Трибологічний вплив

У процесі тертя вихідна структура поверхонь тертя зазнає значних змін. Зокрема, шорсткість поверхні змінюється: дуже чисті поверхні збільшують шорсткість, грубі - зменшують. При терті в місцях контакту можуть виникати високі температури, що призводять до структурних перетворень, зменшенню залишкових напружень, посиленню окислювання і т.д. Температурні спалахи в зонах контакту нерідко приводять до іонізації водневовмісних матеріалів (води і мастильних матеріалів). Іони водню вільно проникають в метал і концентруються коло дефектів структури (точкових дефектів, дислокацій, міжкристалічних областей). Експериментально встановлено, що концентрація водню в поверхневих шарах після тертя або їх механічної обробки збільшується в 2…3 рази. При накопиченні іонів водню коло дефектів структури стають можливими процеси їх молізації, яка супроводжується значним збільшенням об’єму газу, різким зростанням тиску, і, як наслідок - створення умов для розвитку підповерхневих тріщин.

Оточуюче середовище, як невід’ємна складова трибосистеми, теж має суттєвий вплив на процеси тертя та зношування. Так, при роботі стальної пари тертя в середовищі низькомолекулярних вуглеводневих рідин, разом з окисленням тонкого поверхневого шару відбувається трибодеструкція молекул вуглеводнів, наслідком якої є насичення локальних зон контакту мілкодисперсними виділеннями типу FeC.