Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми заняття

Тема. Службове програмне забезпечення.

Антивірусні програми

План

1. Комп’ютерний вірус і антивірусні програми
2. Робота в середовищі антивірусної програми.
3. Правила профілактики зараження комп’ютерними вірусами

Комп'ютерні віруси

Багато хто принаймні чув про комп'ютерні віруси і про те, яких прикрощів вони можуть завдати користувачеві ПК. Дії вірусів можуть бути не дуже небезпечними: несподівані звукові або графічні ефекти, перезавантаження комп'ютера, зміна функцій клавіш на клавіатурі тощо. Однак існують віруси, які можуть спричинити серйозні збої у роботі комп'ютера: псування даних на дисках, втрату програм, видалення інформації, необхідної для роботи комп'ютера, і навіть переформатування жорсткого диска.

Комп'ютерний вірус — це програмний код, що може несанкціоновано формуватися, запускатися й самовідтворюватися.

Пояснимо ці властивості вірусів. Оскільки комп'ютерні віруси є програмами, вони можуть виявитися лише під час запуску на вико­нання. Поки вірус не запущений, він може досить довго знаходитися на диску у «сплячому» стані і не завдавати ніякої шкоди. Важливо знайти вірус ще до того, як він встигне виявити себе. Це принцип роботи всіх антивірусних програм, призначених для боротьби з вірусами.

Після свого запуску вірус може створювати власні копії, тобто нові фрагменти програмного коду. Ці копії можуть не збігатися з оригіна­лом. Розмноження вірусу відбувається, як правило, через оперативну пам'ять комп'ютера. Код вірусу потрапляє в пам'ять разом із заванта­женим зараженим файлом і звідти починається зараження інших файлів, передусім файлів операційної системи (файлові віруси). З пам'яті вірус може переміщатися також у завантажувальні сектори дисків (завантажувальні віруси). Щоб зрозуміти, яку шкоду спричи­няють віруси, потрібно розібратися в їх класифікації.

Класифікація вірусів

Об'єкти, до яких вносяться комп'ютерні віруси, називаються се­редовищем існування вірусів. Залежно від середовища існування розрізняють такі типи вірусів.

• Файлові віруси — проникають у файли, що виконуються (exe, com, bat), у системні файли, файли драйверiв (sys, drv, vxd), файли бібліотек (DLL), а також у ряд інших типів файлiв. Після вкорінен­ня файлові віруси починають розмножуватися під час кожного запуску файла.

• Завантажувальні віруси — заражають завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або сектор, що містить програму системного завантажувача вінчестера (Master Boot Record). Такий вірус за­міщає собою програму в завантажувальному секторі, внаслідок цього потрапляє до оперативної пам'яті й перехоплює керування відразу під час завантаження операційної системи.

• Файлово-завантажувальні віруси можуть проникати як у файли, так і в завантажувальні сектори. До таких вірусів належать, зокрема, стелс-віруси і найнебезпечніші екземпляри поліморфних вірусів.

• Макровіруси проникають у файли документів (пакет Microsoft Office) й інші файли, підготовлені в додатках, що мають свою мову макрокоманд. Формально ці віруси є файловими, але заражають вони не файли, що виконуються, а файли даних. Небезпека мак-ровірусів не стільки в їхній руйнівній дії, скільки в поширеності документів, підготовлених у популярних системах Word і Excel.

• Мережні віруси поширюються по комп'ютерній мережі. Особливість цих вірусів полягає в тому, що вони заражають тільки опе­ративну пам'ять комп'ютерів і не записуються на носії інформації. Можлива класифікація вірусів не тільки за середовищем їхнього існування, а й за іншими характеристиками, за способом зараження, за руйнівними можливостями, за алгоритмом роботи.

У зв'язку з існуванням різних способів зараження часто використовують терміни «резидентний» і «нерезидентний» вірус.

• Резидентні віруси потрапляють до оперативної пам'яті комп'ютера і можуть постійно виявляти свою активність аж до вимикання або перезавантаження комп'ютера.

• Нерезидентні віруси, навпаки, до пам'яті не потрапляють і активні лише протягом часу, пов'язаного з виконанням певних завдань. Класифікація вірусів за алгоритмом їхньої роботи неможлива через велику кількість (десятки тисяч) вірусів. Алгоритми роботи но­вих вірусів набагато витонченіші від алгоритмів вірусів, що створені десять років тому. До вірусів зі складним алгоритмом роботи нале­жать поліморфні віруси. Їх важко виявити, тому що вони мають за­шифрований програмний код, який є ніби безглуздим набором ко­манд. Розшифровування коду виконується самим вірусом у процесі його виконання.

Вірусами зі складним алгоритмом є також стелс-віруси їх неможливо побачити під час перегляду файлів засобами операційної системи. Стелс-віруси можуть перехоплювати звернення до опера­ційної системи. Під час відкриття ураженого файлу вони негайно ви­даляють із нього свій програмний код, а під час закриття файла відновлюють його.

Антивірусні програми

Для захисту від вірусів розробляються спеціальні антивірусні програми, що дозволяють виявляти віруси, лікувати заражені файли й диски, запобігати підозрілим діям. Сучасні антивірусні програми — це ком­плекси, що поєднують функції детектора, ревізора й охоронця. До таких комплексів належить широко відома програма Norton Antivirus, а також пакет Ami-Viral Toolkit Pro (скорочено AVP). Останній — найпопулярніший у країнах СНД — створено в Росії в лабораторії Є. Касперського.

Профілактичні заходи

З вірусами можна боротися не тільки після їхньої появи, а й шляхом виконання певних профілактичних заходів, які зменшують імовірність зараження або вірусної атаки.

V. Домашнє завдання

Перевірити на віруси свій власний комп’ютер.

Тема. Службове програмне забезпечення.

Програми-архіватори.

Вивчення нового матеріалу

Пояснення нового матеріалу з демонстрацією.

Архiвацiя даних — це злиття кількох файлів чи каталогів в єдиний файл — архiв.

Стиснення даних — це скорочення обєму вихідних файлів шляхом усунення надлишкової інформації.

Для виконання цих завдань існують програми-архіватори, які забезпечують як архівацію, так і стиснення даних. За допомогою спеціальних алгоритмів архіватори видаляють із файлів надлишкову інформацію, а при зворотній операції розпаковування вони відновлюють інформацію в первісному вигляді. При цьому стиснення та відновлення інформації відбувається без втрат.

Стиснення без втрат актуальне в роботі з текстовими й програмними файлами, у задачах криптографії.

Існують також методи стиснення із втратами. Вони видаляють з потоку інформацію, яка незначно впливає на дані або взагалі не сприймається людиною. Такі методи стиснення застосовуються для аудіо та відео файлів, деяких форматів графічних файлів.

Методи стиснення данихбез втрат

На сьогодні розроблено багато способів стиснення без втрат, в основі їх лежать такі методи кодування:

• Кодування Хаффмана (англ. Huffman) — в основі лежить той факт, що деякі символи в тексті можуть траплятися частіше від середньої частоти повторень, а інші — рідше.

• Кодування Лемпеля-Зіва (англ. Lempel, Zrv) — використовує факт неодноразового повторення фрагментів тексту, тобто послідовностей байтів.

• Групове кодування RLE. Використовується для зображень з великими одноколірними ділянками. Зображення, в яких мало сусідніх пікселів однакового кольору, не придатні для стиснення за методом RLE. Розмір стиснутого файла в такому разі може перевищувати розмір вихідного файла.

Завдання архівації

Досі йшлося про одне призначення архівації даних — економніше використання носіїв інформації. Однак за допомогою архівації можна виконувати цілий комплекс завдань.

Зменшення обсягу файлів. Це завдання виконується за допом­гою методів стиснення, що були розглянуті вище. Зменшення файлів актуальне не лише для економії вільного місця на дисках, айдля прискорення передачі файлів по мережі. Якщо дисковий простір можна «нарощувати» шляхом придбання сучасніших дисків більшої ємності, то швидкість передавання ще довго стримуватиме збільшення розміру файлів, що передаються.

Резервне копіювання. У процесі експлуатації комп'ютера не виключені ситуації, що загрожують невідновною втратою інформації (несправність пристрою накопичувача або дефекти на поверхні жорсткого диска, неправильні операції з файлами або випадкове зни­щення файлів, чи руйнування інформації комп'ютерним вірусом). Для збереження важливої інформації застосовується резервне копіювання на зовнішні носії (магнітооптичні диски, диски CD-R і CD-RW, вінчестери). Резервне копіювання виконується за допомогою спеціальних утиліт, що забезпечують створення компактних архівів. Одна з таких утиліт, Microsoft Backup, входить до комплекту Wmdows.

Архівація під час шифрування даних. Ця операція виконується з метою зменшення ймовірності злому криптосистеми. Доведено, що чим менша кореляція (взаємозв'язок) між блоками вхідної інформації, тим нижча імовірність злому. Процедура архівації, знищуючи надмірну інформацію, ліквідує кореляції у вхідному потоці.

Архiвнi формати й архiватори

Для роботи з архівами існують програми, що називаються архіваторами.

Перші програми-архіватори з'явилися в середині 80-х років. Вони були зорієнтовані, насамперед, на роботу в MS-DOS і підтримували популярні архівні формати: ARC, ZIP, LZH, ARJ, RAR, ICE тощо. Тогочасні архіватори дозволяли створювати архівні файли та розкривати архіви, переглядати архіви, сортувати файли в архіві, виводити вміст архіву на екран, знищувати файли в архіві. Існувала також група архіваторів (PKLITE, LZE,..), які запаковували дані в саморозпаківні архіви — файли з розширеннями exe, com.

У MS-DOS програми-архіватори викликаються командним рядком з численними параметрами. Параметри забезпечують великі можливості, хоча й створюють труднощі пересічному користувачеві в роботі з архіваторами.

Значно зручнішою стала робота за рхівами з появою ОС Wmdows 9.x і Windows-версій архіваторів.

Розглянемо принципи роботи з архіваторами на прикладі програми WinRAR.

WinRAR — потужний архіватор і менеджер архівів, який має зручну графічну оболонку й підтримує технологію Drag and Drop. Програма WinRAR дозволяє працювати з архівними файлами типу rar, zір, cab, arj.

Запускається WinRAR будь-яким з можливих способів, передбачених у Windows. Якщо піктограми WinRAR немає на робочому столі або на панелі інструментів Windows, то найпростіше запустити WinRAR з головного меню (Пуск — Програми — WinRAR — WinRAR).

Функції

• Перегляд і вилучення файлів з архіву.

• Архівація файлів.

• Додавання файлів до архіву.

• Створення багатотомних, саморозпаковувальних й неперервних архівів.

Спеціалізовані програми для роботи з образами

VI. Домашнє завдання

Опрацювати конспект. Принести CD диск. Підготувати виступ на тему «Пристрої збереження інформації».

Лекція для більш глибокого вивчення

Тема.Запис інформації на оптичні носії. Форматування та копіювання дисків.

Мета:розглянути:типи оптичних дисків; типи файлових систем;методи роботи з програмами запису оптичних дисків; ввести поняття:форматування дисків;копіювання дисків; сформувати вміння:записувати оптичні диски;проводити форматування дисків;створювати копії оптичних дисків.

Література:

О.В.Костриба Усі уроки інформатики. 9 клас., Вид.група «Основа», 2009

Базові поняття й терміни: програми запису дисків, форматування, копіювання дисків.

Файлові системи:

• FAT, FAT32, NTFS;

• файлові системи оптичних дисків.

Програми запису оптичних дисків:

• запис даних;

• запис мультимедійної інформації;

• створення образу диска;

• запис образу диска.

Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми заняття

Оптичні диски вже давно стали звичайним засобом для збереження інформації. Які типи оптичних дисків ви знаєте? Як записати оптичний диск без використання спеціалізованих програм? Як ви бачите подальший розвиток засобів для зберігання інформації?