Програма забезпечення безпечності промислового підприємства

Згідно з п. 1.1 ДСТУ 2156-93 (Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення) небезпека - це сукупність факторів, пов'язана з експлуатацією промислового підприємства, що діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин, які чинять (здатні чинити) негативний вплив на реципієнтів.

Промислове підприємство (п. А.1.1 ДСТУ 2156-93) - це державна, змішана, спільна, іноземна, кооперативна виробнича одиниця (декілька одиниць), що діє на території держави і створена з метою одержання товарної продукції.

Реципієнт (п. А. 1.2 ДСТУ 2156-93) - це об'єкт негативного впливу небезпеки, ініційованої промисловим підприємством.

Згідно з п. 4.2.1 ДСТУ 3273-95 (Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги) кожне підприємство в цих режимах його функціонування (нормальна експлуатація, аварійна ситуація, аварійний режим, ліквідація наслідків аварії, зняття з експлуатації, ліквідація підприємства) тією чи іншою мірою впливає на здоров'я та тривалість життя персоналу, населення регіону, а також на стан навколишнього середовища. При цьому (п. 4.2.2 ДСТУ 3273-95) як реципієнти виступають: люди; флора і фауна; атмосфера, гідросфера і літосфера; урбанізовані та сільськогосподарські території; об'єкти рекреації; території, які охороняються особливо (національні парки, заповідники, пам'ятки історії та культури тощо); інші матеріальні об'єкти будь-якої форми власності.

Як «джерело небезпеки» (для реципієнтів) згідно з п. 2.1 ДСТУ 2156-93 може розглядатися будь-який технологічний об'єкт у складі про­мислового підприємства, який за певних обставин (тривалий вплив, аварія) може стати небезпечним як для працівників підприємства, так і для населення регіону та навколишнього середовища (джерела небез­пеки поділяються на біологічні, радіаційні, електромагнітні, шумові, вібраційні, вибухонебезпечні, легкозаймисті, пожежонебезпечні та ін.).

Властивість підприємства (об'єкта) за нормальної експлуатації та в разі аварії обмежувати вплив джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище встановленими межами характеризується терміном «безпечність промислового підприємства» (п. 1.4 ДСТУ 2156-93). Рівень безпечності вважається прийнятним, якщо забезпечено додержання вимог державних нормативних документів з безпеки (на­приклад, правил санітарних норм, нормативів безпеки і т. ін.).

Забезпечення потрібного рівня безпечності досягається (п. 4.1 ДСТУ 3273-95) проведенням спеціального комплексу робіт на всіх стадіях циклу існування промислового підприємства (вибір технології ви­робництва, розробка і виготовлення устаткування і обладнання, вибір проммайданчика, проектування, будівництво, введення в дію, експлуатація, зняття з експлуатації, ліквідація підприємства) і полягає в зниженні потенційної небезпеки до припустимого рівня, встановленого нормативними документами.

Саме для забезпечення суворого дотримання вимог указаних нор­мативних документів ДСТУ 3273-95 передбачено оформлення «Програми забезпечення безпечності промислового підприємства», яка містить перелік таких обов'язкових робіт.

1 Роботи для визначення потрібного рівня безпечності проми­слового підприємства на стадії проектування.

1.1 Збір даних про режим, умови роботи та надійність технологічно­го устаткування (чи його аналогів), яким буде обладнуватись промислове підприємство, про склад та організацію роботи працівників, про склад та якість експлуатаційної документації.

1.2 Аналіз одержаних даних і визначення попередніх вимог до безпечності підприємства.

1.3 Аналіз відмов устаткування, які призводять до проектних аварій на підприємстві, і формулювання вимог до його надійності, а також фор­мулювання вимог до систем (пристроїв, елементів) безпеки.

1.4 Аналіз характеристик майданчиків, де передбачається будівництво підприємства.

1.5 Визначення вимог до безпечності підприємства, які виносяться в технічну та експлуатаційну документацію.

1.6 Вибір методів оцінювання чи контролю безпечності підприємства на подальших стадіях його створення, затвердження "Про­грами забезпечення безпечності".

2 Роботи для досягнення потрібного рівня безпечності проми­слового підприємства на стадії проектування

2.1 Аналіз безпечності різних варіантів проекту підприємства та йо­го розміщення на проммайданчику, попереднє оцінювання безпечності перспективних варіантів підприємства.

2.2 Порівняння варіантів проекту і вибір варіанта, який переважає за критерієм безпечності.

2.3 Підготовка вихідних даних і проведення попередніх розрахунків відносно складу і кваліфікації працівників, які відповідають за безпечність підприємства.

2.4 Аналіз впливу рівня безпечності різних варіантів проекту на по­казники техніко-економічної ефективності підприємства.

2.5 Розробка вимог до устаткування, яке виконує функції захисту об'єкта.

2.6 Розроблення вимог до персоналу, що бере участь у виконанні функцій, важливих для безпеки, і складання інструкцій для цього персо­налу, зокрема, інструкцій з керування проектними і позапроектними аваріями, та планів захисту персоналу і населення.

2.7 Вибір остаточного варіанта проекту.

2.8 Уточнення даних про надійність технічних засобів, важливих для безпечності підприємства.

2.9 Уточнення проектної оцінки показників безпечності підприємства.

2.10 Експертиза і (у разі необхідності) доробка технічних умов на заплановану до випуску продукцію з метою забезпечення її безпечності для життя, здоров'я людей, їхнього найма та навколишнього середовища під час експлуатації чи вживання цієї продукції.

3. Роботи з дослідження та підвищення безпечності промисло­вого підприємства в умовах дослідної та промислової експлуатації

3.1 Уточнення (розробка) системи збирання та оброблення інформації про надійність устаткування, важливого для безпечності, зби­рання та оброблення інформації, про надійність технологічного устатку­вання і дії персоналу в аварійних ситуаціях, аналітичне оцінювання безпечності підприємства на підставі одержаної інформації.

3.2 Уточнення (за необхідності) параметрів технічної експлуатації технологічного устаткування підприємства, складу і кваліфікації персо­налу підприємства, корекція експлуатаційної документації.

3.3 Перевірка виконання правил, нормативів і регламентів, які відносяться до безпечності підприємств, передбачених інструкціями з їхньої експлуатації.

3.4 Планування та проведення спеціальних випробувань окремих комплексів устаткування, важливого для безпечності підприємства.

3.5 Аналіз впливу безпечності підприємства на ефективність його функціонування.

3.6 Контроль і забезпечення (методами стандартизації та сертифікації за допомогою технічних умов, експлуатаційних і ремонтних документів) безпечності промислового підприємства щодо вироблюваної продукції.

3.7 Розроблення та реалізація рекомендацій з підвищення безпечності конкретного підприємства, з підготовки типових проектних рішень.

4. Роботи для забезпечення безпечності на стадії ліквідації промислового підприємства

4.1 Перевірка виконання правил, нормативів і регламентів, які відносяться до ведення робіт під час ліквідації підприємства.

4.2 Розроблення та реалізація рекомендацій з підтримання екологічно безпечної природно-техногенної системи, в яку перетворюється підприємство, що ліквідується.

План реагування на загрозу виникнення вірогідних надзвичайних ситуацій

«План реагування на загрозу виникнення вірогідних ситуацій» роз­робляється з метою завчасного планування дій персоналу і сил ЦЗ об'єкта стосовно своєчасного впровадження запропонованих у «Матеріа­лах дослідження існуючої сталості функціонування діючого промислово­го об'єкта» ефективних заходів щодо підвищення ступеня захисту пер­соналу і опороздатності кожного з елементів для забезпечення сталості функціонування об'єкта в цілому.

Цей „План" включає перелік робіт (які необхідно провести на кож­ному з елементів досліджуваного об'єкта), спрямованих на запобігання виникненню або мінімізацію наслідків вірогідних НС, а також на реаліза­цію заходів щодо підвищення ступеня захисту виробничого персоналу і опороздатності виробничих комплексів кожного з елементів об'єкта.

Документ складається з титульного аркуша і комплекту спеціальних бланків, зразки яких наведено далі.

«План реагування на загрозу виникнення вірогідних ситуацій» затверджується керівником (володарем) досліджуваного об'єкта після уз­годження з керівниками місцевого головного управління МНС і закріпле­ної за об'єктом державної (комунальної) аварійно-рятувальної служби.

Документація «Плану реагування на загрозу виникнення вірогідних ситуацій» має бути пронумерованою, зброшурованою, затвердженою і узгодженою, а також скріпленою печат­ками об'єкта і організацій, які її узгодили. Вона у повному обсязі повинна знаходитись у відповідальних керівників і диспетчера об'єкта, а також у територіальному управлінні МНС, у керівника закріпленої АРС (форму­вання). Витяги з цього «Плану реагування на загрозу виникнення вірогідних ситуацій» обсягом, достатнім для виконання за­планованих робіт, повинні знаходитись у відповідальних керівників робіт.

Після виконання всіх запланованих робіт проводиться відповідне корегування "Планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та ава­рій", "Планів реагування на надзвичайні ситуації", "Декларації про безпе­ку промислового підприємства " тощо.

Обстеження

Згідно з п. 5.1 ГСТУ 75.2-24361240-002-2002 основними видами діяльності аварійно-рятувальних служб (формувань) під час виконання ними робіт із запобігання (профілактики) виникненню НС і мінімізації їхніх наслідків у режимі повсякденної діяльності є :

• участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів щодо аварійно-рятувального обслуговування;

• аналіз техногенної безпеки об'єкта та території і оцінка стану їх протиаварійного захисту , а також готовності підприємства (об'єкта) до проведення робіт з ліквідації НС та їхніх наслідків;

• погодження планів реагування на НС;

• створення та ведення інформаційного банку даних про стан не­безпечності об'єктів і територій;

• прогнозування виникнення можливих аварій на об'єкті та тери­торії;

• розроблення та надання органам виконавчої влади, керівникам підприємств (об'єктів) пропозицій (рекомендацій) щодо підвищення про­тиаварійного стану об'єктів і територій та усунення виявлених порушень норм, правил (вимог) безпеки;

в організація та виконання робіт з посилення (забезпечення) про­тиаварійного захисту об'єктів і територій (роботи, що потребують засто­сування умінь рятувальників, проведення спеціальних вимірів, технічне обслуговування та випробування спеціальних засобів захисту і оснащен­ня тощо);

• участь у навчанні працівників підприємства (а також населення прилеглої території) поведінці в умовах НС та у підготовці добровільних рятувальних формувань на об'єкті та території до дій в НС;

• методичне керування та контроль державними АРС діяльності об'єктових аварійно-рятувальних служб ;

• участь у підготовці рішень з питань створення, розміщення , ви­значення обсягів матеріальних резервів для ліквідації НС;

• участь у проведенні експертизи проектних рішень щодо поліп­шення захисту об'єктів і територій на випадок виникнення НС;

• перевірка стану протиаварійного захисту об'єктів і територій та готовності підприємств (об'єктів) до проведення робіт з ліквідування НС тощо.

Однією з найважливіших форм діяльності аварійно- рятувальних служб (формувань) є обстеження об'єктів і територій з метою запобіган­ня (профілактики) виникненню НС на відповідність нормам, правилам (вимогам) безпеки (викладеним у чинних нормативних, директивних, ме­тодичних документах) та визначення стану їх протиаварійного захисту і підготовленості підприємств (об'єктів) до дій з ліквідування вірогідних надзвичайних ситуацій.

Згідно з п. 6.3.1 ГСТУ 75.2-24361240-002-2002 обстеження прово­дить оперативний особовий склад аварійно-рятувальної служби (форму­вання) в присутності вповноваженого керівником підприємства (об'єкта) представника.

Обстеження бувають планові та позапланові. За видами вони поділяються на комплексні, при яких всебічно і детально перевіряється стан протиаварійного захисту підприємств (об'єктів) та їх готовності до проведення робіт з ліквідування НС і можливості виконання заходів, пе­редбачених „Планом реагування на НС", і цільові, у ході яких перевіряються окремі питання стану їх протиаварійного захисту. Прове­дення комплексних обстежень, як правило, передує узгодженню аварійно-рятувальною службою (формуванням) „Плану реагування на НС".

До початку обстеження відповідальний за його проведення організовує вивчення виробничих особливостей підприємства (об'єкта), ознайомлення зі змістом нормативних, директивних і методичних документів з питань безпеки технологічних процесів. Виявлені під час проведення обстеження порушення норм, правил (вимог) безпеки, які можуть призвести до загибелі та травмування людей, мають бути негай­но усунені, в протилежному разі виконання робіт (експлуатація машин, механізмів) припиняється.

З метою усунення виявлених порушень відповідальний за прове­дення обстеження складає обов'язковий для виконання керівником (власником) підприємства (об'єкта) припис за встановленою формою, в якому зазначаються терміни усунення недоліків. Після усунення пору­шень, що зазначені у приписі, та по закінченні вказаних у ньому термінів керівник (володар) підприємства (об'єкта) повинен письмово повідомити про це аварійно-рятувальну службу (формування). Зупинені роботи (екс­плуатація машин, механізмів) поновлюються з письмового дозволу АРС (формування) після перевірки нею факту усунення порушень.

За результатами обстежень і за висновками комісій з розслідування причин виникнення НС аварійно-рятувальна служба (формування) про­водить аналіз техногенної безпеки об'єктів і територій та оцінку стану їх протиаварійного захисту, а також готовності до проведення робіт з лікві­дування НС. За результатами цього аналізу АРС (за необхідності) роз­робляє та надає органам виконавчої влади, керівнику підприємства, (об'єкта) пропозиції (заходи) щодо поліпшення протиаварійного стану об'єктів і територій. При цьому рекомендований комплекс заходів щодо запобігання виникненню НС залежить від джерел небезпеки та можливих уражальних чинників і визначається керівником (власником) об'єкта ра­зом з аварійно-рятувальною службою (формуванням).

2. Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій на ПНО та пом’якшення їхніх наслідків

Плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій

Наказом Комітету з нагляду за охороною праці України від 17 черв­ня 1999 року №112 затверджено „Положення щодо розробки планів ло­калізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій". Це Положення поши­рюється на потенційно небезпечні підприємства і об'єкти, на яких мож­ливі аварії із залповими викидами вибухонебезпечних і токсичних проду­ктів, вибухами і загоряннями (пожежами) в апаратурі, виробничих примі­щеннях і зовнішніх спорудах, що можуть призвести до зруйнування бу­динків, споруд, технологічного устаткування, ураження людей, негатив­ного впливу на довкілля. Цей нормативний документ установлює поря­док розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (далі - ПЛАС), вимоги до їх складу, змісту та форми, процедуру затвер­дження й перегляду ПЛАС. Вимоги Положення є обов'язковими для всіх міністерств, відомств, підприємств, організацій, юридичних осіб незалеж­но від їхньої галузевої та (або) відомчої належності й форми власності.

Терміни і визначення цього Положення вживаються у таких значен­нях.

Аварійна ситуація - стан потенційно небезпечного об'єкта, що характеризується порушенням меж та (або) умов безпечної експлуатації (але не перетворився у аварію), при якому всі несприятливі впливи дже­рел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище ут­римуються у прийнятих межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом.

Аварія - раптова подія (наприклад, така, як потужний викид небез­печних речовин, пожежа або вибух) внаслідок порушення експлуатації підприємства (об'єкта), яка призводить до негайної та (або) наступної за­грози для життя та здоров'я людей, довкілля, матеріальних цінностей на території підприємства і (або) за його межами.

Блок технологічний - апарат (устаткування) або група (з мінімальною кількістю) апаратів (устаткування), які в заданий час можна відімкнути (ізолювати) від технологічної системи без небезпечних змін режиму, що можуть призвести до розвитку аварій в суміжній апаратурі.

Відділення - структурний підрозділ підприємства або цеху, що міс­тить декілька виробничих дільниць, займає відокремлену територію та здійснює частину виробничого процесу з перероблення предмета праці.

Дільниця виробнича - структурний підрозділ підприємства або це­ху, що об'єднує групу робочих місць, організованих за предметним, технологічним або предметно-технологічним принципом спеціалізації.

Критичні значення параметрів - граничні значення одного або кількох взаємозв'язаних параметрів (щодо складу матеріального середовища, тиску, температури, швидкості руху, часу перебування в зоні із за­даним режимом, співвідношення компонентів, що змішуються, роз'єднування суміші та ін.), при яких можливі виникнення вибуху в технологічній системі або розгерметизація технологічної апаратури та викиди горючої або токсичної речовини в атмосферу.

Ліквідація наслідків аварії - режим функціонування, під час якого підприємство (об'єкт) після аварії переводиться в режим нормальної експлуатації або перетворюється в екологічно безпечну природно-технологічну систему.

Небезпечні режими роботи устаткування - режими, які характе­ризуються відхиленнями технологічних режимів від регламентних зна­чень, при яких може виникнути аварійна ситуація та (або) статися зруй­нування обладнання, будівель, споруд.

Об'єкт потенційно небезпечний - будь-яке джерело потенційної шкоди життєво важливим інтересам людини.

Підприємство потенційно небезпечне - промислове підприємство, що використовує у своїй діяльності або має на своїй території потенційно небезпечні об'єкти.

Підприємство (промислове) - статутний суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробництво і реалізацію продукції певних видів із метою одержання прибутку.

Підрозділ структурний - ланка організації (підприємства), що включає колектив виконавців або (і) робочих, має відокремлені, чітко визначені функції в процесі управління або виробничому процесі, які відрізняються від функцій інших ланок, і в силу цього входить як організаційно відокремлена від інших підрозділів частина організації (підприємства) в його структуру або структуру підрозділів організації (підприємства). Наприклад: виробництво, цех, відділення, виробнича дільниця.

Складовою частиною виробництва можуть бути цехи, відділення і виробничі дільниці. Складовою частиною цеху можуть бути відділення і виробничі дільниці. Складовою частиною відділення є виробничі дільниці.

Процес технологічний - сукупність фізико-хімічних перетворень речовин і змін значень параметрів матеріального середовища, які про­водяться з певною метою в апараті (системах взаємозв'язаних апаратів, агрегатів, машин і т. ін.).

Спеціалізовані підрозділи - гірничо-газорятувальні та пожежні частини, медична служба, підрозділи формувань органів Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.

Уражальні чинники аварії - фактори, що виникають під час аварії, які здатні у разі досягнення певних значень завдати збитків здоров'ю лю­дей, довкіллю, матеріальним цінностям (наприклад, надлишковий тиск у фронті ударної (вибухової) хвилі, теплове навантаження від полум'я, концентрація небезпечних речовин в атмосфері, воді, ґрунті тощо).

Установка- сукупність устаткування (апаратів), яка виконує певну функцію в технологічному процесі.

Цех- організаційно та (або) технологічно відокремлений структур­ний підрозділ, що прямо чи побічно бере участь у переробленні предме­та праці на готову продукцію та складається із сукупності виробничих дільниць.

Враховуючи викладене та згідно з вимогами Положення плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій (ПЛАС) розробля­ються на кожному з конкретних підприємств (до складу яких входять потенційно небезпечні об'єкти (ПНО)) з метою завчасного планування дій, взаємодії персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, цен­тральних, і місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого само­врядування з локалізації та ліквідації вірогідних аварій та пом'якшення їх наслідків. При цьому перелік виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць) і окремих об'єктів, для яких розроблюється ПЛАС, визначається і затверджується власником (керівником) підприємства за узгодженням із територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці та з територіальними органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій (МНС).

Відповідно до змісту Положення аварії залежно від їхнього мас­штабу поділяються на три (А, Б, В) рівні:

• на рівні «А» аварія характеризується її розвитком в межах одно­го виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке є структур­ним підрозділом конкретного підприємства;

• на рівні «Б» аварія характеризується переходом за межі струк­турного підрозділу і розвитком її в межах підприємства;

• на рівні «В» аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу уражальних чинників на населення розташованих поблизу населених районів та (або) інші підприємства (об'єкти), а також на довкілля.

Розробка ПЛАС ґрунтується:

• на прогнозуванні сценаріїв виникнення вірогідних для досліджуваного підприємства (об'єкта) аварій;

• постадійному аналізі сценаріїв розвитку конкретних аварій і масштабів їхніх негативних наслідків з одночасною оцінкою достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварій, а та­кож технічних засобів її локалізації;

• аналізі необхідних дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних стадіях їх розвитку.

ПЛАС повинен містити:

• титульний аркуш установленого зразка;

• аналітичну частину, в якій викладено аналіз небезпек (тобто перелік можливих аварій, а також сценарії їх виникнення і розвитку з оцінкою можливого рівня та негативних наслідків кожної з таких аварій тощо);

• оперативну частину, яка регламентує порядок взаємодії та дій виробничого персоналу, спецпідрозділів (а при необхідності - й населен­ня) в процесі виконання заходів щодо локалізації та ліквідації наслідків кожної з указаних вище аварій;

• додатки у вигляді: копії наказу по підприємству (об'єкту) про при­значення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника (ВК) робіт щодо локалізації та ліквідації аварій на рівнях «А» і «Б»; копії рішення органу місцевого самоврядування про призначення посадової особи (осіб) для виконання функцій ВК при аваріях на рівні «В»; інших необхідних документів.

Аналітичну частину ПЛАС рекомендується виконувати з урахуван­ням певних відомостей.

Аналіз небезпеки підприємства (об'єкта) проводиться на основі де­тального розгляду його стану згідно з вимогами Положення, міжгалузевої та галузевої нормативної документації, рекомендацій довідкової та нау­ково-технічної літератури, а також з урахуванням аварій і аварійних ситуацій, що відбувалися на цьому і аналогічних підприємствах (об'єктах). При цьому необхідно визначити всі можливі аварійні ситуації і аварії (в тому числі й малоймовірні) з катастрофічними наслідками, які можуть виникнути на підприємстві (об'єкті), та розглянути сценарії їхнього розвитку і оцінити можливі наслідки.

Для цього виявлення можливостей і умов виникнення вірогідних аварій слід виконувати на основі аналізу особливостей роботи як окре­мого обладнання (апаратів, машин тощо), так і їхньої групи (технологічних блоків), а також з урахуванням небезпечних властивостей речовин і матеріалів, що використовуються у виробництві або можуть утворюватись при реалізації технологічних процесів. При цьому виходять з постулату: аварійні ситуації і аварії з тяжкими наслідками можуть ви­никнути на підприємстві (об'єкті) тільки за наявності в його складових не­безпечних речовин і (або) небезпечних режимів роботи.

Тому, перш за все, в процесі аналізу визначають (за даними конструкторсько-технологічної документації) наявність у кожному з видів ус­таткування кожного із структурних підрозділів підприємства «запасів» небезпечних речовин (матеріалів) або можливість їхнього утворення при реалізації технологічних процесів. При цьому до небезпечних відносять вибухопожежонебезпечні речовини і шкідливі речовини та біологічні пре­парати.

У свою чергу, небезпечні режими роботи устаткування характери­зуються такими технологічними параметрами, як небезпечно велике (або мале) значення тиску, температури, електричної напруги, порушення встановленого складу технологічного середовища тощо.

Далі слід виявити потенційні види небезпеки для кожної з одиниць обладнання (апарата, машини і т. ін.) та процесу, що відбувається в ньому. При цьому основними видами небезпеки вважають: пожежу; ви­бух (усередині обладнання, в будівлях, у навколишньому середовищі); розрив або зруйнування обладнання; розгерметизацію обладнання з ви­кидом шкідливих речовин тощо.

Для кожного з виявлених таким способом потенційно небезпечних об'єктів необхідно прогнозувати сценарії виникнення і розвитку можливих аварій, що призводять до реалізації потенційних небезпек (і, зокрема, до виникнення надзвичайних ситуацій. Кожен з таких сценаріїв повинен по­чинатися з події (стадії), що утворює безпосередню загрозу виходу технологічного процесу з-під контролю й виникнення аварії. При цьому слід ураховувати параметри стану речовини (температура, тиск, агрегат­ний стан тощо) і стан обладнання, які відповідають як нормальному технологічному режиму, так і режимам, що можливі при виникненні та розвитку аварії.

На кожній стадії розвитку конкретної аварії необхідно:

• оцінити місця розташування і можливі значення кількісних показників (наприклад, величину маси, теплотворну здатність, токсичність і т. ін.) речовин, які можуть взяти участь у розвитку вірогідної аварії;

• встановити перелік первинних уражальних чинників, які притаманні виду небезпеки, що реалізується під час конкретної аварії;

• оцінити можливі негативні наслідки впливу вказаних первинних уражальних чинників на сусідні об'єкти і їхній персонал з урахуванням властивостей цих об'єктів та їхнього просторового розташування відносно аварійного об'єкта (завчасним визначенням і відображенням можливих форми, геометричних розмірів і просторового розташування зон можливого ураження (ЗМУ) кожного з первинних уражальних чинників, можливого ступеня зруйнування (або іншого виду пошкоджен­ня) кожного із сусідніх об'єктів і шляхом прогнозування (на цій основі) для кожного з них можливих величин втрати основних фондів, загальних і санітарних втрат персоналу, збитків тощо);

• визначити безпечні зони (і, зокрема, місця можливого розташу­вання сховищ і укриттів, шляхи безпечної евакуації персоналу і т. ін.), що не потрапляють в межі ЗМУ.

Саме за результатами такого прогнозу встановлюють можливість переходу кожної з конкретних вірогідних аварій на рівні „А", „Б" або „В" (що може спричинити виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру НСТХ об'єктового, місцевого, регіонального чи загальнодер­жавного рівня).

На рис. наведено типову логічну схему побудови сценаріїв ви­никнення і розвитку аварій (з позначенням кодів кожної зі стадій конкрет­них аварій).

Типова логічна схема побудови сценаріїв.

Оцінка наслідків конкретних аварій і їх окремих стадій здійснюється з використанням затверджених методів. Рекомендовані способи визна­чення і відображення переліку надзвичайних ситуацій (що можуть виник­нути на території підприємства або поширюватися на неї), можливої ве­личини ризику виникнення кожної з них, а також можливих екологічних і соціально-економічних наслідків таких НСТХ описано у розд. 2.

Основні принципи аналізу умов виникнення (переходу на іншу стадію) аварійної ситуації (аварії) і її наслідків викладено у „Типовій схемі аналізу умов виникнення і розвитку аварій" (табл. 6.1).

Виконаний описаним способом „Аналіз небезпек підприємства (об'єкта)" входить до складу документації ПЛАС у вигляді звіту (пояснювальної записки), який повинен містити:

• відомості про використану вихідну інформацію або посилання на документи, в яких її викладено;

• опис використаних методів аналізу й методик оцінки наслідків конкретних вірогідних аварій або відповідні посилання на них;

• результати проведеного прогнозування, розрахунків і оцінок можливих наслідків аварій, вірогідних для досліджуваного підприємства.

Результати "Аналізу" надаються:

• для устаткування (апаратів, машин тощо) - у вигляді картки не­безпек;

• для технологічного блоку (стадії технологічного процесу) - у вигляді стислої характеристики блоку;

• для підприємства - у вигляді плану небезпеки підприємства;

• для регіону - у вигляді ситуаційного плану.

Далі наводяться основні вимоги до змісту, структури і оформлення зазначених документів.

На Плані виробничої дільниці (відділення, цеху і т. ін.) відображено: місцезнаходження і основні характеристики джерела небезпеки; форма, геометричні розміри і просторове розташування зон можливого уражен­ня; можливий ступінь зруйнування (або іншого пошкодження) будівель (споруд, виробничого обладнання, транспортних засобів і т. ін.); можливі величини втрат основних фондів („Втрати ОФ = ...%"), загальних („М_заг = - ...чол.") і санітарних („М_сан = ...чол.") втрат виробничого персоналу (на­селення), збитків внаслідок аварії („36 - ...тис. грн"); можливий рівень аварії та спричиненої нею НС („Рівень НС -..."); перелік невідкладних ро­біт у зоні надзвичайної ситуації („Перелік та обсяг НР - ..."), які необхідно буде провести для ліквідації наслідків такої НС з позначенням обсягів кожної з цих робіт (способи і прийоми виконання НР, а також розрахунки необхідних для її виконання сил і засобів описано у розд. 8 підручника). Методику оформлення „Карток очікуваної... обстановки ..." детально ви­кладено у розд. 2.

7. Розпізнавальні ознаки кожної з конкретних аварій.

8. Способи і засоби попередження і локалізації аварії (з метою за­безпечення сталості функціонування підприємства), а також засоби за­хисту людей, які передбачені проектом і можуть бути використані для мі­німізації негативних наслідків кожної конкретної аварії. Зазначені способи і засоби попередження і локалізації конкретної аварії вказано у табл. 6.1.

ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕКИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО БЛОКУ (СТАДІЇ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ)

1. Найменування і призначення технологічного блоку (процесу).

2. Найменування, типи й номери позицій одиниць устаткування, що входять до складу вказаного блоку.

3. Перелік можливих аварій.

4. Сценарії виникнення й розвитку кожної з вірогідних аварій у вигляді логічних схем і оформлених відповідних „Карток очікуваної... об­становки ...".

5. Розпізнавальні ознаки кожної з вірогідних аварій.

6. Способи і засоби попередження і локалізації кожної з таких аварій тощо.

ПЛАН НЕБЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Основою цього документа є комплект (за числом вірогідних аварій) копій генплану підприємства у вигляді оформлених «Карток очікуваної ... обстановки ...», на яких додатково потрібно відобразити:

• місця розташування виробництв;

• місця скупчення «запасів» небезпечних продуктів із зазначенням найменування і маси кожного з них;

• прямі та зворотні міжвиробничі потоки, їхні характеристики й па­раметри;

• міжвиробничу відсічну арматуру, її тип і основні технічні характе­ристики;

• засоби протиаварійного захисту;

• засоби зв'язку і оповіщення;

• евакуаційні виходи і маршрути евакуації;

• сховища і укриття для виробничого персоналу;

• шляхи під'їзду, місця встановлення і маневрування спецтехніки тощо.

СИТУАЦІЙНИЙ ПЛАН

Основою цього документа є комплект (за числом вірогідних аварій) копій плану місцевості (картки) із зображенням промислового майданчи­ка підприємства (а також розташованих поруч з ним житлових мікрора­йонів (населених пунктів), інших організацій, установ і підприємств) у ви­гляді відповідних «Карток очікуваної... обстановки ...», на яких додатково необхідно відобразити:

• можливі шляхи евакуації населення (виробничого персоналу) в безпечні зони, сховища, укриття;

• місця розташування засобів протиаварійного захисту, джерел аварійного енерго- і водопостачання;

• наявність і місцезнаходження запасів засобів пожежогасіння: во­ди, піноутворювача, вогнегасильного порошку, засобів захисту органів дихання;

• місця розташування аварійно-рятувальних підрозділів, загонів пожежної охорони і т. ін., можливі місця їх розгортання і маневрування;

• місця скупчення небезпечних продуктів поза територією підприємства із зазначенням їхніх найменувань та маси;

На завершення слід зазначити, що згідно з п. 5.9 Положення ре­зультати виконаного описаним способом першого розділу ПЛАС «Аналіз небезпеки підприємства» мають пройти незалежну експертизу.

Другий розділ ПЛАС «Оперативна частина» розробляється для за­безпечення ефективного керування діями персоналу підприємства, добровільних і спеціалізованих підрозділів з метою:

• запобігання аварійним ситуаціям і аваріям на відповідних стадіях розвитку;

• локалізації їх з метою зведення до мінімуму наслідків аварії для людей, матеріальних цінностей і довкілля;

• запобігання розповсюдженню аварій на інші виробництва (цехи, відділення, виробничі дільниці) підприємства й за його межі;

• рятування і виведення людей із зони ураження і потенційно не­безпечних зон.

При розробці розділу «Оперативна частина» необхідно:

• забезпечити узгодження дій персоналу підприємства і спецпідрозділів;

• запровадити перелік посадових осіб, відповідальних за виконан­ня конкретних дій;

• запровадити порядок здійснення зв'язку із спецпідрозділами, ор­ганами державного нагляду і органами місцевого самоврядування;

• викласти опис дій персоналу підприємства і спецпідрозділів що­до локалізації та ліквідації вірогідних аварій на відповідних стадіях їхнього розвитку;

• надати розпізнавальні ознаки рівнів аварії і їх значення, за якими керування роботами щодо локалізації та ліквідації аварії переходить на рівні «Б» і «В».

«Оперативна частина» ПЛАС для аварій на рівні «А» (що розвива­ються в межах одного виробництва, цеху, відділення, виробничої дільниці) повинна містити:

• блок-схему виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);

• план виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);

• блок-карти об'єктів (цехів, відділень, виробничих дільниць), які входять до складу виробництва;

• опис дій персоналу щодо виконання робіт з попередження ви­никнення або локалізації кожної з вірогідних аварій;

• список і схему термінового оповіщення про аварійну ситуацію (аварію) посадових осіб, відповідальних за керування виконанням кон­кретних дій;

• список робітників, що залучаються до локалізації аварії (а також осіб, що дублюють їхні дії за відсутності перших), із зазначенням місць їхньої постійної роботи, проживання й телефонів;

• перелік інструментів, матеріалів, засобів індивідуального захисту (313), які мають бути використані при локалізації аварії, із зазначенням місць їх зберігання;

• обов'язки відповідального керівника (ВК) робіт, виконавців і інших посадових осіб щодо локалізації аварії;

• інструкцію з аварійної зупинки виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці).

«Оперативна частина» ПЛАС для аварій на рівні «Б» (що розвива­ються в межах підприємства) повинна містити (крім заходів, перелічених для аварій рівня «А») такі документи:

• блок-схему підприємства;

• план підприємства.

При цьому у блок-схемі підприємства (або виробництва і т. ін.) за­значаються: його складові частини без деталізації їх; прямі та зворотні міжвиробничі (міжцехові) потоки, їхні характеристики і параметри; відповідна відсічна арматура, її тип та основні технічні характеристики.

На плані підприємства (або виробництва і т. ін.) потрібно відобразити: місця розташування виробництв (або основного технологічного обладнання і комунікацій); місця скупчення небезпечних

продуктів із зазначенням їхніх найменувань та маси; міжвиробничу (міжцехову і т. ін.) відсічну арматуру із зазначенням її технічних характе­ристик; засоби протиаварійного захисту, зв'язку і оповіщення; евакуаційні виходи, шляхи евакуації, сховища і укриття; шляхи під'їзду, місця вста­новлення і маневрування спецтехніки тощо.

Блок-карту необхідно складати для кожного об'єкта, що входить до складу підприємства (або виробництва і т. ін.). Вона повинна містити:

• принципову технологічну схему об'єкта і план розташування ус­таткування об'єкта з позначеними на них межами технологічних блоків;

• стислу характеристику небезпеки технологічних блоків, що вхо­дять до складу об'єкта.

Підрозділ «Опис дій персоналу» слід оформлювати у вигляді таблиці, яка містить три колонки:

• перша колонка – «Найменування і код аварії (стадії)»; в ній відображають найменування чергової стадії конкретної аварії за прийня­тим сценарієм із зазначенням коду й місця;

• друга колонка – «Розпізнавальні ознаки»; в ній відображають опис розпізнавальних ознак із зазначенням засобів контролю, їхніх позицій і показань, а також зовнішніх ефектів та інших критеріїв, за якими може бути ідентифікована та чи інша стадія розвитку аварії;

• третя колонка – «Перелік виконавців, порядок їх дій»; при цьому порядок дій виконавців повинен передбачати:

- виявлення і оцінку аварії або загрози її виникнення за розпізнавальними ознаками;

- оповіщення персоналу підприємства (або виробництва, цеху і т. ін.), диспетчера і керівника про аварію або загрозу її виникнення;

- ввімкнення протиаварійних систем;

- відімкнення пошкодженої дільниці, повну чи часткову зупинку підприємства (або виробництва, цеху і т. ін.);

- виведення з небезпечної зони персоналу із зазначенням шляхів евакуації та порядку забезпечення його 313;

- інші заходи, що запобігають розвитку аварії (з урахуванням специфіки виробництва);

- перелік необхідних НР у зоні НС і порядок їх виконання (при цьому, описуючи дії спецпідрозділів, необхідно відобразити орієнтовний час їх прибуття і розгортання).

«Оперативна частина» ПЛАС для аварій на рівні «В» (виходить за межі території підприємства) розробляється для керування діями учасників протиаварійних дій з метою запобігання розвитку аварії та роз­повсюдженню її на інші підприємства (об'єкти), а також рятування людей і виведення їх із зони ураження та потенційно небезпечних зон.

До складу учасників протиаварійних дій повинні входити:

• органи Держнаглядохоронпраці та МНС;

• спеціальні формування;

• міліція, медична, транспортна служби та служба соціального за­хисту;

• органи керування ліквідацією аварії та (або) територіальні органи МНС;

• комунальні служби району (міста);

• органи масової інформації та зв'язку;

• органи охорони навколишнього середовища. Тому при розробці «Оперативної частини» необхідно:

• передбачити процедуру залучення населення до робіт з локалізації та ліквідації аварії;

• передбачити узгоджені дії виробничого персоналу, всіх залуче­них підрозділів і служб, а також населення;

• забезпечити спільні дії виробничого персоналу розташованих поруч підприємств (об'єктів) і органів місцевого самоврядування сусідніх районів.

«Оперативна частина» повинна містити:

• титульний аркуш;

• ситуаційний план з додатками;

• обов'язки ВК, інших посадових осіб і виконавців з локалізації та ліквідації аварії.

Далі наведено форму виконання титульного аркуша.

• схема зв'язку, порядок оповіщення і взаємодії Комісії з ТЕБ і НС з організаціями, службами і формуваннями (що залучаються для ліквідації конкретної аварії) як у регіоні знаходження досліджуваного підприємства, так і в сусідніх регіонах (у разі потреби);

• відомості щодо наявності спеціальних формувань МНС (зокре­ма, за спеціалізаціями радіаційного і хімічного захисту, пожежної охоро­ни, газорятувальних робіт і т. ін.), медичних служб, а також їхньої чисельності, оснащеності, часу розгортання тощо;

• відомості щодо невоєнізованих формувань цивільного захисту (НФЦЗ) досліджуваного підприємства (об'єкта);

• відомості щодо наявності гасіння пожеж і (або) нейтралізації та знешкодження шкідливих викидів на підприємстві і у спецслужбах;

• план заходів щодо проведення евакуації людей із зазначенням переліку, місця розташування і порядку залучення захисних споруд, ме­дичних служб і засобів, технічних і транспортних засобів, засобів індивідуального захисту (в т. ч. із проведеним розрахунком потреби у кожному з указаних засобів);

• склад штабу (оперативної групи) з ліквідації аварії та порядок оповіщення його членів;

• порядок оповіщення про аварію персоналу підприємства (об'єкта) і населення, що мешкає поблизу;

• порядок організації розвідки зон можливого ураження у разі вибухів, пожеж, аварій з викидом шкідливих речовин;

• порядок організації життєзабезпечення (і, зокрема, медичного забезпечення) евакуйованих у місцях їхнього збору і тимчасового розсе­лення;

• порядок проведення заходів щодо зниження «запасів» шкідливих речовин на досліджуваному підприємстві (об'єкті);

• порядок проведення заходів щодо забезпечення безаварійної зупинки підприємства (виробництва, цеху, відділення, виробничої дільниці);

• порядок організації взаємодії між спецпідрозділами і залученими організаціями.

Функціональні обов'язки ВК, інших посадових осіб і виконавців робіт з локалізації та ліквідації аварій розробляють відповідно до вимог Поло­ження з урахуванням специфіки підприємства (об'єкта).

ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку кожної з вірогідних аварій (які виявлені у процесі аналізу небезпек) і розробляється з урахуванням усіх станів підприємства (пуск, проектна експлуатація, зупинка, ремонт). Він затверджується власником (керівником) підприємства після узгодження з територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці та МНС, територіальними установами державної санепідемелужби та, за потреби, з органами місцевого самоврядування. Документація ПЛАС має бути пронумерованою, зброшурованою, затвердженою і узгодженою з відповідними організаціями, а також скріплена печатками підприємства і організацій, які його узгодили.

Документація ПЛАС у повному обсязі повинна знаходитись у керівника (він же - начальник цивільного захисту) і диспетчера підприємства, в територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці, а також у територіальному органі МНС. Витяги з ПЛАС у обсязі, достат­ньому для якісного виконання відповідних дій, мають знаходитись у керівників (начальників) виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць), на пункті зв'язку державної пожежної охорони (газорятувальної служби і т. ін.), а також на робочих місцях персоналу.

Документацію ПЛАС належить переглядати через кожні п'ять років. Позачерговий перегляд ПЛАС здійснюється за розпорядженням (припи­сом) органів Держнаглядохоронпраці та МНС, а також при змінах у технології, апаратному оформленні, метрологічному забезпеченні технологічних процесів, змінах в організації виробництва, за наявності даних про аварії на аналогічних підприємствах (об'єктах). У таких випад­ках залежно від конкретних обставин документація ПЛАС переглядається повністю або до неї вносяться зміни й доповнення (які узгоджуються і затверджуються). Документацію ПЛАС мають перегляда­ти і коректувати також з урахуванням змін житлового будівництва й роз­витку інфраструктури в районі розташування підприємства (об'єкта), вдосконалення дій під час аварій і досвіду, накопиченого під час трену­вань і перевірок. Після аварії на підприємстві документацію ПЛАС слід переглядати, а за потреби вносити зміни на основі одержаного досвіду.

Плани реагування на надзвичайні ситуації

Зазначений документ створюється з метою завчасного планування дій і взаємодії сил ЄДС ЦЗ щодо негайного реагування на кожну з вірогі­дних НС. Він складається з титульного аркуша і комплекту планів дій сил цивільного захисту з виконання розвідки та невідкладних робіт у зоні НС ще до ліквідування наслідків кожної з конкретних надзвичайних ситуацій, які можуть виникнути на території досліджуваного об'єкта або поширю­ватись на неї.

3. Організаційна структура цивільного захисту на об’єкті господарювання та планування її діяльності.

Під час організації ЦЗ на підприємствах, в організаціях, установах врахо­вуються такі особливості об’єкта:

- характер виробництва;

- існуюча організаційно-штатна структура;

- чисельність працівників;

- функціонування у воєнний час та інші. Організаційна структура цивільної оборони на ОГ (рис) містить у своєму складі:

- керівництво (начальник ЦЗ та його заступники);

- штаб ПО (відділ, сектор, група);

- евакуаційну комісію;

- служби цивільної оборони;

- невоєнізовані формування загального та спеціального призначення. Начальником ЦЗ об'єкта (підприємства, організації, установи) є його керівник. Він несе відповідальність за організацію і стан ЦЗ на об'єкті, постійну готовність сил і засобів до проведення РНР; своєчасне плану­вання і здійснення заходів з ЦЗ у мирний період та воєнний час.

Штаб ЦЗ ОГ (відділ, сектор, група) є органом управління начальника ЦЗ об’єкта. На штаб покладаються такі функції:

- організація і забезпечення безперервного управління силами і засоба­ми ЦЗ ОГ;

- забезпечення своєчасного оповіщення служб, формувань, робітників, службовців та населення про загрозу НС;

- розроблення плану ЦЗ ОГ, періодичне коригування і організація його виконання;

- здійснення заходів з захисту персоналу і населення від впливу негативних наслідків НС;

організація підготовки особового складу формувань ЦЗ, навчання робітників і службовців правилам поведінки в екстремальних умовах;

- забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільної оборони об'єкта.

Евакуаційна комісія - орган, який здійснює планування, підготовку і проведення (в разі потреби) евакуації людей і матеріально-технічних цінностей з районів НС.

Для організації проведення заходів цивільної оборони підготовки форму­вань ЦЗ і управління ними під час проведення робіт в осередках ураження (районах лиха) створюються служби ЦЗ: зв'язку, охорони громадського порядку, протипожежна, аварійно-технічна, сховищ і укриттів, медична, радіаційного і хімічного захисту, автотранспортна, матеріально-технічного забезпечення тощо.

Невоєнізовані формування загального призначення створюються для проведення рятувальних та невідкладних робіт (РНР) в осередках ураження (зонах зараження), районах стихійного лиха, аварій і катастроф. До них на­лежать зведені загони (команди, групи), зведені загони (команди) механізації робіт і рятувальні загони (команди, групи).

Формування служб ЦЗ призначені для виконання заходів під час прове­дення РНР, для підсилення і забезпечення дій формувань загального призначення.

Планування роботи «системи ЦЗ на ОГ» здійснюється на основі відстеження змін навколишнього природного, техногенного та екологічного середо­вища і відповідних документів, що регламентують порядок і методику цього планування.

Масштаби і наслідки можливої надзвичайної ситуації визначаються на основі експертної оцінки, прогнозу чи результатів модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами. Залежно від отриманих результатів в органах управління галуззю усіх адміністративних рівнів, у навчальних закла­дах, організаціях, установах і підприємствах галузі, як об'єктах цивільної обо­рони, розробляється «План дії органів управління, сил і структурних підроз­ділів в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану» (далі - План дій), який є мотивованим рішен­ням керівника - начальника цивільної оборони щодо організації і ведення цивільної оборони об'єкта.

Крім того, на об'єктах, які знаходяться в зоні впливу потенційно-небез­печних об'єктів, розробляється план (окремий розділ Плану дій) реагування на вірогідну для цієї зони надзвичайну ситуацію.

Плани узгоджуються з місцевими органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і затверджуються керівником об'єкта цивільної оборони галузі.

Основним завданням Плану дій щодо запобігання і реагування на над­звичайну ситуацію, на реальну її загрозу і виникнення є збереження життя і здоров'я людей, мінімізація матеріальних втрат. З цією метою, наприклад, вживаються дійові заходи для захисту підприємств та закладів, місць постійного «перебування людей», вирішення питань розосередження або термінової евакуації працівників галузі з території, на яку можуть бути поширені небез­печні чинники ураження прогнозованої надзвичайної ситуації.

Змістом Плану дій мають бути:

Перший розділ. Оцінка (аналіз) природного (топографічного), техноген­ного та екологічного стану місцевості (території) розташування об'єкта, наяв­ності потенційно небезпечних об'єктів і можливого характеру, пов'язаних з ними надзвичайних ситуацій.

Другий розділ. Оцінка кількісного і якісного складу з урахуванням розташування складових на місцевості (території), оцінка чинників, що будуть полегшувати або утруднювати організацію там ведення цивільної оборони об'єкта, а також того, що потрібно зробити, щоб усунути або зменшити вплив негативних чинників.

Третій розділ. Рішення керівника на організацію і ведення цивільної оборони об'єкта за режимами дій у періоди запобігання і реагування на можливі надзвичайні ситуації; окремим розділом - реагування на можливі надзвичайні ситуації, пов’язані з потенційно небезпечними об’єктами. Організація спостереження радіаційного, хімічного, медичного захисту та евакуації (розосередження).

Четвертий розділ. Матеріально-технічне забезпечення цивільної оборони (протирадіаційне, протихімічне, медичне, протипожежне, транспортне, ма­теріальне тощо).

П'ятий розділ. Організація управління, зв'язку, оповіщення та взаємодії.

План дій з планом реагування (якщо він розробляється окремо) та додатками, що забезпечують організоване і чітке виконання заходів цивільної оборони щодо запобігання та реагування ситуації, є планом цивільної оборони об'єкта. До плану дій (реагування) додаються:

- схема управління, зв'язку, оповіщення і взаємодії;

- план-календар дій об'єкта в режимах повсякденної діяльності, під­вищеної готовності і надзвичайної ситуації (надзвичайного стану);

- карта (схема) регіону з позначеними на ній (нанесеними) місцями розташування об'єкта цивільної оборони, виділеними ділянками (міс­цями) можливої техногенної, природної, екологічної небезпеки, гра­фічними елементами плану евакуації (розосередження) та необхід­ними розрахунками;

- план евакуації об'єкта у заміську зону (план розосередження, де ева­куаційні заходи не плануються);

- особисті плани дій (папки з робочими документами у першому примірнику) керівного складу об'єкта та командирів (начальників) невоєнізованої цивільної оборони. Другий примірник особистого пла­ну (робочих документів) дій знаходиться на робочому місці посадової

особи;

- необхідні довідкові документи для управління та взаємодії.

План дій, план реагування (якщо він розробляється окремо) і план ева­куації об'єкта у заміську зону щорічно за станом, на 1 жовтня корегуються з обов'язковим уточненням порядку взаємодії з потенційно небезпечними об'єк­тами і узгодженнями з органами місцевої державної адміністрації документів, що регламентують порядок розселення евакуйованих.

Довготерміновими документами є: план цивільної оборони, наказ про ор­ганізацію ведення цивільної оборони, план розвитку і удосконалення цивільної оборони; план підготовки та підвищення кваліфікації керівного складу цивільної оборони об'єкта, план-графік вивчення (комплексної перевірки) стану або вивчення окремих питань цивільної оборони у структурних підрозділах об'єкта.

Наказом начальника цивільної оборони про організацію і ведення цивіль­ної оборони на об'єкті визначаються посадові особи і керівні органи, служби і невоєнізовані формування цивільної оборони, їх призначення і функції, кількісний склад і невоєнізовані формування цивільної оборони, їх призначен­ня і функції, кількісний склад і матеріально-технічне забезпечення; організація підготовки керівного складу та навчання за тематикою цивільної оборони пра­цівників галузі, контроль стану цивільної оборони у структурних підрозділах і звітність.

Щорічно розробляються:

1) наказ про стан цивільної оборони в минулому році та основні завдання

на наступний рік;

2) план підготовки цивільної оборони об'єкта у наступному році;

3) навчальний план і розклад занять з постійним складом працівників органів управління за тематикою цивільної оборони;

4) доповідь про стан і підготовку цивільної оборони об'єкта у минулому році.

ВИСНОВОК

В Україні створено комплект нормативно-правових документів, який забезпечує інформаційно-методичну підтримку якісного оформлення плануючих документів об’єктів господарювання.