Перелік відомостей, доступ до яких обмежений

В цілях охорони та захисту прав і свобод в інформаційній галузі Конституція встановлює гарантії, обов’язки, механізми захисту та відповідальності. До основних конституційних гарантій відносять:

Ø визнання прав і свобод людини та громадянина невідчужуваними, рівними, безпосередньо діючими згідно визнаним принципам і нормам міжнародного права та захищаються державою;

Ø закони підлягають офіційній публікації. Неопубліковані закони не застосовують. Будь-які нормативні правові акти, що зачіпають права, свободи й обов’язки людини та громадянина, не можуть застосовувати, якщо вони не опубліковані офіційно для загальних відомостей;

Ø права та свободи визначають значення, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування та забезпечують правосуддям;

Ø органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані забезпечувати кожному можливість ознайомлення з документами та матеріалами, безпосередньо зачіпати його права та свободи, якщо інше не передбачене законом;

Ø механізми захисту разом з державним захистом передбачають право кожного на самозахист способами, не забороненими законом, судовий і міжнародно-правовий захист;

Ø приховування посадовцями фактів і обставин, що створюють загрозу для життя і здоров’я людей, тягне за собою відповідальність згідно закону.

Важливою галуззю безпеки інформації є захист прав власності на неї. Інформацію доцільно розглядати за законом як об’єкт права власності.

Всю інформацію з точки зору права поділяють на кілька основних сегментів:

1. Інформація без обмеження права доступу, до якої відносять:

Ø інформацію загального користування, що надають користувачам безкоштовно;

Ø інформацію про стан навколишнього природного середовища, його забруднення — відомості (дані), отримані в результаті моніторингу навколишнього природного середовища, її забруднення;

Ø інформацію в галузі робіт зі зберігання, перевезення, знищення хімічної зброї — відомості про стан здоров’я громадян і об’єктів навколишнього середовища в районах розміщення об’єктів зі зберігання хімічної зброї і об’єктів зі знищення хімічної зброї, про заходи щодо забезпечення хімічної, санітарно-гігієнічної, екологічної та пожежної безпеки при проведенні робіт зі зберігання, перевезення та знищення хімічної зброї, а також про заходи з запобігання виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків при виконанні вказаних робіт, надають за запитами громадян і юридичних осіб, зокрема суспільних об’єднань.

Інформація, яка містить відомості про обставини та факти, що являють загрозу життю, здоров’ю громадян, не підлягає засекреченню, не може бути віднесена до таємниці.

2. Інформація з обмеженим доступом— державна, службова, комерційна, банківська, професійна таємниця та персональні дані як інститут охорони права недоторканності приватного життя.

3. Інформація, поширення якої завдає шкоди інтересам суспільства, законним інтересам і правам громадян, — порнографія; інформація, що розпалює расову, національну й іншу ворожнечу; пропаганда і заклики до війни, помилкова реклама, реклама з прихованими вставками тощо — так звана «шкідлива» інформація.

4. Об’єкти інтелектуальної власності (не може бути віднесено до інформації з обмеженим доступом, але охороняється особливим порядком через інститути інтелектуальної власності – авторське та патентне право, засоби індивідуалізації тощо. Виключення складають ноу-хау, які охороняють в режимі комерційної таємниці).

5. Інша загальнодоступна інформація, серед якої вчені виділяють більше 20 видів відкритої загальнодоступної інформації.

До обмежень і заборон слід віднести наступні переліки:

1. Перелік підстав для обмеження інформаційних прав:

Ø захист основ конституційного ладу;

Ø захист моральності, здоров’я, права, законних інтересів інших осіб;

Ø забезпечення оборони країни та безпеки держави;

Ø забезпечення суспільного спокою з метою запобігання безладдя та боротьби зі злочинністю;

Ø запобігання розголошенню конфіденційної інформації;

Ø забезпечення авторитету та безсторонності правосуддя;

Ø умови надзвичайного стану, встановлені згідно з законом (на певний період).

2. Перелік випадків прямого обмеження інформаційних прав:

Ø використання прав з мето насильної зміни конституційного ладу;

Ø пропагандасоціальної ненависті, соціальної, расової, національної, релігійної, мовної переваги, насильства та війни;

Ø порушення права на недоторканність приватного життя (наявну, сімейну таємницю), недоторканність житла, права на пошану та захист честі, гідності, репутації, таємниці листування, телефонних переговорів, телеграфних і інших повідомлень;

Ø порушення права на державну, службову, професійну, комерційну та банківську таємницю;

Ø право на відмову від свідчення проти себе самого, свого чоловіка та близьких родичів.

3. Перелік видів інформації з обмеженим доступом:

Ø державна таємниця;

Ø службова таємниця;

Ø комерційна таємниця;

Ø банківська таємниця;

Ø професійна таємниця;

Ø персональні дані.

Основні напрями захисту інформації —охорона державної, комерційної, службової, банківської таємниць, персональних даних і інтелектуальної власності.

Державна таємниця— захищені державою відомості в галузі її військової, зовнішньополітичної, економічної, контррозвідувальної, розвідувальної та оперативної розшукової діяльності, поширення яких може завдати збитку безпеці.

Відомості можуть вважати державною таємницею (можуть бути засекречені), якщо вони відповідають наступним вимогам:

Ø відповідають переліку відомостей, що становлять державну таємницю, не входять у перелік відомостей, що не підлягають засекреченню, і відповідають законодавству про державну таємницю (принцип законності);

Ø доцільність засекречення конкретних відомостей встановлена шляхом експертної оцінки вірогідних економічних і інших наслідків, можливості нанесення збитку безпеки, виходячи з балансу життєво важливих інтересів держави, суспільства й особи (принцип обґрунтованості);

Ø обмеження на поширення цих відомостей і на доступ до них встановлені з моменту їх отримання (розроблення) або завчасно (принцип своєчасності);

Ø компетентні органи та їх посадовці ухвалили відносно конкретних відомостей рішення про віднесення їх до державної таємниці і засекречення, встановили відносно них відповідний режим правової охорони та захисту (принцип обов’язкового захисту).

Поряд з факторами, які забезпечують комерційну цінність інформації (повнота, точність, оперативність), особливого значення набуває доступність її для користувача. Цінністю володіє лише та інформація, яку можна використовувати. Все залежить від того, в яких або в чиїх цілях буде використана інформація, а тому яку інформацію можна передавати відкрито, а яку потрібно оберігати, зробити з неї таємницю.

Комерційна таємниця –відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передавання, витік) яких може завдати шкоди його інтересам (ЗУ «Про підприємства»). Комерційну таємницюздавна охороняли за сприяння держави. Прикладом цього твердження можуть слугувати численні факти обмеження доступу іноземців в країну (в Китаї — для захисту секретів виробництва фарфору), в окремі галузі економіки або на конкретні виробництва. В Росії та Україні до комерційної таємниці відносили промислову таємницю, але потім вона була ліквідована як правовий інститут на початку 30-х років ХХ ст. і у зв’язку з одержавленням галузей економіки захищали як державну та службову таємницю. Зараз почався зворотний процес. Інформація може складати комерційну таємницю, якщо вона відповідає наступним вимогам (критерії правової охорони):

Комерційну таємницю становлять економічні інтереси й інформація про різні галузі виробничо-господарської, управлінської, науково-технічної, фінансової діяльності організації, охорона яких обумовлена інтересами конкуренції та можливою загрозою економічній безпеці підприємства.

До таких відомостей відносять:

Ø комерційні угоди, укладені організацією;

Ø угоди з іншими організаціями;

Ø відомості про перспективні експериментальні розробки до їх впровадження та реклами;

Ø фінансові документи організації;

Ø відомості, які надані виконавцями робіт підприємству як конфіденційні, що стосуються комерційних відносин між сторонами;

Ø відомості про фінансовий стан виконавців;

Ø зміст переговорів з клієнтами щодо окремих видів робіт і послуг;

Ø протоколи зустрічей керівників організації з виконавцями з питань організації робіт;

Ø файли баз даних, що містять конфіденційні відомості;

Ø внутрішні нормативні документи організації;

Ø відомості, що розкривають інформацію про фінансовий стан працівників;

Ø відомості про порушення партнерами договірних зобов’язань, правил роботи, про штрафи та санкції до них;

Ø відомості про розподілення прибутків;

Ø відомості про стратегічні та перспективні напрями роботи організації;

Ø відомості про наявність вільних кредитних ресурсів і їх розміщення;

Ø умови видання кредитів конкретним отримувачам (процент кредитної ставки, терміни, застава тощо);

Ø вартість послуг для конкретного клієнта;

Ø інженерно-економічні розрахунки та прогнози техніко-економічного стану та розвитку організації.

До комерційної таємниці не може бути віднесена інформація, яка:

Ø міститься в засновницьких документах;

Ø міститься в документах, що дають право займатися підприємницькою діяльністю (реєстраційні посвідчення, ліцензії тощо);

Ø міститься в річних звітах, бухгалтерських балансах, формах державних статистичних спостережень і інших формах річної бухгалтерської звітності, включаючи аудиторські висновки, а також в інших, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і інших обов’язкових платежів;

Ø містить відомості про оплачувану діяльність державних службовців, про заборгованості працедавців з виплати заробітної платні й іншим виплатам соціального характеру, про кількість і кадровий склад працюючих;

Ø міститься в річних звітах фундацій про використання майна;

Ø підлягає розкриттю емітентом[2] цінних паперів, професійним учасником ринку цінних паперів і їх власником відповідно до законодавства про цінні папери;

Ø пов’язана з дотриманням екологічного й антимонопольного законодавства, забезпеченням безпечних умов праці, реалізацією продукції, що заподіяла шкоду здоров’ю населення, іншими порушеннями законодавства, а також містить дані про розміри заподіяних при цьому збитків;

Ø про діяльність добродійних організацій і інших не комерційних організацій, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю;

Ø про наявність вільних робочих місць;

Ø про зберігання, використання або переміщення матеріалів і використання технологій, що являють небезпеку для життя та здоров’я громадян або навколишнього середовища;

Ø про реалізацію державної програми приватизації та про умови приватизації конкретних об’єктів;

Ø про розміри майна і вкладені засоби при приватизації;

Ø про ліквідацію юридичної особи та про порядок і термін подання заяв або вимог його кредиторами;

Ø для якої визначені обмеження з установлення режиму комерційної таємниці відповідно до законів і прийнятих х метою їх реалізації підзаконних актів.

Основними суб’єктами права на комерційну таємницю є власники комерційної таємниці, їх правонаступники.

Власники комерційної таємниці — фізичні (незалежно від громадянства) й юридичні (комерційні та некомерційні організації) особи, які займаються підприємницькою діяльністю і мають монопольне право на інформацію, що становить для них комерційну таємницю.

При цьому під підприємництвом розуміють «самостійну, здійснювану на свій ризик діяльність, направлену на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку». Правонаступники— фізичні та юридичні особи, яким через службове положення, за договором або на іншій законній підставі (у тому числі по спадку) відома інформація, що становить комерційну таємницю іншої особи.

Банківська таємниця— захищені банками й іншими кредитними організаціями відомості про банківські операції по рахунках і операціях на користь клієнтів, рахунках і внесках своїх клієнтів і кореспондентів, а також відомості про клієнтів і кореспондентів, розголошування яких може порушити право останніх на недоторканність приватного життя. До основних об’єктів банківської таємниці відносять наступні:

1. Таємниця банківського внеску — відомості про всі види внесків клієнта в кредитній організації.

2. Таємниця банківського рахунку — відомості про рахункиклієнтів і кореспондентів і дії з ними в кредитній організації (про розрахункові, поточні, бюджетні, депозитні, валютні, кореспондентські рахунки, про відкриття, закриття, переведення, переоформлення рахунків).

3. Таємниця операцій по банківському рахунку — відомості про ухвалення та зарахування, про виконання його розпоряджень з переведення та видання відповідних сум з рахунку, а також проведення інших операцій і операцій по банківському рахунку, передбачених договором банківського рахунку або законом.

4. Таємниця приватного життя клієнта або кореспондента — відомості, що становлять особисту, сімейну таємницю й охороняються законом як персональні дані цього клієнта або кореспондента.

Професійна таємниця — інформація, яку захищають згідно з законом, довірена або стала відомою особі (утримувачу) виключно через виконання нею своїх професійних обов’язків, не пов’язаних з державною або муніципальною службою, поширення якої може завдати збитку правам і законним інтересам іншої особи (довірителя), довірить ці відомості, і не є державною або комерційною таємницею.

Інформацію можна вважати професійною таємницею, якщо вона відповідає наступним вимогам (критеріям обороноспроможності права):

Ø довірена або стала відома особі лише через виконання нею своїх професійних обов’язків;

Службову таємницю організації становлять відомості про фінанси та бюджетну політику, відомості про організацію внутрішньовиробничої й управлінської діяльності з забезпечення захисту цих відомостей відповідно до норм діючого законодавства.

Такими відомостямиє:

Ø відомості щодо пропозицій організації до проектів документів на державному рівні;

Ø внутрішні квартальні, піврічні та річні звіти про результати діяльності організації;

Ø відомості про технічні заходи підприємств із забезпечення інформаційної безпеки;

Ø матеріали, у яких визначають стратегію на майбутній рік і на далеку перспективу;

Ø внутрішні довідки про результати діяльності організації;

Ø доповідні записки на ім’я керівництва організації з основних напрямів діяльності;

Ø інструкції, розроблені в організації;

Ø доповідні записки на ім’я керівництва організації за матеріалами ревізій структурних підрозділів, що містять висновки та пропозиції, пов’язані з діями посадових осіб;

Ø прогнози різноманітного характеру;

Ø штатний розклад організації;

Ø телефонний довідник організації;

Ø відомості про партнерів;

Ø документи з охорони та захисту конфіденційних відомостей;

Ø відомості, які розкривають систему захисту конфіденційної інформації, в тому числі, при використанні електронних технологій;

Ø листування організації з правоохоронними органами;

Ø рахунок прибутків і видатків організації;

Ø матеріали ревізій, що проводили в організації й у підвідомчих закладах;

Ø система розмежування повноважень на інформаційному об’єкті;

Ø паролі й ідентифікатори клієнтів, працівників, використовувані в ІТС;

Ø порядок доступу осіб у приміщення з обмеженим доступом;

Ø проект комплексного захисту інформаційної системи, алгоритми, програми шифрування та дешифрування інформації.

Інформацію можна вважати службовою таємницею, якщо вона відповідає наступним вимогам (критеріям обороноспроможності права):

Ø віднесена законом до службової інформації про діяльність державних органів, доступ до якої обмежений згідно з законом або через службову необхідність (власна службова таємниця);

Ø є обороноспроможною конфіденційною інформацією («чужою таємницею») іншої особи (комерційна, банківська, професійна, таємниця приватного життя);

Ø не є державною таємницею і не підпадає під перелік відомостей, доступ до яких не може бути обмежений;

Ø отримана представником державного органу й органу місцевого самоврядування лише через виконання обов’язків по службі у випадках і порядку, встановленому законом.

Інформацію, яка не відповідає цим вимогам, не можна вважати службовою таємницею і не підлягає правовій охороні. В чинному законодавстві наводять перелік відомостей, які не можуть бути віднесені до службової інформації обмеженого поширення:

Ø акти законодавства, що встановлюють правовий статус державних органів, організацій, суспільних об’єднань, а також права, свободи й обов’язки громадян, порядок їх реалізації;

Ø відомості про надзвичайні ситуації, небезпечні природні явища та процеси, екологічна, гідрометеорологічна, гідрогеологічна, демографічна, епідеміологічна, санітарна й інша інформація, необхідна для забезпечення безпечного існування населених пунктів, громадян і населення в цілому, а також виробничих об’єктів;

Ø опис структури органу виконавчої влади, його функцій, напрямів і форм діяльності, а також його адреса;

Ø порядок розгляду та вирішення заяв, у тому числі юридичних осіб, розглянутих в установленому порядку;

Ø відомості про виконання бюджету та використання інших державних ресурсів, про стан економіки і потреб населення;

Ø документи, накопичені у відкритих фундаціях бібліотек і архівів, інформаційних системах організацій, необхідні для реалізації прав, свобод і обов’язків громадян.

Отже, до основних об’єктів службової таємниці можна віднести такі види інформації, як:

1. службова інформація про діяльність державних органів, доступ до якої обмежений законом з метою захисту державних інтересів: військова таємниця; таємниця слідства (дані попереднього розслідування або слідства); судова таємниця (таємниця наради суддів, зміст дискусій і результатів голосування закритої наради Конституційного суду, матеріали закритого судового засідання, через службову необхідність, порядок вироблення й ухвалення рішення, організація внутрішньої роботи тощо);

2. обороноспроможна конфіденційна інформація, яка стала місцевою через виконання службових обов’язків посадовцям державних органів і органів місцевого самоврядування: комерційна, банківська, професійна таємниця, а також конфіденційна інформація про приватне життя особи.