значення мають запаси сірки і солей, поліметалевих і ртутних руд, а також будівельних та облицювальних матеріалів, зокрема відомий з давніх часів білий каррарський мармур.

Най­краще країна забезпечена рекреаційними ресурсами. Для організації літнього приморського відпочинку придатне практично все узбережжя країни. Альпи — найбільший у світі район гірського туризму. Іта­лія багата як на природні (вулкани, печери дивовижної краси тощо), так й осо­бливо на історико-культурні та архітектурні пам'ятки.

Населення та міста. Демографічні показники країни нагадують відповідні характеристики ін­ших розвинених держав. Однак в Італії становище ускладнюється більшою часткою населення старшої вікової групи — 25 % та одним із найнижчих у світі показників молодшої вікової групи — лише 13,8 %. Показник річного приросту населення нульовий, середня тривалість життя італійців – 82 роки.

У національному складі переважають італійці (98 %). Також у країні про­живають представники інших, в основному сусідніх народів Європи (німці, словенці, албанці, греки, французи).

Середня густота населення – понад 190 осіб/км², а в окремих районах вона сягає 375 (Ломбардія) і 425 (Кампанія) осіб/км². У містах проживає близько 68 % населення країни; Найбільші міські агломерації— Мілан (4,1 млн. жителів), Рим. (2,7 млн.), Неаполь (2,9 млн. жителів), Турин, Генуя.

У релігійному складі населення най­більше католиків (99 %).

Особливості народів і націй.Італійці – народ, у характері якого домінує експресивність, нестримність емоцій. Важливими рисами італійців є людяність, кмітливість, розум, вишуканий смак. Вони завжди і скрізь здатні насолоджуватися природою і мистецтвом, дуже люблять публічні розваги: карнавали, парадні спектаклі, процесії.

Велику популярність у світі здобула традиційна італійська кухня.

Господарство. Тривалий час Італія відставала від інших головних розвинених країн за обсягами виробництва. Основними причинами були недостатня сировинна база і невеликий внутрішній попит. Від середини минулого століття почалося зростання економіки, але й сьогодні за показниками ВВП на душу населення Італія дещо відстає від більшості своїх сусідів.

Це пояснюється тим, що у межах Італії виділяють більш розвинену промислову Північ і відносно відсталий Південь, де частка сільського господарства значно вища, ніж на Півночі.

Серед країн-лідерів Італія має помірні позиції. Так, за показником ВВП Італія посідає 10-те місце у світі, поступаючись Німеччині, Великій Британії і Франції. Незважаючи на це, держава належить до країн Великої сімки і відіграє провідну роль у Південній Європі та ЄС. Саме Італія подарувала світу багато чудових речей: автомобілі вищого класу «Феррарі» та «Ламборджині», модні торгові марки Армані, Гуччі, Валентино, вино «Мартіні» та лікер «Амаретто». Вона навчила мало не всю планету готувати спагеті та піццу.

Промисловість країни представлена передусім обробними галузями, що орієнтуються на трудові ресурси та переважно імпортну сировину. Головні особливості італійської промисловості: порівняно велике значен­ня легкої та харчової промисловості; невеликі обсяги видобутку корисних копалин і, як наслідок, велика залежність від імпортної сировини; переважання обробних галузей, що орієнтуються на трудові ресурси та переважно на імпортну сировину; недостат­ня спеціалізація на виробництві наукоємної продукції; досить значний дер­жавний сектор.

Для розміщення промисловості характерна велика нерівномірність. Біль­шість виробничих потужностей розташовані на Півночі, де особливо виділяється «промисловий трикутник» Мілан—Турин—Генуя, який можна порівняти з най­розвиненішими промисловими районами світу.

Забезпеченість Італії власними енергоносіями становить 1/6 частину під потреб. Головним паливним ресурсом є природний газ. Його видобуток ведеться в долині, річки По та на Півдні. На Сицилії та поблизу Мілана є не­великі родовища нафти.

Більшість електроенергії виробляється на ТЕС. Відносно великою є частка гідроелектростанцій — 16% і геотермальних станцій — понад 2%.

Італійські металурги виплавляють 27 млн. тонн сталі на рік. Галузь пра­цює на імпортній сировині й паливі, тому найбільші комбінати розташовані на узбережжі (Генуя, Неаполь, Таранто).

Машинобудування — найважливіша галузь промисловості (З0 % промис­лового виробництва). Особливість машинобудування країни — спеціалізація на виробництві товарів переважно середнього рівня складності. У транспорт­ному машинобудуванні панівне становище посідає Фіат (Фабрика італій­ських автомобілів у Турині). Цей багатогалузевий концерн виробляє легкові автомобілі «Фіат», вантажні автомобілі й автобуси «Івеко», рухомий склад для залізниць, міський електротранспорт.

Світове значення має виробництво побутової електротехніки. Кожний два­надцятий холодильник світу і кожна восьма пральна машина виготовлені в Італії.

Із новітніх галузей представлені авіаційне машинобудування (Турин, Не­аполь) та електронна промисловість (переважно на Півдні).

Хімічна промисловість в Італії має велике значення і є другою експорт­ною галуззю після машинобудування. Її спеціалізація — нафтохімія та хі­мія органічного синтезу. Найбільше значення має виробництво синтетичних волокон, пластмас, автомобільних шин, фармацевтичних препаратів. Італія має одну з найпотужніших у світі нафтопереробну галузь.

Італія — великий виробник споживчих товарів: бавовняних тканин, взут­тя, одягу, меблів. Найбільше підприємств легкої промисловості зосереджено на Півночі. Найважливіше значення мають текстильна, швейна й взуттєва галузі.

Найбільші підприємства легкої промисловості працюють на північному заході країни — у Ломбардії та П'ємонті. Країна — провідний експортер одягу і взуття в Європі та світі. Далеко за межами Італії відомі фірми «Доль­че Габбана», «Ніна Річчі» та ін.

Харчова промисловість посідає третє місце серед галузей обробної промис­ловості. Найбільше виробляється молочної продукції (у тому числі різнома­нітні сири), кондитерських і м'ясних виробів, овочевих і фруктових консер­вів, макаронів, виноградних вин, оливкової олії.

Сільське господарство. За врожайністю сільськогосподарських культур і продуктивністю худоби Італія відстає від багатьох західноєвропейських країн. Це пояснюється значною часткою дрібних, як правило, сімейних, господарств із відсталою агротехнікою.

На відміну від більшості розвинених країн, в Італії лідером галузі є рос­линництво. Його частка у вартості товарної продукції становить майже 60 %. За збором овочів і фруктів Італія є лідером у Європі, а за обсягами вирощування цитрусових та оливок поступається лише Іспанії. Провідні позиції посідає країна також у вирощуванні та переробці винограду. Основна технічна культура — цукровий буряк, також вирощується соя, бавовник, льон. Щорічно тут збира­ють понад 12 млн. тонн різноманітних овочів (томати, капусту, цибулю, салат, артишок, спаржу). Найбільш продуктивні сільськогосподарські землі розташовані на Паданській рівнині в басейні річки По.

Розвиток тваринництвастримується як нестачею кормової бази, так і конкуренцією дешевшої продукції з Франції, Нідерландів та інших країн ЄС. Спеціалізується Італія на вирощуванні великої і дрібної рогатої худоби (молочно-м'ясного напрямку), а також на вирощуванні свиней.

Сфера послуг Італії представлена такими найбільш значущими галузями, як туризм, транспорт і банківська діяльність. Їхня частка у ВВП становить 69 %. Транспортний комплекс Італії забезпечує не тільки внутрішні потреби країни, а й є важливою ланкою транспортної системи усіх країн ЄС. Стосується це насамперед трубопровідних і морських магістралей. Банківська сфера завжди добре була розвинена в країні, яка є її батьківщиною. Проте кількість банків та обсяг їхніх активів нині невпинно скорочуються.

Туристичний потенціал Італії. Італію справедливо вважають музеєм під відкритим небом, країною музики й архітектури. У багатьох її містах зосереджені видатні пам’ятки архітектури різних часів, які сприяють розвитку пізнавального туризму.

Зовнішньоекономічна діяльність.Зовнішні економічні зв'язки Італії постійно розширюються, зростає їхнє значення для господарства. В експорті країни переважає передусім продукція машинобудування, зокрема обладнання для різних галузей і транспортне обладнання, побутова електротехніка та електроінструменти, а також труби, тканини, одяг, взуття, хімічні товари і продуктів харчування. Найбільше італійських товарів купують країни — члени ЄС і США.

В імпорті великою є частка енергоносіїв (головним чином нафти й природного газу), а також мінеральна сировина, металопродукція. Імпорт географічно більш різноманітний, але все-таки більше ніж половина припадає на країни ЄС.

Значні доходи приносить туризм. Італію щорічно відвідують понад 50 млн. іноземних туристів (переважно німці, французи та американці США).

Стосунки Італії та України побудовані на взаємовигідних двосторонніх відносинах. Між двома країнами розвиваються торговельні відносини. Україна експортує до Італії метал і металопродукти, мінеральну сировину, хімічну продукцію. Італія постачає в Україну машини та обладнання, текстильні вироби, а також продукцію хімічної промисловості. Італія інвестує окремі галузі господарства України, зокрема сільське господарство і машинобудування. В Україні створені спільні італійсько-українські підприємства.