Підстави господарсько-правової відповідальності
Господарсько-правова відповідальність настає лише за наявності відповідних підстав. Розрізняють юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.
Юридичні підстави – той правовий документ, що характеризує певну поведінку суб'єкта господарювання як протиправну і передбачає за неї форму і розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.
Фактичні підстави –це ті життєві ситуації, що характеризуються законом або договором як неправомірні. Такі ситуації іменуються складом господарського правопорушення.
Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності в господарському праві також має свої особливості. Відомо, що в класичному складі правопорушення (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона) третій елемент (об'єктивна сторона правопорушення) складається з протиправної поведінки, негативних її наслідків та причинного зв'язку між ними, а четвертий елемент (суб'єктивна сторона правопорушення) – ставлення порушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків (вина, мотиви, цілі). Проте в господарському праві згадані складові об'єктивної та суб'єктивної сторін правопорушення мають бути присутні при застосуванні, як правило, такої форми відповідальності, як відшкодування збитків. В інших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій – ще й вини.
При відшкодуванні збитків необхідна наявність вини порушника та всіх елементів об'єктивної сторони правопорушення, яка включає:
протиправну поведінку – тобто таку поведінку господарюючого суб'єкта, що суперечить вимогам закону або договору;
наявність збитків – втрати або пошкодження майна, зайвих (додаткових) витрат суб'єкта господарювання і недотриманого прибутку (якщо закон не забороняє його стягувати): при цьому необхідно довести не лише наявність збитків, а й іж розмір;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками: при цьому враховується лише необхідний (а не випадковий) причинний зв'язок.
Про наявність вини у суб'єкта (учасника) господарських відносин (у разі порушення встановлених правил у сфері господарювання) свідчать 2 елементи: а)наявність у нього реальної можливості діяти правомірно і попередити настання негативних наслідків (збитків) і б) неприйняття ним усіх необхідних заходів щодо недопущення протиправної поведінки і попередження настання збитків.
Таким чином, повний склад господарського правопорушення застосовується як виняток. У більшості випадків для застосування господарсько-правової відповідальності досить встановити усічений склад господарського правопорушення.
Відповідно до Господарського кодексу України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов'язань, якщо не доведе, що (1) ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення або (2) належне виконання договірних зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).
Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності – порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування, наприклад.
Слід розрізняти презумпцію вини правопорушника та відсутність обліку вини при застосуванні господарсько-правових санкцій.
Презумпція вини господарського правопорушника характерна для більшості договірних господарських зобов'язань. У той же час особа вправі довести відсутність своєї вини у вчиненні протиправного діяння і звільнитися від відповідальності.
У разі відсутності обліку вини господарського правопорушника останній не може звільнитися від відповідальності, довівши відсутність своєї провини. Зокрема, вина правопорушника за загальним правилом не враховується при застосуванні адміністративно-господарських санкцій, при яких сам факт порушення правил здійснення господарської діяльності тягне за собою застосування заходів відповідальності.
При застосуванні господарських санкцій у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій відсутність обліку вини допускається як виняток, зазначений у законі або договорі.
При застосуванні оперативно-господарських санкцій вина взагалі не підлягає обліку згідно з ч. 3 ст. 235 ГК України. Підставою застосування таких санкцій є один лише факт правопорушення (ч. 1 ст. 237 ГК України).
Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 928;