Шлюбний вік

Українським законодавством встановлено такий мінімальний шлюбний вік: для чоловіків - 18 років, жінок - 17 років (в особливих випадках дозволяється брати шлюб у 16 років). Сприятливий шлюбний вік визначається не так фізіологічним дозріванням, як психологічною зрілістю, соціальною підготовленістю до подружнього життя.

Періоди росту, розвитку, старіння чоловіка і жінки неоднакові. Тому, яким би не було емоційне тяжіння між ними, значна різниця у віці може спричинити втрату кимось із партнерів інтересу до подружнього життя, хоч інший продовжуватиме його прагнути. На цьому тлі можливі взаємні претензії, конфліктні ситуації, навіть розірвання шлюбу.

На основі фізіологічних особливостей жіночого і чоловічого організмів, рівня соціально-психологічної готовності до шлюбу, І. Юнда систематизував оптимальне співвідношення віку осіб, які беруть шлюб (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Співвідношення віку осіб, які беруть шлюб (І. Юнда)

Аналіз таблиці дає підстави для виокремлення вікових груп щодо сприятливості для одруження:

1) жінки віком від 18 до 30 років. Сприятлива вікова різниця з чоловіком становить 4-7 років. Дівчата до одруження здобувають освіту, що забезпечує соціально-психологічну підготовку до створення сім’ї. Заміжжя у 20- 24 роки відповідає фізіологічним функціям сім’ї (до настання пенсійного віку жінка встигає виростити і виховати дітей). Крім того, вагітність і пологи в 21-22 роки сприятливо позначаються на жіночому організмі, а жінка після них зберігає привабливість і молодість;

2) жінки віком від 31 до 40 років. Цей вік менш сприятливий для укладання шлюбу. Перші пологи після 30 років часто супроводжуються ускладненнями, а при народженні дитини після 40 років її виховання може бути не-безпроблемним (при досягненні дитиною 20-річного віку матері буде 60 років). Доцільна вікова різниця між членами подружжя в такому разі становить 6-10 років;

3) жінки віком 41-50 років. Раціональна різниця у віці партнерів - 6-15 років, середньостатистична - до 10 років. Ця вікова група ще менш сприятлива для народження і виховання дітей.

Уміщені в таблиці дані, рекомендації є відносними, вони не можуть гарантувати вдалого шлюбу. За великого взаємного кохання, соціально-психологічної сумісності щасливими можуть бути шлюби між особами однакового віку або із значною відмінністю вікових показників. Навіть і тоді, коли жінка старша за чоловіка.

Психологічна сумісність партнерів.Особливе значення для гармонійного спільного життя має психологічна сумісність партнерів, яку характеризують узгодженість функціонально-рольових очікувань, ціннісно-орієнтаційна єдність і згуртованість, узгодженість у спільній діяльності, а також сумісність темпераментів, близькість реакцій на психологічні подразники. На підставі особливостей рольової поведінки С. Лібіх запропонував класифікацію психологічних типів сексуальних партнерів.

1. "Чоловік-батько". Людина похилого віку потребує значно молодшої, фізично слабшої, недосвідченої жінки, яка б схилялася перед ним. Його статевий потяг може бути невисоким або зниженим, але, володіючи мистецтвом залицяння, він зачаровує деяких жінок; у сексуальному спілкуванні невисоку потенцію компенсує використання різнобічних і точно вибраних пестощів.

2. "Чоловік-чоловік". Серед представників цього типу вирізняють:

а) активні (агресивні) чоловіки - молоді або середнього віку, добре розвинені фізично, настирні, дещо грубі. Вони мало диференціюють, але інтенсивно застосовують пестощі. У статевому акті - прибічники тривалих фрикцій, іноді схильні до завдання жінкам болю і морального страждання;

б) пасивні чоловіки - молоді або середнього віку, які потребують агресивності жінки. Вони схиляються перед жінкою, вважають себе не вартими її, винуватцями, які заслуговують покарання, навіть презирства. Надають перевагу жінкам з агресивними тенденціями в сексуальному житті.

3. "Чоловік-син". За світосприйняттям він завжди молодий, інфантильний. Часто будучи фізично слабким, невдахою, не соромиться розповідати жінці про це, сподіваючись, що вона його "пожаліє". У пестощах дещо манірний, вередливий, пасивний, очікує від жінки опіки й активності в статевому житті.

4. "Жінка-мати". Найчастіше такими бувають представниці середнього віку, хоч можуть бути серед них і молоді, у поведінці яких переважає мотив "врятувати", "підтримати", "виховати". Іноді вони йдуть на зближення з алкоголіками, психопатами, хронічними невдахами, сподіваючись "зробити їх людьми". Непривабливість, фізична слабкість, непрактичність, невдячність, хворобливість чоловіка можуть збуджувати, спонукати зробити кроки назустріч йому.

5. "Жінка-жінка". До цієї категорії належать:

а) пасивні ("страждальниці") - часто молодші за чоловіка, схильні до покори, самопожертви, м’які, поступливі, піддатливі на все у статевому житті. Попри те, вони негативно реагують на його пасивність, слабкість і невдачі. Важливими характеристиками чоловіка вважають фізичну силу, нестандартну, красиву зовнішність. Колись такі жінки любили виходити заміж через "викрадення";

б) активні, агресивні ("жінки-володарки") - прагнуть самостійно обирати партнера, домінувати над ним. Свою закоханість можуть проявляти через іронію, критику, висміювання. У пестощах вони активні, акцентують невміння чоловіка, можуть одночасно лаятися і пестити, завдавати йому болю.

6. "Жінка-донька". Зазвичай вона значно молодша за чоловіка, стверджує, що в юності з однолітками було нудно, подобалися значно старші чоловіки. Навіть фізичні ознаки старості (наприклад, сивина волосся) її приваблюють. Така жінка більше потребує тривалої сексуальної підготовки, ніж інтенсивного статевого акту.

Вважають, що, наприклад, "чоловік-син" і "жінка-мати" або "чоловік-чоловік" та "жінка-жінка" психологічно і в сексуальному плані є ідеальними парами. У таких пар, як "чоловік-батько" і "жінка-мати" або "чоловік-син" і "жінка-жінка", можлива дисгармонія щодо сексуальних потреб та очікувань.