РИНКОВА РІВНОВАГА

ТЕМА 4. ПОПИТ, ПРОПОЗИЦІЇ, ЦІНА.

План

1. Аналіз попиту

2. Аналіз пропозиції

3. Ринкова рівновага. Утворення ринкової ціни та її роль. Зміни у стані рівноваги

Список літератури

1. Гальчинський А.С. Основи економічних знань .- К.: Вища школа, 1998.

2. Економічна теорія: Політекономія / За ред. Базилевича В.Д. – К.: Знання – Прес, 2001.

3. Мікроекономіка та макроекономіка: Підручн. для студентів екон. спец. закладів освіти/ За ред. С.П.Будаговської. – К.: Основи, 1998

4. Мочерний С.В., Симоненко В.Л. Основи економічної теорії. – К.: Знання, 2000.

5. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект./За редакцією Нестеренка В.П. – К.: Вища школа, 1998.

Всі мікроекономічні суб’єкти взаємодіють через ринок, який характеризують такі основні змінні: попит, пропозиції, ціна. Вонитісно пов’язані і взаємно впливають одна на одну, формуючи ринковий механізм саморегулювання. Поведінку покупців описує категорія „попит”, поведінку продавців – категорія „пропозиції”. Ринкова ціна визначається як результат складної взаємодії продавців і покупців.

1. Аналіз попиту

Покупці, які мають потребу у певних товарах, виходять на ринок і пред’являють попит. Попит – це форма вираження потреб, представлених на ринку і забез­печених грошовими засобами. Розрізняють індивідуальний попит – попит окремого споживача та ринковий попит, який складається з суми індивіду­альних попитів.

Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Попит, як взаємозв’язок ціни і кількості, можна зобразити графічно у вигляді кривої попиту (рис.4.1).

Конкретну кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за кожного рівня ціни, називають обсягом попиту. Його можна визначити за графіком як параметр точки на кривій попиту: наприклад, обсяг попиту на яблука за ціною 4 гривні за кг становить 20 кг на день.

Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту існує обер­нений зв’язок: обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни.

Математичним виразом закону попиту є функція попиту:

Q_D=f(P),

де Q_D – обсяг попиту на товар,

D – попит,

P– ціна товару.

Лінійна функція попиту описується рівнянням:

Q_D=a–b·P.

Ціна є основною детермінантою попиту, зміна якої спричиняє зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій попиту (рис. 4.2).

Нецінові детермінанти попиту спричиняють зміни у попиті, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту: праворуч-вгору, якщо попит зростає, і ліворуч-вниз, якщо попит скорочується (рис. 4.3).

Нецінові детермінанти являють собою основні мотиви споживчого попиту. До нецінових детермінант попиту відносяться: смаки і уподобання споживачів; доходи споживачів; ціни сполучених товарів; кількість споживачів на ринку; очікування споживачів відносно майбут­ніх цін.

Смаки і уподобання споживачів визначаються звичаями, рекламою, модою, освітою і здатні змінювати попит в обох напрямках за незмінної ціни та інших рів­них умов.

Доходи споживачів чинять неоднозначний вплив па попит. Відповід­но до динаміки попиту в залежності від динаміки доходів розрізняють:

• нормальні товари – це товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів, крива попиту зміщується праворуч. Абсолютна більшість товарів є нормальними;

• нижчі товари – це товари, попит на які скорочується зі зростанням доходу, а крива попиту зміщується ліворуч. До таких товарів можна віднести немодне вбрання, висококалорійні, з низьким вмістом вітамінів продукти, а також товари низької якості.

Ціни сполучених товарів чинять взаємний вплив щодо попиту залежно від виду цих товарів. Розрізняють два види сполучених товарів:

• товари-субститути або взаємозамінні товари– це пари товарів, для яких зростання ціни одного викликає зростання попиту на інший товар, і навпаки. Наприклад, м’ясо і риба: з підвищенням ціни м’яса попит на рибу зросте незалежно від її ціни, що графічно відповідатиме зміщенню кривої попиту на рибу праворуч;

• товари-комплементи або взаємодоповнюючі товари– це пари товарів, для яких зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки. Ці товари споживаються одночасно, наприклад, бензин і шини або інші запасні частини до автомобіля. З підвищенням ціни бензину попит на шини скоротиться, оскільки власники автомобілів будуть їздити менше. Графічно скороченню попиту на шини внаслідок підвищення ціни бензину відповідає зміщення кривої попиту ліворуч.

Кількість споживачів на ринку – зі збільшенням числа покупців попит зростає, крива попиту зміщується праворуч, зі зменшенням – ліворуч за інших рівних умов.

Очікування споживачів. Очікування зміни цін є фактором попиту, який набуває особливої актуальності в умовах інфляції. Очікування підвищення цін у майбутньому спричиняють зростання попиту у поточному періоді за інших рівних умов, крива попиту зміщується праворуч, і навпаки – за умови очікування майбутнього зниження цін. Аналогічною є реакція споживачів в очікуванні підвищення або зниження доходу.

З врахуванням нецінових детермінант попиту функція попиту може бути представлена формулою:

Q_D = f(P, N_D) ,

де N_D – нецінові детермінанти попиту.

2. Аналіз пропозиції

Пропозиції – це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок; визначається виробництвом, але не тотожне йому. Розрізняють індивідуальне пропозиції, або пропозиції окремої фірми, та ринкове пропозиції, яке складається з суми обсягів індивідуального пропозиції. На рішення фірм щодо пропозиції, як і на рішення споживачів відносно покупок, в першу чергу впливає ціна. Ціна є основним індикатором, який показує, скільки і якої продукції виробляти.

Пропозиції – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Конкретна кількість товару,яку продавці бажають та можуть продати на ринку за деякий період часу за певного значення ціни називається обсягом пропозиції.

Закон пропозиції твердить, що між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв’язок: обсяг пропозиції зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни. Математичним виразом закону пропозиції є функція пропозиції: Q_S=f(P),

де Q_S – обсяг пропозиції товару,

- пропозиції.

Лінійна функція пропозиції може бути описана рівнянням:

Q_S= – c+d·P.

Графічним відображенням функції пропозиції є крива пропозиції (рис. 4.4).

Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропозиції, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій пропозиції (рис. 4.4).

Нецінові детермінанти спричиняють зміни у пропонуванні, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої пропозиції праворуч-вниз, якщо пропозиції зростає, і ліворуч-вгору, якщо пропозиції скорочується (рис. 4.5).

До нецінових детермінант пропозиції належать: ціни ресурсів; технології виробництва; кількість продавців на ринку; податки та дотації; зміни цін інших товарів; очікування зміни цін.

Ціни ресурсів чинять вплив на пропозиції через витрати виробництва. Зниження цін ресурсів дозволяє виробляти більше продукції. Наприклад, якщо ціни енергоносіїв або матеріалів знизяться, фірма за інших рівних умов зможе закупити більше ресурсів і виробити більше продукції. Крива пропозиції зміститься праворуч.

Більш досконалі технології виробництва дозволяють фірмі виробляти більше з тими ж самим ресурсами. Крива пропозиції зрушиться праворуч.

Збільшення числа продавців на ринку призводить до зростання пропозиції, крива пропозиції зміщується праворуч, і навпаки, зменшення числа продавців змістить криву пропозиції ліворуч.

Податки скорочують пропозиції, якщо розглядаються виробниками як збільшення витрат виробництва. Субсидії, навпаки, покривають частину витрат виробника, внаслідок чого пропозиції зро­стає. Податки зрушують криву пропозиції ліворуч, дотації – пра­воруч.

Зміни цін інших товарів чинять вплив на пропозиції через зміни у структурі виробництва. Якщо, наприклад, фермер вирощує два види сільськогосподарської продукції – моркву та цибулю, і ціни на моркву зростають, фермеру буде вигідно збільшити угіддя під морквою за рахунок зменшення площ під цибулею. Пропозиції цибулі зменшиться, хоча її ціна залишилася незмінною. Крива пропозиції цибулі зміщується ліворуч.

В очікуванні зміни цін поведінка продавців є прямо протилежною поведінці споживачів. Якщо виробники очікують зростання цін у майбутньому, вони вже сьогодні скоротять пропозиції, розраховуючи продати свій товар згодом дорожче. Крива пропозиції зміститься ліворуч.

З врахуванням нецінових детермінант функція пропозиції може бути представлена формулою:

Q_S = f(P, N_S),

де N_S – нецінові детермінанти пропозиції.

3. Ринкова рівновага. Утворення ринкової ціни та її роль. Зміни у стані рівноваги

Взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропозиції збігаються. Криві попиту і пропозиції в точці кількісно-цінової рівноваги перетинаються (рис. 4.6).

Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P^*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

Рівновага окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою. Її умовою є: Q_D=Q_S.

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропозиції. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну (рис. 4.7)

Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Але рівновага може змінитися під впливом будь-якої з нецінових детермінант. Точка рівноваги переміщується в нове положення і не повертається назад, ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами рівноважних цін і обсягу (рис.4.8).

Якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) лише попит, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції зростуть (скоротяться); якщо зростає (скорочується) лише пропозиції, то рівноважна ціна зменшиться (збільшиться), а рівноважний обсяг зросте (скоротиться),Якщо одночасно зростають (скорочуються) і попит, і пропозиції, рівноважний обсяг продукції зросте (скоротиться), але вплив на рівноважну ціну є невизначеним, він залежить від ступеня взаємних змін попиту та пропозиції. Рівноважна ціна зменшиться, якщо попит зросте в меншій мірі, ніж пропозиції, і зросте, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропозиції.

Зміни параметрів ринкової рівноваги також можуть відбуватись в результаті втручання держави, коли вона встановлює податок на виробників або надає їм субсидію. Виробники розглядають податки як збільшення витрат виробництва, що за інших рівних умов означає скорочення пропозиції, крива пропозиції зміщується ліворуч. Зміщення кривої пропозиції залежить не тільки від величини податку, але й від способу його стягнення.

Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару або як відсоток до ціни товару. У ви­падку встановлення податку з одиниці товару на виробників крива пропозиції зміщується паралельно до по­чаткової на величину податку по вертикалі, точка рівноваги зміщуєть­ся з до (рис. 4.9).

У точці нової рівноваги ціна пропозиції P_S, яка визначає виторг продавців, відрізняється від рівноважної – ціни попиту , за якою купують товар покупці, на величину податку: P_D=P_S+Т.

За рівнянням рівноваги:

а–b·(P_S+Т) = – c+d·P_S

можна знайти ціну пропозиції P_S, а потім – нові ціну рівноваги та рівноважний обсяг.

Площа прямокутника визначає суму податкових надходжень. Параметри нової рівноваги після вве­дення податку також можуть бути визначені шляхом корекції рівняння пропозиції:

З встановленням відсоткового податку крива пропозиції також зміщується ліворуч, але не паралельно до попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропозиції з відповідною віссю, і кут її нахилу, оскільки має місце непропорційне зростання рів­нів цін для різних обсягів пропозиції (рис.4.10).

Як і у випадку податку як суми з одиниці товару, ціна пропозиції відрізняється від ціни попиту , але співвідношення між ними інше: P_D=(1+t)·P_S, де t – ставка податку. З врахуванням ставки податку рівняння кривої пропозиції матиме вигляд: