Орієнтування та порядок руху по азимуту. Рух по азимуту вдень 4-6 кілометрів.

Впевнене дотримання вказаного маршруту без втрати часу на зупинки для визначення напрямку руху багато в чому залежить від якості підготовки до орієнтування. Основною задачею при цьому є попереднє вивчення умов орієнтування по маршруту руху та своєчасна підготовка даних для контролю правильності руху. Підготовка до орієнтування включає в себе, в залежнос­ті від умов, повністю або частково наступні заходи:

- вивчення та уточнення маршруту руху;

- вивчення протяжності маршруту;

- поділ маршруту на окремі ділянки;

- розрахунок часу на його проходження;

- визначення азимутів руху.

Рух за азимутами використовується в місцевості, що бі­дна на орієнтири, а також, при діях поза дорогами вночі та в умовах поганої видимості, коли порівняння карти з місцевістю не забезпечує впевнений вихід в заданий пункт.

Також, рух за азимутами використовують командири невеликих підрозділів за відсутності в них карт. Дані, що необхідні для руху по азимутам, готуються по карті або фотознімкам.

Підготовка даних для руху по азимуту включає:

- вибір маршруту та орієнтирів коло нього;

- визначення магнітних азимутів та відстаней по кожній ділянці;

- оформлення цих даних у формі, доступній для користування.

Обрис маршруту та кількість вибраних орієнтирів зале­жить від характеру місцевості, завдання та умов руху. Го­ловна вимога до маршруту полягає в тому, щоб він забезпечував швидкий, а в бойових умовах, і прихо­ваний вихід у район. Тому, бажано, щоб він проходив по доступним для руху ділянкам, був закритий від наземного та повітряного спостереження противника та мав достатню кількість орієнтирів для контролю правильно­сті руху. Якщо дозволяє місцевість, то точки поворотів маршруту належить вибирати біля таких орієнтирів, на кот­рі можна впевнено вийти, навіть у тому випадку, коли напрямок руху витримується недостатньо точно. Такими орієнтирами можуть бути точки пересічення лі­нійних об'єктів або характерні деталі площинних об'єктів, що знаходяться поблизу прямої, що поєдну­ють вихідну та кінцеву точки маршруту (пересічення просіки з електролінією, стик доріг та т.п.) Напрямок руху по компасу не може бути витриманий ідеально, а іноді, навіть при невеликому відхиленні, можна пройти мимо орієнтира та не помітити його. Щоб цього не трапилось, в ряді випадків бажано вихо­дити не прямо на орієнтир, а спочатку - на попередньо вибрану допоміжну точку, що знаходиться поблизу, а вже від неї - до орієнтиру.