Інтерактивна модель навчання.

Схема даної моделі відображає постійне спілкування учителя з учнями та учнів між собою. Учень і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання.

Організація інтерактивного навчання припускає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, загальне рішення питань на підставі аналізу обставин і ситуації. Зрозуміло, що структура інтерактивного уроку буде відрізняться від структури звичайного уроку, це також вимагає професіоналізму і досвіду вчителя.

Для початку ознайомимося з пірамідою навчання. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 1980-х рр. показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість дитини, а й на його почуття, волю (дії, прак­тику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання».

Рис.1. Піраміда навчання

Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних російських психологів. За їхніми оцінками, старший школяр може, читаючи очима, запам'ятати 10% інформації, слуха­ючи — 26% , розглядаючи — 30% , слухаючи і розглядаючи— 50%, обговорюючи — 70%, особистий досвід — 80%, спільна діяльність з обговоренням — 90% , навчання інших — 95%.

Чим зумовлені таки результати? Для того щоб зрозуміти цей механізм, пригадаємо, як працює наш мозок. Робота нашого мозку відрізняється від роботи відеомагнітофона чи плеєра. Інформація, яка поступає до нього, не просто записується, а й аналізується, обробляється. Наш мозок постійно ставить такі запитання:

~ Чи отримував я таку інформацію раніше?

~ Чого стосується ця інформація? Що я можу з нею зробити?

~ Чи можна вважати, що це те саме, з чим я мав справу вчора чи минулого місяця?

Використання наочності під час уроку збільшує запам'ятовування матеріалу від 14% до 38%. Якщо ж до роботи залучається слухова й зорова пам'ять, є ще більше шансів задовольнити потреби різних дітей, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися.

Однак використання лише зорової та слухової пам'яті недостатнє.

Кредо інтерактивного навчання:

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

В сучасній школі, інтерактивні технології навчання – це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь. Суть інтерактивного навчання в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання.

Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил:

- кожна думка важлива;

- не бійся висловитись;

- ми всі - партнери;

- обговорюємо сказане, а не людину;

- обдумав, сформулював, висловив;

- кажи чітко, ясно, красиво;

- наводь тільки обґрунтовані докази;

- умій погодитись і не погодитись;

- важлива кожна роль.

У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні.

Інтерактивні уроки вирізняються тим, що під час їх проведення поєднуються два типи уроків:

- узагальнення та систематизація,

- контроль та коригування знань і вмінь учнів.

Поєднання таких двох типів уроків посилює їхню навчальну функцію, сприяє освоєнню учнями всіх рівнів пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка), розвитку культури мовлення, ініціативи та впевненості учнів у собі та у своїх знаннях.

Досвід засвідчує, що використання інтерактивних технологій навчання надає можливості для пошуку нових форм і методів роботи, для зміни себе, для навчання разом з учнями.

Застосування інтерактивних методик на уроках інформатики

Зміст курсу інформатики дає змогу вчителю не тільки інформувати чи опитувати учнів, а й організовувати їхню діяльність в атмосфері вільного обміну думками та поглядами.

Вчитель застосовує більше активізуючих методів навчання замість переказування абстрактної, «готової» інформації. Форми роботи, які обирає вчитель, мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

У курсі інформатики пропонуються такі методи і технології, які активізують навчальну діяльність учнів:

- робота в парах і невеликих групах;

- учнівські проекти — індивідуальні й колективні;

- ситуативні ігри: рольова гра;

- аналіз аргументів «за» і «проти»;

- дискусії й дебати;

- розв'язування проблеми;

- «мозковий штурм» тощо.

Досвідчені вчителі складають поурочні плани, які є обов'язковим документом, без наявності якого керівництво школи має право не допустити вчителя до проведення уроку. Поурочний план за формою може бути довільним, але має відбивати мету уроку, його структуру, методи, організаційні форми І засоби, які використовуватимуться на уроці, необхідний навчальний матеріал, педагогічні програмні засоби, домашнє завдання.

Рис.2. Структура інтерактивного навчання

Метод проектів

Згідно до програми з інформатики для 2-4х класів, на створення проектів у 3му класі виділяється 3 год, у 4му – 7 годин. Тому зупинимося докладніше на тому, що являє собою метод проектів.

Метод проектів виник ще в 20-і роки минулого сторіччя в США. Його називали також методом проблем і пов’язувався він з ідеями гуманістичного напряму в філософії і освіті.

Зараз метод проектів є широко розповсюдженим і набув великої популярності внаслідок раціонального поєднання теоретичних знань і їх практичного застосування для розв’язування конкретних проблем дійсності в спільній діяльності учнів. Основна теза сучасного розуміння методу проектів: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно і де і як я можу ці знання застосувати». Саме такий підхід приваблює багато освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.

Проект – сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального об’єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту.

Метод проектів — це система поглядів, при якій учні набувають знань у процесі планування та виконання практичних завдань, що поступово ускладнюються — проектів.

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну, групову, — яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим (cooperative learning) підходом до навчання. Метод проектів завжди передбачає розв’язування деякої проблеми, яка вимагає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути відчутними, тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв’язання, якщо практична, конкретний результат, готовий до впровадження.