Типологія особистості студента.

За рівнем професійної спрямованості розглядають таку типологію студентів:

Перший тип – студенти з позитивною професійною спрямованістю, яка зберігається протягом усього періоду навчання. Вона обумовлена чітким уявленням про майбутню професію. Орієнтація в професійній сфері пов’язана з привабливістю змісту фаху, його відповідністю власним здібностям, високою соціальною значущістю. Ці студенти характеризуються високим рівнем активності.

Другий тип – студенти, які остаточно ще не визначилися у своєму ставленні до професії. Здебільшого вибір фаху не має чітко вираженої професійної мотивації, інформація про професію поверхова. Головна орієнтація у професійній сфері пов’язана з соціальними можливостями, що надаються професією, із широким застосуванням спеціальності та перспективою успішної професійної кар’єри. Для більшості студентів цієї групи прийнятним є компроміс між негативним (або індиферентним) ставленням до професії та продовженням навчання у ВНЗ. Через це їхня активність характеризується непостійністю, чергуванням спадів і підйомів.

Третій тип – студенти з негативним ставленням до професії. Мотивація вибору обумовлена переважно загальновизнаними в суспільстві цінностями вищої освіти. Рівень їх уявлень про професію низький. У фаховій сфері приваблює матеріальна винагорода, соціальні можливості, що надаються професією (можливість працювати в місті, тривала відпустка тощо). Показники активності невисокі й дуже нестійкі.

Залежно від ставлення студентів до професійного навчання і громадської роботи, за їх соціальною активністю та позанавчальними інтересами можна виокремити такі групи (або типи) студентів:

1 тип: Студенти, яким притаманний комплексний підхід до мети та завдань професійного навчання. Вони мають широкі пізнавальні інтереси, допитливі, ініціативні, успішно навчаються з усіх предметів. Багато читають додаткової літератури, самі активно шукають нові аргументи, додаткові обґрунтування, порівнюють інформацію і знаходять істину, зацікавлено обмінюються думками з товаришами, перевіряють достовірність своїх знань.

Студент такого типу має орієнтацію на широку спеціалізацію, на різнобічну глибоку професійну підготовку. Він бере активну участь у роботі наукових гуртків або навіть проводить наукові дослідження разом із викладачем. Ці студенти активні в громадській роботі, знаходять час для відвідання театру й музею, зайняття спортом тощо.

2 тип: Студенти, які чітко орієнтуються на вузьку спеціалізацію. Хоча пізнавальна діяльність студента й виходить за межі навчальної програми, проте на відміну від першого типу, якому притаманне подолання рамок навчальної програми нібито в ширину, то цей вихід здійснюється в глибину. Для цієї групи студентів притаманне цілеспрямоване, вибіркове набуття лише тих знань, умінь і навичок, які необхідні (на їх думку) для майбутньої професійної діяльності. Ці студенти добре й відмінно навчаються з предметів, що пов’язані з їхньою спеціальністю, не виявляючи при цьому належного інтересу до суміжних наук і дисциплін.

Система духовних запитів студента звужена рамками професійних інтересів і тими, які перебувають поблизу них.

3 тип: Цю групу складають студенти, для яких навчання не є метою. Сфера їх інтересів міститься за межами навчально-професійної діяльності. До навчання ставляться байдуже, постійно пропускають заняття, мають «хвости». Якщо їм допомагають товариші (батьки або викладачі), то часто дотягують до отримання диплому.

Людмила Сердюк. Більш детальний якісний аналіз емпіричних даних, з урахуванням поділу вибірки досліджуваних на групи високомотивованих та низькомотивованих студентів дозволив виділити намнайбільш виразні типи мотиваційної спрямованості учіннястудентів та більш детально охарактеризувати їх психологічний зміст:

І тип (Оптимальний) – оптимальна напруженість (у межах середніх значень) самореалізації, самоставлення і перспективи майбутнього. Для цього типу характерна також оптимальна напруженість мотивації самореалізації. Цей тип характеризується успішною самореалізацією і мотивацією учіння.

І (а) – варіант цього типу при співвідношенні високої напруженості самореалізації й оптимальної напруженості самоставлення та перспективи майбутнього. Характеризується оптимальною або високою напруженістю мотивації самореалізації.

І (б) – варіант співвідношення високої напруженості самоставлення при оптимальнійнапруженості самореалізації і перспективи майбутнього. Цей тип характеризується успішноюсамореалізацією, високою працездатністю, його можна назвати «успішним», для нього найбільш характерна висока напруженість мотивації психологічного благополуччя, яка опосередковано запускає напруженість самореалізації.

Загалом І тип відмічається високою значимістю цінності розвитку, представники цього типу, мають високе прагнення до самореалізації, підтримують оптимальну напругу

досягнення мети не допускаючи «перенапруженості» мотивації самореалізації. Унаслідок

цього самореалізація відбувається найбільш ефективно, досягається найбільша результативність діяльності і рівень досягнень динамічно зростає.

ІІ тип (не оптимальний) – завищення показників напруженості самореалізації, самоставлення і перспективи майбутнього, особливо двох перших. Для цього типу характерна «перенапруженість» мотивації самореалізації. Оскільки висока напруженість самореалізації призводить до завищення рівня цілей і домагань, що створює високу напругу досягнення мети, то людина не знаходить ресурсів для зниження напруження. Це спрямовані на самореалізацію, активні, діяльні люди, характеризуються високим рівнем осмисленості життя, Але при цьому вони не завжди здатні через надмірні домагання поставити досяжні близькі цілі. У результаті може наступити виснаження і мотивація самореалізації знизиться.

Варіантом такого типу може бути такий тип, коли повністю відсутня або має негативне значення напруженість всіх показників – самореалізації, самоставлення та перспективи майбутнього. Такі студенти на мають бажання вчитися, не мають визначених перспективних цілей, як і конкретних актуальних. При цьому вони досить внутрішньо цілісні – у структурі мотивації немає протиріч. Вонивибирають шлях спокійного життя, «пливуть за течією».

ІІІ тип (примусовий) – низька напруженість самореалізації і самоставлення та оптимальнанапруженість досягнення мети. Для такого типу характерна низька або відсутня напруженістьмотивації самореалізації. Це дисципліновані, наполегливі, виконавчі студенти, оптимальномотивовані на досягнення конкретних цілей, в навчальній діяльності переважає зовнішнядетермінація. Таку мотивацію можна назвати «примусовою», мається на увазі, що студенти вчаться за принципом «так треба», бо такі цінності є прийнятними в суспільстві.

IV тип (дисгармонійний) – висока напруженість самореалізації і низька напруженістьсамоставлення та перспективи майбутнього. Характерна суперечливість мотивації учіння, низькі показниками успішності. Унаслідок високої напруженості самореалізації зростають цілі, проте вони, в силу низької осмисленості перспективи майбутнього і особистісної пасивності, будуть спрощені. Внутрішня суперечливість мотивації пояснюється загальним життєвим принципом «хочу, щоб у мене все було, але щоб мені за це нічого не було».