Література. 2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред

1. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. – К.: МАУП, 2002. - С. 14 – 36.

2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В. М. Гейця. –К.: Ін-т екон.прогнозув.; Фенікс, 2003. – С. 829 - 866.

3. Зиядуллаев Н. СНГ в глобальной экономике: стратегия развития и национальная безопасность //МЭМО. - 2005. - №4 – С. 29 – 34.

4. Ковалев Е. Новые аспекты мировой продовольственной проблемы //МЭМО. - 2005. - №3. – С. 3 – 9.

5. Лук’яненко Д. Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 85-126.

6. Ломакин В. К. Мировая экономика. Учебник для Вузов. – М.: "Юиити-Даиа", 2007. – С. 78-83.

7. Подберезский И. Глобализация – неотвратимая и желанная ? //МЭМО. - 2002. - №12. – С. 98 – 103.

8. Поздняков Э. Изменение климата на Земле: причины и возможные последствия //МЭМО. - 2005. - №4. – С. 68 – 73.

9. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 333‑353.

4.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 51-67.

10. Шишков Ю. Глобализация – враг или союзник развивающихся стран? //МЭМО. - 2003. - №4. – С. 3 – 14.

11. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. – М.: ЗАО «Изд-во Экономика», 2003. – С. 12-27.

21.1. Глобалізація міжнародної економіки. Суперечливість
процесу глобалізації: прогресивні і негативні наслідки

Глобалізація є безпосереднім наслідком процесів інтернаціоналізації, які охоплюють усі сфери буття людини та суспільства (економіку, політику, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку) й закладають її матеріальну, інституційну та політичну основу.

Інтернаціоналізація міжнародної економіки здобула якісно нових ознак і піднялася на більш високу ступінь розвитку - стадію глобалізаціїу 80-х роках ХХ ст., змістом якої є формування та подальший розвиток єдиної цілісної системи світового суспільного виробництва на базі нових інформаційно-комп'ютерних технологій.

Як процес, глобалізаціяозначає складний комплекс трансграничних взаємодій між економічними суб’єктами, що проявляється в інтенсифікації потоків товарів, послуг, технологій і фінансових коштів, у посиленні впливу міжнародних інститутів, в поширенні діяльності транснаціональних і багатонаціональних корпорацій, у зростанні масштабів трансграничних комунікаційних й інформаційних обмінів тощо.

Як комплексне геоекономічне, геополітичне й геогуманітарне явище, глобалізація в цілому характеризується:

• комплексною інтеграцією світових ринків, регіональних економічних систем, усіх сфер людської діяльності; поступовим перетворенням світового економічного простору в цілісну структуру, де безперешкодно переміщуються капітали, товари, послуги, де вільно поширюються ідеї й пересуваються їхні носії, стимулюючи розвиток сучасних інститутів і вдосконалюючи механізми їхньої взаємодії;

• інтенсифікацією регіональних інтеграційних процесів, що призводить, з одного боку, до виникнення єдиного економічного простору та отримання відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів виробництва, а з іншого, - до сегментації світового ринку, до секторизації єдиного світового господарства внаслідок створення відносно замкнених торгово-економічних блоків та інтеграційних угрупувань;

• розширенням сфери діяльності транснаціональних компаній, створення системи транснаціональної економічної дипломатії;

• зростаючим значенням інтелектуально-інформаційних та комп’ютерно-комунікаційних складових економічного розвитку;

• прискореними темпами фінансової та інвестиційної централізації;

• поступовим "розмиванням" економічних кордонів країн тощо.

Глобальна економікаможе бути визначена як економіка, ключові елементи якої мають інституційну, організаційну і технологічну можливість працювати як єдине ціле у реальному часі в планетарному масштабі. Це економіка, в якій посилюється взаємозалежність національних економік на основі поглиблення транснаціоналізації виробництва, розподілу, обміну та споживання валового глобального продукту.

Джерела економічної глобалізації:

• науково-технологічний прогрес;

• поширення форм економічної лібералізації;

• феномен транснаціоналізації;

• формування "однорідних" засобів масової культури та глобальної ідеології.

Переваги економічної глобалізації:

• розширення ринків;

• зростання економії на масштабах виробництва;

• збільшення виграшу від торгівлі на взаємовигідній основі;

• підвищення продуктивності праці.

Недоліки:

• нерівномірність розподілу переваг глобалізації;

• збільшення розриву в рівнях заробітної плати;

• перенесення виробничих потужностей у країни периферії ;

• посилення навантаження на світову екосистему.

21. 2. Глобальні проблеми сучасності: сутність, класифікація
та процеси їх загострення

Глобальні проблеми:

- обмеженість наявних енергетичних ресурсів (рис. 21.1);

Рис. 21.1. Термін вичерпання основних енергетичних ресурсів

- проблема дефіциту продовольства та загрози голоду (рис. 21.2);

Рис.21.2. Землі, придатні та непридатні для землеробства, млн. кв. км.

- проблеми нестачі питної води (рис. 21.3);

Рис.21.3. Питома вага прісної води в загальних світових запасах води.

- проблеми забруднення повітря;

- проблема погіршення стану озонового шару;

- проблема міжнародного тероризму;

- проблема роззброєння та військової конверсії.

21.3. Глобалізм і національна економіка

Варіанти еволюції національної економіки в умовах глобалізації:

- рух до лідерів;

- поповнення геоекономічної периферії;

- підтримка наявного статус-кво та рівновіддаленість від головних полюсів сили в умовах формування поліполярної глобальної інтерсистеми.

Розвиток національної економіки в умовах глобальної економіки може реалізовуватися або в межах регіональних інтеграційних об’єднань або акоординаційно, самотужки, спираючись лише на власні можливості та досягаючи власних цілей.

Позиціювання національної економіки на світових ринках і в глобальному виробничому процесі безпосередньо визначається її поточною та перспективною конкурентоспроможністю.

Конкурентоспроможність національної економіки визначається на рівні окремих фірм, що виробляють товари і послуги й представляють національну економіку на світових ринках, та регіональному рівні галузевих й міжгалузевих кластерів, в межах яких ці фірми функціонують.

В умовах глобалізації нагальною необхідністю є посилення ролі держави в забезпеченні передумов довгострокового економічного зростання, підтримці соціальної стабільності й підвищенні конкурентоспроможності національної економіки. Держава має створювати сприятливі умови для формування, функціонування і розвитку нових високоефективних виробничих інтегрованих сітьових структур.

Необхідність державного втручання визначається, зокрема, наступним:

1) в умовах стрімкого НТП ринкові форми самотужки неспроможні адекватно реагувати на стратегічні суспільні потреби та забезпечувати швидкі цілеспрямовані зрушення в економічній структурі;

2) глобалізація людського співіснування підвищила взаємозалежність окремих країн від зовнішнього світу на тлі зростання «прозорості» кордонів, що сприяє отриманню виграшів провідними країнами та дискримінує геоекономічну периферію.

Коригування структури недостатньо розвинутої національної економіки лише ринком, без державного втручання призведе до:

- загального структурного спрощення;

- занепаду високотехнологічних галузей;

- посилення сировинної спрямованості промислового виробництва;

- набуття країною ролі споживача кінцевої продукції;

- перетворення в постачальника дешевої сировини і робочої сили;

- спеціалізації на використанні екологічно брудних технологій і виробництв.

21.4. Цивілізаційні виміри глобальних проблем.
Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій

Цивілізації представляють собою величезні паракраїнні, наднаціональні світові утворення, для кожної з яких характерний специфічний прояв людини, своєрідність культури, традицій, менталітету, загального сприйняття світу.

Визначення сутності цивілізації та критеріїв їх членування є досить дискусійним питанням, яке розглядалося в працях Ф.Гізо, А.Метлинського, Г. Бокля, Н. Данилевського, А.Тойнбі, Ф. Броделя, П. Сорокіна, С.Хантінгтона, Ю. Яковця, Ю. Павленко тощо.

Так, за Ю. Павленко, розрізняють цивілізаційні світи:

- Китайсько-Далекосхідний;

- Індійсько-Південноазійський;

- Мусульмансько-Афразійський;

- Макрохристиянський.

Макрохрихристиянський світ характеризується найбільшою неоднорідністю та включає:

- Західноєвропейсько-Північноамериканську (з Австралією та деякими іншими її філіаціями) цивілізацію;

- Латиноамериканську та Православно-Слов'янську цивілізації, а в межах останньої Західноправославну (українсько-білоруську) та Східноправославну (московсько-російську) субцивілізації.

За С. Хантінгтоном розрізняють цивілізації:

- Синську;

- Японську;

- Індуїстську;

- Ісламську;

- Православну;

- Західну;

- Латиноамериканську.

За Ю. Яковцем слід виділяти дві групи цивілізацій:

- більш розвинуті (Північноамериканська, Західноєвропейська, Японська) цивілізації;

- менш розвинуті (Російська, Китайська, Індійська, Латиноамериканська, Мусульманська) цивілізації.

Взаємодія цивілізацій відбувається у двох площинах.

а) зіткнення цивілізацій.

б) зростання взаємопроникнення цивілізацій.

Головними цінностями провідної цивілізації сучасності (Західно-християнської) виступають:

1) домінанта ринкового господарства;

2) пріоритетність раціонального знання;

3) принцип законності та захисту прав людини.

Головними цінностями традиційних (які нині отримали статус закляклих) цивілізацій виступають:

1) співпадання суб’єктів влади та власності;

2) переваги глибинного, традиційного, сакрального знання;

3) відсутність незалежності окремої людської особистості.

Міжцивілізаційна взаємодія в умовах глобалізації позначена швидкою інтенсифікацією міжцивілізаційних відносин шляхом зростання потоків товарів, послуг, капіталів, інформації, міграції робочої сили тощо, та потужним впливом Західно-християнської цивілізації на процеси перетворення в межах інших цивілізацій.

Економічний та культуртрегерській наступ Західно-християнської цивілізації забезпечує її домінанту на економічному напрямі, отримання технологічної ренти, необхідних ресурсів та трансфер в країни, що належать до ареалу поширення інших цивілізацій екологічно небезпечних виробництв.

В умовах глобалізації домінуюча цивілізація отримує проблеми:

 зростає соціальне розшарування, поділ на високопрофесійних фахівців та низькокваліфікованих виконавців;

 зростає роль елітарності;

 послаблюється роль демократичних інститутів;

 зростає відчуження окремих осіб від сприйняття дійсності, її віртуалізація;

 знижується моральний рівень в суспільстві;

 зростає злочинність;

 зростає інформаційний шум.

21.5. Міждержавне регулювання глобальних проблем

Вперше принципи міжнародного права щодо розв’язання глобальних проблем були сформульовані в Декларації Стокгольмської конференції ООН 1972 р. із проблем навколишнього середовища:

- держава може використовувати власні ресурси у відповідності з власною національної політикою у підході до проблем навколишнього середовища, але відповідає за те, щоб діяльність у межах її юрисдикції або контролю не заподіювала збитків навколишньому середовищу інших держав або районів, що лежать за межами національної юрисдикції;

- природні ресурси Землі, включаючи повітря, воду, землю, флору, фауну й особливо репрезентативні зразки природних екосистем, повинні бути збережені на благо нинішнього й майбутнього поколінь шляхом ретельного планування діяльності людини й керування нею в міру необхідності;

- невідновлювальні ресурси повинні розроблятися таким чином, щоб забезпечувався їх захист від вичерпання в майбутньому й щоб вигоди від їх розробки одержувало все людство.

Формулюванняпринципів міжнародного права щодо розв’язання глобальних проблем продовжила Всесвітня хартія природи Генеральної Асамблеї ООН 1988 р.:

1) біологічні ресурси можуть використовуватися лише в межах їхньої періодичної здатності до відновлення;

2) продуктивність ґрунтів підтримується або поліпшується шляхом заходів щодо збереження їх довгострокової родючості й процесу розкладання органічних речовин та заходами по запобіганню ерозії й будь-яких інших форм саморуйнування;

3) ресурси багаторазового користування, включаючи воду, використовуються повторно;

4) невідновлювальні ресурси одноразового користування експлуатуються з урахуванням їх запасів, раціональної можливості їх переробки для споживання й сумісності їх експлуатації з функціонуванням природних систем;

5) необхідна реалізація особливих заходів з метою недопущення радіоактивних і токсичних відходів виробництва;

6) необхідно втримуватися від діяльності, здатної нанести непоправний збиток природі;

7) райони, що прийшли в результаті діяльності людини в занепад, підлягають відновленню відповідно до їх природного потенціалу і вимог добробуту місцевого населення.

Міжнародна технічна та фінансова допомога для виконання конкретних проектів щодо розв’язання глобальних проблем на теренах України надається в межах діяльності:

- Глобального екологічного фонду;

- Міжнародного банку реконструкції та розвитку;

- Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП);

- Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ);

- Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП));

- Ради Європи.

Україна є членом конвенцій щодо боротьби з глобальними проблемами:

- Конвенції про збереження біорізноманіття;

- Конвенції про захист Чорного моря від забруднення;

- Бернської конвенції щодо захисту водних ресурсів від забруднення хімікаліями;

- Конвенції щодо трансграничного впливу промислових аварій;

- Лондонської конвенції по недопущенню забруднення моря нафтою;

- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення;

- Конвенції по боротьбі з опустелюванням у тих країнах, в яких спостерігається серйозна посуха чи опустелювання;

- Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер.

Основні терміни і поняття

Глобалізація, глобальна економіка, джерела глобалізації, переваги глобалізації, недоліки глобалізації, глобальні проблеми, конкурентоспроможність національних економік, цивілізація, цивілізаційний світ, зіткнення цивілізацій, взаємопроникнення цивілізацій.

Контрольні та дискусійні питання

1. Які головні ознаки цивілізації?

2. Які міжнародні організації надають Україні допомогу в розв’язанні проблем глобального характеру ?

3. Чому не існує єдиного підходу щодо критерію виділення цивілізаційних утворень?

4. Чи є сучасний світ біполярним?

5. Чи може національна економіка України залишитись осторонь процесів глобалізації?

6. Яким чином можна зменшити втрати невідновлювальних ресурсів?

7. Чи є Україна складовою частиною Заходу?

8. Які недоліки глобалізації стосуються України?

9. Чи актуальною є продовольча проблема для нашої країни?

10. Наскільки ефективним є міждержавне регулювання глобальних проблем?

Вправи

Вправа 1. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому термін або поняття.

1.Співпадання суб’єктів влади та власності є ознакою…

2.Цивілізація, яка є економічним лідером…

3.На півдні Україна межує з цивілізацією…

4.Концепція «трьох хвиль» належить…

5.Становлення та розвиток будь-якої цивілізації передбачає надання нею …

6.Економіка, ключові елементи якої мають інституційну, організаційну і технологічну можливість працювати як єдине ціле у реальному часі в планетарному масштабі …

7. Поява цивілізацій завжди зумовлена наявністю …

8. Домінанта ринкового господарства є цінністю …

9. Глобалізаційні процеси дискримінують …

9. Величезне паракраїнне, наднаціональне світове утворення, для кожної з яких характерний специфічний прояв людини, своєрідність культури, традицій, менталітету, загального сприйняття світу …

Поняття: