Тема 7. Релігійні правові системи.

1.Характерні риси правових систем релігійного типу.

2.Поняття, ознаки та джерела мусульманського (ісламського) права. Право сучасних мусульманських держав

3.Поняття, ознаки та джерела індуського права. Сучасне право Індії

4.Поняття, ознаки та джерела іудейського (єврейського) права. Сучасне право Ізраїлю

5.Поняття, ознаки та джерела канонічного права. Сучасне застосування канонічного права

Рекомендована література:

1. Порівняльне правознавство : Навчальний посібник / Погрібний О.О., Погрібний І.М., Волошенюк О.В., Михайлович Д.М. та ін.; За заг. ред. О.Н. Ярмиша; МВС України; Харк. нац. ун-т внутрішніх справ. – Харків : Харківський національний ун-т внутрішніх справ, 2006. – 296с.
2. Бойко І.С. Порівняльне правознавство : навчальний посібник / І.С. Бойко, Б.В. Бабін ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Одес. нац. морська акад. – 2-е вид., випр. та допов. – Одеса : Фенікс, 2011. – 149 с.
3. Порівняльне правознавство : підручник / С. П. Погребняк, Д. В. Лук’янов, І. О. Биля-Сабадаш та ін. ; за заг. ред. О. В. Петришина. – Х. : Право, 2012. – 272 с.
4. Савчин М.В. Порівняльне правознавство : Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / М.В.Савчин; МОіНУ; Закарпат держ. ун-т. – Київ : Центр навчальної літератури. – 2005. – 288 с.
5. Порівняльне правознавство : Курс лекцій / Л.В. Голяк, А.С. Мацко, О.В. Тюріна; МАУП. – Київ : МАУП, 2004. – 176с.

1. Характерні риси правових систем релігійного типу.

Серед компаративістів немає єдності в питанні виокремлення та класифікації систем релігійного права. Так, Р. Давид та К. Цвайгерт і Х. Кетц досліджують лише дві системи релігійного права — мусульманське (ісламське) та індуське. Вітчизняні та російські автори в основному також використовують цей поділ. Наведена класифікація є неповною, бо не охоплює всіх правових систем, заснованих на релігійних нормах. Не можна також розглядати окремі релігійні системи, наприклад мусульманське право, як правові сім’ї, оскільки до їх складу не входять інші правові системи. Релігійна правова сім’я поєднує чотири правові системи — мусульманського, індуського, іудейського й канонічного права.

Характерні риси релігійних правових систем:

1. Нерозривний зв’язок з релігією. Кожна правова система,щовходить до цієї правової сім’ї, є частиною певної релігії — ісламу, індуїзму, іудаїзму, християнства. Норми права засновані на релігійних уявленнях і віруваннях, унаслідок чого правові й релігійні норми тісно переплетені, а часто і збігаються. У цих системах не відбулося чіткого виокремлення норм права з інших соціальних норм, насамперед релігійних.

2. Розгляд права як результату божественного відкриття, а не як наслідку раціональної діяльності особистості і держави.Правонадане раз і назавжди, тож завдання людини в такій системі — лише правильно усвідомити і витлумачити божественні норми. Якщо оцінювати реальність, а не церковні догмати, то необхідно визнати, що зміст норм релігійного права змінювався протягом історії. Це відбувалося шляхом нового тлумачення релігійними діячами священних текстів. Проте такі релігії, як християнство й іудаїзм, визнали своє право створювати нові норми права.

2. Персональний характер дії права. Це означає,що засноване нарелігії право поширює свою дію не на певну територію, а на конкретну релігійну громаду, тобто індивідуально. Це одна з принципових відмінностей релігійних систем права від національних, що поширюють свою дію за територіальною ознакою — на всіх осіб у межах кордонів держави — і екстериторіальною — на своїх громадян за межами держави. Релігійні правові системи поширюють свою дію тільки на осіб, які сповідують певну релігію, незалежно від того, де, на якій території вони мешкають. Якщо особа відмовилася від своєї релігії, вона виходить зі сфери дії цієї правової системи — таким чином, пра-во не поширюється на іновірців та атеїстів.

3. Визнання соціальної цінності права. В усіх релігіях присутняідея богоугодного характеру права і воно визнається необхідним елементом справедливого суспільного устрою. Р. Давид зазначає, що існує два види принципів, якими керуються незахідні країни. Одні визнають велику цінність права, але саме право розуміють інакше, ніж на Заході (країни мусульманського, індійського й іудейського права), другі відкидають саму ідею права і вважають, що суспільні відносини повинні регламентуватися іншим шляхом (країни Далекого Сходу, Африки й Мадагаскару).

5. Невизнання принципу формальної рівності прав людини. Навідміну, наприклад, від романо-германської правової сім’ї, в якій цей принцип визнано як загальнолюдський, релігійні правові системи наділяють людину різним правовим статусом — правами й обов’язками згідно з належністю до певної групи, вирізненої за такими критеріями, як статевий, національний, релігійний або соціальний. Класичним прикладом може бути кастовий поділ в Індії, який визнаний і захищається індуським правом.

2. Поняття, ознаки та джеела мусульманського (ісламського) права.Право сучасних мусульманських держав

У науковій юридичній літературі не склалося визнаного всіма компаративістами єдиного визначення мусульманського права. Учені, акцентуючи увагу на тих чи інших характерних його рисах, наводять найрізноманітніші визначення. Так, Л. Р. Сюкіяйнен трактує мусульманське право як систему діючих юридичних норм, що підтримуються державою і виражають інтереси пануючих соціально-політичних сил. К. Цвайгерт і Х. Кетц визначають його інакше: «Ісламське право (шаріат) є сукупністю норм або правил, здобутих з божественного відкриття, якими зобов’язаний керуватися віруючий мусульманин, якщо він хоче правильно виконувати свій релігійний обов’язок». В енциклопедичному довіднику «Правові системи країн світу» мусульманське право формулюється як одна з основних правових систем (правових сімей) сучасності, як комплекс соціальних норм, фундаментом і головною складовою частиною якого є релігійні встановлення і приписи ісламу, а також органічно пов’язані з ними і проникнуті релігійним духом моральні та юридичні норми.

У найзагальнішому вигляді мусульманське право можна визначити як релігійно-правову систему, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка сповідує іслам.