Кільцеві структури

Багато геологічних утворень та елементів тектонічної будови мають яскраво виражену заокруглену або овальну форму. До них відносять, діючі або потухлі вулкани, велику кількість інтрузивних масивів, які створюють разом із навколишніми дайками і розривами концентруючий або кільцевий рисунок. В багатьох районах заокруглену форму мають граніто-гнейсові куполи. Таке ж відображення на поверхні мають діапірові структури, зокрема соляні куполи. Заокруглена форма властива багатьом западинам на земній поверхні. Концентричним або дуговим розташуванням характеризуються річкові долини, озера, рідше нагір’я, узбережжя морів. Для позначення всіх цих форм прийнято загальний термін “кільцеві структури”, який укоренився в геологічній літературі.

Спроби виділення кільцевих структур за сукупністю багатьох ознак приймались ще в 50-х роках на Східносибірському плоскогір’ї та Руській рівнині. Особливо великого розмаху роботи набули у зв’язку з використанням дрібномасштабних аерофотознімків та космофотознімків. В значній мірі цьому сприяло фотографування поверхні Місяця, Марса і Меркурія.

На основі вивчення кільцевих структур встановлено, що серед них можна виділити декілька генетичних типів. Найбільш розповсюджені структури магматогенного походження, метаморфогенні, структури , пов’язані з діапіризмом соленосних і глинистих товщ, льоду, грязьо- і гідровулканізмом; вибухові структури, структури ударного (метеоритного походження); склепінні підняття і занурення, пов’язані головним чином з порушенням ізостатичної рівноваги тощо.

Серед кільцевих структур присутні як позитивні, так і негативні, однак ця ознака не може бути покладеною в основу їх розподілу, оскільки одні і другі можуть виникнути при одних і тих же процесах.

В зв’язку з тим, що багато структур було охарактеризовано вже раніше, то зупинимось на структурах метеоритних кратерів і структурах, встановлених за даними аеро- і космознімків.